ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ
ТА ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ ДО ЗАСІДАННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ З ПИТАННЯ ВСТУПУ
УКРАЇНИ ДО СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ
1. Стан переговорного процесу з вступу України до СОТ
Процес приєднання України до системи ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993
року, коли було прийнято рішення про створення Робочої групи (РГ) з розгляду
заявки України щодо приєднання до ГАТТ. Наступним кроком, відповідно до
процедури приєднання, стало подання 28 червня 1994 року Меморандуму про
зовнішньоторговельний режим України на розгляд Робочої групи. З того часу
відбулося вже десять засідань Робочої групи, останнє з яких проходило 25-26
лютого 2003 року. У 1997 році розпочався процес двосторонніх переговорів з
країнами-членами СОТ. В цілому Україна веде переговори з 46 країнами. Україна
підписала 13 двосторонніх протоколів щодо доступу до ринків товарів та послуг: з
Мексикою, Уругваєм, Новою Зеландією, Канадою, Південною Кореєю, Словенією,
Латвією, Грузією, Індією, Угорщиною, ЄС, Чехією та Словаччиною. Завершено
двосторонні переговори з Болгарією. На завершальному етапі знаходяться
двосторонні переговори з доступу до ринків товарів та послуг з Туреччиною,
Кубою, Японією, Польщею, Норвегією. Продовжуються переговори з іншими країнами.
10-те офіційне засідання Робочої групи відбулося 25 лютого 2003 року. За
результатами проведеного засідання Робочої групи з розгляду заявки України про
вступ до СОТ більшістю країн-членів Робочої групи було прийнято рішення про
перехід до підготовки Звіту Робочої Групи та Протоколу про вступ України до СОТ.
У засіданні брали участь близько 40 країн-членів СОТ, а також низка країн зі
статусом спостерігача та деякі міжнародні організації. Учасники відзначили
суттєвий прогрес у просуванні України на шляху до СОТ, підкресливши останні
досягнення у двосторонніх переговорах з доступу до ринків товарів та послуг та у
прийнятті відповідного законодавства, спрямованого на покращання торговельного
режиму країни. Основну увагу учасники засідання приділили стану гармонізації
національного законодавства України у зовнішньоторговельній сфері з нормами угод
Світової організації торгівлі. Іншим важливим питанням, яке було винесене на
розгляд країн-членів СОТ в ході засідання, стали темпи переговорного процесу
щодо вступу до СОТ. Наголошувалось на суттєвому прискоренні цього процесу з
метою якнайшвидшого набуття Україною членства у СОТ. Незважаючи на те, що на
сьогоднішній день залишаються неврегульованими деякі питання у переговорах з
окремим країнами, всі країни без винятку заявили про готовність розв’язувати ці
питання паралельно із підготовкою Звіту Робочої Групи та Протоколу про вступ
України до СОТ, які є підсумком діяльності Робочої групи. Звіт Робочої групи
містить опис торговельного режиму та зобов‘язань держави з його реформування
практично у всіх сферах (митні процедури, санітарні та фітосанітарні заходи,
технічні бар‘єри у торгівлі, режим захисту прав інтелектуальної власності, режим
торгівлі окремими видами товарів тощо).
Двосторонні переговори України з країнами-членами Робочої групи щодо доступу
до ринку товарів.
Переговорна позиція України щодо доступу до ринку товарів базується на:
1.Концепції трансформації митного тарифу України на 1996-2005 роки
відповідно до системи ГАТТ/СОТ, затвердженій Указом Президента України від 6
квітня 1996 року №255/96;
2.Законі України “Про Митний тариф України”, від
05.04.2001 №2371-111 (вступив в дію 01.07.2001);
3.Висновках та пропозиціях
галузевих міністерств та відомств щодо зміни ставок ввізного мита на окремі види
продукції.
На сьогодні в рамках двосторонніх переговорів погоджено біля 95% тарифних
позицій. Сьогодні середньозважена ставка ввізного мита по всій товарній
номенклатурі в адвалорному еквіваленті складає 7,02%, у тому числі:
- на
промислові товари – 6,76%;
- на сільськогосподарські товари і товари харчової
промисловості – 23,09%.
Середньоарифметична ставка ввізного мита по всій товарній номенклатурі
сьогодні становить - 10,54%, у тому числі:
- на промислові товари – 8,32%;
- на сільськогосподарські товари і товари харчової промисловості –
19,96%.
Враховуючи результати проведених переговорів середньозважена ставка ввізного
мита у 2005 році має скласти 5,68 %, у тому числі:
- на промислові товари –
5,08%; - на товари сільського господарства та харчової промисловості
–12,23%.
- на промислові товари –
5,02%;
- на товари сільського господарства та харчової промисловості
–12,53%.
В рамках переговорного процесу з вступу до СОТ Україна заявила про
приєднання до 16 з 19 існуючих секторальних угод та ініціатив, які охоплюють
широку гаму промислової продукції:
- Хімічна гармонізація 2004 рік
- “Сталь” 2004 рік
- “Іграшки” 2004 рік “Текстиль та одяг” 2004
рік
- “Кольорові метали” 2004 рік
- “Фармацевтичні препарати” 2004 рік
- “Інформаційні технології” 2004 рік
- “Папір” 2005 рік
- “Сільськогосподарська техніка”2005 рік
- “Меблі” 2005 рік
- “Наукове обладнання” 2006 рік
- “Будівельна техніка” 2006 рік
- “Медичне обладнання” 2006 рік
- “Цивільна авіація” 2010 рік
- “Дистильовані спирти” Через 3 роки після вступу до СОТ.
