Рус     Fra     En

ОСТРОУХОВ IВАН ОЛЕГОВИЧ

Народився я в ніч 22 грудня 1983 року в місті Донецьку. Цей день був святом для всіх енергетиків, може бути, ця обставина вплинула на мене при виборі професії.

Вже в півтора роки мене віддали до дитячого садку міста Донецька, який називався "Снежинка". Там я навчився плавати. У шість років пішов до школи №115 цього ж міста, де починалося формування моєї особистості. У цьому ж році батько віддав мене в секцію східного єдиноборства, що знаходилась у стінах моєї школи. Саме тоді в мені було посіяне зерно любові до спорту, надалі це вплинуло на спосіб мого життя. Багато моїх ровесників і хлопців старших за віком займалися в цій секції. З роками результати моїх зусиль виправдовували мої пристрасті до цього виду спорту. Ми нечасто влаштовували змагання з іншими школами бойових мистецтв, але коли я приймав участі в цьому, то виявлявся кращим із представників нашої секції. На піку слави я був змушений перервати заняття в цій секції з ряду причин, мені було дуже образливо, що я ці обставини не міг перемогти, як свого супротивника у спарингу.

Але любов до спорту не згасла. Я став займатися самостійно. Успіхи були не тільки у східному виді спорту. Викладач з фізичного виховання нашої школи, став все частіше запрошувати мене на змагання з легкої атлетики. Неодноразово по своїх показниках в різних спортивних дисциплінах перевершував товарищів по команді. На початку тренер не надавав значення, але пізніше без мене не проходили не одні змагання.

Але спорт був не лише одним з моїх захоплень. Одним із захоплень моєї юності була пристрасть до автомобілів, яке прищепив мені батько. Вже в 11 років я оволодів основами керування машини. З роками вміння керувати відшліфовувалося та удосконалювалося, і до курсів в автошколі я підходив практично в повній готовності здавати іспити.

У старших класах я очолював взвод нашої школи на військово-спортивних районних змаганнях. На останньому році навчання школи я спробував себе в суспільному русі шкільного життя. Ініціював появу музичного проекту під назвою "Вічний вогонь", який був створений з талановитих і музичних хлопців. Концерт цього проекту пройшов прекрасно, після цього хлопці близько року ще грали. Закінчував школу я з гордістю зробленого за роки навчання в ній.

Але, перш, ніж закінчувати школу, мені довелося поглянути в майбутнє і вирішити як далі жити. Переді мною стояв нелегкий вибір ВНЗу, в якому б я цікаво провів п'ять років свого життя після закінчення школи. Але найголовнішим питанням було: ким я хочу стати? Космонавтом?! Це не було вже актуально. Але ким же? Економістів вистачало. Ким же треба було стати, що б принести надалі користь собі і суспільству? Довгий час питання залишалося відкритим. У результаті вибір мій зупинився на Донецькому Державному Технічному Університеті (ДонДТУ) факультет обрал Електротехнічений (ЕТФ) і спеціальність Електромеханічні системи автоматизації і електропривод (ЕАПУ). Мотивом вибору цієї спеціальності був інтерес до перспективної спеціальності. Перед фахівцями такої кваліфікації відкривалися перспективні простори в нашій промисловості.

Поступати я вирішив по рейтингах. І на другому етапі рейтингових випробувань набрав максимальний для проходження бал і поступив у ВНЗ, ще навчаючись в 11 класі. Кульмінацією навчання в школі був випускний вечір, який я не забуду ніколи. Закінчив я школу, в якій провчився десять років в 2000 році.

Черговий етап мого життя почався 1 вересня 2000 року. Перша пара в моїй французькій групі почалася дещо незвичайно: до аудиторії увійшов рудоволосий невисокий чоловік років 65, це був наш викладач фізики про це я узнав пізніше. Зайшов він швидко, невиразно вимовив фразу на французькій мові після чого представився, це був Кошель Володимир Іванович потім він попросив дістати листи і написати те, що він в наступний момент вимовив на мові, яку я вперше чув. Французька мова перший час мені здавалася незбагненно складною. І лекції саме по фізиці, були не на російській, а на французькій мові, оскільки Володимир Іванович примушував нас вивчати мову. Він казав: "Зараз я не примушу, потім ніхто не зможе вас примусити". Так я починав вивчати французьку мову. У кінці першого семестру я стаю старостою групи, внаслідок відходу колишнього старости з лав нашої групи.

Перша сесія виявилася для мене критичною, не правильний підхід був вибраний мною для її складення. Але це послужило для мене добрим уроком і стимулом не складати такий більше іспити.

Але найцікавішим предметом був "Введення до фаху" який вів доцент кафедри ЕАПУ нині професор Борисенко Володимир Филиппович.

