Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних відносин України з іноземними державами. Конституцією, Декларацією про державний суверенітет України і Законом України «Про економічну самостійність України» установлено, що однієї з основ реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні і регулюванні зовнішньоекономічних відносин [1].

Однією з форм здійснення зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля. Вона відіграє величезну роль у підвищенні економічного добробуту держави, поліпшенні рівня життя населення і зміцненні положення держави на світовій арені.

Експортні операції, як складова частина зовнішньої торгівлі є найважливішим джерелом одержання прибутку держави. Досягнення максимальної ефективності експортних операцій, а, отже, максимізація прибутку можлива тільки з використанням знань і досвіду, накопичених протягом тривалого часу.

Безліч учених-економістів присвячують свої праці вивченню проблеми поліпшення організації і підвищення ефективності експортних операцій.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути фізичні і юридичні особи, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність з метою одержання прибутку і встановлення міжнародних економічних відносин. Діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України від 16.04.1991р. «Про зовнішньоекономічну діяльність». Відповідно до даного закону зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами [2].

Основними ланками при здійсненні експортних операцій є промислові підприємства, а також різні невиробничі організації. Тому вивчення експортних операцій держави в цілому не можливо без розгляду й аналізу окремих експортних операцій окремих підприємств. Тема даної дипломної роботи присвячена вивченню експортних операцій ВАТ «Концерн «Стірол», що займають значну частку в обсязі реалізації даного підприємства.

Метою даної дипломної роботи є аналіз результатів експортних операцій і розробка рекомендацій з підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:
- вивчення світового досвіду здійснення зовнішньої торгівлі;
- розгляд теоретичних основ організації експортних операцій;
- аналіз законодавчої й нормативної бази, що склалася на Україні по даному питанню;
- пророблення статистичних даних про зовнішньоторговельний оборот України й обсяги експорту;
- вивчення системи організації експортних операцій на ВАТ «Концерн «Стірол»;
- аналіз ефективності проведення експортних операцій ВАТ «Концерн «Стірол»;
- розробка заходів щодо поліпшення організації й підвищення ефективності експортних операцій.

1 ЕКСПОРТНІ ОПЕРАЦІЇ В СИСТЕМІ ЗЕД ДЕРЖАВИ
1.1 Сутність і організація експортних операцій

Серед різномаїтних форм зовнішньоекономічної діяльності історично першою та переважаючою є міжнародна торгівля, тобто міжнародний обмін продуктами й послугами. За напрямком товарного потоку операції у міжнародній торгівля поділяються на експорт і імпорт. Розглянемо сутність експорту.

Експорт товарів – продаж товарів украінськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України [2]. Таким чином, украінський суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює експорт товарів, є експортером. Експортна операція являє собою діяльність, спрямовану на продажів і вивіз за кордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Для продавця не має значення, що буде робити з цим товаром покупець – пустить в переробку, реалізує на внутрішньому чи ринку перепродасть у третій країні. Для продавця і його країни в будь-якому випадку це буде експортна операція [3;198]. Її основними ознаками є висновок контракту з іноземним контрагентом і перетинання товаром границі країни - експортера. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону держави.

Перед здійсненням експортної операції необхідно вирішити питання про метод експорту.
Метод експорту - це спосіб здійснення експортної операції.
У міжнародній торговій практиці застосовуються два методи експорту:
Прямий експорт - здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків.
Якщо фірма вибирає варіант прямого продажу, а не через посередника, їй необхідно створити діючу експортну службу.
Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:
- частка експорту велика в загальному обігу;
- зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;
- випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;
- невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;
- продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних розумів використання;
- на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.
На кожному підприємстві експортні операції виконують спеціалізовані підрозділи. У залежності від розміру підприємства і рівня його інтернаціоналізації можливі наступні формі організації експортної служби:
- відділ збуту - використовується підприємством, якщо обсяг його зовнішньоторговельних операцій незначний і основна частина продукції реалізується на внутрішньому ринку;
- экспортний відділ - створюється при збільшенні обсягу експортних операцій;
- відділення закордонних операцій – створюється закордоном і підпорядковує усі відділення у даній країні;
- центральна контора - створюється дочірня експортна фірма;
- спільні збутові компанії;
Але незалежно від форми організації головною метою роботи експортної служби є експорт конкурентоспроможної продукції, що досягається шляхом виконання наступних функцій:
- збір на підприємстві інформації про продукцію, підготовленої і планованої на експорт;
- складання калькуляції цін на експортну продукцію;
- підготовка рекламних матеріалів;
- аналіз інформації про експорт за попередні періоди;
- аналіз відгуків про товари в кінцевих споживачів;
- складання попереднього списку потенційних споживачів;
- переписування з питань висновку контракту;
- переговори за контрактом і його висновок;
- пророблення і висновок угод з посередниками;
- забезпечення упакування і транспортування;
- виконання митних обов'язків;
- забезпечення одержання платежу;
- гарантійне і постгарантійное обслуговування.

