Після тривалої перерви в переговорах по приєднанню України до Світової Організації Торгівлі (СОТ), в червні 2000 року відбулось чергове сьоме засідання Робочої групи по приєднанню України до СОТ. Починаючи з цього періоду почали відбуватись значні зміни законодавства України, спрямовані на гармонізацію у відповідності до вимог ГАТТ/СОТ. На восьмому засіданні Робочої групи Україною було надано план першочергових заходів з метою гармонізації законодавства у відповідності до вимог системи угод ГАТТ/СОТ (надалі – План першочергових заходів). Планом першочергових заходів було передбачено введення в дію визначеного переліку проектів законів з метою вирішення пріоритетних питань гармонізації національного законодавства. До такого переліку було включено двадцять проектів Законів України, зокрема, щодо внесення змін до законів України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”, “Про страхування”, “Про телебачення і радіомовлення”, прийняття Податкового та Митного кодексів, приєднання до низки міжнародних угод та конвенцій.

Вимоги до законодавства країн-членів СОТ та країн, що мають намір приєднатись до цієї організації, формалізовані в Угодах Уругвайського Раунду Багатосторонніх Торговельних Переговорів 1994 року.

Починаючи з 1998 року Інститут проводить моніторинг чинного законодавства України, проектів Законів України, що знаходяться на розгляді Верховної Ради України, та здійснює їх аналіз на відповідність вимогам Генеральної Угоди з Тарифів і Торгівлі, яка була укладена в 1947 році та змінена за рішенням Сторін ГАТТ у 1994 році.

1. В області сільського господарства необхідно було у відповідності з Планом першочергових заходів вирішити питання щодо скасування кількісних обмежень на ввезення в Україну імпортної сільськогосподарської продукції шляхом внесення відповідних змін до Закону України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” (№468/98 від 17.07.1997р.).

Згідно із статтею 3 зазначеного Закону Кабінету Міністрів України доручено встановлювати щорічні квоти на ввезення в Україну визначеного Законом переліку продукції тваринництва. При цьому необхідно відзначити, що починаючи з моменту прийняття зазначеного Закону Кабінет Міністрів не встановлював відповідні квоти.

В той же час, наявність у чинному законодавстві України такої норми не відповідає вимогам статті 4 Угоди про сільське господарство, якою передбачено скасування країнами-членами СОТ кількісних обмежень на імпорт продукції сільського господарства, тобто квотування імпорту.

У звітному періоді (2000–2002 рр.) не були внесенні відповідні зміни до вищезазначеного Закону, що не дозволило наблизити національне законодавство в області торгівлі сільськогосподарською продукцією до вимог ГАТТ/СОТ. Таким чином пункт 1 Плану першочергових заходів, у відповідності до якого Україною було взято зобов’язання щодо скасування квотування імпортної сільськогосподарської продукції, не виконаний.

2. На сьогоднішній день чинне законодавство України також містить певну кількість положень, які в тій чи іншій мірі не відповідають вимогам Угоди про сільське господарство та за певних умов підлягають або скасуванню або приведенню у відповідність з положеннями Угоди.

До таких питань відноситься запровадження Україною сезонних мит на визначений перелік імпортної сільськогосподарської продукції, скасування вимог щодо обов’язкової сертифікації такої продукції та зменшення загального рівня підтримки з боку держави сільськогосподарської галузі виробництва.

1). Законом України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” (№468/98 від 17.07.1997р.) визначено порядок запровадження сезонних мит на певний перелік імпортної сільськогосподарської продукції, який не узгоджується з вимогами статі 5 Угоди про сільське господарство. Країни-члени СОТ мають право запроваджувати сезонні мита у відповідності до процедури і на умовах визначених статтею 5 Угоди. При цьому можливість запровадження Україною ввізного мита після приєднання до СОТ є предметом поступки з боку інших країн-членів СОТ і такий захід повинен бути обов’язково зазначений у Розкладі України як “спеціальний захисний захід”.

Розклад України буде прийнятий при вступі України до СОТ. В ньому будуть визначені перелік зобов’язань та поступок України в області захисту внутрішнього ринку, рівня підтримки національних виробників, розкладу поступового зменшення мит та інші питання, пов’язанні із торгівлею.

