Російська(RU)

Англійска(EN)

Електротехнічний факультет.

Кафедра:Электропостачання Підприємств і Міст

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор кафедри ЕПМ Ковальов Олександр Петрович

Тема магістерської роботи: "Оцінка живучості вузлів навантаження промислового підприємства".

nastesh@ukrtop.com

          Народилась я 6 лютого 1983 р. в місті Донецьку, який дуже люблю і пишаюсь тим, що мешкаю в ньому.

          Мої батьки отримали свою освіту в стінах Донецького політехнічного інституту. Мій тато, Солодухін Петро Іванович, вчився на спеціальності ЕС (електричні станції), а мама, Солодухіна Людмила Вікторівна, - на ЕПМ (електропостачання підприємств і міст). Обидва працюють за фахом. Коли вони закінчили інститут мені вже було півтора роки. І в цьому віці мене віддали у дитячий садочок "Калинка" в Калінінському районі міста Донецька. Обожнювала туди ходити. Там було так весело, що іноді я просто не хотіла звідти йти.

          Моє перше знайомство з електричеством відбулося коли мені було 4 роки. У той час мій батько проходив офіцерську службу в м.Скрунда у Латвії. Я і моя матуся були з ним. Ми мешкали в облаштованому вагончику у військовому містечку. Одного разу мати попросила мене увімкнути до розетки обігрівач. Я увійшла до кімнати і побачила на стільці кип'ятильник. Увімкнула його.Через деякий час стілець почав димитися і вспалахнув. Добре, що мати це побачила. А я потім довго думала, як міг загорітися стілець від якоїсь железки, увімкненої до розетки. Зараз я це знаю!

         ; У перший клас я пішла в шість років. Він був при садку. Дуже запам'яталося, як у кінці року мені моя перша вчителька Дзюбюк Галина Павлівна вклала в пропис паперову собачку з медаллю - перше місце з пропису.

          У 1989р. я пішла до школи №95 м. Донецька у другий клас. Водночас поступила в музичну школу №1 ім. Леонтовича - виявилося, що у мене непоганий слух. У чотири роки мене віддали на спортивну гімнастику, яка мені швидко набридла. У п'ять років - на російські народні танці в танцювальний колектив "Мрія", з яким ми виступили в декільках містах. Також почала займатися плаванням. Все це чудово поєднувалося з успішним навчанням. У 12 років розпався наш танцювальний колектив і через два роки я закінчила музичну школу. Маючи грамоти за зайняті перші місця в музичних конкурсах, добрі відгуки викладачів і їх напуття, багато хто вважав, що майбутнє моє у консерваторії. Але я, отримавши свідоцтво про закінчення музичної школи, захопилася біологією. І під час вступу до десятого класу вибрала хіміко-біологічний ухил. Крім біології любила хімію, фізику, алгебру і російську літературу. Мої два улюблені твори - "Майстер і Маргарита" Михайла Булгакова, і "Камо грядеши" Генріка Сенкевича. Вчитися було цікаво. Але після того, як ми всім класом відвідали анатомічний музей при медичному інституті, а потім морг, у мене з'явилися сумніви щодо медичної карєри. А ще, як виявилося, я не виношу вигляду крові. Навчання підходило до закінчення. Я була розгублена. Куди йти далі? І тут, як завжди це буває у важку хвилину, мені на допомогу прийшли батьки. Спасибі їм за підтримку в той, можна сказати, переломний момент - направили на вірний шлях .

         У 2000 році я пройшла співбесіду в Донецький технічний університет. І з 1-ого вересня почалося моє нове життя як студентки групи ЭПМ00а електротехнічного факультету. Не скажу, що було легко вчитися, - важко, але ці роки для мене пролетіли як один. В процесі навчання я здобула не багатьох, але хороших друзів. Предмет ТОЕ (Теоретичні основи електротехніки), яким першокурсників лякають старшокурсники, для мене пройшов на "відмінно" і закінчився участю в олімпіаді. Також брала участь в олімпіаді по механіці і у конференції, присвяченій Дню науки на кафедрі.

         Взагалі, я анітрохи не жалкую, що пішла по стопах батьків і поступила саме в цей вуз і на цю спеціальність. Адже спеціальність "Електропостачання підприємств і міст" універсальна: можна працювати на підприємствах будь-якої галузі промисловості, в міських електричних мережах, сільськогосподарському виробництві, проектних і науково-дослідницьких інститутах, вирішуючи питання проектування, експлуатації і керування систем електропостачання різних об'єктів. А викладачі кафедри ЕПМ просто чудові люди: розумні, цікаві і не обділені почуттям гумору. Настільки цікаво підносять матеріал, що іноді не хотілося йти з пар. А після отримання диплома бакалавра - електротехніка у 2004 р. захотілося ще повчитися і підвищити свій рівень знань.Напевно це і є головна причина вступу до магістратури. Ковальов Олександр Петрович, мій науковий керівник, читав у нас на 5 курсі "Основи теорії надійності". Я зацікавилася цим предметом і задачами, які розглядаються в ньому. І у результаті моїм керівником була запропонована магістерська робота на тему "Оцінка живучості вузлів навантаження промислових підприємств". Дуже актуальна тема на даний момент. Адже в системі електропостачання в процесі експлуатації електроустаткування під впливом різних факторів виникають короткі замикання, обриви ланцюгів, відмова захисного устаткування в спрацьовуванні, які викликають відключення електроустановок і електричних мереж, що призводить до перерви в електропостачанні. Ці перерви призводять до простою виробництва, зниження об'єму продукції, що випускається, матеріальним збиткам, що в умовах ринкової економіки має істотне значення. У зв'язку з цим виникає необхідність у визначенні здатності систем електропостачання забезпечити безперебійність подачі електроенергії.

         Грандіозні плани на майбутнє я не будую. Хочеться пов'язати його з викладацькою діяльністю в університеті, вступити до аспірантури. Знаю, що для цього необхідно багато працювати, у тому числі і над собою - удосконалювати свої знання. Я готова!

"Коли чого-небуть сильно забажаєш, весь Всесвіт сприятиме тому, щоб бажання твоє здійснилося" ( Пауло Коельо " Алхімік").