Chernikova Evgeniya

Материалы
IV Региональной студенческой
научной конференции

Є.Г. Черникова
ДонНТУ
Науковий керівник - д.е.н.,
професор В.А. Гавриленко

Що приховує власний капітал?


Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками , і являє собою вартість майна підприємства, яке складається за різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів, а також частки інвестованих коштів.
Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю.
Збільшення власного капіталу підприємства розцінюється як позитивна тенденція в його господарсько-фінансовій діяльності. А за рахунок чого може здійснюватися це збільшення?
Аналізуючи літературні джерела можна побачити, що таке збільшення пояснюється збільшенням валюти “Активу” балансу, бо актив балансу містить відомості про розміщення капіталу, який є в наявності у підприємства. А за рахунок чого ж саме може здійснюватися зростання активу балансу?
По-перше, валюта балансу може суттєво зростати через невиробниче збільшення балансової вартості основних фондів. Бо, відповідно до закону України “Про внесення змін до закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”” від 24 грудня 2002 року № 349-IV, балансова вартість на початок звітного періоду розраховується за формулою:
Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) – А(а-1), де
Б(а) – балансова вартість групи (окремого об’єкту ОФ групи 1) на початок розрахункового кварталу,
Б(а-1) – балансова вартість групи (окремого об’єкта ОФ групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому,
П(а-1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу , що передував розрахунковому,
В(а-1) – сума виведених з експлуатації основних фондів(окремого об’єкта ОФ групи 1) протягом кварталу , що передував розрахунковому,
А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.
Тобто, водночас зі збільшенням зносу обладнання та зниженням працездатності його балансова вартість збільшується. Завдяки чому на підприємстві може накопичуватися багата кількість без діючого обладнання, що призводить до збільшення чисельності обслуговуючого, ремонтного персоналу, собівартості за елементами витрат (витрати на запасні частини, паливо, електроенергію, заробітну плату, амортизація).
По-друге, активи балансу можуть збільшуватися за рахунок дооцінювання основних засобів (сума дооцінки залишкової вартості об’єкту основних засобів включається до складу додаткового капіталу).
По-третє, таке зростання можна пояснити накопиченням грошових коштів на рахунках у банку, що призводить до інфляційних втрат та “бездіяльності” грошей. Гроші взагалі не повинні накопичуватися на рахунках у великій кількості, їх кількості повинно бути достатньо лише для розрахунків за поточними зобов’язаннями та для внутрішніх потреб. А більша частина наявних коштів повинна “працювати” в обігу.
По-четверте, “заморожування” наявних коштів та нездатності підприємства розрахуватися за своїми зобов’язаннями є наслідками позанормативного накопичування запасів, великих обсягів незавершеного виробництва, залишків готової продукції на складі, що теж призводять до збільшення активу балансу.
По-п’яте, зростання активів може відбуватися через збільшення безгрошових доходів, наприклад, за рахунок отримання доходу від ліквідації об’єкту основних фондів у вигляді запасних частин, отриманих від такої ліквідації.
По-шосте, валюта балансу може суттєво зростати через збільшення дебіторської заборгованості, яка фактично “заморожує” грошові кошти підприємства. Безнадійна дебіторська заборгованість списується за рахунок резерву сумнівних боргів, а у випадку недостатності цього резерву – списується на інші операційні витрати. Ці витрати зменшують резервний капітал (фіктивний), який було створено за рахунок нерозподіленого прибутку (фіктивного).
По-сьоме, до збільшення активу балансу призводить здійснення інвестиційної діяльності за методом участі у капіталі. Балансова вартість фінансової інвестиції збільшується за рахунок отриманого прибутку, до оцінки активів і таке інше, а реально, у вигляді грошей ми отримуємо лише дивіденди (вони зменшують балансову вартість фінансової інвестиції). Усю вартість своєї інвестиції ми зможемо отримати тільки у результаті її продажу.