Одним з аргументів противників вступу України до СОТ є те, що лібералізація
доступу імпортних товарів на український ринок призведе до витіснення
української продукції. Насправді, зміни ставок ввізного мита на товари впливають
лише на зміни обсягів “еластичного” імпорту. У 2002 році обсяги імпорту товарів
до України склали майже 17 млрд.дол.США, з них 6,65 млрд.дол. – це енергоносії,
що склало 39% загального імпорту товарів. В цілому, за даними Мінфіну, з
урахуванням пільг при імпорті товарів до України та договорів про вільну
торгівлю ввізне мито стягується лише з 25% імпортних товарів. Таким чином, мова
може йти про збільшення обсягів “еластичного” імпорту, який склав у 2002 році
близько 4,2 млрд.дол. США. При цьому необхідно враховувати, що у 2002 році
обсяги українського експорту товарів склали 18 млрд.дол. Таким чином, при вступі
України до СОТ і, відповідно, лібералізації доступу до ринку товарів та
одночасному отриманні спрощеного доступу до ринків 145 країн світу (95% світової
торгівлі) вартість української експортної продукції, що отримає переваги, буде у
4,7 рази більше, ніж вартість імпорту, доступ якого до ринку України буде
лібералізовано. Аналіз умов приєднання країн, що стали членами СОТ після
завершення Уругвайського раунду переговорів, та країн з перехідними економіками
свідчить, що переговорна позиція, яку займає Україна на двосторонніх переговорах
з доступу до ринку товарів є виваженою та розумно протекціоністською. Так, із
загального обсягу 80% ставок мита знаходяться на рівні країн, які нещодавно
приєдналися до СОТ (Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Албанія, Хорватія, Китай,
Тайвань), 13% - є вищими за ті, що встановлені у згаданих країнах, і тільки 7% -
нижчими. Після вступу України до СОТ тарифи будуть “зв‘язані” на рівні,
визначеному у процесі переговорів з країнами-членами Робочої групи. Це
передбачає неможливість подальшого довільного їх підвищення у будь-який час. При
цьому угоди СОТ передбачають можливість тимчасового підвищення тарифів та
запровадження нетарифних заходів за умови проведення переговорів і досягнення
відповідної угоди з членами СОТ.
Лібералізація доступу до ринку послуг України
Український ринок послуг почав формуватися у першій половині 90-х років.
Діяльність у більшості секторів послуг жорстко регулювалася державою, а в ряді з
них держава була головним постачальником послуг. З початку 90-х років
вітчизняний ринок послуг знаходиться у процесі активного розвитку. Найбільша
активність спостерігалася у банківській сфері та страхуванні, у сфері
телекомунікацій та комп'ютерних технологій, торгівлі і харчуванні, туризмі та
індустрії розваг. У 2002 році частка сфери послуг у ВВП України склала близько
54,8%, у той час як у 1990 році цей показник складав 20,3%. Сфера послуг
відіграє важливу роль у вирішенні питання зайнятості населення: частка зайнятих
у сфері послуг перевищує 50% від загальної їх кількості. У структурі
українського ринку послуг переважають традиційні галузі. Так, у 2002 році у
структурі зовнішньоторговельного обороту найбільша частка припадає на
транспортні послуги (65%), серед яких найбільшу частину займають послуги
трубопровідного транспорту (53%). Водночас, економічні реформи в Україні
призвели не тільки до активізації розвитку традиційних галузей, але й створенню
нових видів послуг (аудиторські, консалтингові, комп'ютерні, бухгалтерські,
послуги на ринку нерухомості, рекламні послуги, приватна охоронна діяльність
тощо). Проте, в цілому, українська індустрія послуг характеризується як така, що
знаходиться в стадії розвитку. Важливе значення має подальше удосконалення
транспортних, телекомунікаційних, фінансових послуг, що є основою інфраструктури
всієї економіки. Більшість секторів послуг (наприклад, туристичні, юридичні,
консультаційні), не вимагаючи значних капіталовкладень, забезпечують створення
робочих місць. Інші сектори, такі як будівництво, стимулюють розвиток широкого
кола секторів промисловості. Важливе соціальне значення мають такі сектори
послуг, як охорона здоров'я, освіта, соціальне страхування, послуги по
організації дозвілля. Суттєвим чинником, що впливає на розвиток української
сфери послуг, є характеристика трудових ресурсів. У цьому відношенні цей сектор
економіки має суттєві потенційні можливості: порівняно низька вартість робочої
сили, що особливо важливо для трудомістких послуг; у цілому високий освітній
рівень робочої сили; спроможність оперативно пристосовуватися до вимог
економічного середовища, виявляти ініціативу і творчий підхід. Завдяки притоку
іноземного капіталу український бізнес одержує вкрай необхідні для розвитку
фінансові ресурси і, що не менш важливо, передові технології, ефективні методи
реалізації послуг і управління, залучається до високої культури ділових відносин
і обслуговування клієнтів.
Переговорний процес щодо доступу до ринку послуг України було розпочато у
1997 році, коли українською делегацією експертів був проведений перший раунд
переговорів з делегаціями країн-членів СОТ. На сьогоднішній день проект Розкладу
специфічних зобов’язань у секторі послуг містить зобов’язання приблизно по 134
підсекторах, що є одним з найвищих показників не лише серед країн-претендентів,
а й серед членів СОТ Україна, формуючи позицію на переговори з доступу до ринку
послуг, пішла шляхом використання інвестиційної моделі зобов’язань, зважено
підійшла до лібералізації доступу до ринку послуг, створивши тим самим умови для
розвитку ринку та підвищення конкуренції. Зобов’язання України в основному
стосуються „якісних” обмежень, як то підтвердження професійної кваліфікації
(зокрема, наявність необхідної професійної підготовки, знання мови тощо)
секторах медичних та освітніх послуг, вимоги акредитації (зокрема, реєстрація
юридичної особи в Україні) у секторах професійних, фінансових, транспортних
послуг, обмеження на здійснення деяких видів послуг (сектор фінансових,
юридичних, аудіовізуальних, транспортних, рекреаційних та культурних послуг).
Наприклад, у секторі банківських послуг немає обмежень на здійснення основної
банківської діяльності, але існують обмеження у підсекторах, зокрема, щодо
торгівлі деривативами, емісії цінних паперів та операцій по управлінню активами.
Такі обмеження, з одної сторони, мають забезпечити приток іноземних інвестицій,
з іншої – досить ефективно захистити ті сектори ринку послуг, які є чутливими
для України.