2). Законом України “Про податок на додану вартість” (№168/97 від 3.04.1997р.) вітчизняним сільськогосподарським підприємствам надано право залишати у своєму розпорядженні нараховані суми податку на додану вартість, а також звільнено від сплати податку на додану вартість продукцію власного виробництва.

В зв’язку з зазначеним, положення Закону можуть у майбутньому не узгоджуватись з положеннями пар. 1 статті 6 Угоди, яким вимагається від членів СОТ зменшувати заходи щодо внутрішньої підтримки на користь національних виробників сільськогосподарської продукції у разі взяття Україною таких зобов’язань при вступі до СОТ.

У звітному періоді не були внесенні відповідні зміни до зазначеного Закону.

3). Законом України “Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру” (№758-XIV від 17.06.1999р.) передбачено встановлення Кабінетом Міністрів щороку квот на виробництво та експорт цукру за межі України, що не узгоджується з вимогами пар. 2 статті 4 Угоди, якою забороняється використання заходів з добровільного обмеження експорту. До таких заходів в тому числі відноситься запровадження квотування експорту вітчизняної продукції.

Необхідно зазначити, що у звітному періоді (2000–2002рр.) Кабінетом Міністрів України приймались рішення щодо запровадження вищезазначених квот на виконання вимог Закону. Відповідно до пар. 2 статті 4 Угоди заходи з добровільного обмеження експорту повинні бути перетворенні країнами-членами СОТ на звичайні мита. Використання механізму квотування експорту після приєднання України до СОТ буде мати наслідком невиконання вимог статті 4 Угоди.

У галузі антидемпінгового законодавства існує невідповідність з Угодою про застосування Статті VI ГАТТ 1994 (антидемпінгові заходи), яка стосується розмірів граничних обсягів демпінгового імпорту з країн-членів СОТ, при яких антидемпінгове розслідування не повинно порушуватись.

Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону України “Про захист національного виробника від демпінгового імпорту” (№ 330-XIV від 22.12.1998р.) антидемпінгове розслідування не порушується щодо імпорту з країн-членів СОТ, обсяг якого становить менше ніж 1 відсоток загальних обсягів споживання в Україні товару, який є об’єктом відповідної антидемпінгової процедури, якщо разом обсяги цього імпорту із зазначених країн становлять менше ніж 3 відсотки обсягів споживання. При цьому Угодою про застосування Статті VI ГАТТ 1994 передбачено, що антидемпінгове розслідування не повинно порушуватись щодо імпорту з країн-членів СОТ, обсяг якого становить менше ніж 3 відсотків експорту аналогічного товару з України, якщо разом обсяги імпорту із зазначених країн становлять менше ніж 7 відсотків обсягу експорту аналогічного товару з України.

У галузі застосування внутрішніх правил щодо оподаткування та регулювання існують проблемні питання щодо скасування індикативних цін на деякі види імпортних товарів, пільгового оподаткування вітчизняних виробників і товарів та вимог щодо обов’язкового використання вітчизняної сировини.

1. Законом України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” (№ 329/95 від 15.09.1995р.) встановлено, що митна вартість імпортованих товарів з метою оподаткування акцизним збором не може бути меншою за індикативні ціни, встановлені Кабінетом Міністрів України.

У разі встановлення Кабінетом Міністрів індикативних цін на завищеному, в порівнянні з ринковими або звичайними, рівні створюються можливості для опосередкованого захисту вітчизняних товаровиробників аналогічних товарів, що не узгоджується з положеннями ГАТТ 1994.

2. Відповідно до Закону України “Про ставки акцизного збору та ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” (№ 178/96 від 7.05.1996р.) встановленні тимчасово на окремі види вітчизняних спиртів (до 1 січня 2005 року) та алкогольних напоїв (до 1 січня 2004 року) нижчі ставки акцизного збору, ніж на імпортовані, та пільгові ставки акцизного збору на спирт етиловий для вітчизняних товаровиробників, який використовується з метою виготовлення певної продукції. Зокрема, ставка акцизного збору на коньяки, виготовленні в Україні, складає 2 грн. в порівнянні з 16 грн. на імпортні коньяки.

