Розглянуто проблеми пошуку нов их форм та інструментів регіонального розвитку у контексті реалізації стратегії міжнародного співробітництва, формування сприят.швого інвестиційного іміджу території, на.їагодження взаємозв 'язків із закордоннями партнерами.
Глобалізація, як феномен планетарного масштабу, втягує у свій вир дедалі нові країни, регіони, території. Міжнародна конкуренція, світовий поділ праці, інтеграційні процеси, що відбуваються на європейському та інших континентах, спонукають держави, які те вчора були далекими від динаміки світових господарських тенденцій, активно прилучатися до зовнішньоекономічної конкуренції, приймати виклики глобалізації, адаптуватися до жорстких вимог світового ринку.
Як наслідок, виникає проблема наукового забезпечення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування щодо залучення іноземних інвестицій, створення цілісної системи формування механізмів інноваційного розвитку територій. Адже залучення іноземних інвестицій та співпраця з іноземними інвесторами є одним із головних аспектів, шо визначає напрями та пріоритети міжнародної економічної діяльності України, форми її участі в європейських інтеграційних процесах, специфіку регіональної економічної політики.
В умовах, коли українські банки ще не відповідають західноєвропейським стандартам (капіталізація всієї банківської системи України становить лише 1,5 млрд. дол. США. її сукупний статутний капітал - 5,5 млрд. грн.', шо порівнянне за величиною з одним лише польським банком Ре1<ао 5А), а інвестиційна спроможність вітчизняних підприємств, за хронічної нестачі обігових коштів, близька до нульової, сподіватися на внутрішнього інвестора проблематично.
Таким чином, залучення іноземних інвестицій стає дієвим важелем підвищення конкурентоспроможності української економіки. Це підтверджується й пріоритетами діяльності уряду, і висновками багатьох політиків, науковців, представників громадськості. Зокрема, зазначеній темі присвячено численні публікації українських вчених - фахівців у галузі міжнародної та регіональної економік А. Філіпенка. В. Андрійчука. Ю. Макогона, А. Мокія, М. Козорі-за, П. Бєлєнького. 3. Луцишина та інших. У їхніх працях досліджуються проб леми адаптації фінансових систем постсоціалістичних країн та їхніх регіональ-' них складових до умов глобалізації та диверсифікації світового господарства. '
Водночас не можна не враховувати наявних в Україні тенденцій щодо фор-; мування суспільної думки, коли перебільшується значимість економічної безпеки держави, коли міжнародна конкуренція трактується як негативний феномен глобалізованого світу і спонукає окремих політиків та посадовців до ініціювання протекціоністських обмежень, "захисту вітчизняного виробника", розгортання кампаній, спрямованих на "виштовхування" іноземних інвесторів за межі держави. Часто закордонні підприємці, в тому числі й вельми впливові бізнесмени, нарікають на те. шо невміння й небажання місцевих чиновників залучати іноземний капітал є головною перешкодою на шляху подолання Україною кризового стану, формування конкурентоспроможної ринкової економіки, розв'язання багатьох регіональних проблем.
Як наслідок, проблематика іноземного інвестування викликає численні дискусії як у середовищі фахівців і вчених, так і серед працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських діячів, пересічних громадян. У результаті з'являються контраверсійні, а подекуди й діаметрально протилежні точки зору на суть і значення іноземних інвестицій, їхню роль в економіці держави та в процесах міжнародної інтеграції.
З одного боку, простежується потужна лінія на "канонізацію" іноземних інвестицій та іноземних інвесторів, з посиланням на ту винятково важливу роль. яку вони відіграють в економічному житті нашої держави, проведенні ринкових реформ, становленні демократичного суспільства, досягненні соціальних стандартів західноєвропейських країн. З другого - існує підґрунтя для трактування іноземних інвестицій як чинника поглинання внутрішнього ринку західним капіталом, своєрідної форми експансії транснаціональних корпорацій на територію постсоціалістичних країн, засобу поширення глобалізації, яка пояснюється як інструмент перерозподілу світового багатства на користь високорозвннених держав шляхом визиску і виснаження трудових, природних та інтелектуальних ресурсів усього іншого світу.
_ _.