По-восьме, до таких саме наслідків призводить і наявність постійних курсових різниць, а саме, згідно з Законом України про прибуток постійні “+” курсові різниці відносяться до валових доходів, а постійні “-” курсові різниці не включаються до валових витрат, у результаті чого ми сплачуємо більший податок з прибутку, більша частина якого взагалі може бути фіктивною.
Якщо відволіктися від активів та поглянути на “Пасив” балансу, хоча б на перший розділ, то відразу виникає питання: а що містить у собі стаття “Статутний капітал”? Відповідь на це питання можна знайти у будь якому підручнику з бухгалтерського обліку, але все просто лише на перший погляд.
Пункт 37 П(С)БО 2 “Баланс” встановлює, що стаття “Статутний капітал” показує загальну вартість активів, які є внеском власників до капіталу підприємства та зафіксовані в установчих документах. Ця стаття може містити суму фактичного внеску власників до статутного капіталу, якщо для підприємства не передбачена фіксована сума статутного капіталу. Це правильно і так повинно бути, але що відбувається насправді?
До прийняття П(С)БО 7 “Основні засоби” діяла Інструкція по бухгалтерському обліку балансової вартості груп основних фондів, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.07.97 р. № 159, а також Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 07.05. 93 р. № 25. Ці документи приписували всім підприємствам (окрім МП) відображати операції з основними засобами у кореспонденції зі старим рахунком 85 “Статутний фонд”.
Але після введення національних стандартів та переходу на новий План рахунків підприємства, спираючись на Методичні рекомендації по перенесенню сальдо рахунків і субрахунків попереднього Плану рахунків бухгалтерського обліку виробничо-господарської діяльності об’єднань, підприємств та організацій на рахунки і субрахунки Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу та зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 (лист міністерства фінансів України від 04.02.2000 р. № 18-424), перенесли залишок рахунку 85 на рахунок 40 “Статутний капітал”. Таким чином, на новий рахунок, крім реальних внесків засновників, потрапила і нереальна залишкова вартість основних засобів. А це, у свою чергу, призводить до суттєвих викривлень фінансової звітності. Тим більш, що деякі з об’єктів основних засобів давно вже реалізовані чи ліквідовані, а їхня вартість досі ще відображається у складі статутного капіталу.
Так що ж можна зробити щоб виправити цю ситуацію, чи можна зменшити сальдо рахунку 40 при вибутті основних засобів, залишкова вартість яких раніше сформувала сальдо вказаного рахунку? Не можна, оскільки норми П(С)БУ 7 цього не передбачають. Ми не маємо права порушувати діючий стандарт “Основні засоби”, але ми вже не виконали умови п.32 П(С)БУ 2 “Баланс”. А яке з цих порушень серйозніше і як дійти згоди у цьому питанні ще слід дослідити та з’ясувати.
І таких “білих плям” у першому розділі пасиву безліч. Взяти хоча б рахунок 42 “Додатковий капітал” і подивитися як він утворився. А відбувалося це простим механічним переносом залишку зі старого рахунку 88 “Фонди спеціального призначення”, який мав відображати джерела придбання активів, але при вибутті активів такі джерела не поповнювалися. До названого рахунку було відкрито безліч субрахунків і кожний із них відповідав за окремий фонд.
Що ж можна зробити для покращення становища?
Можна спробувати “почистити” додатковий капітал, а саме: коли актив, який входив до складу додаткового капіталу, вибуває, тобто економічні вигоди від його використання вже отримані, тоді ці вигоди повинні відобразитися як прибуток підприємства. А що саме треба списати з рахунку 42 “Додатковий капітал” на рахунок 44 “Нерозподілений прибуток(непокритий збиток)”: Для цього треба дізнатися, які суми додаткового капіталу пов’язані з реально існуючими зараз на підприємстві активами і залишити їх на рахунку 42. Для цього треба: Таким чином ми отримаємо “чистий” додатковий капітал, якій відображає теперішній стан капіталу, а не минулий, який залишився у спадок від старої системи бухгалтерського обліку.
