ПОДАТКОВИЙ ТЯГАР ЯК ПЕРЕДУМОВА ПОДАТКОВОГО ПЛАНУВАННЯ

А.О. ЛИСЕНКО
Науковий керівник - к.е.н., доцент В.М. Антоненко
Донецький національний технічний університет

Abstract

Lysenko A. A. Lysenko A. A. "Tax burden as the precondition of tax planning". In article attempt is made to define principal causes of aspiration of domestic managing subjects to minimize taxes in "any way". It is analyzed a new approaches to calculation of tax burden which results allow to receive more detailed and real picture of the researched phenomenon. The basic idea of article is what not always scientifically and economically unreasonable steps on reduction of tax burden bring benefit to the managing subject. In this aspect some recommendations in sphere of actions for reduction of the tax burden are developed. Established size of tax burden basically determines necessity and character of actions for minimization of tax loading. One of basic and most effective such actions is tax planning.

       Стягування непомірних податків - це шлях, який веде до розбою, збагачення ворога, призводить до загибелі держави.

Сюнь-цзи, давньокитайський філософ

       Це висловлювання мислителя давнини відразу спадає на думку після розгляду сучасного стану податкової системи України. Вона увібрала найновіші, найсучасніші структуру та види податків, однак не забезпечила їх чіткої дії та виявилася переобтяженою численними нормативними документами - законами і підзаконними актами. Податки - індикатор економіки і життєвого рівня населення та процесів, що відбуваються в цих секторах, а також один з основних інструментів, що забезпечує ефективне державне регулювання економіки, надійне виконання державою своїх функцій. Однак держава, збираючи доволі великі податки за допомогою недосконалої системи, постійно знижує кількість та якість виконуваних функцій. З цього приводу на сьогоднішній день складається враження, що держава намагається привласнити себе всі доходи юридичних осіб. Це підтверджується перетворенням більшої частини прибутку підприємств (особливо приватного сектору) на податки. Соціально-економічна ситуація в країні погіршується також існуючими нерівномірністю та несправедливістю розподілу "минулого багатства" та "накопичення" нового. Отже, під натиском минулого і сучасних ринкових умов господарюючі суб'єкти втрачають "бажання до заможного життя" через неможливість його досягти, перестають соромитися своєї бідності, їх покидає дух змагальності. Як наслідок, поступово виникає ситуація, коли споживання скорочується, підприємства зупиняються, злиденність оточує народ, що припиняє своє відтворення. Така ситуація могла сформуватися переважно через те, що до теперішнього часу, з одного боку, не розроблена ідеологія податкової системи та її впливу на стан економіки, а з іншого - не сформована база оподаткування. Щодо ідеології, власно кажучи, - вона в Україні є, але зміст її складається не на користь держави. "Несплата податків - це злочин проти держави. Невикористання всіх законних можливостей для зменшення оподаткування - це злочин проти власного підприємства" - ці слова більшістю господарюючих суб'єктів вже взяті за правило. Недосконалість та нестабільність податкового законодавства призвела до ситуації, коли ця психологія перетворилася на повсюдне бажання будь-яким малим чи великим підприємцем уникнути оподаткування, що в свою чергу зводить до нуля дії більшості важелів ефективної податкової політики. Крім того, ситуація ускладнюється небажанням за цих умов бачити реальний стан речей щодо рівня оподаткування в Україні. Адже згідно з результатами розрахунку "Індексу податкового тягаря", який щорічно складається компанією Ernst & Young і публікується в Forbes Global, для Украины його величина у 2004 році буде складати приблизно 97, за умов, що відбудеться зниження прибуткового податку до 13%, податку на прибуток підприємства до 25%, а також можливе об'єднання основної маси обов'язкових внесків у фонди соціального страхування в єдиний соціальний податок із застосуванням ставок 37% і 25% - для роботодавця, і 2% - для співробітників. І це при тому, що у таких розвинених країнах Європи, як Германія, Франція аналогічний показник складає відповідно 117 та 179.
       Отже, висхідним пунктом, щодо вирішення питання про необхідність мінімізації податків, ефективність податкової політики, податкової системи і, зокрема, підвищення її регулюючої ролі, є перш за все визначення характеру і розміру впливу податків на діяльність господарчих суб'єктів. А оскільки на всіх етапах розвитку економіки основною ланкою є підприємство, то аналіз доцільно почати саме з цього рівня.
       Аналіз впливу податків на діяльність платника податків - юридичної особи доцільно проводити шляхом визначення розміру податкового тягаря.
       Як відомо, податковий тягар (податковий тиск) - це узагальнюючий показник, який характеризує роль податків в економіці. У міжнародній і вітчизняній (лист ДПА від 27.01.98. №795/10/20-2117) практиці прийнято оцінювати процентним відношенням усіх сплачених податків до виручки від реалізації (формула 1) :