2. Щодо макроекономічних наслідків вступу України до Світової
організації торгівлі
Щодо
впливу вступу до СОТ на бізнесове середовище. Головною перевагою, яку отримають
українські підприємці внаслідок вступу України до СОТ, стане створення прозорого
та передбачуваного ділового середовища в Україні. Це означає, що адміністративні
процедури не будуть часто змінюватися і не будуть запроваджуватися заходи на
користь лише окремих підприємств. Зараз Урядом взято курс на загальне спрощення
адміністративних процедур в цілому. З числа реальних кроків Уряду у зв’язку із
вступом України до СОТ окремо слід відзначити спрощення режиму ліцензування
імпорту. Перш за все, у відповідність до угод СОТ буде приведено заходи, які є
підставою для впровадження ліцензування. Будуть встановлені оптимальні граничні
терміни розгляду заявок та видачі ліцензій, буде чітко визначено умови, за яких
може бути відмовлено у видачі ліцензії. Продовжується процес оптимізації системи
стандартизації, сертифікації, застосування санітарних та фітосанітарних заходів
у відповідності до міжнародних стандартів. Так, будуть оптимізовані терміни
видачі та дії сертифікатів відповідності, усунуто дублювання функцій кількох
державних органів у цьому питанні. За рахунок впровадження міжнародних та
європейських стандартів і відмови від застосування різних стандартів для
внутрішнього ринку та експорту зменшаться витрати на обов’язкове підтвердження
відповідності експортної продукції, в залежності від виду продукції, на 3 - 5%.
Важливим для українського бізнесу стане спрощення митних процедур та збільшення
їх прозорості та контрольованості. На сьогодні майже всі торговельні партнери
України визнають, що процедури митного оформлення при імпорті є одними з
основних нетарифних бар’єрів у торгівлі. Зменшення рівня ввізних мит на
практично всі види продукції, яка імпортується до України, позитивним чином
вплине на конкурентоспроможність підприємств, що використовують імпортні
комплектуючи. Від цього виграють, зокрема, імпортери, виробники меблів.
Підприємства громадського харчування отримають кращі можливості вибору продуктів
та напоїв. Зменшення рівня ввізних мит взагалі дозволить збільшити асортимент
продукції на ринку України, від чого найбільше виграють споживачі. Лібералізація
ринку фінансових та банківських послуг сприятиме здешевленню кредитних ресурсів
для підприємств України. На сьогодні це одна з головних проблем підприємств
України. Багато з них відчувають необхідність певних, іноді значних змін у своїй
діяльності, але не мають можливості залучити кошти на вигідних для себе умовах.
В цілому, кожне підприємство є одночасно виробником товарів або послуг та
споживачем певних товарів та/або послуг. Як споживач, підприємство виграє від
збільшення асортименту товарів та послуг на ринку, підвищення конкуренції
сприятиме зниженню цін та підвищенню рівня сервісу. Така ситуація створить рівні
можливості для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, що сприятиме розвитку
найбільш ефективних підприємств. Це, в свою чергу, позитивним чином впливатиме
на оздоровлення та підвищення конкурентоспроможності української економіки,
створюватиме сприятливий інвестиційний клімат в Україні. Дешевий імпорт, якого
побоюються українські підприємства, вже присутній на українському ринку. Багато
імпортних товарів потрапляє на ринок шляхом контрабанди, і мито з них не
стягується взагалі. Із вступом до СОТ відповідальність України за боротьбу з
тіньовим імпортом зросте, оскільки контрабанда загрожуватиме вже не тільки
українському ринку, але і ринкам зовнішньоекономічних партнерів нашої держави.
Приєднання до СОТ аж ніяк не означає припинення державної підтримки вітчизняних
виробників. Можливості галузевих дотацій з боку держави, про які українська
сторона домовляється з СОТ, навіть переважатимуть спроможність бюджету держави.
Аналіз впливу зміни середньоарифметичного тарифу на обсяги
зовнішньоекономічних операцій В останні роки Урядом України проводиться активна
робота щодо інтегрування України до світових торговельно-економічних структур.
Вступ України до СОТ та інтеграція до Європейського співтовариства створить
українському товаровиробнику більш сприятливі умови для проникнення на ринки
інших країн. Необхідно зазначити, що на зовнішню торгівлю впливають багато
чинників. Це кон’юнктура на внутрішньому та зовнішніх ринках, купівельна
спроможність населення, економічний стан суб'єктів господарювання, коливання
валютних курсів, політика у сфері захисту внутрішнього ринку тощо. У 1996-1998
роках Урядом України проводилася політика різкого підвищення ставок ввізного
мита. У 1998 -1999 роках у зв'язку з активізацією співробітництва з міжнародними
фінансовими організаціями (на виконання положень Меморандуму економічної
політики на період з 1 липня 1998 року по 30 червня 2001 року, який було
прийнято Урядом у зв'язку з впровадженням програми "Механізм розширеного
фінансування"), Уряд почав проводити політику лібералізації зовнішньої торгівлі,
яка в першу чергу характеризувалася поступовим зниженням ставок ввізного мита.
Спостерігалася наступна динаміка середньоарифметичного тарифу та обсягів імпорту
по групам товарів.
Сільгосппродукція (групи 1-24 УКТЗЕД) - у 1997 році різке підвищення
середньоарифметичного тарифу до 23,6% призвело до падіння обсягів імпорту.
Зниження середнього тарифу у 1998 році до 19,5% призвело до невеликого
підвищення обсягів імпорту. Подальше незначне зменшення середнього тарифу до
19,2% (1999 рік) призвело до падіння імпорту у 1999 році. Однак, значною мірою
це було пов'язано із фінансовою кризою 1998 року. В подальшому, у 2000 – 2001
роках відмічається тенденція поступового зростання імпорту. а у 2002 року він
знизився незначним чином. Тобто чіткої залежності рівня середньоарифметичного
тарифу та обсягів імпорту, починаючи з 1998 року, не відслідковується.
Мило та миючі засоби (група 34 УКТЗЕД) - з 1997 року по 2001 рік
середньоарифметичне значення тарифу було знижено з 11,4% до 7,33%, а у 2002 році
він зріс до 11,85%. Обсяги імпорту цих товарів повільно зростали до 1999 року,
але у 2000 році, не дивлячись на стабільні ставки мита, відбулося доволі різке
падіння обсягів імпорту (до рівня 1997 року). Починаючи з 2001 року відбувається
збільшення імпорту цієї продкції, в тому числі, на 25% у 2002 році (незважаючи
на зростання ввізного мита). Тобто рівень ставок мита не є визначальним фактором
щодо обсягів імпорту цих товарів.