С самого початку навчання у ВНЗі я влився в спортивний струмінь. Вже в кінці першого семестру був у складі збірної університету з прикладної фізичної підготовки. На змаганнях між донецькими ВНЗми наша збірна зайняла друге місце в загальнокомандном заліку.

Пролетів другий семестр і почалася пекуча літня сесія, яка до нашої радості була дощова. Іспити були складені. Всією групою ми відправилися замісто, де дуже цікаво і весело відзначили перший пройдений етап нашого студентського життя. Далі в літніх планах стояла практика і поїздка до "Буревесника".

Другий рік студентського життя пролетів також швидко. Того року відбулося багато нових і цікавих речей, з якими я не стикався раніше.

Як і перший рік, не обійшовся без спортивних перемог. На змаганнях з легкой атлетики отримав другий розряд з бігу на дистанції 1500 метрів, і цей результат був кращим зі всієї нашої збірної. У моєму навчанні з'являлися значні результати в порівнянні з першим курсом. У цьому ж році брав участь у студентській конференції з фізики "Фізика і науково-технічний прогрес" але з філософським ухилом "До питання про природу космічного вакуума". Другий рік навчання був завершений і літній відпочинок провів на південному узбережжі Криму (п. Солнечногірськ) у наметовому містечку був в трьохденному походе. Маршрут лежав через мальовничі місця: водопад Джур-Джур, Поляна казок, Долина привидів, вершина гори Південна Демержі (1237м), Ангарський перевал За ці три дні ми пройшли більше 60 кілометрів, після чого відкрив для себе захоплення до пішохідного туризму в гірській місцевості.

Третій рік відкрив для мене нові горизонти. Вивчення спеціальних предметів направили на написання наукових робіт. Приймав участь в конференціях, організатором яких бала кафедра "Горної електромеханіки". Сприяв мені в цьому професор кафедри ЕАПУ, що читав у нас "Теорию електропривода" і "Технічний переклад" Борисенко Володимир Филиппович. Тема мого докладу звучала так"Реалізація безударного пуску з обмеженням струму в приводі електромеханічної системи магістрального конвейєра". А також "Особливості електромеханічних систем шахтного автоматизованого електропривода». Не одна моя стаття не була написана без його якнайглибших знань і досвіду. За це я йому надмірно вдячний.

На зимових канікулах я побував у Закарпатті. Проживав я в 70 кілометрах від Ужгороду, селище Кострино. Про це селище я дізнався з журналу, мене це зацікавило і я вирішив там побувати. В Кострино, а якщо бути точним - на вершинах гори Красія, починалося моє захоплення до гірськолижного спорту, багато цікавого можна було там побачити, у тому числі і електроприводи, обслуговуючі бугельные підйомники. Свіже повітря, легкий мороз, яскраве сонце під яким можна було високо в горах загоряти, лижі і пухнасті від снігу схили не могли залишити байдужим нікого.

На четвертому курсі мої праці вперше з'явилися на сторінках журналу "Інженер" №5/2004, стаття називалася "Аналіз діаграм прискорень, ривка і зусиль ШПП". А трохи пізніше моя стаття була представлена в місті Севастополь на міжнародної науково-технічної конференції "Машинобудування і техносфера ХХI сторічча". Стаття була на французькій мові "Calcul du couple electromagnetiques d'un moteur asynchrone au premier instant de demarrage par la methode analytique".

К кінцю четвертого курсу моя спеціальність цікавила мене все більше і більше і в якийсь момент я вирішив, що знання, які вище за базові ніколи не завадять. Після цього я вирішив вчитися далі в Донецькому Національному Технічному Університеті (ДонНТУ) і стати Магістром.

Перспективы роботи і розвитку кафедри великі. Оскільки велика частина промислового обладнання Донбасу України і СНГ має потребу в модернізації, вдосконаленні технологічних і виробничих процесів, упровадженні нових технологій для досягнення максимального результату. Такими результатами є: збільшення надійності і довговічності роботи промислового обладнання, зниження ризику для життя людей, зменшення енергетичних витрат на виробничі процеси, зменшення людської участі у виробництві і багато що інше.

На шляху вибору теми магістерської роботи було декілька наукових статей написаних спільно з моїм науковим керівником Борисенко Володимиром Филипповичем. Виник інтерес до приводів шахтних підйомних установок. Виникли ідеї у рішенні проблем пов'язаних з цією темою. Є деякі напрацювання, пов'язані з цим напрямом. І просто мені хочеться цим займатися і працювати.

Дивлячись у майбутнє я з заохоченням почну займатися справою, що подобається, до якої я іду в останні роки навчання в університеті. Також сподіваюся створити якийсь досконаліший і новий винахід в шахтному підйомі.