…У 2001 році на світовій карті ІСО 9000 з'явилося 4 нових країни: це Кайманові острови, Гібралтар, Веліз і Нідерландські Ант

…У 2001 році на світовій карті ІСО 9000 з'явилося 4 нових країни: це Кайманові острови, Гібралтар, Веліз і Нідерландські Антіли. Деякі країни за кількістю сертифікатів перетнули символічні умовні рубежі. Так, у мимулому році позначку 1000 подолали Колумбія, Словенія, Демократична Республіка Корея, 5000 - Чеська Республіка, Тайвань, 15000 – Іспанія, 20000 – Франція, 30000 – Китай.

Лідерами у сертифікації систем якості серед галузей промисловості є електротехнічна та оптична (4270), металургійна (41534), будівельна (40948), машинобудівна (29812), автомобільна (22385). Наведені дані взято в межах загальної наявності сертифікованих систем – 354580, оскільки не всі органи сертифікації не дали інформацію ІСО у розрізі галузей промисловості.

Серед 51-ї країни Європи, які взяли участь в огляді ІС0, Україна з 269 сертифікованими системами якості займає 29 місце. На першому Великобританія – 66760, друге за Італією – 48109, на третьому Німеччина – 41629. Серед країн-кандидатів на членство в ЄС Угорщина має 6362 сис-тем, Чеська Республіка – 5627, Польща – 2622, Словенія -1026. Україну випереджають Туреччина – 2949, Румунія – 1670, Російська Федерація – 1518, Болгарія – 469, Югославія - 314.

Позаду України знаходяться Грузія – 260, Литва – 202, Білорусь – 78, Латвія – 67, Казахстан – 41, Молдова – 7, Киргизстан і Вірменія - по З системи якості. У 1995 році в Україні було зареєстровано 8 систем якості. 3 кожним наступним роком їх кількість збільшувалася приблизно у 1,5 -2 рази (1996 – 14,1997 – ЗО, 1998 – 56, 1999 -88, 2000-151, 2001-269).

Станом на І липня поточного року в Україні у Реєстрі систем якості нараховувалося 261 система. За 6 місяців поточного року було сертифіковано 91 систему якості вітчизняних підприємств. У той же час термін дії 98 сертифікатів не було подовжено. Це призвело до зменшення кількості зареєстрованих систем. Останні вересневі дані Реєстру зафіксували лише 311 систем якості.

У розрізі галузей промисловості України лідирують машинобудівна і металургійна галузі (170), сфера послуг (34), переробна промисловість (19). Більшість вітчизняних підприємств, що мають сертифіковані системи, експортують або мають намір експортувати свою продукцію.

Серед регіонів України найбільша кількість сертифікованих систем налічується у Київському, Дніпропетровському, Донецькому, Харківському, Одеському регіонах, що невипадково, оскільки саме ці репони є найбільш промислове розвиненими.

Наведені дані свідчать про те. що вітчизняні підприємства не відчувають гострої потреби у впровадженні систем якості. Причинами цього є, по-перше, відсутність або недостатність знань та інформації у цій сфері. У цьому контексті слід розглядати ефективність роботи понад 40 створених консультаційних методичних пунктів при терторіальиих ЦСМС. По-друге, недостатній рівень конкуренції на вітчизняному ринку, що в першу чергу пов'язано з низькою купівельною спроможністю населення. Якщо в розвинених країнах світу 9 з 10 споживачів при виборі товару звертають увагу на якість, а потім цікавляться його ціною, то в Україні навпаки. Зміна психології споживачів розвинених країн змусила бізнес переглянути свою стратегію, сфокусувати її на постійному поліпшенні якості для якомога більшого задоволення покупців і замовників їхньої

продукції. До того ж спрацював ефект ланцюжкової реакції, який пішов від підприємств - лідерів національних економік розвинених країн. Десятки тисяч підприємств-постачальників комплектуючих і сировини за вимогою лідерів в умовах жорстокої конкуренції змушені були впровадити у себе системи якості.