Текстильна продукція (групи 50-63 УКТЗЕД) - з 1996 року по 1998 рік
середньоарифметичний тариф було підвищено з 11,3% до 18,9%, при цьому одночасно
зростали обсяги імпорту цих товарів. З 1998 року по 2002 рік на виконання Угоди
про партнерство та співробітництво з ЄС відбулося зниження середньоарифметичного
тарифу з 18,9% до 5,52%, при цьому за 1999 рік обсяги імпорту впали і досягли
рівня трохи нижче 1996 року. За 2000 – 2002 роки обсяги імпорту різко зросли,
але треба відзначити, що в цьому випадку зростання імпорту відбулося, в
основному, за рахунок сировинних товарних позицій (нитки, волокна, тканини та
інше), що дозволило українському виробнику нарощувати обсяги випуску готової
товарної продукції і відповідно нарощувати обсяги експорту готової продукції,
при цьому обсяги імпорту готової продукції практично не зростали. Розпочата у
1998 році політика лібералізації торгівлі текстильною продукцією призвела
збалансування показників експорту та імпорту цих товарів, що значною мірою
пов'язано із зростанням експорту української готової текстильної продукції.
Взуття (група 64 УКТЗЕД) - у 1996 - 1998 роках середньоарифметичний тариф не
змінювався і залишався на рівні 22,5%, водночас відбувалося плавне падіння
обсягів імпорту цих товарів. У 1998 році середньоарифметичний тариф знизився до
20%, однак обсяги імпорту товарів цієї групи продовжували знижуватися до 2000
року. У 2002 році відбулося збільшення імпорту на 25% порівняно з 2001 роком.
Холодильне устаткування, в тому числі і побутове (товарна позиція 8418
УКТЗЕД) на кінець 1997 року середньоарифметичний тариф було різко підвищено з 5%
до 19% при цьому протягом 1997 року відбувалося зростання імпорту цих товарів.
На кінець 1998 року обсяги імпорту знизилися на незначну величину і протягом
1999 року продовжували знижуватися. Однак, не дивлячись на те, що на кінець 2000
року середньоарифметичний тариф знову було підвищено до рівня 21%, протягом 2000
– 2001 років відбувалося зростання імпорту цієї техніки. У 2002 році рівень
ввізного мита було знижено до 9%, а обсяги імпорту зросли на 54%.
Меблі та іграшки (товарні групи 94-95 УКТЗЕД) - на кінець 1997 року
середньоарифметичний тариф було підвищено з 11,1% до 11,8%, при цьому
відбувалося зростання обсягів імпорту. На кінець 1998 року середньоарифметичний
тариф було підвищено до рівня 22,6% і протягом цього періоду відбувалося
зниження обсягів імпорту цих товарів. У 2001 та 2002 роках середньоарифметичний
тариф було знижено відповідно до рівня 18,6% та 17,83%, а імпорт у 2002 році
зріс на 22%) порівняно з 2001 роком. Що стосується загальних змін
середньоарифметичного тарифу по усіх товарах та загальних обсягів імпорту, можна
відмітити, що у 1997 - 1998 роках відбувалося підвищення ставок мита і в той же
час, у 1997 році відбувалося зростання обсягів імпорту товарів. У 1998 - 1999
роках відбувалося значне падіння обсягів імпорту товарів, не дивлячись на те, що
у 1999 році середньоарифметичний тариф було знижено до рівня 9,82%. У 2001 році,
незважаючи на зростання середнього значення тарифу до рівня 10,68%, відбулося
зростання обсягів імпорту до 15,78 млрд.дол.США (на 54,5% порівняно з 1999
роком), У 2002 році середній тариф зменшився до 10,5%, а обсяги імпорту
збільшилися до майже 17 млрд. дол. США, але це значною мірою можна пов'язати із
загальним економічним ростом. Аналізуючи наведенні статистичні дані можна
зробити висновок, що зміни ставок мита, у визначених межах, не є головним
чинником, який може вплинути на зростання обсягів імпорту товарів. В даний час,
в основному, ринок споживання та виробництва стабілізувався. Зміни ставок
ввізного мита вже відбуваються по окремих товарних позиціях і це не може значно
вплинути на загальні обсяги імпорту продукції. Підсумовуючи можна констатувати,
що політика Уряду у сфері митно-тарифного регулювання за останні роки, не
призвела до зниження рівня захисту внутрішнього ринку. Порівняння
середньоарифметичних ставок імпортного тарифу України з відповідними показниками
країн ЄС та Східної Європи також свідчить, що рівень тарифного захисту
українського ринку і після вступу до СОТ буде знаходитися на прийнятгному рівні.
Наслідки вступу України до Світової організації торгівлі для окремих
галузей промисловості, сфери послуг та сільського господарства.
Вступ України до СОТ може справити різний вплив на галузі промисловості,
сферу послуг та сільське господарство. Це пов’язано з тим, що деякі галузі
характеризуються високих ступенем експортоорієнтованості, інші – навпаки
задовольняють потреби майже виключно внутрішнього ринку, деякі галузі потребують
дуже значних капітальних інвестицій з досить значним терміном окупності, інші -
можуть забезпечити стабільні прибутки вже через порівняно незначний проміжок
часу. Все це впливає на те, яким чином та як довго певні галузі пристосовуються
до умов діяльності на лібералізованому ринку.
Металургійний комплекс.
Стан галузі.
Виробництво чорних металів.