Шляхом запровадження пільгових ставок на окремі види вітчизняної алкогольної продукції створюються можливості для захисту національних товарів і товаровиробників від імпорту. Такі законодавчі дії не відповідають вимогам Статті III ГАТТ 1994, якою передбачено не застосування країнами-членами СОТ внутрішніх податків таким чином, щоб це створювало захист для вітчизняного виробництва.

У звітному періоді (2000-2002рр.) до зазначених законів не вносились зміни, направленні на гармонізацію національного законодавства у відповідності з вимогами ГАТТ/СОТ.

Одним із пунктів Плану першочергових заходів передбачалося прийняти Митного кодексу України, в якому будуть встановленні правила визначення митної вартості товарів у відповідності до вимог ГАТТ.

До цього часу методика визначення митної вартості встановлена Статтею 16 Закону України “Про Єдиний митний тариф” (№2097-XII від 5.02.1992р.) і виданою на виконання цього Закону Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України” № 1598 від 05.10.1998 р.

Норми статті 16 Закону “Про Єдиний митний тариф” та Постанови КМУ № 1598 не відповідають вимогам Угоди про правила митної оцінки.

З часу введення в дію нового Митного кодексу, тобто з 1 січня 2004 року, проблема невідповідності українського законодавства нормам Угоди про правила митної оцінки буде знята.

План першочергових заходів передбачав необхідність внесення змін до Закону України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” з метою скасування передбачених у ньому пільг визначеному національному товаровиробнику.

15 листопада 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державної підтримки автомобілебудівної промисловості України” № 2779. Цим Законом були внесені зміни, зокрема, до Закону України “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні”. З останнього Закону були виключені вимоги щодо локалізації виробництва. Локалізація виробництва входить до ілюстративного переліку TRIMS, які наведені в додатку до Угоди. В цьому переліку визначено, що TRIMS, зокрема, вважається ситуація, коли для отримання переваг вимагається купівля певного обсягу продукції вітчизняного походження. Такі вимоги не відповідають положенням Угоди та повинні бути вилученні з законодавства.

Таким чином, через усунення вимоги щодо локалізації виробництва, була усунута формальна невідповідність Закону “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” положенням Угоди TRIMS і виконаний відповідних пункт Плану першочергових заходів.

22 лютого 2000 року Верховною Радою був прийнятий Закон “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. Цей Закон в цілому відповідає вимогам Угоди про державні закупівлі, окрім статті 6, якою визначені умови захисту українських товаровиробників. Прийняття такого закону не було передбачено в Плані першочергових заходів.

Протягом останніх років було прийнято низку законів, якими запроваджуються адресні субсидії, що можуть дати підстави для вжиття відповідних заходів згідно частин III та V Угоди про субсидії і компенсаційні заходи. Такими заходами можуть стати компенсаційні мита країн-імпортерів українських товарів, що призведе до стримування або взагалі повного припинення імпорту українських субсидованих товарів. План першочергових заходів передбачалось частково вирішити це питання шляхом прийняття законодавчих актів з метою скасування чинних адресних субсидій окремим національним виробникам.

Закони, якими були запроваджені адресні субсидії:

1). “Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні” від 18 листопада 1999 року; цей Закон передбачає надання пільг з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, ввізного мита, плати за землю суднобудівним підприємствам, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів (такий перелік був затверджений Постановою КМУ № 978 від 16.06.2000 р.); цей Закон має діяти до 01.01.2005 р.;

2) “Про державну підтримку літакобудівної промисловості в Україні” від 12.07.2001 р.; цей Закон передбачає надання пільг з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, ввізного мита, плати за землю літакобудівним підприємствам, перелік яких визначений статтею 2 цього Закону; цей Закон повинен діяти до 01.01.2007 р.;

3) “Про внесення змін до Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона”, “Інститут монокристалів” від 04.10.2001 р.; цим Законом пільги для технологічних парків щодо податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, ввізного мита розповсюджені на технопарк “Вуглемаш”; цей Закон має діяти до 01.01.2015 р.;

4) Про внесення змін до Закону України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона”, “Інститут монокристалів”, “Вуглемаш” від 07.03.2002 р. Цим Законом пільги для технологічних парків щодо податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, ввізного мита розповсюджені на технопарки “Інститут технічної теплофізики”, “Київська політехніка”, “Інтелектуальні інформаційні технології”, “Укрінфотех”.