ПТвр = Cумма(Пі)/ВР             (1)        де Сумма(Пі) - сума всіх нарахованих податків
            ВР - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг).

       В теорії та в практиці оподаткування застосовується також показник ефективної податкової ставки, яка являє собою частку податків у сукупному оподаткованому доході платника податків, тобто у сумі доданої вартості, що створена підприємством. Для того, щоб розрахувати ефективну податкову ставку, необхідно спочатку обчислити частку, що вилучається у вигляді податків з кожної окремої частини створеної вартості, а потім - їх суму віднести до загальної суми доходу (доданої вартості).
       Наведені вище показники податкового тягаря широко застосовуються господарюючими суб'єктами у власній діяльності. Їх розрахунок може бути і необхідний, але не достатній для податкового планування. Ці показники мають досить суттєвий недолік - вони є надто узагальненими і не дають реального уявлення про ступінь податкового тиску на відповідне джерело їх сплати. Тому доцільно аналізувати тиск з урахуванням наступного:
       1. ПДВ та інші непрямі податки впливають на фінансовий стан тільки в одному аспекті - значно збільшують дебіторську (кредиторську) заборгованість по розрахункам з бюджетом. Це має значення для показників ліквідності. Тому ступінь податкового тягаря за цими податками правильніше було б оцінювати питомою вагою дебіторської (кредиторської) заборгованості за ними у складі дебіторської (кредиторської) заборгованості або валюті балансу.
       2. Більшість податків є прямими, і тому згідно діючого законодавства сплачується за рахунок собівартості та валових витрат. Це нарахування на фонд оплати праці, комунальний податок, земельний податок, збір із власників транспортних засобів тощо. Усі ці податки є або ціноутворюючим факторами (якщо попит на продукцію дозволяє збільшити ціну на приріст собівартості), або зменшують прибуток (збільшують збитки) від реалізації. Тому величину податкового тягаря за цими податками слід вимірювати їхньою питомою вагою в складі собівартості.
       3. Податки, які сплачуються з чистого прибутку (податок на прибуток або податок на дивіденди), доцільно порівнювати з прибутком від реалізації по основній діяльності. Таке співвідношення показує, якою мірою податки, що сплачуються за рахунок фінансових результатів, впливають на зниження загальної величини прибутку порівняно з прибутком від реалізації.
       Однозначно сказати, які податки найістотніше зменшують фінансові ресурси підприємства, неможливо, оскільки результат варто оцінювати в кожнім конкретному випадку. Можна сказати, що значні фінансові ресурси підприємства забирає податок на прибуток, оскільки він не компенсується ніякими надходженнями, не впливає на зменшення інших податків, а виплачується саме з прибутку. До того ж він являє собою найвагоміший інструмент державного регулювання економіки. Тому доцільно детальніше розглянути розрахунок його впливу.
       Спільним знаменником, до якого можна привести величину податкового тягаря по всіх податках, є прибуток. Існує два підходи до визначення податкового тягаря. Згідно з першим (формула 2) визначається частка держави у сукупному доході підприємства.