Чорна металургія України складається з близько 350 підприємств: це
гірничо-збагачувальні комбінати, заводи з виробництва чорних металів,
коксохімічні та трубні заводи. За обсягами виробництва чорна металургія займає
перше місце серед промислових галузей економіки України: обсяг виробництва
досягає 30% від загального виробництва, дає більше 40% валютних надходжень, у
галузі зайнято приблизно 10% працюючих. Україна є одним з найбільших у світі
виробників продукції чорної металургії. По виробництву сталі вона займає сьоме
місце після Китаю, Японії, США, Росії, Німеччини і Південної Кореї. Позитивна
динаміка розвитку галузі в 1999-2002 роках обумовлена рядом причин. Багато в
чому пожвавлення української металургії забезпечив Закон України „Про проведення
економічного експерименту на підприємствах гірничо-металургійного комплексу
України” від 14 липня 1999 року. Учасникам експерименту була реструктуризована
заборгованість і надано ряд пільг по сплаті податків і зборів (зокрема, податок
на прибуток - 30 % від діючої ставки; рівень обов'язкових платежів до Державного
інноваційного фонду – на 50 % нижче; нульова ставка за користування податковим
кредитом; нестягнення відрахувань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт
і утримання автомобільних доріг загального користування). Спочатку в
експерименті брали участь 65 провідних підприємств гірничо-металургійного
комплексу України. За підсумками першого півріччя 1999 року деякі з них – ВАТ
«Керченський металургійний комбінат», ВАТ «Укрцинк», ВАТ «Завод «Дніпропрес» -
були виключені, у тому числі, у зв'язку із заборгованістю перед держбюджетом та
по заробітній платі. Для чорної металургії експеримент показав загалом позитивні
результати: у 2000 р. порівняно з 1999 р. виробництво залізняку зросло на 17%,
марганцевої руди - на 38%, прокату - на 16%, труб - на 47%, коксу - на 12%,
феросплавів - на 36%. Частка бартерних операцій у розрахунках скоротилася до
7,3%. Платежі в бюджет зросли в 2,1 рази. 17 січня 2002 року економічний
експеримент був продовжений. За результатами 2002 року виробництво агломерату
збільшилося на 4% порівняно з 2001 роком, виробництво коксу зменшилося на 4%,
виробництво сталі зросло на 3%.
Виробництво прокату і труб.
У 2002 році в Україні було вироблено 30,169 млн.т загального та 26,403
млн.т. готового прокату. Приріст порівняно з 2001 роком склав 3% і 4%
відповідно. У 2002 році виробництво було скорочено такими підприємствами, як
Нижньодніпровський ТПЗ (на 11,7%), Харцизький ТЗ (на 26,3%). Новомосковський ТЗ
збільшив виробництво на 5,7%).
Виробництво кольорових металів.
Іноземні підприємства кольорової металургії мають більші можливості щодо
випуску кольорових металів через наявність якісної рудної сировини та обігових
коштів, а також мають перевагу перед українськими підприємствами у якісному
високотехнологічному обладнанні. На розвиток чорної металургії України у
найближчому майбутньому впливатимуть три основних фактори: по-перше, це -
світове перевиробництво сталі і металопрокату; при цьому, на думку експертів,
така ситуація збережеться у найближчі роки. По-друге, курс України на
євроінтеграцію і вступ до Світової організації торгівлі. По-третє, високий
рівень експортоорієнтованості галузі.
Головними позитивними наслідками вступу України до СОТ для металургійного
комплексу Україну будуть: збільшення іноземних інвестицій в металургійний
комплекс України. Очевидно, що розвиток чорної металургії – це освоєння більш
технологічної продукції вищих переділів з максимальною доданою вартістю. На
сьогодні, рівень зношеності обладнання металургійних комбінатів складає 60-70%,
що робить проблему технологічного переозброєння підприємств найбільш актуальною.
Залучення іноземних інвестицій дозволить переорієнтуватися на експорт більш
якісної продукції з більшою доданою вартістю. Це особливо важливо з огляду на
загальносвітову тенденцію збільшення частки високоякісної продукції у структурі
споживання металу; можливість скасування квот на експорт української продукції
металургії до ЄС. 17,5% обсягів українського товарного експорту до ЄС складають
металургійна продукція, що підпадає під жорсткі нетарифні обмеження. Так, у 2002
році обсяг експорту чорних металів (код УКТЗЕД 72) в ЄС склав 532,5 млн.дол.США.
За попередньою оцінкою, тільки завдяки усуненню кількісних обмежень є можливість
збільшити обсяги експорту зазначеної продукції до країн ЄС на суму близько 70-90
млн. дол. США. Подальша лібералізація тарифних обмежень на експорт продукції
чорної металургії до країн ЄС внаслідок вступу України до СОТ дозволила б
збільшити обсяги експорту цієї продукції принаймні на 150-180 млн.дол.США, тобто
збільшити загальний обсяг експорту продукції чорної металургії до ЄС приблизно
на 30%; можливість застосування при вирішенні торговельних спорів механізму,
передбаченого нормами СОТ, що дозволить посилити позиції українських виробників
в антидемпінгових та спеціальних розслідуваннях. Втрати українських виробників
від введення проти них антидемпінгових та спеціальних заходів з боку інших країн
склали 1 млрд. дол. США. Під загрозою проведення розслідувань або застосування
антидемпінгових обмежувальних заходів з боку країн-членів СОТ знаходиться
експорт товарів з України обсягом майже 0,5 млрд.дол. США. При цьому, левова
частка цієї продукції припадає на гірничо-металургійний комплекс. Тобто, існує
реальна загроза скорочення експорту виключно важливої для України продукції,
зокрема металопрокату та феросплавів; українські виробники отримають одночасне
спрощення умов доступу до ринків 145 країн-членів СОТ, частка яких складає понад
95% світової торгівлі. Наприклад, в разі вступу України до СОТ, тарифна ставка
на прокат гарячекатаний із заліза, який займає третє місце в експорті України до
Польщі, зменшилась би на 6,4 процентних пункти і склала б 9%, що дало б
можливість зменшити вартість української продукції на польському ринку на 8-9
дол.США за тону, відповідно підвищивши її конкурентоспроможність. відповідно до
тарифної пропозиції України ставки мита на продукцію металургії має бути
зменшено [до нуля] відповідно до зобов’язань в рамках секторальної ініціативи
„Сталь”. Очікується, що за цей період обсяги імпорту зростуть на 16%, при цьому
це буде здійснюватися за рахунок імпорту металевої продукції, що не виробляється
в Україні. Основним можливим негативним наслідком вступу України до СОТ для
металургійної галузі України є обмеження можливості застосування стимулюючих
виробництво та експорт заходів, таких, як прямі субсидії шляхом надання
податкових пільг, списання податкової заборгованості тощо.
