| Український дiловий тижневик
"Контракти" / № 42 от 20-10-2003 |
http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/6/422003978.htm
«Контракти» продовжують полеміку «ЄЕП: за і проти», розпочату в № 41, у рамках якої кожний читач може аргументовано висловити свою думку (gazeta@gc.kiev.ua).
Етапи інтеграції національних економік прийнято розглядати крізь призму традиційної п’ятиступеневої моделі: зона вільної торгівлі (ЗВТ) — митний союз — спільний ринок — економічний союз — політичний союз. Перші два рівні є формами торгової інтеграції, останні три — виробничої.
Згідно з підписаними в Ялті документами, мінімальною мірою інтеграції учасників ЄЕП названо формування ЗВТ. Програма-максимум — втілення принципів регулювання економіки, заснованих на об’єднанні митних територій країн-учасниць (митний союз), забезпеченні вільного руху товарів, послуг, капіталу й робочої сили (спільний ринок), проведенні узгодженої податкової, грошово-кредитної, валютно-фінансової політики (економічний союз).
Про потенціал ЄЕП можна говорити тільки з урахуванням особливостей цього інтеграційного об’єднання. Воно створюється «зверху», тобто шляхом прийняття політичних рішень. Таким чином, може бути сформовано інституціональну структуру з єдиними правилами, але її успіх залежатиме від бажання бізнесу грати за цими правилами. Саме підприємства чотирьох держав визначать дієздатність і ступінь інтеграції простору. У структурі експорту країн-учасниць ЄЕП важливі позиції посідають сировина, паливо й металопродукція. На зовнішніх ринках ці товарні групи конкурують. Конкуренція між ними на чотирьох внутрішніх ринках буде стимулом модернізації виробництва, стане своєрідною репетицією перед тим, як країни ЄЕП з приєднанням до СОТ знизять митні бар’єри для конкурентніших зарубіжних товарів і послуг.
Сьогодні між підприємствами цих держав відсутні коопераційні зв’язки, тому ще рано говорити про можливість виробничої інтеграції в ЄЕП. Про це свідчить, зокрема, структура внутрішньорегіонального обороту СНД, в якій 57% займають базові промислові ресурси, на машини й обладнання припадає 12% торгівлі, на транспорт — 7%. Поки що, незважаючи на задекларовані завдання, вибір мети руху ЄЕП обмежується ЗВТ чи митним союзом. Тут у гру вступає інший чинник.
Одним з поставлених завдань ЄЕП є взаємодопомога у приєднанні до СОТ. Якщо ЄЕП зупиниться на створенні ЗВТ, то особливих проблем тут виникнути не повинно. Правові рамки ГАТТ допускають формування зони вільної торгівлі між окремими сторонами за домовленістю. А якщо кінцевою метою угоди буде названо митний союз, відразу виникає кілька проблем. По-перше, митний союз в ГАТТ/СОТ розглядається як окрема митна територія, з чого випливає, що члени митного союзу повинні приєднуватися до СОТ узгоджено, тобто одночасно. З утворенням митного союзу виникне необхідність проведення нових переговорів з робочою комісією СОТ для повторного узгодження торговельних домовленостей країн-кандидатів з країнами-учасницями СОТ. По-третє, експерти одностайні, що митний союз в ЄЕП для України тотожний відмові від європейської інтеграції та виключає варіант створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом, закриваючи нам доступ на цей величезний ринок, що удвадцятеро перевищує ЄЕПівський. Цей аргумент безпідставних, оскільки членство в СОТ, не будучи де-юре режимом вільної торгівлі з іншими учасниками організації, близьке до такого де-факто. А наближатися до європейських економічних, політичних, соціальних і освітніх стандартів ми можемо і без офіційної домовленості про це з Євросоюзом.
Піти ж шляхом оголошення зони вільної торгівлі кінцевою метою інтеграції в ЄЕП з подальшим вступом до СОТ і формуванням митного союзу не вдасться, оскільки вимогою цієї організації є наявність плану й графіка утворення митного союзу чи формування ЗВТ упродовж розумного періоду (не більш як 10 років). Тобто цілі на найближчі 10 років мають бути визначені заздалегідь і змінити їх не вдасться. Крім того, за вступу однієї з країн до СОТ її домовленості з третіми державами, які не є її членами, автоматично втрачають силу в тій їх частині, яка суперечить правилам ГАТТ/СОТ.
Тому учасникам ЄЕП одразу після ратифікації підписаної угоди необхідно буде визначитися, чим же є ЄЕП. Загальний ринок та економічний союз сьогодні об’єктивно недосяжні. Митний союз може виявитися корисним, але його формування призведе до затримки приєднання до СОТ на кілька років. Працюючу зону вільної торгівлі створити легко, її функціонування не перешкодить вступу до СОТ, але тоді навіщо заради вільної зони створювати ціле ЄЕП? Крім того, за словами міністра економіки Валерія Хорошковського, Росія готова надати національний режим без вилучень Україні (створити зону вільної торгівлі. — Авт.) «тільки в тому разі, якщо ЄЕП сформується як єдина митна територія» (буде створено митний союз. — Авт.). Тобто, ЗВТ без митного союзу існувати не буде, хоча це й трохи різні рівні інтеграції.
Окремою проблемою, яку Україна збирається вирішити в ЄЕП, є зниження цін на російські енергоносії. Україна щорічно імпортує з Росії нафту й газ на суму понад $4 млрд, переплачуючи $600–700 млн (15–17%) як експортне мито. Цю переплату напевно вдасться зекономити в результаті формування ЗВТ «без вилучень та обмежень». Але насторожує заява Надзвичайного посла РФ в Україні Віктора Черномирдіна про те, що «Росія в рамках Єдиного економічного простору не знижуватиме для України ціни на енергоносії». Уже сьогодні РФ враховує, що їй колись доведеться піти назустріч вимогам ЄС і СОТ і підвищити внутрішні ціни на енергоносії до світового рівня. Коли це станеться, учасники ЄЕП купуватимуть пальне у Росії за світовими цінами, незалежно від існування єдиного енергетичного простору.
Навколо енергоносіїв створюється трикутник «ЄС–ЄЕП–СОТ». Якщо Росія вступить до СОТ і підвищить внутрішні ціни на газ і нафту (які поширюватимуться на всіх учасників ЄЕП), то участь в єдиному енергетичному просторі втрачає для України сенс. У разі ж обстоювання Росією низьких внутрішніх цін перед ЄС і СОТ, вона, найімовірніше, лобіюватиме формування в ЄЕП митного союзу (а не зони вільної торгівлі), щоб відстрочити приєднання до СОТ інших учасників Єдиного економічного (енергетичного) простору, і передусім України.