Саме системи якості відповідно до вимог міжнародних стандартів ІС0 9000 виявилися тим результативним і ефективним інструментом, який дозволив підприємствам, що їх впровадили, досягти високого ступеня довіри і стійкої прихильності споживачів до їхньої продукції. Як свідчить міжнародний досвід, впровадження систем якості дозволяє підприємству:

- суттєво покращити та оптимізувати свою бізнесову діяльність і підвищити продуктивність, посилити акцент на меті своєї діяльності і досягненні очікувань споживачів;

- досягти і стабільно підтримувати високу якість своєі продукції та послуг для задоволення потреб і вимог споживачів;

- збільшувати задоволеність споживачів;

- досягти впевненості, що очікуваної якості досягнуто і вона постійно підтримується;

- забезпечити докази для споживачів та потенційних споживачів відносно того, що органзація здатна зробити для них;

- відкрити нові можливості або зберегти вже завойовані сегменти ринку;

- отримати визнання з боку замовників через процедуру сертифкації;

- брати участь у тендерах, у тому числі міжнародних, і поставках продукції для державних потреб на вигідних умовах.

При цьому слід розуміти, що система якості може лише допомагати у досягненні згаданих очікувань і є лише одним із засобів для досягнення цілей, що стоять перед організацією, але сама по собі система якості не здатна привести до покращання робочих процесів або якості продукції чи послуг, вона не зможе вирішити усіх проблем організації. Її впроважження означає застосування системного і систематичного підходу для досякнення бізнес-цілей організації. Досить цікавими є результати дослідження, проведеного групою іспанських і американських фахівців у трьох галузях промисловості США з найбільшою кількістю сертифікованих систем якості, а саме хімічній, машинобудівній і комп ютерній, а також електротехнічній.

Протягом 5 років було проаналізовано фінансові показники у двох контрольних групах підприємств згаданих секторів промисловості. У першій групі були зібрані підприємства, що вперше сертифікували свою систему якості на відповідність стандартам ІС0 9000, у другій підприємства, які не проходили процедуру сертифікації. Дослідники шукали відповідь на питання "Чи варто платити підприємству для отримання сертифікації відповідно до вимог стандартів ІСО 9000?". Було отримано однозначну відповідь” Так”. На підприємствах цих трьох галузей, що сертифікували свої системи якості, було зменшено витрати і підвищено продуктивність, а також збільшено обсяги продаж, у той час як у другій контрольній групі такі покращені показники демонстрували лише окремі підприємства. Цікаво, що суттєве покращання показників у першій групі було досягнуто у перший рік після прийняття рішення щодо впровадження системи і підготовки до сертифікації. Після сертифікації фактично підтримувався вже досягнутий рівень показників. За таких умов кошти, інвестовані у розроблення, впровадження і підтримання системи якості, через певний час не тільки повернуться, а й дадуть вагомий прибуток. Саме недостатність розуміння цих принципів і підходів з боку вітчизняних промисловців привели до зменшення кількості сертифікованих систем якості в Україні порівняно з минулим роком. І це ще раз свідчить про необхідність розгортання широкої просвітницької кампанії серед вітчизняних підприємств у сфері якості.

Ефект був би значно більший, якби одночасно з навчанням було запроваджено державні економічні заохочувальні механізми. На жаль, стан державного бюджету не дозволяє вітчизняним