Першим етапом здійснення експортної операції є пошук контрагента і встановлення з ними контактів. Для експортера засобом встановлення контактів з імпортером є відправка йому комерційної пропозиції – оферти.
Оферта – документ, що містить в собі всі істотні пункти передбачуваного договору (найменування, кількість і якість товару, ціна, умови і термін постачання, умови платежу й ін. умови)
Розрізняють види оферт:
Тверда - експортер посилає оферту з вказівкою терміну оферти, впродовж якого експортер зв'язаний умовами оферти; якщо імпортер згодний, він посилає підтвердження оферти й угода укладається; якщо не згодний – посилає контроферту зі своїми вимогами.
Вільна – термін дії оферти не вказується; якщо імпортер згодний, він посилає тверду контроферту з перерахуванням тих же умов; якщо не згодний – посилає контроферту зі своїми вимогами [4;245].
При прямому методі торгівлі виникає визначена фінансова вигода, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижуються ризик і залежність результатів комерційної діяльності від можливої несумлінності чи недостатньої компетенції посередницької організації.
Цей метод також дозволяє постійно знаходитися на ринку, враховувати його зміни і вчасно на них реагувати. У той же час використання прямого методу торгівлі має на увазі наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. У іншому випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть значно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньої є більш ризикованої, що обумовлено економічними, політичними, правовими і соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями й звичаями, а також великими відстанями між торговими партнерами. У результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торгових операцій.

Непрямий метод - вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників.
Більш половини міжнародного товарного обміну здійснюється при сприянні торгових посередників, тобто незалежних від виробників і споживачів товарів торгових фірм, організацій і осіб.
Під торгово-посередницькими операціями розуміються операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, які виконуються за дорученням виробників і споживачів незалежним торговим посередником, на основі чи догоди окремого доручення, що укладається між ними.
Торгове посередництво містить у собі значне коло послуг, зокрема з пошуку закордонного контрагента, підготовки й укладання догоди, кредитування сторін і надання гарантій, оплати товару покупцем, проведення транспортно-експедиторських операцій і страхування товарів при транспортуванні, виконання митних формальностей, проведення рекламних і інших заходів щодо просування товарів на закордонні ринки, здійснення технічного обслуговування й проведення інших операцій.
Залучення торгового посередника дає змогу:
- збільшити прибуток за рахунок підвищення оперативності збуту товарів і прискорення обігу капіталу;
- збільшити прибуток за рахунок зменшення термінів зберігання і передпродажного сервісу;
- збільшити прибуток за рахунок зниження витрат обігу на одиницю продукції;
- збільшити прибуток за рахунок продаж товару на іноземному ринку безпосередньо в моменти покращання кон'юнктури.
Посередницькі операції регулюються нормами трудового й цивільного права.
Існують різні види посередників, яких можна класифікувати за обсягом повноважень:
-Не мають повноважень щодо укладення договорів із контрагентами - агенти-представники; брокери.
-Здійснюють операції від свого імені, але за рахунок експортера – комісіонери; консигнатори.
-Здійснюють операції від імені і за рахунок експортера - агенты-поверенные и торговые агенты.
-Здійснюють операції від свого імені і за свій рахунок - дистрибьюторы, диллеры, купцы.

Після вибору методу експорту і встановлення контактів безпосередньо з чи імпортером через посередника, сторони приступають до обговорення і висновку контракту купівлі-продажу. Згідно з контрактом основними обов'язками експортера є: постачання товару, передача документів і прав власності на товар; імпортера - сплата ціни за товар і прийняття товару.

