Україна вітає розширення ЄС, розглядаючи його як важливий чинник, що має стратегічне значення для майбутнього Європи і, водночас, об’єктивно веде до появи більш широких можливостей співробітництва між Україною та розширеним Європейським Союзом.
Одночасно розширення ЄС призведе до зміни характеру співробітництва України з нинішніми країнами-кандидатами, які стануть новими членами Союзу. З точки зору інтересів України, поряд з позитивами розширення існуватиме і фактори небажаного впливу на такі сфери співпраці, як торговельно-економічна, військово-технічна, транспортна, міграційна, гуманітарна.
Ці наслідки пов’язані з розповсюдженням на нові країни-члени єдиних стандартів, регулятивних норм, правил і процедур Євросоюзу у згаданих сферах та відповідною зміною чинного регулятивного режиму у відносинах України з цими державами.
В цьому контексті українську сторону в першу чергу непокоять наступні питання:
приєднання нових членів ЄС до системи обмежень, що застосовуються ЄС проти України, зокрема, у сфері торгівлі сталеливарними виробами;
приєднання нових членів ЄС до системи антидемпінгових заходів чи спеціальних заходів ЄС проти експорту продукції з нашої держави;
скасування діючих угод про вільну торгівлю між Україною та деякими країнами-аплікантами після їх вступу до ЄС;
введення країнами-аплікантами жорсткого візового режиму до громадян України, що призведе до ускладнення умов для контактів між представниками ділових кіл, а також вплине на розвиток культурного розвитку та туризму.
Цілі та завдання нового етапу розвитку України, визначені у Посланні Президента України до Верховної Ради України “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”, на порядок складніші й масштабніші від тих, які вирішувалися в попередні роки.
Це має бути період глибоких якісних перетворень у всіх сферах суспільного життя – економічній, соціальний, політичній, духовній. Ключове завдання зовнішньоекономічної стратегії – забезпечення відповідно до світових стандартів та критеріїв оптимальних параметрів відкритості української економіки, дотримання яких сприятиме економічній безпеці держави, забезпечуватиме тісніше поєднання внутрішньої та зовнішньої економічної політики. Ця робота не повинна перешкоджати інтегруванню України у світовий економічний простір, поглибленню її співпраці з іншими державами.
Європейською Радою в жовтні 2002 року було схвалено документ “Ініціатива щодо нових сусідів”, у якому були визначені деякі принципи бачення нових відносин з країнами, що після розширення 2004-2007 років матимуть спільний кордон з Євросоюзом:
розширення дає важливу можливість розвинути відносини з новими сусідами ЄС на основі спільних політичних та економічних цінностей;
існує потреба у формулюванні амбіційного, довгострокового та інтегрованого підходу щодо кожної з трьох сторін – України, Молдови, Білорусі з метою сприяння демократичним та економічним реформам, сталому розвиткові і торгівлі для забезпечення більшої стабільності і добробуту на нових кордонах ЄС та за їхніми межами;
ініціатива має ґрунтуватися на диференційованому підході з урахуванням особливостей політичної та економічної ситуації в кожній з цих трьох країн, їх потенціалу і цілей;
розвиток відносин з цими країнами залежатиме від подальшої імплементації реформ, їхнього поважання міжнародних зобов’язань і спільних цінностей демократії, верховенства права та прав людини;
ініціатива має розглядатися в контексті відданості ЄС поглибленню співробітництва з Росією, яка є ключовим партнером;
- ЄС заохочує подальший розвиток транскордонного співробітництва, зокрема, боротьбу проти організованої злочинності та нелегальної міграції і регіональне співробітництво з країнами-сусідами в східній Європі та між ними; співробітництво з відповідними міжнародними організаціями, такими як ОБСЄ та Рада Європи, буде важливим елементом в імплементації Ініціативи; важлива роль належатиме також країнам-кандидатам;
Досвід Ініціативи буде вивчений Європейською Радою для можливого використання окремих його елементів у відносинах з партнерами в інших прикордонних регіонах.
Таким чином вже сьогодні можна передбачити кілька можливих сценаріїв “повернення до Європи” і подальшого розвитку відносин між Україною та ЄС:
Перший. Збереження існуючих формату контрактних відносин у вигляді УПС (варіант статус-кво).
Другий. Підписання Угоди про сусідство між Україною та ЄС, в якій буде максимально насичений зміст формули “все, крім членства” (варіант тактичний).
Третій. Підписання Угоди про асоційоване сусідство між Україною та ЄС, яка міститиме більш чітке нагадування про перспективу членства в ЄС (варіант стратегічний). Це означатиме розширену можливість користування ресурсами ЄС у вигляді участі в програмах, до яких мають доступ країни-члени ЄС. Угодою передбачатиметься визнання асоційованої країни-сусіда країною-кандидатом з відкриттям перспективи переговорів про вступ.