підприємствам розраховувати на пільги і стимули у разі запровадження систем якості, як це було зроблено, наприклад, в Угорщині чи Сингапурі. Але й у такій ситуації можна знайти вихід, зокрема українські органи сертифкації могли б вийти з ініціативою оголосити на певний період (2002-2003 роки) зниження цін на сертифікацію до 50% для малого і середнього бізнесу і тим самим допомогти вітчизняним підприємствам вийти на більш високий рівень якості їхньої продукції. І це буде гідною відповіддю національної системи сертифікації на заклик щодо необхідності пріоритетного розвитку малого підприємства в економіці України. До речі, для підвищення поінформованості українського малого бізнесу у сфер якості Держстандарт планує перекласти і видати нову редакцію порад ТК І76 "ІSО 9001 для малого бізнесу”, оновлених відповідно до вимог ІS0 9000:2001. Вітчизняним підприємствам варто враховувати цей досвід, приймаючи стратегічне рішення щодо розроблення, впровадження і сертифікації систем якості. Принагідно необхідно відмітити чітку тенденцію щодо розроблення спеціальних стандартів і рекомендашй з впровадження систем якості в окремих галузях. Це пояснюється більшим позитивним ефектом від їх використання порівняно із загальними стандартами ІSО 9000, як приклади можна навести міжнародні стандарти щодо застосування систем якості на підприємствах, що виробляють харчові продукти та напої, та у сфері виробництва медичних приладів.

Ще одним важливим аргументом на користь впровадження систем якості є необхідність збереження своїх позицій на внутрішньому і вихід на зовнішній ринки в умовах прискореної інтеграції України у світову та європейську економіку. Аналіз наведених вище даних свідчить про чітку залежність кількості сертифікованих систем якості і конкурентоспроможності економік країн. Ми бачимо, що країни – світові економічні лідери утримують перші місця і за кількістю сертифікованих систем якості.

Україна у світлі нової Європейської доктрини якості

Досить корисною може бути спроба спроектувати основні засади європейської політики усфері якості "Бачення якості для Європи. Крок уперед* на українські реалії.

Згідно з нею сучасна Європейська політика базується на трьох головних постулатах:

• використовувати різноманітність країн Європи, спираючись на багату спадщину европейських традицій І можливостей;

• спиратись на відміність європейської культури, науки і виробництва від решти країн світу і генерувати нові концепції якості для подальшого прогресу;

• допомагати конкурентам і досягти загального виграшу ( нова конкурентна політика під гаслом "допомагаючи, виграємо разом').

Головним недолком європейської політики з огляду на нове бачення є використання запозичених у США та Япони вторинних, відомих і опробованих ідей та принципів. Потрібно усвідомити - щоб досягти успіху у світі надзвичайно високої конкуренції, швидкого розвитку технологій та суспільства. недостатньо повторювати вже розроблені відомі організаційні, практичні і теоретичні якісні концепції і моделі. Спираючись на них. кожна країна має сама розробити своє бачення і свій підхід на основі національних, наукових. культурних, соціальних, виробничих, географічних та інших досягнень і цінностей, Такий ІпідхІд кореспондується з теорією конкурсентоспроможності відомого американського економістам Постера. Запропонований ним "ромб" конкурентоспроможності, крім складової, що базується саме на національних відмінностях. містить ще одну компоненту – внутршню стратегію підприємства.Безумовно, що ця стратегія має спиратись на сучасні принципи загального управління якістю (ТQМ).

Україна сама здатна продуктуваш ідеї, реалізація яких дозволить ій успішно виконати стратегічне завдання ітеграції до ЄС як повноцінного партнера. Товари, продукція, технології, які вже зараз відрізняють Україну від решти світу, є традиційними і відомими: високоякісна харчова продукція і сировина, продукція аерокосмічна, суднобудівна і військового призначення, надзвичайно високий, ще невикористаний потенціал туристичної галузі, який базується на унікальних географічних і природних особливостях регіонів України. Саме ці товари, послуги і галузі згідно з теорією Портера можуть стати “точками зростання” української економіки на основі досягнення ними світового рівня якості. Розвиток цих галу зей може дати величезне прискорення іншим галузям та економи у цілому. Допомогти цьому зможе застосування третього ключового елементу європейського бачення “виграємо разом”. Для України це означатиме налагодження тісного партнерства на горизонтальному і вертикальному рівнях між органами влади і бізнесом, між підприємствами-конкурентами, громадськими і науковими організаціями, споживачами. Розвиток конкуренції сприятиме такій співпраці. З цієї точки зору важливим є реалізація нещодавно виданого Указу Президента України про забезпечення відкритості у роботі органів влади.