Контракт купівлі-продажу містить наступні основні умови [5]:
1. найменування, номер контракта, дата і місце підписання
2. преамбула
3. предмет контракта
4. кількість і якість товара
5. базисні умови постачання
6. ціна і загальна вартість контракта
7. умови платежу
8. порядок здавання-прийняття товару
9. упаковка і маркування
10. обставини нездоланної сили (форс-мажор)
11. санкції і рекламації
12. арбітраж
13. юридичні адреси сторін, платіжні і почтові реквізити.
За згодою сторін у договір можуть бути включені наступні додаткові умови:
1. умови страхування
2. гарантії якості
3. умови залучення посередників і перекладачів
4. визначення норм навантаження і розвантаження
5. умови передачі технічної документації
6. умови схоронності торгових марок
7. порядок сплати податків , пошлін і зборів
8. кількість підписаних екземплярів контракту
9. можливість і порядок внесення змін і доповнень у контракт.

1.2 Законодавча основа експортних операцій на Україні

Здійснення експортних операцій на Україні регулюється Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економіки України, Міністерства Зовнішньоекономічних Зв'язків, інших міністерств і відомств, що регулюють окремі питання тарифного і нетарифного характеру; угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими актами України.
По-перше основою регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх ринках є Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність", який дає визначення основним термінам, застосовуваним у практиці зовнішньоекономічної діяльністі; закріплює основні принципи і правила здійснення зовнішньоекономічної діяльністі; визначає коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльністі, їх права та обов'язки; дає перелік можливих видів зовнішньоекономічної діяльністі; законодавчо закріплює регулювання зовнішньоекономічної діяльністі; регулює економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями; захищає права та інтереси держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльністі; зумовлює відповідальність України як держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльністі при порушенні ними Законів України чи обов'язків, пов'язаних з виконанням контракту, а також визначає застосовувані до них санкції.
Згідно з даним законом до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльністі належать:
- фізичні особи, які мають цивільну правоздатність і дієздатність, а також постійно проживають на теріторії України;
- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на теріторії України;
- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб;
- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності;
- спільні підприємства;
- Україна в особі її органів;
- інші держави та ін. [1]
Необхідною умовою перетинання митного кордону України при експорті продукції є виконання митних формальностей, порядок здійснення яких регулюється Законами України “Про митну справу в Україні” і “Про Єдиний митний тариф”, а також Митним Кодексом України.
Згідно з законом “Про митну справу в Україні” Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу.
Згідно з законом “Про Єдиний митний тариф” :
Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України [6].
Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України [7].
При укладенні договорів при здійсненні експортних операцій контрагенти зобов'язані використовувати затверджені Міністерством Зовнішньоекономічних Зв'язків “Положення про форму зовнішньоекономічного контракту”, яке закріплює основні умови укладання договорів купівлі-продажу [5]. А деякі аспекти цих договорів закріплені у спеціальних правових актах.
Здійснення платежів у іноземній валюті регулюється Декретами Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” і «Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті», а також Законом України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті». Перерахованими вище документами встановлений режим здійснення валютних операцій на території України, визначені принципи валютного регулювання, повноваження державних органів, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” експорт є валютною операцією, бо експорт пов'язаний з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу [8].
При виборі базисних умов постачання підприємства користаються Указом Президента "Про використання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів". Ці правила викладено у ІНКОТЕРМС-2000, згідно з якими існує 13 базисних умов постачання, які відрізняються за обов'язками, які несуть контрагенти [9].
Оподаткування прибутку від експортних операцій здійснюється на підставі Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким при вивезенні товару з митної території України ставка податоку на додану вартість дорівнює нулю [10]; а також Декрету Кабінету Міністрів України “Про податок на прибуток підприємств і організацій”, згідно з яким об'єктом оподаткування є валовий прибуток підприємства; визначення прибутку від реалізації продукції проводиться шляхом вирахування з одержаної виручки (без податку на добавлену вартість, акцизного збору) затрат на виробництво та реалізацію, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) [11].
Порядок квотування і ліцензування експорту визначає Декрет Кабінету Міністрів України “Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)”, згідно з яким рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки України з визначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму [12]; а також щорічні Постанови “Про перелік товарів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню”.
В основу законодавчої бази страхування експортних операцій покладено Декрет Кабінету Міністрів України “ Про страхування”
З ціллю запобігання демпінгу використовується Указ Президента України "Про заходи для попередження експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, і врегулювання торгових суперечок".