                                                         (2)

       де ФРзд - фінансовий результат від звичайної діяльності (без ПДВ та інших непрямих податків)
           Ср - витрати на виробництво реалізованої продукції (без урахування суми податків, сплачених за рахунок собівартості, з урахуванням адміністративних витрат, витрат на збут та інших витрат);
            Пр - чистий прибуток, який залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків.

      Якщо потрібно розглянути питання визначення податкового тиску з боку платника податків використовується інший підхід. Формула 3 показує, якою мірою (у скільки разів) сумарна величина сплачених податків відрізняється від прибутку, що фактично залишився в розпорядженні підприємства після сплати податку.

                                                         (3)

      Врахування означених показників податкового тиску з боку господарюючих суб'єктів України у своїй діяльності є необхідною засадою для ефективного розвитку податкової системи в цілому. Вважається, що необхідність податкового планування залежить від величини податкового тягаря. Усе просто: a=b/c х 100% , де a - це сам тягар; b - податки, нараховані за звітний період; c - обсяг реалізованої продукції. Якщо "a" не перевищує 20%, то можна обійтися чітким веденням бухгалтерського обліку. Якщо трохи більше, то податкове планування потрібно робити частиною загальної системи фінансового управління та контролю. На цей випадок уже необхідна розробка схем реалізації типових, великих і довгострокових контрактів, використання зовнішніх консультацій. Якщо податковий тягар перевищує 45%, то податкове планування стає одним із найважливіших елементів управління діяльністю підприємства чи організації. Тут знадобляться спеціально підготовлений персонал та організація його тісної взаємодії з усіма службами компанії. Будуть потрібні також податковий аналіз і експертиза будь-яких організаційних, юридичних чи фінансових заходів та інновацій.
      Тобто бажання впровадження заходів щодо мінімізації оподаткування повинно мотивуватися розміром впливу податків на діяльність господарюючого суб'єкту.
      Методи, що застосовуються здебільшого не мають ознак навіть поточного податкового планування, що визначає вибір облікової політики фірми, форм оплати праці найманих робітників, вибір найбільш оптимальної стратегії і тактики під час укладення господарських договорів, планування податкових платежів.
      Недоцільність цього підходу, виходячи тільки з існуючої ідеології "менше віддаєш - більше залишається тобі", у сучасний період легко довести.
      По-перше, треба врахувати соціальний фактор. Не можна знайти жодної сфери громадського життя де любили та шанували "безквіткового пасажира", що користується загальним благом на рівні з іншими.
      По-друге, необхідно врахувати наукову обґрунтованість заходів, що використовуються для зменшення оподаткування. З одного боку, характер таких заходів повинен обумовлюватися розміром впливу податків на діяльність підприємства, з іншого боку повинен враховувати перспективи його розвитку. Більшість методів, що застосовуються на підприємствах, зокрема метод заміни відносин, відстрочки податкового платежу тощо, мають короткострокову направленість на поліпшення стану підприємства лише на визначений момент. Проте заходи повинні мати стратегічний характер і сприяти, з одного боку, розвитку підприємства в довгостроковій перспективі, а з іншого - зменшувати розмір оподаткування. В якості прикладу серед таких методів можна привести метод скорочення бази оподаткування: відповідно до законодавства з метою зменшення прибутку доцільно збільшувати витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, з науково-технічними дослідженнями, професійною підготовкою або перепідготовкою кадрів, проведенням рекламних заходів тощо.
      Крім того, податкове законодавство - найбільш динамічне з усіх галузей права. Фіскальні органи постійно представляють пропозиції законодавчій владі для прийняття нормативних документів, що забороняють чи обмежує найбільш відомі способи зниження податків. Тому необхідно оцінювати час окупності будь-якого методу чи способу і порівнювати цей час з часом можливого існування методу.