Хімічна промисловість.
Хімічна промисловість - одна із найбільших галузей промисловості України,
яка має суттєвий вплив на економічний розвиток держави. У 2002 році виробництво
хімічної продукції становило 8,7 млрд. грн., що на 7,9% більше, ніж у 2001 році.
Основними секторами хімічної галузі є: основна хімія, зокрема, виробництво
мінеральних добрив і засобів захисту рослин (понад 10 підприємств галузі);
неорганічна хімія, зокрема, виробництво соди і солі, брому і магнезіальних
продуктів (5 основних підприємств); виробництво шин (працюють 3 підприємства);
виробництво хімічних ниток і волокон (6 великих підприємств); виробництво
синтетичних смол і пластмаси (біля 30 підприємств, крім того, біля 300
підприємств, які не відносяться до хімічної галузі, також займаються переробкою
пластмас); виробництво лакофарбових матеріалів (біля 70 підприємств);
виробництво продуктів малотонажної хімії (хімічних реактивів, хімфото- і
кінофотоматеріалів); виробництво товарів побутової хімії (більше 40
парфюмерно-косметичних фабрик і комбінатів). Всього галузь нараховує понад 200
підприємств, які виробляють широку гаму хімічної продукції. Майже всі
підприємства галузі характеризуються високим ступенем зносу устаткування (більш
50%) і застарілими технологіями. Крім того, висока енергоємність виробництва і
залежність від цін на імпортовану сировину приводить до росту вартості готової
продукції. Частка хімічної галузі в українському експорті складає 12,5%.
Найбільшу питому вагу в структурі експорту займають мінеральні добрива (25%),
продукція неорганічної хімії (37%) і продукція шинних заводів (8%). Велику роль
в обмеженні хімічного експорту з України зіграли антидемпінгові розслідування,
проведені ЄС і США проти українських виробників аміаку, аміачної селітри і
карбаміду. Хімічна галузь має один з найвищих рівнів відновлення товарної
продукції. Тільки в 2000 році на підприємствах галузі був освоєний випуск
близько 3 тис. нових видів і марок хімічної продукції, роблячи ці підприємства
інвестиційно привабливими. Великий вплив на розвиток виробництва в цілому і
випуск нових видів продукції мало те, що велика частина (83%) підприємств галузі
приватизована. Це дозволило їм залучити додатково капітальні вкладення для
модернізації виробництва. Уряд вживає заходів для подальшого розвитку галузі,
зменшуючи ставки мита на сировину, яка не виробляється в Україні. Розроблено
програму розвитку галузі до 2010 року, що орієнтується на використання місцевих
природних ресурсів, впровадження у виробництво нових технологій. Планується, що
в результаті виконання цієї програми до 2010 року імпорт хімічної продукції
скоротиться на $269,3 млн., а обсяг експорту зросте на $584,4 млн. Крім того, у
галузі будуть створені додатково 11,8 тис. робочих місць. Усе це дозволить
підприємствам галузі залучити додаткові інвестиції, збільшити обсяги
виробництва, розширити асортимент продукції, що випускається, підвищити її
конкурентоспроможність. Головними позитивними наслідками для хімічної
промисловості від набуття Україною членства в СОТ можуть бути: пожвавлення
виробництва в експортоорієнтованих секторах внаслідок лібералізації режиму
доступу до зовнішніх ринків; збільшення обсягів іноземних інвестицій, необхідних
для технологічного переозброєння підприємств галузі та переходу до виробництва
товарів з більшою доданою вартістю; розширення асортименту та якості товарів,
зниження їх цін; забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-економічних
стосунків з іноземними партнерами; відповідно до тарифної пропозиції України
ставки мита на продукцію хімічної промисловості мають бути зменшені з 6,39 до
5,73% (відповідно до зобов’язань в рамках секторальної ініціативи „Хімічна
гармонізація”). Очікується, що за цей період обсяги імпорту зростуть на 11,5%.
Можливими загрозами для підприємств хімічної галузі внаслідок набуття Україною
членства в СОТ можуть бути: посилення конкуренції у секторах малотоннажних
продуктів, лаків, фарб, оздоблювальних матеріалів, що може негативно вплинути на
роботу відповідних українських підприємств, зважаючи на їх недовантаженість.
загострення конкурентної боротьби між національними та іноземними виробниками
хімічних товарів; певне звуження внутрішнього ринку збуту для національних
товаровиробників; переваги вільного доступу на ринки більшою мірою стосуються
ринків з „ціновою конкуренцією” тобто ринків сировинної продукції. Тому, якщо
Україна покладатиметься лише на дію ефектів торговельної лібералізації, то вона
ще тривалий час утримуватиметься у сфері низькотехнологічного експорту з низьким
рівнем прибутків;
Легка промисловість.
Сьогодні легка промисловість України нараховує майже 900 великих та
середніх, а також декілька тисяч малих підприємств, на яких зайнято біля 300
тисяч осіб. Експорт за 2002 рік склав 889 млн. дол. США, що на 7,3% більше, ніж
у 2001 році. Продукція українських підприємств реалізується у десятках країн
світу, успішно конкуруючи з основними світовими виробниками. Потенціал легкої
промисловості України дуже значний. Виробничі потужності дозволяють виробляти 1
млрд. квадратних метрів тканин, 150 млн. пар взуття, 200 млн. одиниць одягу на
рік. Важливим фактором зростання експортного потенціалу стало підписання у 2000
році нової Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про торгівлю
текстильною продукцією, відповідно якої з березня 2001 року ліквідовано
кількісні обмеження (квоти) на поставки текстилю до країн ЄС із запровадженням
системи подвійної перевірки. Країни ЄС є основним ринком збуту вітчизняної
текстильної продукції. Протягом останніх років на ці країни припадало понад 2/3
українського експорту текстильних виробів. За 2002р. експорт товарів легкої
промисловості до країн ЄС склав 556,8 млн. дол. США. Легка промисловість є
прикладом галузі, яка може отримати певні переваги від вступу України до СОТ.