Принагідно слід зазначити, шо нове європейське бачення змушує органи влади зміщувати акценти від прямого втручання у бізнес до нових підходів, зорієнтованих на сприянні поліпшенню

Конкурентоспроможності. Очевидно, що це є надзвичайно актуальиим і для України. Адже мета європейського руху у напрямку перетворення органів влади у ефективні організації, головним завданням яких є економічне зростання, перегукується з намірами Уряду України щодо суттєвого поліпшення державного управління, задекларованими у його Програмі на 2003 рік. У цьому контексті застосування принципів загального управління якістю (ТQМ) в органах влади вбачається досить перспективним.

Європейський та міжнародний досвід говорить про те, шо моделі управління якістю та ділової досконалості усе ширше застосовуються органами управління і влади як на державному, так і місцевому рівнях. Цікавим є зовсім свіжий приклад. Центральний Секретаріат ІSО отримав сертифікат від Швейцарського товариства якості у травні поточного року на систему управління якістю відповідно до вимог ІSО 9001: 2000. Система поширюється на послуги, що надаються усім організаціям-членам і розробникам стандартів. Ці послуги включають координацію розроблення програм стандартизації, управління голосуванням по проектах стандартів, публікацію прийнятих стандартів, інформування та забезпечення комунікаційних зв'язків.

Центральний Секретаріат ІSО вперше було сертифіковано на відповідність ІS0 9002:1994 у травні 1996 року. У 1999 році пройшла повторна сертифікація. Бльше року знадобилося персоналу Секретаріату в кількості 165 осіб з 19 країн світу для перегляду системи відповідно до нової версії 2000 року.

У Держстандарті теж розпочато дії щодо розроблення і впровадження системи якості. 3 цього приводу керівництво Комітету прийняло стратегічне рішення, про що свідчить видання наказу від 8 серпня 2002 року №478.

Згідно з ним створено робочу групу з представників усіх структурних підрозділів, оскільки передбачається, що система якості буде охоплювати усі види діяльності Держстандарту.

Впровадження системи якості в Комітеті має:

- допомогти створенню спри ятливого законодавчого і норма тивного середовища для української промисловості, яка зможе успішно просувати свою продукцію на світові ринки;

- зробити головним пріоритетом у роботі задоволеність усіх сторін-споживачів послуг Комітету;

- скасувати або переглянути найбільш неефективні внутрішні процедури з точки зору кінцевого результату;

- дати нові повноваження співробітникам на основі використання знань і вмінь персоналу;

- розширити співробітництво з усіма заінтересованими у результатах діяльності Держстандарту сторонами;

- забезпечити швидку адаптацію до змін, які відбуваються в економіці та суспільстві, та прийняття своєчасних і ефективних рішень, що відповідають потребам та сподіванням підприємців, організацій, окремих людей і суспільства у цілому.

Впровадження системи передбачає три основних етапи.

Перший етап як основа успішного впровадження системи охоплює весь персонал s полягає у проведенні дворівневого навчання принципам ТQМ відповідно до вимог ІSО 9000 версії 2000 року. Перший рівень - це навчанння членів робочої групи, які стануть мультиплікаторами розповсюдження отриманих знань і провідниками політики якості у своїх підрозділах. Другий рівень передбачає навчання усього персоналу Комітету у сфері якості. Паралельно буде підготовлено план розроблення, впровадження і сертифікаціїі систем якості. Принагідно для суспільної користі варто розглянути і вивчити доцільність застосування досвіду впровадження як національного міжнародного стандарту ІSО щодо навчання управління якістю.

Другий, надзвичайно важкий етап - впровадження на кож ному робочому місці принципів ТQМ залежно від компетенції. Персонал Комітету повинен, глибоко усвідомлюючи принципи ТQM, керуватися і виходити з них у своїй повсякденній роботі. Саме від цього реально буде залежати успішність зазначеного проекту. На цьому етапі буде проведено аналіз наявності та відповідності окремих елементів системи якості вимогам стандарту ІSО 9001.

