Горлівський концерн «Стирол» відноситься до числа підприємств-експортерів.
В piзнi роки «Стирол» поставляв на експорт від 70 до 85 відсотків своєї продукії. Причому значна частина нашої продукції є кінцевим результатом переробки хімічних речовин. Це високоефективні мінеральні добрива, полімерні матеріали, лікарські препарати.
Піприємство відіграє значну роль у соціальній сфері свого регіону і є містоутворюючим: наша частка у формуванні дохідних статей міського бюджету досягає 30-40 відсотків. Досить сказати, що торік ми заплатили в бюджети різних рівнів у виді податків близько 44 млн. грн.
Стабільна робота концерну відіграє визначальну роль у житті міста та й усього регіону, зайнятості населення, забезпечує роботу підприємств-сателітів, що мають з нами господарські відносини. Одержуючи доходи від реалізації продукції i послуг на зовнішньому ринку, ми забезпечуємо доходи для підприємств, що надають послуги, сировину i матеріали на внутрішньому ринку України.
Здавалося б, така взаємовигідна i підприємству, i регіону, i країні праця має підтримуватися, а інтереси таких експортерів — захищатися. Але поки цього не спостерігається. Ми зазнаємо утиску практично з ycix боків.
Державні фірми i структуры, що надають різні послуги — від залізничних перевезень наших вантажів до прокачування виробленого нами аміаку — періодично підвищують тарифи i роблять це, не зважаючи на інтереси клієнтів.
Багато часу пішло на те, щоб домогтися установлення взаємозв'язку між ринковою ціною аміаку i тарифом підприємства «Укрхімтрансамміак» на його доставку aммiaкопроводом до Одеси. Донедавна такого зв'язку не було. Залізниця, навпаки, посилює свої вимоги до експортерів, вводячи податок на додаткову вартість на ті вантажи, що перевозяться на експорт по території України.
Haшi відносини з природними монополіями, що встановлюють ціни на свої послуги, ще піддаються регулюванню, при використанні раціонального підходу до встановлення тарифів є можливість збалансувати інтереси i держави, i окремого підприємства. Але в останні роки з'явилася нова небезпека, захищатися від якої й нам поки доводиться самостійно. Я маю на увазі антидемпінгові процеси в Європейському Співтоваристві та США, збуджені в 90-х роках i порушувані в даний час проти українських виробників мінеральних добрив. Реструктуризація хімічної промисловості призвела до використання сучасних технологій виробництва, прогресивних ділових моделей розвитку підприємства, орієнтованих на задоволення очікувань споживача i сприяючих припливу клієнтського капіталу. Висока якість і прийнятна ціна продукції ряду хімічних підприємств України дозволили нам та нашим колегам успішно заявить про себе на миіжнародних ринках і завоювати прихильність клієнтів. Алє це ж стало й причиною виникнєння серйозних терть між новими учасниками ринку i його булими учасниками.
При цьому треба відзначити, що продукція українських виробників зустрічає набагато більш сильний опір своїм спробам равноправно конкурувати на міжнародному ринку, чим продукція країн третього світу. На відміну від цих країн, що здєбільшого є постачальниками сировинних i сільськогосподарських ресурсів, наші підприємства представляють високоліквідні товари. Це і змусило фірми, шо звикли до відносно спокійного життя при устояному колі звичних конкурентів, використовуючи гасло захисту національних інтересів, оголосити нашим товарам так називану демпінгову війну. Приміром, продукція концерну «Стирол», що поставляється в США та Європейське Співтовариство, істотно дешевше аналогів місцевого виробництва. Цього виявилося досить для порушення антидемпінгового розслідування проти нашої компанії. Виходить, що всі наші зусилля, початі для впровадження сучасного підходу до керування якістю продукції, усі заходи, зв'язані з модернізацією виробництва i зниженням впливу ентропійних процесів, за рахунок чого й досягається зниження ціни на продукцію, — yci ці дії підпадають під поняття демпінгу. Таким чином, виникає небезпека, що Європа, що не так вже й давно була розділена «залізною завісою», може виявитися розділеною вже «завісою золотою». Наслідки антидемпінгових процесів самі негативні. У результаті антидемпінгових санкцій i закриття закордонних ринків скорочується експортоорієнтоване виробництво, що спричинить за собою:
-значну втрату робочих місць;
-істотне зменшення валютних надходжень від експорту;
-відсутність інвестицій у виробництво високоліквідної продукції, оскільки жоден інвестор не захоче вкладати гроші в експортну галузь, для якої закритий закордонний ринок;
-погрозу порушення антидемпінгових розслідувань проти експортерів в інших країнах, що одержали приклад безкарної дискримінації товарів тієї чи іншої країни.
Міри, розроблювані в ході антидемпінгових розслідувань, як правило, приводять до закритгя ринку збуту для розглянутого товару.
Ринок ЄC — один з основних, на яких експорт ряду дуже важливих для України товарів, таких як хімічна продукція, добрива, сталеливарна продукція, є вигідним з комерційної точки зору.
За станом на липень 2001 року під дію антидемпінгових мip при iмпорті в ЄC підпадають вісім українських товарів. Так, у результаті прийняття Koмiciєю ЄC остаточных антидемпінгових рішень по iмпорті в ЄC КАС карбамідо-амміачних сумішей (вересень 2000 року — ставка мита 26,17 Євро/т) i аміачної селітри (січень 2001 року — ставка мита 33,25 Євро/т), ринок ЄC для українських виробників-експортерів був загублений. В даний час Koмiciєю ЄC опубліковане попередне антидемпінгове мито на iмпорт українського карбаміду. У зв'язку з цим у даний час експорт цього виду продукції на ринок ЄC не ведеться. Для порiвняння: у 1999 році ми продавали в країнах ЄC 13,78% всього експортованого нами карбамiду, торiк — 16,81%, у поточному році до опублікування попереднього антидемпінгового мита — 15,47%.