Таким чином у звітному періоді Україною було запроваджено пільговий режим оподаткування для визначеного переліку національних виробників, що кваліфікується за Угодою про субсидії і компенсаційні заходи наданням адресної субсидії та може спровокувати запровадження антисубсидійних заходів по відношенню до продукції таких товаровиробників. Проте скасування таких субсидій на сьогоднішній день не ставиться як передумова для вступу України до СОТ.

У відповідності до Плану першочергових заходів в фінансовій сфері економіки необхідно було забезпечити скасування обмежень у доступі до національного ринку іноземних страхових компаній, фінансових установ (інвестиційні фонди і компанії, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства та інші), банківських установ, а також скасування вимог українського громадянства для можливості заняття аудиторською та адвокатською діяльністю на території України.

Слід зазначити, що виконання вимог Угоди про фінансові послуги є обов’язковими тільки у разі прийняття Україною відповідних зобов’язань за цією Угодою при вступі до СОТ, які будуть формалізовані у Розкладі України. У разі, якщо в Розкладі України не будуть визначенні зобов’язання щодо скасування будь-яких обмежень на національному ринку послуг для іноземних фінансових компаній, вимоги Угоди про фінансові послуги, відповідно, не будуть обов’язковими для виконання.

1. До прийняття Закону України “Про страхування” (№85/96-ВР від 07.03.1996 року, 04.10.2001 року викладений в новій редакції) в новій редакції він містив положення, які не відповідали пункту f параграфу 2 статті 16 Угоди про фінансові послуги, якою передбачено необхідність скасування країнами-членами СОТ обмежень на участь іноземного капіталу у формі обмеження максимального відсотка іноземного володіння акціями або загальної вартості індивідуальних чи сукупних іноземних інвестицій, а також передбачена вимога надання національного режиму при поставці послуг (стаття 17 Угоди). Згідно з попередньою редакцією Закону, страхова діяльність в Україні здійснювалася виключно страховиками – резидентами України, а загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не повинна була перевищувати 49 відсотків.

В новій редакції Закону було виключено положення, згідно з яким загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не повинна перевищувати 49 відсотків, але положення щодо того, що страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України, залишилося в діючий на сьогодні редакції Закону. Таким чином нова редакція Закону встановляє більш сприятливі умови для доступу до українського ринку страхованих послуг але повністю не надає національного режиму іноземним страховим компаніям.

2. В Законі України “Про аудиторську діяльність” (№3125-ІІ від 22.04.1993 року) міститься вимога щодо громадянства України для можливості зайняття аудиторською діяльністю, що не відповідає положенням статей 16 “Доступ до ринку” та 17 “Національний режим” Угоди щодо необхідності надання доступу до ринку послуг, в тому числі і аудиторських, громадянам іноземних держав. Слід зазначити, що в період з 2000 року по 2002 рік в цей Закон не було внесено жодних змін, що залишає невідповідність вимогам Угоди про фінансові послуги та вимагає внесення відповідних змін.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що у разі створення фінансової установи статутний (пайовий) капітал повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, які є юридичними особами за законодавством України. Це положення протирічить статтям 16 та 17 Угоди про фінансові послуги щодо необхідності надання доступу до ринку та встановлення національного режиму для іноземних компаній. Необхідно зазначити, що у звітному періоді в цей Закон не було внесено жодних змін, таким чином він так само, як і раніше не відповідає вимогам Угоди.

4. Законом України “Про банки і банківську діяльність” (№ 2121-ІІІ від 07.12.2000р.) забороняється створення на території України філій іноземних банків, що не відповідає вимогам статті 17 Угоди, якою передбачено необхідність надання національного режиму іноземних компаніям, в тому числі банкам, при поставці послуг шляхом комерційної присутності. Треба зазначити, що в період з дня прийняття цього Закону до 2002 року в нього не було внесено жодних змін, що залишає невідповідність вимогам Угоди в цій сфері.

5. Закон України “Про адвокатуру” (№2887-ХІІ від 19.12.1992р.) містить вимогу громадянства України для можливості зайняття адвокатською діяльністю, що не відповідає положенням статей 16 та 17 Угоди про фінансові послуги щодо необхідності надання доступу до ринку послуг, в тому числі і адвокатських, громадянам іноземних держав. Слід сказати, що в період з дня прийняття цього Закону до 2002 року в нього не було внесено жодних змін, які б стосувалися вищевизначеної проблеми, що залишає невідповідність вимогам Угоди про фінансові послуги та вимагає внесення змін.