Так, членство України в СОТ забезпечуватиме: зменшення тарифних і нетарифних
обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки
розвинених країн світу і відповідно збільшення валютних надходжень від експорту
вітчизняної продукції; збільшення іноземних інвестицій у галузь, що дозволить
оновити обладнання та технології виробництва товарів легкої промисловості.
відповідно до тарифної пропозиції України ставки мита на продукцію легкої
промисловості мають бути зменшені з 6,35 до 5,97%. Очікується, що за цей період
обсяги імпорту зростуть з 660 до 750 млн. дол. США, або на 14%.
ідприємства легкої промисловості сьогодні використовують 40-50 відсотків
виробничих потужностей і готові збільшувати обсяги виробництва. На сьогоднішній
день вітчизняні підприємства змушені орієнтуватися на зовнішні ринки, де
високоякісні вітчизняні швейні та трикотажні вироби користуються значним
попитом. Товари, що поставляються на експорт, із зазначених вище причин мають
обмежені можливості реалізації на внутрішньому ринку. Легка промисловість
України повинна максимально працювати на внутрішній ринок, що дозволить
додатково завантажити виробничі потужності підприємств та зменшити залежність
від експортних поставок. Прийняття нового Податкового кодексу України дозволить
поповнити обігові кошти підприємств за рахунок зниження податкового
навантаження, підняти купівельну спроможність населення і має стати ринковим
механізмом впливу на нарощування обсягів вітчизняного виробництва.
Сільське господарство.
В сільському господарстві України: зайнято більше 16% від загальної
кількості працюючих; зосереджено більше 20% основних виробничих фондів держави;
створюється майже третина валового внутрішнього продукту України; зосереджено
41,8 млн.га сільськогосподарських угідь, в тому числі, 32,7 млн.га ріллі.
Здійснені упродовж останніх двох років реформи в агропромисловому комплексі
дозволили перебудувати земельні та майнові відносини та створити якісно нові
організаційно-правові форми господарювання, які базуються на принципах
непорушності права приватної власності на землю та майно. Вдалося зробити кроки
в напрямі подальшого формування прозорого ринкового середовища, запровадити
механізми здешевлення кредитів, що сприяло притоку фінансових ресурсів
комерційних банків для фінансування потреб сільськогосподарського виробництва.
Надання приватному виробнику права самостійно обирати форми господарювання,
каналів реалізації, партнерів по співпраці, зміни форм і методів державного
впливу на процеси соціально-економічних перетворень на селі сприяли закріпленню
позитивних тенденцій, що намітилися з 2000 року. Зокрема, здійснено реформування
колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на
землю і створено 18 тис. агроформувань нового типу. Виробництво валової
продукції сільського господарства у 2002 році склало 64,3 млрд. грн.. та зросло
на 1,9%. Суттєво зросла кількість об’єктів інфраструктури аграрного ринку:
створено 415 агроторгових домів, 1112 оптово-продовольчих ринків, 22,5 тис.
заготівельних пунктів, 931 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
Головними позитивними наслідками для аграрного сектору від набуття Україною
членства в СОТ можуть стати: стимулювання технологічного оновлення та
переозброєння національного виробництва відповідно до світових стандартів
внаслідок суттєвого збільшення іноземних інвестицій в агропромисловий комплекс
України; ширення доступу українських товарів до ринків 145 країн-членів СОТ,
частка торгівлі яких складає більше 95% від загальносвітових обсягів; вавлення
виробництва в експортоорієнтованих галузях економіки, у т.ч. й АПК, внаслідок
лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків; скорення структурних реформ в
аграрному секторі. Структурні пріоритети визначатимуться потенціалом
конкурентоспроможності галузей і підприємств на зовнішніх ринках, а спрощення
процедур доступу до цих ринків має прискорити структурні зміни; розширення
асортименту та якості пропонованих на ринку продовольчих товарів, зниження їх
ціни, що є позитивним для споживачів. відповідно до консолідованої тарифної
пропозиції у 2002 - 2005 роках передбачається зменшення ставки ввізного мита на
сільськогосподарську продукцію з 20,96 до 12,53%, тобто на 40%. При цьому
очікується, що протягом цього періоду зростання імпорту цієї продукції в Україну
не перевищить 7-8%.
Можливі негативні наслідки для аграрного сектору від набуття Україною
членства в Світовій організації торгівлі: загострення конкурентної боротьби між
національними та іноземними виробниками цукру, молочних продуктів, картоплі,
овочів та фруктів; можливе звуження внутрішнього ринку збуту для національних
товаровиробників; зростання експорту товарів, що споживаються в українському АПК
(насіння соняшника, продовольчого та кормового зерна) може спричинити підвищення
цін на них на внутрішньому ринку.
Важливим є те, що правила СОТ не передбачають скасування субсидування
сільського господарства, а лише вимагають введення граничного рівня для
державних субсидій. Так, якщо в останні роки державне субсидування
сільськогосподарського сектору в Україні було практично відсутнє, то на
переговорах з вступу до СОТ Україна відстоює рівень внутрішньої державної
підтримки у сумі 1,37 млрд. дол. США на рік. Слід відзначити, що в Україні
загалом існує значно менший рівень державної підтримки сільського господарства,
ніж у розвинених країнах. І хоча Україні доведеться обмежити використання
субсидій, що підлягають скороченню згідно з Угодою СОТ про сільське
господарство, вона може відповідно збільшити використання дозволених субсидій,
зокрема на такі цілі, як фінансування дослідницьких, учбових, консультативних і
маркетингових програм, створення державних резервів для забезпечення
продовольчої безпеки, страхування та гарантування безпеки доходів, виплати на
відшкодування збитків від стихійних лих, допомогу на структурну перебудову,
виплати за програмами охорони довкілля та регіональними програмами допомоги.