1.3 Обсяг і динаміка експорту України

Розглянемо статистичні дані про обсяг і динаміка експорту України за 1996-2002 роки [13].

Відповідно до положення Статуту ВАТ «Концерн «Стірол» є багатогалузевим господарчим товариством, заснованому на умовах угоди юридичних осіб і громадян, шляхом об'єднання їхнього майна і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
«Концерн «Стірол» має можливість і право здійснювати наступну діяльність [14]:
- виробництво і реалізація хімічної продукції й товарів народного споживання;
- торгово-комерційна й зовнішньоекономічна діяльність, у тому числі: надання комерційних, посередницьких, брокерських і дилерських, маркетингових, наукових послуг;
- операції по експорті-імпорті товарів, капіталу, робіт і послуг, у тому числі лізингові операції;
- транспортно-експедиційне обслуговування;
- будівництво і ремонтно-будівельні роботи;
- підприємницька діяльність, зв'язана з розробкою ліцензій, патентів, "ноу-хау", торгових марок і інших нематеріальних об'єктів;
- створення засобів, технологій і устаткування для технічного переоснащення виробництва з метою поліпшення екології навколишнього середовища;
- видавничо-поліграфічна й рекламна діяльність;
- проведення й участь у виставках, аукціонах, спортивно-видовищних заходах.

У дійсний період ВАТ «Концерн «Стірол» - це вже гігант, що випускає щорічно більш 200 найменувань продукції - від мінеральних добрив і хімічної сировини до будівельних матеріалів і товарів народного споживання.
Для задоволення запитів споживчого ринку України «Концерн «Стірол» освоїв виробництво товарів народного споживання, використовуючи як сировину свою же продукцію.
У складі «Концерн «Стирол» - малі, орендні, спільні підприємства, спільні виробництва і структурні підрозділи інших форм організації праці.
До складу концерну входять три великих заводи з виробництва аміаку, два заводи по випуску карбаміду, завод із виробництва гранульованої аміачної селітри.
Крім зазначених виробництв ВАТ «Концерн «Стирол» має можливість випускати аміачну водостійку селітру, нітрит нітратних солей, концентровану сірною кислоту й олеум.
На базі органічного виробництва концерну створені виробничо-комерційні фірми «Стіролхімпласт» і «Стіролхімбит».
В органічну групу виробництв входять два заводи по випуску полістиролів: ударостійких, загального призначення й марок, що спінюються, заводи «Фарба» по виробництву лакофарбової продукції і «Термопласт» по виробництву товарів народного споживання з полімерів.
Окреме виробництво являє собою завод лікарських препаратів «Фармація», що входить до складу компанії «Стіролфарм». Іншу групу складають цехи по енергозабезпеченню й ремонту технологічного устаткування.

2.2. Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ «Концерн «Стірол»

Відповідно до Статуту концерну акціонерне товариство повинне самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства України.
Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ «Концерн «Стірол» здійснюється на основі наступних нормативів [15;19]:
- порядку реєстрації підприємств, об'єднань, виробничих кооперативів і інших організацій, що здійснюють експортно-імпортні операції;
- закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", організаційних і правових питань;
- основних положень міжнародного приватного права в частині організації й здійснення торгових операцій, матеріально-правових норм міжнародної купівлі-продажу;
- законодавства, що регулює митні норми ввозу й вивозу товарів;
- положення про порядок ліцензування операцій у зовнішньоекономічних зв'язках;
- порядку експорту й імпорту окремих товарів загальнодержавного призначення;
- антидемпінгового законодавства;
- порядку здійснення лізингових і бартерних операцій;
- їхнього правового забезпечення;
- правил страхування вантажів зовнішньої торгівлі;
- техніки здійснення експортних угод, біржових операцій;
- порядку висновку, зміни, виконання й припинення дії господарських договорів на здійснення експортних і імпортних операцій , умов дійсності.