1. Законодавством України не було встановлено кримінальної або адміністративної відповідальності за порушення авторських та суміжних прав, прав на об’єкти промислової власності. План першочергових заходів передбачав необхідність внесення відповідних змін до законодавства з метою посилення відповідальності за порушення прав інтелектуальної власності.

З метою приведення законодавства у відповідність з вищезазначеними вимогами Угоди ТРІПС Верховна Рада України у квітні 2001 року прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності” (№2362-ІІІ від 5.04.2001р.). Відповідно до його положень Кримінальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлюють відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності. Одночасно Закон встановлює у Митному кодексі України санкції за переміщення через митний кордон України товарів, або предметів, виготовлених з порушенням прав на об’єкт права інтелектуальної власності.

2. Планом першочергових заходів було передбачено прийняття окремого закону з метою припинення виробництва та експорту фонограм з порушенням прав інтелектуальної власності.

З цією метою у січні 2002 року Верховна Рада прийняла Закон “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” (№2953 від 17.01.2002р.).

Реалізація цього Закону дозволить виконати положення Угоди ТРІПС щодо надання виконавцям можливості запобігти відтворенню запису без їх дозволу (п.1 ст.14); надання виробникам фонограм права дозволяти або забороняти відтворення фонограм (п.2 ст.14); запобігання імпорту або експорту дисків, які виготовлені з порушенням авторського права або суміжних прав (ст.51); застосування кримінальних процедур та покарання у випадку порушення законодавства, що регулює експорт, імпорт дисків, обладнання або сировини для їх виготовлення (ст.61).

3. Прийнятий у 1993 році Закон “Про авторське право і суміжні права” № 3792-ХІІ, не відповідав вимогам Угоди ТРІПС. Закон, зокрема, не містив положень, які б дозволяли застосовувати національний режим до інших Членів СОТ; не дозволяв охороняти суміжні права, якщо вперше виконання твору мало місце не в Україні, або якщо виробник фонограм чи організація мовлення не мали офіційного місцезнаходження на території України; не надавав права накладати арешт на контрафактні примірники творів, що не відповідає ст. 16 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів.

Планом першочергових заходів було передбачено внесення змін до Закону “Про авторське право і суміжні права” для виконання вимог Угоди ТРІПС.

З цією метою у липні 2001 року Верховна Рада прийняла у новій редакції Закон України “Про авторське право і суміжні права” (№ 2627-ІІІ від 11.07.2001р.). Положення останнього відповідають вищезазначеним вимогам Угоди ТРІПС.

4. Планом першочергових заходів було передбачено приєднання України до низки міжнародних договорів і конвенцій.

Такими угодами є:

- Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення, яка була вчинена у 1961 році у м. Римі (Римська конвенція);

- Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми, який набув чинності з 20.05.2002 року;

- Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, який набув чинності з 6.03.2002 року.

У вересні 2001 року Верховна Рада України прийняла закони, згідно з якими Україна приєдналась до вищезазначених договорів і конвенції.

5. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (№3687-ХІІ від 15.12.1993р.) не відповідав вимогам Угоди ТРІПС.

Законом не було передбачено чіткої процедури подачі міжнародної заявки на одержання патенту на винахід або корисну модель іноземними громадянами, а також не було чітко визначеного механізму внесення змін і додаткових матеріалів до центрального органу виконавчої влади у сфері правової охорони об’єктів промислової власності, у разі відмови у видачі патенту.

З метою приведення Закону у відповідність з вимогами Угоди ТРІПС планом першочергових заходів було передбачено прийняття нового закону у цій сфері. Нова редакція цього Закону була прийнята Верховною Радою 1 червня 2000 року (№ 1771-ІІІ). Це дало змогу зняти вищезазначені недоліки.

6. Верховною Радою України у травні 2003 року було прийнято Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правової охорони інтелектуальної власності” (реєстраційний номер законопроекту 1238). Він вносить зміни до Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України, щодо порядку застосування запобіжних заходів до порушників прав. Запобіжні заходи застосовуються до подання позовної заяви до суду. Одночасно визначається, що для застосування запобіжних заходів суд може зобов’язати заявника внести заставу.