Внаслідок лібералізації доступу до ринку аграрної продукції України не слід
очікувати критичного для національного сільського господарства збільшення
обсягів імпорту. Ринок сільськогосподарської продукції, виробництво якої є для
України традиційним, захищений від імпорту наступними факторами: суттєвими
транспортними витратами на доставку імпортної продукції порівняно з продукцією
місцевого виробництва; відсутністю інфраструктури надходження та розподілу
значних обсягів імпортної сільськогосподарської продукції у регіонах; невисокою
купівельною спроможністю населення; традиційними уподобаннями людей (в першу
чергу, у сільській місцевості).
Банківські послуги
Станом на 01.04.2003 р. із 157 діючих в Україні банків 20 створено за участю
іноземного капіталу, з них 7 банків – зі 100% іноземним капіталом. Частка
іноземного капіталу в статутному капіталі банків України складає 13,0%.
На сьогоднішній день вже багато зроблено для приведення законодавчого
регулювання банківського сектору у відповідність до міжнародних стандартів.
Зокрема, постановою Правління Національного банку України від 13 квітня 1998 №
140 були зняті обмеження на участь іноземного капіталу в банківському секторі
України. Крім того, Законом України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ "Про банки і
банківську діяльність" скасована вимога щодо мінімального розміру статутного
капіталу банку, створеного за участю іноземних юридичних та фізичних осіб.
Водночас, залишилася низка регулятивних вимог щодо руху капіталу, які можуть
розглядатися як такі, що ускладнюють доступ на банківський ринок країни або
вихід українських банків на ринки інших країн.
Страхові послуги.
На страховому ринку України функціонує близько 330 страхових компаній.
Страхування - одна з галузей економіки України, в якій протягом останніх років
відзначається стабільне зростання основних показників. Хоча ринок страхування
зростає швидкими темпами, галузь забезпечує перерозподіл лише до 2,0% ВВП
(аналогічний показник для розвинутих країн - 8-12%), що вказує на потенційні
можливості її подальшого розвитку та одночасно на те, що страховий ринок
сьогодні не акумулює суттєвих обсягів інвестиційних ресурсів. Про рівень
розвитку цього сектору послуг свідчить і той факт, що сьогодні в Україні
застрахованими є лише близько 10% ризиків, тоді як у більшості економічно
розвинених країн цей показник сягає 90-95%. В останній час Урядом було
впроваджено низку заходів з метою лібералізації доступу до цього сектору послуг.
5 вересня 2001 року з метою забезпечення стабільного розвитку і діяльності
страхових організацій в Україні і створення належного конкурентного середовища,
забезпечення захисту інтересів страхувальників, поліпшення інвестиційного
клімату в Україні було прийнято Закон України „Про страхування” (№2745-ІІІ). З
метою забезпечення платоспроможності та надійності страховиків Законом
передбачена можливість здійснювати перестрахування як у резидентів, так і у
нерезидентів. При цьому, з метою запобігання відтоку коштів за кордон,
встановлено відповідне декларування у разі, якщо обсяги страхових платежів, що
передаються в перестрахування нерезидентам, перевищують 50% від їхнього
загального розміру, отриманого з початку календарного року. Враховуючи
недостатню капіталізацію страховиків та зважаючи на тенденції світового ринку
страхування, Законом передбачається, що мінімальний розмір статутного фонду
страховика, який займається іншими, ніж страхування життя, видами страхування,
встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається
страхуванням життя, - 1,5 млн. євро. Відповідно до Закону України “Про
страхування “прийнята низка рішень Уряду щодо обов’язкових видів страхування,
зокрема, страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних
вантажів; страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у
власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна
третій особі або її майну; страхування врожаю сільськогосподарських культур
багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю
зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх
форм власності. Затверджені нові розміри страхових платежів за звичайними
договорами обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників
транспортних засобів на території України. Законом України “Про страхування”
скасовано обмеження щодо участі іноземної юридичної особи у заснуванні
страховика (у попередній редакції Закону України “Про страхування” вказане
обмеження становило 49% у статутному фонді страховика), а також усунено
дискримінацію щодо розміру статутного фонду страховика (у попередній редакції
Закону України “Про страхування” розмір статутного фонду для
засновників-резидентів становив 100 тис. євро, за участю іноземних юридичних
осіб та іноземних громадян - 500 тис. євро). Зняття обмежень стосовно участі
іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховиків
сприятиме залученню додаткового капіталу на страховий ринок України, дозволить
підвищити конкуренцію на ньому, залишивши лише фінансово надійні страхові
компанії. Важливою є також можливість перенесення досвіду роботи іноземних
страхових компаній на вітчизняний страховий ринок. Проте, слід враховувати, що
зарубіжні страховики, які прийдуть на український ринок, є потужними у
фінансовому плані компаніями. Конкурувати з ними українським страховим компаніям
досить важко, маючи на увазі недостатність коштів, рівень надання страхових
послуг та гарантованість виплат страхових відшкодувань у разі настання страхових
випадків. Існує ймовірність поглинання невеликих страхових вітчизняних компаній
зарубіжними. Тому зняття обмежень для нерезидентів на страхову діяльність в
Україні зумовлює необхідність підвищення надійності українськими страховиками
надання своїх послуг та оптимізації їх вартості.
Головними позитивними наслідками для сектору страхових послуг від набуття
Україною членства в Світовій організації торгівлі мають стати: збільшення
іноземних інвестицій у страховий сектор; стимулювання нових технологій надання
страхових послуг та доведення їх до світових стандартів; розширення асортименту
страхових послуг, підвищення якості послуг та обслуговування клієнтів;
конкуренція з боку іноземних страхових компаній слугуватиме основним стимулом
розвитку вітчизняних постачальників послуг страхування, зокрема, це дозволить
розширювати асортимент послуг, покращувати якість, знижати ціни, повніше
враховувати потреби клієнтів. Можливі негативні наслідки для сектору страхових
послуг від набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі можуть
бути: загострення конкурентної боротьби між національними та іноземними
постачальниками послуг; звуження внутрішнього ринку для національних
постачальників послуг. поглинання більш потужними іноземними страховими
установами вітчизняних страхових компаній.
ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІ ТА ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ ДО ЗАСІДАННЯ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ
УКРАЇНИ З ПИТАННЯ ВСТУПУ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ
http://wto.gov.ua/ukr/index.php?rub=date_status