Третій етап передбачає корbгування на основі самооцінки і виконання розробленого на першому і скоригованого на другому етапі плану, який має завершитись сертифікацією системи якості через 12 - 14 місяців з початку робіт.

Управління навколишнімсередовищем - складовазагального виграшу

Повертаючись до третього ключового елементу європейського бачення якості “виграємо разом”, неможливо залишити поза увагою екологічні аспекти діяльності підприємств. Це саме той приклад, коли очевидними є переваги як для окремих підприємств регіону за місцем розташування, так і місцевої громади і суспільства у цілому.

Для України це важливо з точки зору розвитку таких конкурентоспооможних галузей, як виробництво сільськогосподарської і харчової продукції, а також туристичної галу зі.

Без здорового довкілля не може бути здорової нації та сучасної конкурентоспроможної економки.

На жаль, Україна за результатами 11 циклу огляду ISO на кінець 2001 року щодо кількості серти-фікованих у 34 європейських країнах систем управління навколишнім середовищем займає передостаннє місце разом з Казахстаном, Македонією лише з однією системою якості. Тільки минулого року Україна разом з Казахстаном, Білоруссю, Болгарією та ще 9 азійськими та африканськими країнами з'явилася на світовій карті сертифікованих систем управління навколишнім середовищем. Усього на кінець 2001 року було видано 36765 сертифікатів у 112 країнах (рисунок 3). У минулому році зафіксовано збільшення на 13868 сертифікатів ( +60.57%) порівняно з 2000 роком, коли загальна кількість становила 22897 у 98 країнах. Це найвищий показник за 7 попередніх циклів огляду, починаючи з 1995 року (рисунок 4).

За результатами 2001 року Японія з 2567 системами демонструє другий рік поспіль найвищі

показники за кількістю сертифікованих систем управління навколишнім середовищем, на другому місці - Німеччина з 2120системами, Іспанія йде третьою -1464, четверта Італія – 774, за нею Швеція – 7001і США - 603 системи. Японія лідирує і за загальною кількістю сертифікованих систем – 8123, за нею йдуть Німеччина- 33801і Великобританія - 2722.

Найбільше подібних систем впроваджено і сертифіковано у галузі виробництва електро- та оптичного обладнання – 3460, на другому місці йде металургійна галузь – 2137, далі хімічне виробництво -1744, виробництво будматеріалів -15541, машинобудівна галузь - 1481 система. Уже в цьому році в Україні сертифіковано другу систему управління навколишнім середовищем на підприємстві

“Екотон” (м. Харків).

Зрозуміло, що Україні конче необхідно змінити ставлення до проблем довкілля. Цьому сприятиме реалізація дворічного проекту Tacis і впровадження систем єколопчного менеджменту на підлриємствах України, який розпочався у вересні поточного року, головна мета якого - широке розповсюдження ідей екологічного менеджменту, навчання представників промисловості, впровадження і сертифікація систем еко-менеджменту щонайменше на б українських підприємствах. Відрадно, що готовність до партнерства в рамках проекту вже висловили понад два десятки українських підприємств.

Рисунок 3. Діаграма загальної кількості виданих сертифікатів ІSO 14000

Рисунок 4 Діаграма щорічного зростання сертифікатів згідно з ISO 14000

Висновки

Наведені статистичні дані свідчать, що головне завдання, визначене Указом Президента України щодо широкого впровадження систем якості і навколишнього середовища на вітчизняних підприємствах, залишається надзвичайно актуальним. На часі впровадження прийнятої Урядом Концепції державної політики у сфері якості.

Для цього згідно з дорученням кабінету Міністрів України у піврічний термін створеною у складі заінтересованих органів влади, підприємств і громадських організацій робочою групою має бути підготовлено детальний план дій. Саме у ньому необхідне врахувати новий європейський підхід до якості у 21 столітті.

Вбачається доцільним у рамках проведення Європейського тижня якіктті започаткувати широку дискусію щодо врахування концентуальмих засад нового європейського бачення якості у процесі реалізації української політики якості на її основі і мас бути підготовлено відповідний план дій.

