Народилася я 29 вересня 1981 р. у мiстi Донецьку. Правда, у цьому немає нiякої моєї заслуги, в усьому виннi батьки. За що я їм дуже вдячна.

А пiсля народження моє життя йшло цiлком звичайним чином, як у всiх iнших двоногих мешканцiв нашої з вами планети. Дитячий садок, гуртки пiснi i бального танцю, дрiбнi i не дуже бiйки з молодшою сестрою Юлею, лiто в селi у бабусi...Так i пролетiли непомiтно 7 рокiв, i пора вже до школи. Перший раз у перший клас я вiдправилася у СШ №66 у 1988. I в цьому ж роцi народилася друга моя сестра Валя. У школi менi пощастило з першою вчителькою (Бородина Олена Іванівна), а потiм i з учителькою росiйської (Фесенко Ольга Анатоліївна). Багато в чому завдяки їм я не розгубила, а збiльшила свої скромнi здiбностi. Навчаючись у молодших класах, я не забувала i про давнi захоплення - спiв, бальнi танцi. Пiзнiше до них додалися малювання (хоча в нас успадковане вмiння малювати не краще, ніж куриця лапою) i участь у шкiльному драмгуртку. А один раз навiть довелось виступити й у ролi вчительки молодших класiв у день самоврядування. А ще я була жовтеням i навiть пiонеркою. I за особливi заслуги пов'язувала краватку нашiй першiй вчительцi, коли нас приймали в пiонери. Активне громадське життя не заважало навчальним справам. Ще в школi я набула шкiдливої звички брати участь у всiх можливих олiмпiадах, що збереглася i дотепер .

Але гарненького потрохи, i пiсля закiнчення 7-го класу я вступила до Донецького технiчного лiцею (ДТЛ), який закiнчила в 1994 р. нi багато нi мало iз золотою медаллю. I тут не обiйшлося без десятка олiмпiад рiзного роду, i навiть участi в конкурсі наукових робіт школярів з фізики, який провадила МАН (мала академiя наук), з почесним 4-м мiсцем.

У стiнах лiцею зустрiла я i своє перше кохання... Сама по собi прекрасна ця подiя мала, як водиться, сумний фiнал, що, втiм, вiдмiнно вписувався в тодiшнiй похмурий у планi душевному перiод пошуку сенсу життя i всiх наслiдкiв цього вiчного нелегкого заняття.

На цьому веселенькому тлi я вступила до ДонДТУ (тепер ДонНТУ) на спецiальнiсть з таємничою назвою "Економiчна кiбернетика". Забiгаючи наперед, скажу, що ця таємниця i донинi не розкрилася, а тiльки поглибилася, i закiнчуючи вже 5-й курс, жоден з випускникiв не може сказати, що ж це таке i з чим його, тобто її, їдять. Якщо взагалi їдять.

Втiм, одержувати кориснi i не дуже знання це не заважає.

Вищезгадана звичка брати участь в олiмпiадах послужила менi гарну службу. До унiверситету я не бувала нiде, крiм бабусиного села та славного мiста Луганська, я побачила мiстечко Жовтi Води, цiлих 2 рази, в один iз яких зайняла своє улюблене почесне 4-i мiсце. I як виявилося на четвертому курсi, це ще далеко не все, що можна побачити. Восени я побувала в Полтавi, i цього разу на конференцiї замiсть звичної олiмпiади, а потiм навеснi у Днiпропетровську i в Києвi.

А щоб ви ненароком не подумали, що крiм навчання я нiчим i не займалася, вiдступлю трохи назад - на першому курсi я, взагалi не маючи нiяких особливих талантiв, взяла участь у Дебютi першокурсника в ролi Корови.

А на третьому курсi пiдвернулася непильна робiтка у ЧП "Геософт" як програмiст баз даних, де я i дотепер ретельно труджуся :-)

Вiд цього лiричного вiдступу повернуся тепер "до своїх баранiв", тобто до четвертого курсу. Тiєї зими вiдбулася одна на перший погляд незначна подiя, яка потiм виявилася переломною, таким собi життєвим перевалом... Прочитавши на парканi оголошення про набiр у групу бальних танцiв, я не роздумуючи туди вiдправилася. Де i познайомилася зi своїм майбутньому чоловiком. Правда, тодi ще я навiть у страшному снi не могла уявити, що не пройде i пiвроку, як я вийду замiж. Та й Олексiй теж не горiв бажанням оженитися... поки не прийшла та божевiльна, стрiмка, чарiвна весна 2002 року, що усе змiшала, закрутила у вирi пристрастей i раптово розбудила бажання мати власне сiмейне вогнище... У результатi ми й одружилися. Мимохiдь закiнчився семестр, я успiшно склала бакалаврський iспит i можна було б смiливо почивати на лаврах. От тiльки не ростуть вони в нас ;-)

Втiм, усе це була тiльки приказка... Казка, як то кажуть, попереду. У лютому 2003 народився мiй син Петро, i нове життя вступило у свої права... Тiльки це вже зовсiм iнша, ще навiть не написана iсторiя...

Про плани на майбутнє я ще особливо не думала, життя покаже.