При цьому найпоширенішою помилкою в контексті аналізу іноземних інвестицій є хибне уявлення про те. шо в результаті здійснення інвестиції одна зі сторін обов'язково залишається у виграші, а інша - програє. Звичайно, на практиці така ситуація можлива. Хоча. як правило, у світовій економіці іноземне інвестування пов'язане із взаємним виграшем. Інвестор дістає доступ до ринків дешевої робочої сили чи сировини, збуту продукції, зменшує свої ризики шляхом міжнародної диверсифікації капіталу. Сторона, яка приймає, заповнює "нішу" у наявних інвестиційно-фінансових ресурсах, вирішує низку соиіально-економічних проблем.
Ця стаття має на меті об'єктивно розставити акценти з приводу ролі та значення прямих іноземних інвестицій для економіки країни, яка їх приймає, та розвитку її регіональних господарських підсистем в умовах глобалізації світового господарства, вироблення певних рекомендацій щодо формування відповідної регіональної економічної політики та чинників мотивації потенційних закордонних інвесторів до вкладення свого капіталу в Україні.
Торкаючись мотиваційних аспектів іноземного інвестування з погляду його значення для сучасної української економіки, слід насамперед звернути увагу на ту прописну істину, шо для досягнення стабільного економічного зростання і забезпечення відповідних високих показників господарського розвитку держави чи її окремого регіону, треба, щоб підприємства, які знаходяться на відповідній території, збільшували обсяги виробництва продукції та надання послуг. Головний критерій їхньої ефективності - здатність виробляти якісний і доступний товар, збільшувати обсяги його реалізації, досягати зростання прибутків. Адже прибутковість підприємств - це й нарощування податкових платежів до бюджету та соціальних відрахувань, і розвиток регіональної інфраструктури, і адаптація нових технологій, інновацій та систем менеджменту до вітчизняних умов
Отож іноземні інвестиції є сьогодні тим ресурсом, який, в усякому разі в найближчій перспективі, може найвагоміше сприяти підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвитку відповідних територій та міст, поліпшенню соціального захисту громадян. Підтвердженням цього є тісна кореляція між обсягами іноземних інвестицій, залучених постсоціалістичними державами Східної Європи, та показниками їхнього економічного розвитку на етапі переходу до ринку, темпами формування ринкового середовиша.
Нагромадження капіталу є основним засобом забезпечення інноваційного розвитку економіки, інвестування в інфраструктуру, соціальну сферу, зокрема в освіту, створення передумов для виникнення переваг економії масштабу.
Звичайно, не можна оминути увагою і тих потенційних загроз, які можуть нести для певної території чи держави в цілому прямі іноземні інвестиції. Такі загрози, аби не допустити розвитку подій за несприятливим сценарієм чи запобігти конфліктності у стосунках із потенційними іноземними партнерами, слід окреслювати та ідентифікувати насамперед.
Найперше йдеться про випадки нечесної конкуренції, коли закордонна компанія викуповує контрольний пакет акцій українського підприємства з метою усунення з ринку наявного чи потенційного конкурента. У цьому разі виникає реальна небезпека, що вказане підприємство в кращому разі буде перепрофільо-ване на випуск неконкурентоспроможної на міжнародному ринку продукції, а в гіршому - просто буде усунене з ринку шляхом погіршення якості товарів тощо. Такий сценарій сьогодні видається можливим з огляду на порівняно невисоку ринкову вартість акцій українських підприємств, пов'язану з недостатньою розвиненістю вітчизняного ринку цінних паперів, відсутністю належного досвіду роботи на ньому та відносно невисокою купівельною спроможністю внутрішніх інвесторів.
Іншим проблемним питанням, яке часто непокоїть громадськість, є питання рівня екологічної безпеки іноземних інвестиційних проектів. Адже в Україні вже стала стереотипною думка, шо іноземці розташовують на українській території лише екологічно брудні підприємства, функціонування яких виснажує природні ресурси та завдає збитків довкіллю і здоров'ю громадян. Це питання також має відстежуватися з метою недопущення соціального напруження та суперечностей у трикутнику влада - іноземний інвестор - суспільство.
При цьому особливу увагу слід звернути на те, що українське суспільство й економіка формуються у своєрідному системному середовищі негативних зовнішніх ефектів: екологічних, психологічних, демографічних, а також ресурсних. у системі яких фінансово-інвестииіііний чинник є досить вагомим'.