Народилася в 1983 році у святковий весняний день – 1-го травня в м. Макіївці, але усе своє життя живу в Донецьку. Батьки у мене люблячі, ніжні та турботливі. Через рік після мого народження народився мій улюблений братик Сергії – і життя стало веселіше, так що мені завжди було з ким пограти, повеселиться, пошаліти, та й просто побалакати.
Коли мені виповнилося два роки, батьки віддали мене в ясла. Дитячий садок – це дуже веселе місце з безтурботним дитинством, безліччю друзів, ранків, "ласунок".
З 5 років ходила на народно-естрадні танці. Я дотепер пам'ятаю свій перший вихід на сцену. Усі концерти, ранки додавали життя особливий відтінок, тому що щораз виступаючи ти розумієш, що даруєш радість іншим людям і твоїй нагороді це їхньої посмішки й оплески. Але через 7 років наш колектив розвалився, тому що пішла наша руководитель по сформованих обставинах.
Крім занять танцями мені дуже подобалося малювати – це була моя пристрасть (по розповідях мами біля мого ліжка завжди стояв стілець, на якому лежали альбом для малювання, олівці, фломастери), а зараз це моє хобі.
У перший клас ходила при садку, так що навчання почалося з 2-го класу школи №4. тут і придалися мої здібності: танці – виступи на концертах у школі класу до 7-го, а далі і малювання – святкові плакати. І чим старше я ставала, тим більше з'являлося інтересів – хотілося спробувати свої сили в різних сферах життя (плавання, в'язання, шиття, кружок "умілі ручки" і "м'які іграшки" та ін.).
У 9 класі я довідалася про існування Донецького технічного колежу і мені дуже захотілося продовжити навчання там. Закінчивши підготовчі курси вспупила туди, де і продовжувалося подальше моє навчання. Викладачі в колежі висококваліфіковані фахівці і дають гарні знання, а до учнів відносяться як до дорослих людей. Наш куратор Шульгіна Галина Кирилівна була для нас другою мамою. За кожний зі своїх учнів вона стояла "горою". Вона допомагала нам, поділялася своїм досвідом. Система утворення там побудована по типі інституту: верхні і нижні тижні, семестри, заліки, іспити. Тому підготовка для навчання в університеті у мене була. Там же і з'явилися нові друзі, з деякими з них я дотепер підтримую відносини. Роки навчання в колежі пролетіли дуже швидко, але залишили яскраві враження.
На вибір університету (Донецький національний технічний університет) і спеціальність (Охорона навколишнього середовища) уплинула моя вчителька з хімії з колежу Рубльова Людмила Іванівна – "викладач від бога". У виборі університету я не помилилася, тому що в мене завжди була схильність до точних наук, а так само у виборі спеціальності – її актуальність і багатосторонність застосування.
В університеті почалося моє доросле самостійне життя. За час навчання в Доннту життя стало більш осмисленим, різноманітним та змінилися багато представлень про життя.
Одержавши червоний диплом бакалавра інженера-еколога пішла в магістратуру.
У даний момент активно працюю над підбором матеріалів для магістерської роботи, керівником якої є доцент кафедри "Прикладна екологія й охорона навколишнього середовища" Булавин Олександр Васильович. До цього викладача я потрапила за власною ініціативою. Він є доброю і чуйною людиною. Його основний напрямок діяльності – це полімерні з'єднання, а останні публікації і роботи присвячені методам утилізації гуми. Але моя тема (Методи зниження концентрацій шкідливих речовин при аварійних проливах) зв'язана зі спеціальністю й актуальністю проблеми.
У найближчому майбутньому планую одержати диплом і улаштуватися на цікаву високооплачувану роботу, тому що не люблю монотонної рутини й обожнюю подорожувати. А також розвивати далі свої знання, здібності і таланти з наступною їхньою реалізацією. Хочеться зробити дійсно що-небудь що коштує, при цьому залишаючись як і зараз веселою, енергійною і цілеспрямованою.
Світ – неосяжний і дивний, будь з ним "на ти", щодня відкриваючи для себе щось нове.