Для ефективного здійснення зовнішньоекономічної діяльності на рівні підприємства необхідна адекватна умовам його роботи структура керування.
На ВАТ «Концерн «Стірол» основні функції в цій сфері керування зовнішньоекономічною діяльністю акумулює відділ зовнішньоекономічних зв'язків (далі ОЗЕС). Очолюють ОЗЕС директор і три його заступники.
Функціональні відділи й служби ОЗЕС можна розділити на три групи:
Група відділів і служб, що здійснюють планування:
- планово-економічний відділ;
- валютно-фінансовий відділ;
- транспортний відділ;
- бухгалтерія ВТО;
Група відділів, що займаються безпосередньо маркетингом:
- відділ кон'юнктури і цін;
- відділ реклами й виставок;
- інженерно-технічний відділ
- відділ спільних підприємств;
- відділ технічного обслуговування і запчастин.
Група відділів, що забезпечують прийняття й виконання управлінських рішень:
- відділ розвитку;
- відділ АСУ (ОЦ);
- відділ кадрів;
- відділ загранвідряджень;
- канцелярія;
- адміністративно-господарський відділ;
- юридичний відділ;
- протокольний відділ [16;112].
Головним аспектом зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Концерн «Стірол» є експорт продукції.

2.3. Організація експортних операцій на ВАТ «Концерн «Стірол»

Організацією експортних операцій на ВАТ «Концерн «Стірол» займається розглянутий вище відділ зовнішньоекономічних зв'язків, що виконує усі функції, пов'язані з експортом продукції.

ВАТ «Концерн «Стірол» продає свої продукти в основному оптовикам, що здобувають право власності на товар при перетинанні товаром української границі, тобто використовує непрямий метод експорту. Однак іноді ВАТ «Концерн «Стірол» самостійно виходить на міжнародні ринки і ринок державних установ - держзамовлення і держконтракт.
Споживачі нерідко ставлять ВАТ «Концерн «Стірол» у приклад іншим виробникам хімічної продукції, відзначаючи чіткість і надійність постачань, старанність упакування і її зручність для транспортування.

Відомо, що від того, хто (ВАТ «Концерн «Стірол» чи його покупець) бере на себе видатки, зв'язані з транспортуванням, страхуванням і митним оформленням вантажів, залежить ціна, позначена в контракті. ВАТ «Концерн «Стірол» уже не в перший рік працюючи з закордонними партнерами, застосовує умови Incoterms, що систематизують правила міжнародної торгівлі.
Найбільше часто застосовувані на ВАТ «Концерн «Стірол» – FOB, CIF, EXW, CPT [17;137].

Основна частина експортованої продукції поставляється через Одеський Припортовий Завод і Маріупольський морський торговий порт. Даний спосіб постачань найбільш вигідний ВАТ «Концерн «Стірол», тому що для продуктів, що поставляються таким чином, (карбамід, аміак, селітра аміачна) у вищевказаних портах маються всі необхідні умови для здійснення оперативної перевалки експортних вантажів.

Що стосується розрахунків з партнерами, слід зазначити наступне:
- спочатку ВАТ «Концерн «Стірол» користалося рахунками, відкритими в московських і київських банках, що дуже сильно сповільнювало процес одержання інформації про прихід засобів на рахунок і сповільнювало процес оплати;
- однак обсяги валютних операцій і їхня якісна зміна змусила підприємство змінити принципи роботи на банківському ринку. Назріла необхідність обслуговування в спеціалізованому експортному банку і було прийняте рішення на користь Першого Українського Міжнародного Банку. ВАТ «Концерн «Стірол» одержало можливість вести розрахунки з покупцями і постачальниками, використовуючи передову банківську технологію;
- у майбутньому передбачається відкриття власного банку ВАТ «Концерн «Стірол», що повинний узяти на себе обслуговування всіх розрахунків концерну і який повинний перетворитися у великий європейський банк, що допомагає концерну на фінансових ринках Європи і сприятливий перетворенню ВАТ «Концерн «Стірол» у транснаціональну корпорацію [18;65].

Розрахунки з контрагентами ВАТ «Концерн «Стірол» робить за допомогою таких форм розрахунків, як акредитив, банківська гарантія і по факту постачання.