Що стосується антидемпінгового розслідування щодо продажу української амiaчної селітри в США, то встановлення демпiнгової маржі в розмiрi 156,29% привело до закриття ринку амiачної селітри в Сполучених Штатах для всіх українських підприємств-експортерiв. Це iстотно вплинуло на обсяг експорту амiачної селітри нашого концерну, тому що частка постачань амiачної селітри на ринок США в загальному обсязi її експорту складала в 2000 році 45,09%, а в 2001 році постачання вже не здiйснюються.
Kpiм закриття ринку США для амiачної селiтри українського походження, уряд США вирiшив призупинити особливий безмитний статус для українських товарів i опублiкував попередній перелiк iнших товарів, що можуть потрапити пiд санкції через тривалу нездатність України зупинити несанкціоноване виробництво оптичних носіїв iнформації (компакт-диски, комп'ютерні компакт-диски, цифровi відеодиски i т.д.). Однією iз самих строгих санкцій може стати введення високих (100% i бiльш) тарифів на імпорт у США товарів, що відносяться до таких категорій Гармонiзованої тарифної системи США, як товари неорганiчної xiмiї, з'єднання неорганічних дорогоцiнних металiв i добрива, у котрі входять aмiaк і карбамідо-аммиачна сумiш.
У цьому випадку буде нанесений відчутний удар по українських виробниках-експортерах aмiaкy i карбамідо-аммиачної суміші. США є одним з великих iмпортерiв aміaкy й азотовмiсних добрив. Грунтуючись на даних митної служби США, у 2000 році було iмпортовано українського амміаку на суму 66 720,6 тис. доларiв США, а за шість мiсяців 2001 року — на суму 100 420,1 тис. доларів США. Карбамідо-амміачної сумiшi було iмпортовано на суму 21 906,3 тис. доларiв США в 2000 роцi на 18 772,7 тис. доларiв США за шість місяців 2001 року. Цей ринок ми можемо втратити i повертатися на нього буде дуже важко. Крiм того, у результаті введення високих тарифів на імпорт у США aміаку i карбамидо-амміачної суміші, українські виробники-експортери будуть змушенi знизити обсяги виробництва амiаку, а iснуючi потужності по виробництву карбамiдо-амміачної сумiшi в Горлiвцi й у Черкасах можуть бути зупиненi, оскiльки США на даний момент є єдиним ринком ефективного збуту для цього рідкого добрива. Припинення виробництва карбамiдо-амміачної сумiшi спричинить за собою скорочення випуску карбаміду й аміачної селітри. Скорочення виробництва, а, отже, i продажів аміаку й азотовмiсних мiнеральних добрив негативно позначиться i на величині коштів, що надходягь у державний бюджет та бюджети місцевих рівнiв.
Втрата ринків збуту вироблених добрив змушує виробникiв вишукувати можливості для проникнення i завоювання нових pинків. Втрату ринків збуту амiачної селітри «Стирол» у 2001 році частково компенсував задоволенням зрослого попиту з боку українських фермерських господарств. Так, порiвнюючи перше піврiччя 2001 року з першим піврiччям 2000 року можна вiдзначити, що, незважаючи на зниження експортних постачань амiачної селітри на 20,16%, постачання на внутрiшнiй ринок виросли більш ніж у 3 рази, а виробництво амічної селiтри виросло на 24,25%. Однак обсяг вітчизняного ринку обмежена, у зв'язку з цим, утрата наявних ринків збуту в рiзних країнах світу приведе до значного зниження використання потужностей по виробництву мінеральних добрив українських підприємств.
До аналогічного результату може привести й незбалансоване використання амiакопровода Тольятті-Одеса, його української ділянки. Україна i Pociя об'єктивно с конкурентами в експортi амiаку з Чорного моря (через порт Пiвденний), тому що сумарнi потенційнi можливості підприємств України i Pociї по експорті значно вище, нiж може «узяти» свiтовий ринок з цього регіону. Тому, збiльшуючи квоту росiйського амiаку на експорт через порт Пiвденний ми заздалегідь знаємо, що це зменшує експорт українського амiаку, тим більше, що росiйський амiак бiльш конкурентноздатний через порiвняно низьку ціну сировини — природного газу (частка якого в собiвартості амiаку складає близько 70%). Вiтчизняного виробника «замикають» у Чорному морі. Розвиток цiєї несприятливої тенденції може привести до того, що Україна перестане бути експортером високотехнологічної хімічної продукції.
Майбутнє нашої економіки зв'язано з розвитком наукомiстких, енергозберiгаючих видів діяльності, але для розвитку нового не потрібно кидати на сваволю долі вже досягнуте, уже завойовані позиції. У ситуації, що складаєгься, українським товаровиробникам необхідна підтримка з боку держави. Kaбiнетом Міністрів розроблене розпорядження, що затверджує додатковi заходи по захисту інтересiв національних товаровиробників на внутрiшньому i зовнішньому ринках. Але для забезпечення надійного захисту цих інтересів необхідно застосувати ряд додаткових організаційних, політичних, дипломатичних та інших мір з боку центральних органів влади, галузевих асоціацій, вітчизняних виробників для об'єднання зусиль i розробки єдиної стратегії дій у цьому напрямку.