Розмірковуючи над новими ідеями, на яких грунтується європейське бачення якості, можна зробити певні висновки і спробувати скористатись ними для подальшого розвитку української економки і громадського суспільства.

Перше. Сотні тисяч ефективно діючих систем якості і навколишнього середовища, розгалужена світова мережа національних і регіональних конкурсів якості - наочне свідчення широкого розповсюдження руху ТQМ. У той же час, українська практика свідчить про те, що вітчизняні підприємства, з одного боку, недостатньо розуміють або не знають переваги цих методів поліпшення якості і тому їх не застосовують, а з іншого - розчарувалися у їх результативності та ефективності і тому не підтримують сертифікацію системи. 3 цього випливас потреба у тотальному навчанні у сфері якості і, зокрема, у переосмисленні можливостей конкретних методів чи способів управління якістю.

Якості світового ріня не можна досягти лише за допомогою виконання певних методичних настанов чи вказівок. Стандарти ІSО 9000 та ІSО14000, конкурси з якості - це лише засіб або підхід для пошуку слабких місць і сфер можливого удосконалення. Вони автоматично не зроблять продукцію і послуги найвищої якості і не замінять постійної щоденної, кропіткої роботи усього персоналу. А головне, не замінять новаторства та творчості, які зроблять вироблений продукт чи послугу унікальними залежно від специфіки і тим нададуть їм відмінну якість і конкурентні переваги в умовах жорстокої конкуренції.

Друге. На сьогодні в Україні використовуються імпортовані ідеї та методи у сфері якості. Слід зрозуміти, що вторинність використання не дозволить українській продукції піднятись на вищі щаблі якості і витримати тиск глобальної конкуренції. Тут теж, як і в попередньому випадку, ми потерпаємо від відсутності пілотних теоретичних і методологічних розробок у сфері якості. Україна повинна на основі існуючого великого наукового потенціалу з використанням притаманних тільки їй конкурентних переваг у певних галузях виробити свій погляд на якість. І цей унікальний підхід стане однією з багатьох цеглин, які формуватимуть різноманітність Європи зі спільним набором загальновизнаних світових цінностей, що створюють нову філософію якості 21 століття. Нам необхідно використати свої сильні сторони і традиції високої якості у певних галузях вітчизняної промисловості, а також всіляко розвивати і підтримувати різноманітність наших регіонів, з яких складається неповторність нашої держави. У цьому можуть допомогти галузеві та регіональні програми якості, розроблення яких було заплановано Указом Президента України від 23.02 01 №113.

Третє. Ще одним викликом, на який необхідно знайти адекватну відповідь, є необхідність врахування факторів, які певною мірою руйнують традиційні підходи до управління якістю. Це так звана “клієнтизація” виробничого продукту чи наданої послуги та широке впровадження передових інформаційних технологій, що охоплюють сферу оброблення і розповсюдження інформації, а також

переходу до електронної торгівлі товарами. Крім того, слід враховувати тенденцію, за якою продукція стає результатом одночасної скоординованої діяльності багатьох підприємств і організацій. Тим самим створюється єдиний ланцюг виробництва і постачання до кінцевого споживача. Згадані фактори спонукають підприємства змінювати конкурентну політику від “якщо я виграю, то інші неодмінно програють” на “виграємо разом”.Тобто, новоявлені тенденції стають потужним стимулом для розроблення нової єдиної стратегії постійного удосконалення для усіх елементів ланцюга забезпечення якості на основі об'єднання і балансу різних інтересів, спільної відповідальності та вигоди і чим більш тісними, а фактично партнерськими будуть взаємини між підприємствами, тим більшим буде загальний виграш.

Ще один аспект цього підходу стосується налагодження партнерських відносин між підприемсвами і органами влади, які повинні виконувати у першу чергу роль помічника, а не контролера, для того, щоб разом з підприемцями робити спільний внесок у процвітання суспільства.