Суть цілеспрямованої цінової політики ВАТ «Концерн «Стірол» полягає в тім, щоб установлювати на товари фірми такі ціни і так варіювати їх у залежності від положення на ринку, щоб опанувати його визначеною часткою, забезпечити намічений обсяг прибутку і вирішувати інші стратегічні й оперативні задачі.
Важливою зміною в ціновій політиці керівників ВАТ «Концерн «Стірол», що працює в умовах українського ринку, є посилення орієнтації на ринкові ціни. Проведення маркетингових досліджень службою маркетингу при ВАТ «Концерн «Стірол» і співробітництво з ведучими дослідницькими центрами, використання різних дайджестів оглядів ринків по міжнародній мережі Internet дозволяють вивчати не тільки фактичний стан ринку, але і визначати його перспективи, робити прогнози. Формування цін на аміак і карбамід у концерні й інших виробниках цієї продукції в Україні відбуваються у відповідності з наступними принципами. Оскільки реалізація цих основних видів продукції відбувається переважно за рубіж, ціни повинні орієнтуватися на світовий рівень. З іншого боку, держава регламентує ціни на аміак і карбамід, публікуючи індикативні ціни на продукцію підприємств, що займають монопольне положення на ринку товарів, що визначають масштаб цін в економіці і соціальній захищеності населення. Отже, формування ціни на ці продукти змінює свої підходи: не витрати диктують ціни, як при планових, а навпаки, рівень цін, що склався на ринку, визначає рівень витрат. ВАТ «Концерн «Стірол» реалізує свою продукцію за цінами, що встановлюються самостійно чи на договірній основі.

Комерційний успіх підприємства залежить від ефективності його збутової діяльності. Тому маркетинг виконує одну з найважливіших функцій. Керування маркетингом може здійснюватися з позицій п'яти різних підходів: концепція удосконалювання виробництва; концепція удосконалювання товару; концепція інтенсифікації комерційних зусиль; концепція маркетингу і концепція соціально-етичного маркетингу [22;566].
ВАТ «Концерн «Стірол» використовує комбінацію всіх цих підходів з упором на один з них у залежності від конкретної ситуації.

На ринках ВАТ «Концерн «Стірол» постійно зіштовхується з конкуренцією у всіляких її проявах: пряма конкуренція - фірми, що випускають аналогічні продукти зі схожими технічними показниками; непряма конкуренція - фірми, що випускають інші види продукції. Група маркетингу концерну "Стирол" займається вивченням діяльності конкурентів і систематизацією зведень про їх для вироблення успішної стратегії боротьби за частку на ринку.

При впливі на контактні аудиторії концерн створює свій імідж, у тому числі і за допомогою реклами. Одним з видів реклами, застосовуваних концерном, є участь у міжнародних виставках.

На ВАТ «Концерн «Стірол» розроблена ефективна облікова політика підприємства, включаючи технологію планування податкових платежів, з метою оптимізації фінансових результатів; розроблена і впроваджена система фінансового планування й обліку на основі бюджетного підходу; розроблена технологія керування витратами і прибутком підприємства з використанням сучасної методики керування беззбитковістю; розроблена і впроваджена методика керування ефективністю угод із застосуванням оптимальних форм розрахунку з контрагентами.

2.4 Аналіз ефективності експорту

Метою підприємства при виході на зовнішній ринок і здійсненні експортних операцій є одержання прибутку від експорту. Причому даний прибуток повинний бути більше можливого прибутку при реалізації товару на внутрішньому ринку, інакше витрати на організацію експортних операцій є недоцільними і неефективними.

Необхідною умовою для успішного проведення експортних операцій є аналіз їхньої ефективності з метою встановлення найбільш оптимальної структури експорту і прийняття обґрунтованих рішень в області керування.

Розглянемо методику аналізу ефективності експорту, у якій здійснений огляд загальних теоретичних положень аналізу і розроблені коефіцієнти ефективності експорту товарів.

При експорті підприємство несе наступні витрати:
- собівартість експортованого товару;
- транспортні витрати;
- організаційні витрати.
Під собівартістю товару розуміються витрати на виробництво товару підприємством. Транспортні витрати містять у собі витрати на транспортування товару, що несе підприємство-експортер.
Організаційні витрати – це витрати підприємства на укладання контракту, мито і збори під час перевезення товару через митний кордон і т.д.
Таким чином, експортні витрати дорівнюють сумі собівартості товару, транспортних витрат і організаційних витрат.
Експортний доход підприємства від експорту товарів – це валютний виторг, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства. У більшості випадків експортний доход повинний бути представлений у гривневому еквіваленті.