Розібравшись зі складом та структурою капіталу треба також приділити увагу його розміру, а саме: можливості його збільшення чи зменшення. Джерелами збільшення статутного капіталу АТ можуть бути: Збільшення статутного капіталу може здійснюватися двома шляхами: Не дозволяється об’єднувати в одній емісії засоби і джерела збільшення статутного капіталу, приймати рішення про емісію, якщо попередній розмір статутного капіталу не сплачено повністю або попередній випуск акцій не зареєстровано.
Збільшення капіталу за рахунок додаткових внесків може бути реалізоване тільки шляхом випуску додаткових акцій тієї ж номінальної вартості. Рішення про збільшення статутного капіталу на суму, яка не перевищує його 1/3 за рахунок реінвестиції дивідендів може застосовуватися правлінням лише за умови, що зальні збори акціонерів затвердило відповідне рішення про розподіл прибутку.
Порядок збільшення розміру статутного капіталу за рахунок додаткових внесків включає таку послідовність дій: При збільшенні статутного фонду за рахунок додаткових внесків усі акціонери мають рівні права на придбання додаткових акцій у кількості, пропорційній їх частці у статутному капіталі. Пропорції визначаються виходячи із кількості акцій, які враховуються за акціонерами на дату прийняття рішення про додаткову емісію.
У випадках збільшення статутного капіталу за рахунок індексації основних фондів, уся сума індексації перерозподіляється між акціонерами пропорційно акціям, які їм належать.
При зменшенні статутного капіталу АТ зобов’язано опублікувати повідомлення про зменшення статутного капіталу в друкованих органах ВРУ, КМУ або в офіційному виданні фондової біржі.
Протокол рішення про зменшення статутного капіталу і копія повідомлення про рішення надаються до ДКЦПФР впродовж 10 днів після публікації.
Кредитори АТ, які не згодні зі зменшенням статутного капіталу, у встановлений товариством строк (який не може бути менший 30-ти днів) надає свої письмові заперечення до АТ і у ДКЦПФР.
При наявності документальних заперечень кредиторів зменшення статутного фонду не дозволяється.
Забороняється зменшення статутного капіталу, якщо його розмір стає меншим за законодавчо встановлений для АТ мінімум, або попередній випуск акцій не зареєстровано.
Не дозволяється об’єднання засобів зменшення статутного капіталу: шляхом зниження номінальної вартості акцій і шляхом зменшення їх кількості.
Порядок зменшення статутного капіталу АТ включає таку послідовність дій: При скликанні зборів акціонерів, які присвячуються рішенню питань щодо зміни розміру статутного капіталу, слід дотримуватися особливого порядку повідомлення про проведення таких зборів.
Розділ балансу „Власний капітал” містить у собі багато нерозглянутих та не роз’яснених питань, тому ця тема залишатиметься відкритою до тих пір, поки не буде сформована відповідна законодавча база, норми якої не будуть суперечити одна одній.

Перелік літератури

  1. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР
  2. Інструкція по бухгалтерському обліку балансової вартості груп основних фондів, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.07.97 р. № 159
  3. Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 07.05.93 р. № 25
  4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу та зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 (лист міністерства фінансів України від 04.02.2000 р. № 18 - 424)
  5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 “Баланс”, затверджене МФУ від 31.05.1999 р. № 87
  6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби”, затверджене наказом МФУ від 27.04.2000 р. № 9
  7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 12 “Фінансові інвестиції”, затверджене наказом МФУ від 26.04.2000 р. № 91
Черникова Е.Г., Гавриленко В.А. Що приховує власний капітал? // Збірка матеріалів IV регіональної студентської наукової конференції "Облік і контроль у діяльності підприємства: сучасні проблемі". - Донецьк: ДонДТУ, 2003. - С. 77-81.