У 1982 році я пішла до дитячого яслі-садочку №2 "Дюймовочка". У дитинстві у мене було дві мрії: стати лікарем і вчителем. У 3 рока дідусь подарував мені фонендоскоп, з яким я не розлучалася ні на хвилину. Всі моі рідні повинні були кожен день відвідувати свого особистого "лікаря" и приймати регулярно всі виписані мною ліки. Коли трохи підросла почала "навчати" усіх своїх ляльок, ставити їм оцінки та переводити до наступного класу. Так непомітно дитина перетворилася із немовля у дорослу 6-річну людину.

   У 1987 році я роблю свій перший важливий крок у житті - йду у перший клас загальноосвітньої I-III ступенів школу №2 міста Волновахи, яку і закінчила в 1998 році з золотою медаллю. Великий вклад у розвиток моєї особистості в шкільні роки внес мій класний керівник - Жушман Тетяна Миколаївна (вчитель російської мови та літератури). Ця людина змогла прищепити кожному з своїх учнів почуття особистого достоїнства, навчил цінити чужу точку зору, а також з кожного питання мати свою, навчил поважати дорослих та літніх людей, берегти дружбу, розрізняти добро та зло, та багато різних, дрібних на перший погляд, але цінних для кожного з нас, річей. У школі улюбленими предметами були математика, фізика, біологія. Кожен рік приймала участь у районних олімпіадах з фізики, математики, біології, географії. Були й призові місця. У 8 класі зайняла друге місце в районній олімпіаді по біології, а у 10 - трете. У вільний від навчання час займалася в гуртку "Умілі ручку", де я навчилась в'язати гачком та спицями. Але ось і пролетіли золоті деньки дитинства. Пройшов випускний бал, отримані атестати зрілості. Пришов час зробити другий важливий крок в моєму житті - вибрати таку професію, яка б приносила і моральне, і матеріальне задоволення.

   І тут при виборі вузу почалися мої митарства. Була переглянута велика кількість проспектів про вузі Донецька. Я віддала перевагу трьом: медичному, державному та технічному університетам. Прочитавши газету "Донецький політехнік", я дізналася, що ДонНТУ (в той час ДонДТУ - Донецький державний технічний університет) - один із самих старих вузів Донбасу, диплом якого цінується не тільки в нашій державі, але й далеко за її межами. Зараз залишилась дуже проста справа - вибрати фах. Але як виявилось, це було самим важким. У ДонНТУ така велика кількість прекрасних фахів, що розбігаються очі, але необхідно вибрати саме свою. І ось знову за справу береться газета "Донецький політехнік". Тут я прочитала про гірничо-геологічний факультет та про кафедру Геоінформатики та геодезії. Доля вирішилась. У 1998 році я вступаю до ДонНТУ на гірничо-геологічний факультет на кафедру геоінформатики та геодезії на фах "Геоінформаційні системи та технології".

   В університете я навчилася працювати з графічними пакетами AutoCad та CorelDraw, с ГІС-пакетом ArcView, програмами Microsoft Office, програмувати у среді Turbo Pascal і Delphi.

   Себе в майбутньому бачу людиною, яку будуть поважати (може бути професором) і яка придумає щось нове для людства.