По-перше, розглянемо показник абсолютного ефекту від експорту :

де Эабс - абсолютного ефекту від експорту;
Векс - валютний виторг від експорту товару;
Зекс - експортні витрати.

Валютний виторг від експорту товару розраховується по формулі:

де Q - обсяг експорту;
Ц – експортна ціна товару.

А витрати на експорт по наступній формулі:

де С - собівартість товару;
Тр – витрати на транспортування.

Для того, щоб експорт товару був ефективний, необхідно, щоб експортний доход перевищував експортні витрати. Природно, що чим більше цей показник, тим ефективніше розширення експорту розглянутого товару. Однак ця умова не є достатньою. Експорт товару доцільний, якщо експортний прибуток перевищує внутрішній прибуток підприємства від продажу товару усередині країни. Внутрішній прибуток дорівнює внутрішньому доходу за винятком собівартості товару. При цьому внутрішній доход – це виторг від продажу товару, призначеного на експорт, усередині країни.

Для ухвалення рішення про реалізацію товару на зовнішньому ринку, необхідно розрахувати наступний коефіцієнт:

де Ке - коефіцієнт ефективності експорту товару.

У даному показнику знаходить кількісне вираження величина валютного виторгу, що підприємство одержує в розрахунку на одиницю витрат при експорті. Очевидно, що якщо величина показника Ке > 1, то експорт товару економічно доцільний, а якщо Ке < 1, то експорт товару приведе не до додаткової економії, а втратам.

3 РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Розглянувши теоретичні основи організації експортних операцій і застосовувані на ВАТ «Концерн «Стірол» засоби їх здійснення був розроблений комплекс заходів щодо поліпшення організації і підвищенню ефективності експортних операцій.
Розглянемо основні з них:
- підвищення конкурентноздатності товарів, вироблених на ВАТ «Концерн «Стірол» і планованих на експорт; тому що конкуренція на світовому ринку більш тверда і споживачі пред'являють до товарів більш високі вимоги;
- диверсифікованість виробництва з метою виведення на зовнішні ринки нових видів продукції;
- підвищення кваліфікації персоналу, що приймає участь в організації експортних операцій, шляхом регулярного проведення навчання й атестацій, а також шляхом стимулювання і мотивація персоналу ;
- вибір найбільш ефективної форми організації відділу, що здійснює експортні операції;
- поліпшення й оптимізація процесу пошуку контрагентів і встановлення контактів з ними;
- залучення контрагентів для відносин на довгостроковій основі;
- використання найбільш вигідної для експортера форми розрахунків – акредитива, при якій експортер має гарантію оплати товару;
- застосування базисних умов постачання, мінімізуючих витрати експортера на транспортування товару;
- використання ефективних систем контролю якості з метою недопущення відмовлення покупця від чи товару зниження ціни;
- здійснення постачань вчасно з метою забезпечення зобов'язань по виконанню контракту;
- розробка і реалізація комплексу маркетингу при експорті кожного виду продукції і при виході на новий ринок;
- зменшення витрат виробництва з метою зменшення собівартості товару;
- проведення гнучкої цінової політики, тому що при експорті товарів підприємство змушене орієнтуватися не тільки на свої витрати виробництва, але і на світові ціни;
- недопущення простроченої дебіторської заборгованості та ін.
В цілому здійснення експортних операцій ВАТ «Концерн «Стірол» є ефективним і прибутковим, але деяких недоліків в організації експортних операцій ВАТ «Концерн «Стірол» можна уникнути за допомогою приведеного комплексу заходів щодо поліпшення організації і підвищенню ефективності експортних операцій.

ВИСНОВКИ

За напрямком товарного потоку операції у міжнародній торгівлі поділяються на експорт і імпорт.
Експорт товарів – продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.

Основні етапи здійснення експортних операцій:
- складання попереднього списку потенційних споживачів;
- переписування з питань висновку контракту;
- переговори за контрактом і його укладання;
- пророблення і укладання угод з посередниками;
- забезпечення упакування і транспортування;
- виконання митних обов'язків;
- забезпечення одержання платежу.