Переосмислення такого роду партнерства вимагає постійної підтримки нових розроблень у сфері якості, ведення науково-дослідних робіт з методологи якості із залученням до роботи наукових установ, закладів освіти на національному та місцевому рівнях, громадських організацій і промисловців. Без сумніву, цю роботу мас очолити і організувати Держстандарт України. При цьому відповідальність за наукову частину цієї роботи покладаєгься на створений у минулому році Український Інститут якості, який має стати генератором руху творчого пошуку та новаторства, зок рема впровадження нових інформаційних і комунікаційних технолопій у сфері якості.

Четверте. Складність сучасних економічних, політичних, соціальних процесів у світі та у кожній окремій країні вимагає від органів влади суттєвого покращання якості своєї роботи. Адже ціна недостатньо виваженого рішення або помилки може бути надзвичайно високою. Слід врахувати і суто економічний аспект. Так, урядові витрати в Європі на сьогодні досягають позначки 45%, а в деяких країнах навіть 50% від валового національного продукту. Зрозумию. що громадяни мають право спитати, наскільки результативно і ефективно органи влади працюють і як витрачаються їхні кошти. Ця сфера все більше стає полем, де розробляються і впроваджуються нові ідеї, ставляться експерименти для поліпшення якості діяльності органів влади. Використання у цій сфері традиційних підходів і методів, що базуються, наприклад, на стандартах ІS0 9000, ускладнюється тим, що громадянин-кінцевий споживач послуг органів влади оплачує послуги наперед через податкові органи і не має реального впливу (контролю за якістю), як це він робить під час придбання конкретного товару або комерційної послуги, безпосередньо сплачуючи за них свої гроші. Тобто, такі важливі чинники ринкової економки, що безпосередньо впливають на якість, як конкуренція, ціна, економічна доцільність у цьому випадку не спрацьовують. Зрозуміло, що у демократичному суспільстві у громадян є право висловити своє негативне відношення до якості послуг органів влади через засоби масової інформації, оскаржити неправомірне рішення в органах влади вищої інстанщі або через суди. Але у порівнянні зі становищем покупця на ринку ефект від таких дій може бути незначний або взагалі відсутній.

Поліпшення якості діяльнсті органів влади можливо через розвиток двох напрямів. По-перше, створення умов для прозорої, відкритої роботи органів влади та забезпечення права громадян на поінформованість, вибір і контроль за ними. По-друге, підвищення компетентності і вимог до моральних якостей людей, що працюють в органах влади. Впровадження систем якості на основі стандартів ІSО 9000 в органах влади можна вважати досить ефективним засобом, який сприятиме підсиленню та удосконаленню цих підходів і згадачих якостей. 3 шєі точки зору результати експерименту Держстандарту України щодо розроблення системи якості матимуть важливе значення для вибору можливих шляхів удосконалення результатів діяльності органів влади у цілому. Якщо спробувати зазирнути у більш віддалене майбутнє, спираючись на сьогоднішні напрямки розвитку філософії якості і тенденції щодо інтеграції систем якості і навколишнього середовища, створення мережі вертикальних і горизонтальних ланцюгів між постачальниками, виробниками і продавцями, а також між ними та органами влади, усе більш широкого впровадження іформаційних технологій та інновацій, то можна передбачити таке. Світова економіка рухається у напрямку розроблення і застосування всеохоплюючих систем управління, які не тільки забезпечать поліпшення якісних та екологічних показників, але і торкатимуться широкого кола економічних, соціальних та етичних проблем. Сьогоднішні системи мають перерости у системи менеджменту сталим розвитком. У подальшому такі системи стануть елементами І складовими регіональних, галузевих, національних мереж сталого розвитку, які, в свою чергу, будуть формувати глобальну мережу стабільного, незворотного розвитку світової економіки.

Українські органи влади, підприємства, наукові і громадські кола спільними зусиллями мають знайти свою адекватну відповідь на виклики глобальної економіки і тим самим забезпечити нашій державі гідне місце на щаблях світової якості і конкурентоспроможності.