      Також, слід зазначити, що доцільність методів треба розглядати і з економічної точки зору. Тобто для підприємств, у яких величина податкового тягаря не перевищує 20%, економічно не доцільно впроваджувати міри щодо зниження оподаткування. Отже, потрібно порівнювати витрати на сплату податків з витратами на застосування відповідних методів їх зниження, з урахуванням очікуваного результату.
Середнє значення податкового тягаря, за ствердженням Президента України Л.Д.Кучми, на кінець 2003 року мало досягти рівня 45%. Отже податкове планування в Україні потрібно. Нехай це законно, - скажуть скептики, - але чи справедливо це? Чи морально стосовно бюджетників, дітей, пенсіонерів?
      Однозначної відповіді немає, особливо в сучасних умовах господарювання в Україні мало хто задається цим питанням. Однак, як там не було, відомо лише, що на Заході податковим плануванням займаються всі великі компанії та тисячі консалтингових фірм. І їхні бюджетники від цього не потерпають. Вся справа в різних підходах до самої ідеології податкової системи. Перелічені вище заходи, як і інші існуючі, мають здебільшого економічний характер, спрямований на покращення фінансового стану, і тільки частково здійснюють незначний вплив на зміну психології сучасного українського підприємця. На нашу думку, досягнення ефективного розвитку податкової системи не можливо без зміни державою ідеології підприємця, тобто потрібно створити такі умови, коли відчуження грошових коштів з боку населення мало б вигляд добровільного відмовлення, а це можливо тільки за умови, коли той, хто віддає свою частку, буде твердо впевнений в її ефективному використанні для спільного блага або в поверненні власникові її у вигляді певних послуг. З цього випливає одне з найгостріших та найактуальніших питань діяльності держави в галузі податкової політики - створення прозорої податкової системи.
      Незважаючи на значні суперечності реформ, у деяких своїх частинах зміст податкової системи відповідає вимогам, що склалися у світовій практиці. Україна пережила проблеми наповнення бюджету грішми, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв'язаними повною мірою. Але такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету від податкових пільг, зростання зовнішньої заборгованості, залишаються актуальними.
      Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв'язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик.
      Отже, резюмуючи все вище наведене: реформування податкової системи має базуватися на принципі прозорості та фіскальної достатності, тобто формуванні дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на засадах забезпечення обов'язковості й рівнонапруженості у сплаті податків; недопущення проявів дискримінації щодо окремих платників або категорій платників податків, а також стосовно оподаткування товарів вітчизняного чи іноземного походження, сума податку повинна дорівнювати вартості благ та послуг, що надаються державою. В сучасних умовах трансформаційної економіки податкова система України повинна будуватися саме на наступних началах: створення сприятливих умов та стимулювання виробництва товарів та надання послуг; забезпечення можливостей щодо помірного і відносно рівномірного збагачення нації в цілому і кожного суб'єкту зокрема.
      Сподіваємося, що плідні наукові дискусії з цього приводу триватимуть і надалі стануть підґрунтям формування як масового світогляду, так і виваженої фінансової політики для реалізації стратегії соціально-економічного розвитку, яка зараз розробляється в Україні.

      Література

1. М.Жежера. Визначення міри податкового тягаря і його впливу на фінансовий стан підприємства.// Економіка. Фінанси. Право. - 1999. - №9.
2. І.Богословська. Українська податкова політика як фактор пригнічення ділової активності.// Економічний Часопис-XXI. - 2000. - №1.
3. А.Г. Загородній, А.В. Єлисєєв. Податкове планування в системі фінансового менеджменту підприємництва.// Фінанси України. - 2001. - №8.
4. М.Третьякова, Я. Шестакова. Механізм державного регулювання іноземного інвестування в Україні. Наскільки він досконалий?// Економіка. Фінанси. Право. - 2002. - №8.
5. Б.Панасюк. Податковий кодекс - барометр стану у суспільстві.// Фінанси. Податки. Кредит. - 2003.
6. В. Геєць. Бюджетна політика в Україні: проблеми і перспективи// www.soskin.info
7. Рейтинг "Індексів податкового тягаря"// www.offshore-journal.com/num8.