Здійснення експортних операцій на Україні регулюється Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів; Положеннями Міністерства економіки України, Міністерства Зовнішньоекономічних Зв'язків, інших міністерств і відомств, угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими актами України.

Проаналізувавши статистичні дані, ми бачимо, що в цілому баланс зовнішньої торгівлі України за 2002 рік позитивний, тобто експорт країни за визначений період перевищує імпорт. Експорт також зростає більшими темпами, ніж імпорт.
Товарна структура експорту має наступний вигляд: найбільша питома вага в експорті товарів займають недорогоцінні метали та вироби з них, потім йдуть мінеральні продукти і третє місце в експорті займає продукція хімічної промисловості.

Головним аспектом зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Концерн «Стірол» є експорт продукції. Найбільша питому вагу в експорті ВАТ «Концерн «Стірол» займають три види продукції: аміак, аміачна селітра і карбамід. Більшість продукції розглянутих найменувань реалізується за межи України. Динаміка експорту тісно пов'язана з динамікою випуску продукції.

Організацією експортних операцій на ВАТ «Концерн «Стірол» займається відділ зовнішньоекономічних зв'язків, що виконує усі функції, пов'язані з експортом продукції.
Найбільше часто застосовувані на ВАТ «Концерн «Стірол» – FOB, CIF, EXW, CPT. Основна частина експортованої продукції поставляється через Одеський Припортовий Завод і Маріупольський морський торговий порт.
Для розрахунків використовується спеціалізований експортний банк - Перший Український Міжнародний Банк. Розрахунки з контрагентами ВАТ «Концерн «Стірол» робить за допомогою таких форм розрахунків, як акредитив, банківська гарантія і по факту постачання. Формування цін на експортну продукцію відбуваються з орієнтацією на світовий рівень, але з урахуванням того, що держава регламентує ціни на аміак і карбамід, публікуючи індикативні ціни. ВАТ «Концерн «Стірол» використовує комбінацію різних концепцій маркетингу з упором на один з них у залежності від конкретної ситуації.

На ВАТ «Концерн «Стірол» розроблена ефективна облікова політика підприємства, розроблена і впроваджена система фінансового планування й обліку, розроблена технологія керування витратами і прибутком підприємства.

В цілому здійснення експортних операцій ВАТ «Концерн «Стірол» є ефективним і прибутковим. Деяких недоліків у організації експортних операцій ВАТ «Концерн «Стірол» можна уникнути за допомогою комплексу заходів щодо поліпшення організації і підвищенню ефективності експортних операцій.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Закон України «Про економічну самостійність України» від 03.08.1990.
2. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91.
3. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2002. - 384 с.
4. Управление внешнеэкономической деятельностью: уч. пос. /под общ. ред. А.И.Кредисова. – К: ВИРА-Р, 2001. – 640с.
5. Міністерство Зовнішньоекономічних Зв'язків “Положення про форму зовнішньоекономічного контракту”.
6. Закон України “Про митну справу в Україні” від 25.06.91.
7. Закон України “Про Єдиний митний тариф” від 05.02.92.
8. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.08.93.
9. Указ Президента "Про використання Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів".
10. Закону України “Про податок на додану вартість”, 1997.
11. Декрету Кабінету Міністрів України “Про податок на прибуток підприємств і організацій”, 1993.
12. Декрет Кабінету Міністрів України “Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)”, 1993.
13. www.ukrstat.gov.ua//дані про динаміку експорту за 1996-2002.
14. Статут ВАТ «Концерн «Стірол».
15. Янковский Н.А. Модель внешнеэкономической деятельности предприятий химической промышленности. - Донецк «Донбасс» 1997. -167с.
16. Янковский Н.А. Структура управления внешнеэкономической деятельностью предприятия // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонГУ,1998. - 254с. 17. Янковский Н.А. Прогнозирование развития крупного производственного комплекса: теория и практика (монография). - Донецк 1999. - 160с.
18. Янковский Н.А. «Концерн Стирол» в ХXI веке // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечение иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонГУ,1999. – 102с.
19. Котлер Ф. Основы маркетинга: пер. с англ.- М.: «Бизнес-книга», 1995. - 702с.