Реалізація цього Закону дозволять виконати положення Угоди ТРІПС щодо застосування тимчасових заходів і надання суду права вимагати від заявника внесення застави, достатньої для захисту прав відповідача.

7. У липні 2002 року Кабінетом Міністрів України було внесено на розгляд Верховної Ради проект Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності” (реєстраційний номер 1296).

Метою його прийняття є приведення чинних законів України та декретів Кабінету Міністрів у відповідність до положень нової редакції Закону “Про авторське право і суміжні права”.

8. На розгляді Верховної Ради знаходиться проект Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (реєстраційний номер 2292), внесений Кабінетом Міністрів України у жовтні 2002 року.

Його положення посилюють кримінальну відповідальність за порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва. Одночасно пропонується змінити порядок ліцензування виробництва, експорту, імпорту дисків для лазерних систем зчитування, обладнання для їх виробництва.

9. У лютому 2003 року на розгляд Верховної Ради було внесено проект Закону “Про внесення змін і доповнень до деяких законів України щодо захисту прав інтелектуальної власності” (реєстраційний номер 3155).

Таким чином, Верховна Рада України на протязі 2000-2003 років прийняла цілий ряд законів, які дозволили визначити порядок захисту прав інтелектуальної власності, зокрема, посилити охорону прав на інтелектуальну власність, шляхом запровадження запобіжних заходів; захистити авторське право та суміжні права при розповсюдженні примірників аудіовізуальних творів та фонограм; контролювати діяльність, пов’язану з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування.

Прийняття зазначених законодавчих змін дозволили виконати всі передбаченні Планом першочергові заходи в сфері захисту прав інтелектуальної власності в Україні.

У сфері стандартизації та сертифікації українське законодавство необхідно було у відповідності до Плану першочергових заходів гармонізувати з вимогами Угоди про технічні бар‘єри у торгівлі.

Зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію і сертифікацію” (№ 46-93 від 10.05.1993 р.) не передбачалося:

- базування національних стандартів та процедур оцінки відповідності на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях, рекомендаціях;

- встановлення розумного інтервалу часу для набрання чинності опублікованих технічних регламентів та обов’язкових стандартів після їх офіційного оприлюднення для можливості пристосування виробниками інших країн Членів СОТ своїх товарів або способів виробництва;

- визнання в Україні у випадках, коли це можливо, результатів процедур оцінки відповідності в інших країнах СОТ;

- надання інформації про технічні регламенти, стандарти та процедури оцінки відповідності через центр обробки запитів.

У сфері захисту життя та здоров’я людей, тварин чи рослин від ризиків, що виникають у результаті проникнення небезпечних факторів, українське законодавство потребувало гармонізації з вимогами Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів. Планом першочергових заходів було передбачено внесення відповідних змін до законів “Про ветеринарну медицину” та “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”.

Згідно Угоди члени СОТ зобов’язані, щоб національні санітарні та фітосанітарні заходи:

- базувались на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях, рекомендаціях;

- засновувались на наукових принципах та на відповідній обставинам оцінці ризику і не продовжувались без достатніх наукових обґрунтувань;

- здійснювались без дискримінації між торгівцями з різних країн або між вітчизняними та іноземними постачальниками;

- впроваджувались з врахуванням специфіки регіону, з якого походить товар або для якого товар призначено.

За період 2000 – 2002 роки були прийняті наступні зміни до законів України у сфері застосування санітарних та фітосанітарних заходів:

2). Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” (№ 3037-ІІІ від 07.02.2002р.). Закон передбачає застосування аналогічних вимог щодо безпеки товарів, продукції, сировини, що імпортуються в Україну, тим вимогам, що застосовуються до відповідних товарів, продукції, сировини, які вироблені в Україні.

Таким чином у сфері санітарних та фітосанітарних заходів були прийнятті необхідні зміни у відповідності до Плану першочергових заходів, що дозволило виконати вимоги Угоди щодо базування національних санітарних та фітосанітарних заходів на відповідних міжнародних стандартах, інструкціях, рекомендаціях, та щодо здійснення санітарних заходів без дискримінації між торгівцями з різних країн або між вітчизняними та іноземними постачальниками.