Я народилася 28 серпня 1983 року в Донецьку.

Проте велику частину свого дитинства я провела за межами рідного міста і навіть країни. А точніше з 1986 по 1990 р. жила разом з батьками на крайній півночі Росії, в м. Ноябрьську Тюменської області. Примітною особливістю була повна відсутність там таких сезонів як весна та осінь; сніг лежить з жовтня по червень, а середньою температурою протягом зими є –30. Крім того, вражає природа, яка значно відрізняється від донецької. А влітку сонце сідає в десять вечора, а виходить години в дві ночі, тому виспатися без наявності щільних штор не вдасться. Але не дивлячись на все вищеперелічене мені там дуже подобалося і напевно тому я дотепер люблю зиму.

З 1990 р. я навчалася в загальноосвітній школі № 115 з поглибленим вивченням іноземних мов. Вивчала з першого класу англійську мову, а з шостого – французьську. Було дуже цікаво, мені сподобалося вивчати іноземні мови, хоч і не завжди все виходило.

Крім того, в 1991 р. я поступила в музичну школу, де вчилася грати на фортепіано. Чесно кажучи, це заняття мені ніколи особливо не подобалося, але я сумлінно відучилася всі сім років і одержала свідоцтво. Але після закінчення школи я закинула заняття музикою і дотепер до них не повернулася.

Загальноосвітню школу я закінчила в 2000 р. У цьому ж році поступила в ДонНТУ на физико-металургійний факультет, спеціальність екологія. Мені завжди хотілося внести свій вклад в справу захисту природи і я вирішила, що навчання цієї спеціальності – це реальний шанс реалізувати свої бажання. А цей університет я вибрала тому, що він є престижним і завжди був відомий якістю викладання і навчання, крім того, цей університет закінчили мої батьки.

Хоча в школі моєю основною іноземною мовою був англійський, в університеті я вирішила піти на французьке відділення, тобто поступити на французький технічний факультет. Головною відмінністю цього факультету від всіх інших є те, що ми слухали багато дисциплін, такі як вища математика, фізика, електротехніка, теплотехніка і теплоенергетика, а також деякі спеціальні курси, назва яких нікому нічого не скаже, на французькій мові.

У 2004 р. я зайняла перше місце на всеукраїнській олімпіаді по французькій мові, за що одержала безліч грамот і трішки призів. Крім того, що стосується французької мови, я склала в 2003 р. іспит по Francais des affaires і одержала сертифікат торгово-промислової палати Парижу avec mention tres bien.

У 2004 р. я одержала диплом бакалавра з відмінністю і поступила в магістратуру факультету. Темою моєї магістерської роботи є “Підвищення екологічної безпеки мартенівського виробництва”, оскільки ця тема є дуже актуальною в умовах нашої країни. Я вважаю, що наша промисловість повинна якнайскоріше відмовитися від цього способу виробництва сталі, щоб уникнути подальшого розвитку екологічних проблем. Керівником моєї роботи є доц. Перистий Михайло Михайлович.

Спочатку навчання в університеті викликало у мене суперечливі відчуття: з одного боку мені подобалося, було цікаво знайомитися з новими людьми, все навколо було новим і незвичайним, було навіть забавним бігати у пошуках потрібних аудиторій і корпусів. Але з іншого боку, я відчувала деяке розчарування – багато що було не так, як я собі уявляла.

Проте все змінилося, коли я була на другому курсі і мене запросили у французький студентський театр, який існує на базі ФТФ. Я і раніше брала активну участь в так званій позакласній діяльності нашого факультету, але я завжди мріяла потрапити в театр. І ось моя мрія здійснилася.

Можна сказати, що з тих пір у мене почалося інше життя. Грати в театрі, та ще і на французькій мові опинилося не тільки дуже цікаво, але і досить важко. Але ми всі старалися. Незабаром ми всі, учасники трупи, стали не просто партнерами, а хорошими друзями, а після нашої першої поїздки на всеукраїнський фестиваль театральних труп до Ялти – практично сім'єю. Через деякий час всі наші старання були винагороджені – нас запросили до Франції. У 2003 р. був організований культурний обмін трупами між Україною і Францією. Спочатку французи приїжджали до нас, ми їх приймали і розважали, а вони показували свій спектакль. А у вересні 2003 р. ми поїхали до Франції в м. Сен-Годенс з своїм спектаклем (це був “Ревізор” Гоголя, перекладений французьською). Протягом цієї поїздки була безліч смішних і сумних моментів, заспівано безліч пісень і випито багато вина, ми придбали багато нових друзів і дізналися багато нового про життя французів, побували, звичайно ж, в Парижі. Детальніше я спробую розповісти нижче, у своєму індивідуальному завдвнні, оскільки це довга історія.

Я й досі продовжую грати в театрі, хоча в основному склад трупи змінився. У березні 2005 року ми знову відвідали Францію, м. Ліон вже з іншим спектаклем. Придбали багато друзів і знайомих і захопилися життям французьких студентів. Загалом, я повернулася переповнена враженнями і з величезним бажанням туди повернутися.

Можу сказати, що я вже не уявляю своє життя без театру і із страхом і неспокоєм заглядаю в майбутнє, де його вже не буде, хоча не виключено, що я зможу знайти не менш цікаве заняття в майбутньому.

Хоча загадувати на майбутнє – погана прикмета, я можу сказати, що я хотіла б працювати за фахом і всіма можливими методами покращувати стан навколишнього середовища в нашому регіоні і країні. Я ще не визначилася, чим би хотіла займатися більш за все. Напевне, науковою діяльністю: розпрацьовувати й вводити нові технології у втробництво для зниження екологічного риску при розміщенні промислових підприємств у містах. Зараз мені здається, що якщо я зроблю що-небудь для поліпшення екологічної обстановки хоч би в рідному місті або регіоні, я зможу вважати, що моє життя не пройшло дарма.

Незважаючи на те, що кар'єра стоїть для мене на першому місті, я хотіла би, звичайно, создати свою сім'ю та навчити своїх дітей поважати й берегти нашу планету.