ЗАГАЛЬНЕ

Я, Златокрилець Ярослав Сергійович, народився 2 серпня 1982 року в місті Донецьку де й мешкаю досі. Своєю появою на світ завдячую батькам - Сергію Вікторовичу та Ірині Олександрівні, які багато в чому зумовили те, якою людиною я виріс, за що їм і вдячний.

ДИТИНСТВО

Все дитинство мене переслідували дві напасті: слабке здоров'я та синдром новенького. Хворів я досить багато, переважно на застудні захворювання, та майже завжди й всюди був новеньким - у зв'язку з різними життєвими обставинами міняв спочатку дитячі садочки, а потім шкільні класи та школи. Не можу сказати, що завжди це було погано, але завжди формувало якесь специфічне ставлення колективу, що звичайно вплинуло на деякі риси мого характеру. Десь у дев'ятому класі цей рок покинув мене, як я сподіваюсь назавжди. Я практично перестав хворіти та перестав бути новеньким. Та, звичайно ж, дитинство - це спогади про сонце, море, літо в селі, піонерські табори, перші мандрівки з батьком у гори - на Кавказ та у Карпати.

ШКІЛЬНІ РОКИ

Вчився я завжди добре. Встиг повчитися в СШ N92 до шостого класу, СШ N7 до десятого та Донецькому технічному колежі десятий та одинадцятий класи - про який і залишилися найбільш приємні спогади. Перші шість шкільних років не мав жодної четвірки - лише відмінно, потім вони в кількості однієї, двух почали з'являтися наприкінці кожного навчального року. Найбільш важко йшла математика, ні, я розумів ії та навіть мав в кінці 4 або 5, але здобував це важкою працею. Страшенно не любив фізику, але це скоріше "здобуток" вчительки, котра спромоглася на все життя відбити бажання вчити та розуміти цю дісципліну. Зі змінною вдачею змагався із фізкультурою, одержавши впевнену перемогу в десятому класі. Завжди дуже добре знав та любив історію, англійську та літературу. На жаль, дуже приємних спогадів про шкільне життя не залишилось - постійні бійки, жорстокість та байдужість учнів, злидні та безсилля вчителів. Спілкуюся з кількома з колишніх однокласників та добре згадую декількох вчителів.

КОЛЕЖ

Після дев'ятого класу склав іспити до Донецького технічного колежу, тому що довчившись два роки у школі не мав би жодного шансу на вступ до університету, а а цього дуже хотілося. ДТК вразив зовсім іншою атмосферою, іншим відношенням вчителів та учнів до всього навчального процесу. Тут були й різноманітні ігри, конкурси, нові незвичайні предмети, тепле опікування і куратора і вчителів і адміністрації, глибокий та серьйозний підхід до більшості дісциплін. Колеж серьйозно підтягнув мене по більшості предметів, які я вважав, що знаю досить непогано, й дозволив потім вступити до університетеу на обрану спеціальність. А те, що я потрапив до класу з поглибленим вивченням інформатики та математики багато в чому зумовило вибір спеціальності потім. Ні, ДТК не був суцільною рожевою мріею - були й свої труднощі та неприємності, але в цілому залишив дуже гарні враження та спогади. Із задоволенням спілкуюсь з більшістю колежан та викладачів.

ВИБІР ФАХУ

Питання вступати до ВУЗу чи ні не було - звичайно вступати! Досить швидко був визначений ВУЗ - старійший та шановніший ДонНТУ, до якого на різні спеціальності вступила вся наша група з колежу, за виключенням двох людей, які обрали для себе ДонНУ та ДонДАУ. Вибір факультету був зумовлений дитячим захопленням комп'ютерними іграми, яке за допомогою спеціальних знань, отриманих у колежі, претворилося в інтерес до інформатики, програмування та комп'ютерних наук. Копирсатися у електроних схемах на було бажання, до економіки я мав стійку відразу, тож була визначена й спеціальність - програмне забезпечення автоматизованих систем.

УНІВЕРСИТЕТ

Навчання в університеті пройшло яскраво, повно, із задоволенням. Жодного разу не довелось пожалкувати про вибір спеціальності - із великим інтересом слухалися та вивчалися більшість дісциплін за спеціальністю. Запям'яталися Дні науки, Дні кафедри, різноманітні конференції, з'їзди тощо. У 2003 році отримав диплом бакалавра комп'ютерних наук з відзнакою. Це в купі з бажанням та цікавостю до спеціальності дозволило продовжувати навчання у магістратурі.

Ще на третьому курсі почав цікавитися питаннями інформаційної та комп'ютерної безпеки, що надалі зумовило вибір наукового керівника (Губенко Наталії Євгеніївни) та тему магістерської роботи - "Аналіз типових інформаційних атак на Web-вузли та разробка алгоритмів та методів захисту від них". Я вважаю, що тема інформаційної безпеки важлива та актуальна в наш час. В чому я багато разів пересвідчився працюючи на ОЦ, ігрових клубах та фірмах у якості програміста та системного адміністратора. І в цей час, працюючи системним адміністратором, використовую свої дослідження та доробки в галузі сітьових технологій та інформаційних безпеки безпосередньо в роботі.

ХОБІ ТА СПОРТ

У шкільні роки займався різними бойовими мистецтвами, отримав зеленого пояса з карате, займав призові місця на обласних змаганнях. У випускному класі до бойових мистецтв охолов та перестав займатися, про що тепер, щиро кажучи, шкодую. З другого курсу активно займаюся спортивним туризмом. Поки що по горах України, але дуже хочу ще раз відвідати Кавказ, Урал та ще багато гірських вершин світу. З кінця четвертого курсу займаюсь скелелазанням, яке є не звичайним спортом для мене, а певним стилем життя. Зміг подарувати цю пристрасть кільком друзям, ми з задоволенням проводимо вільний час на скалодромах, у походах, на природі. Там по іньшому цінуєшь життя, стосунки між людьми та друзів. Від того, як закріплена страховка, пров'язана траса, від уваги, сконцентрованості, серьйозності та відповідальності залежить не лише твоє життя, але й життя людей, що тобі довіряють. Окрім того, скелелази дуже цікаві та багатогранні люди, які багато бачили та багато де були та у більшості своїй (понад 80%) мають вищу освіту, що робить спілкування з ними надзвичайно цікавим.

ПЛАНИ НА МАЙБУТНЕ

Важко сказати щось напевно - я не полюбляю довгострокових планувань, зазвичай щось планую та вирішую досить швидко. Напевно можу сказати, що зараз мені подобається моя спеціальність, мені подобаються люди, які мене оточують, подобається те, чим я займаюсь і, гадаю, це все ще буде деякий час... Хотілося б достійно захиститися, отримувати за свою працю нормальні гроші, та мати можливість займатися улюбленою справою, а з усім іншим - дасть Бог розберемося...