Профілактика поширення ВІЛ/СНІДу в Україні є одним з ведучих державних пріоритетів у галузях соціальної політики та охорони здоров'я. Профілактичні заходи серед споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН) є дуже важливою складовою цієї роботи, оскільки близько 70% всіх ВІЛ-інфікованих є СІН. Повна кількість СІН в Україні сягає близько півмільйона за умови, що переважна частина їх це молоді люди віком 21-29 років.

       Лікування наркотичної залежності є важливою стратегією задля покращення добробуту та соціального функціонування осіб з опіощною залежністю. Воно веде до зменшення соціальних та медичних наслідків хвороби, включно з ВІЛ-інфекцією. Замісна підтримуюча терапія (ЗПТ), як доведено багатьма дослідженнями, є найефективнішим методом лікування опіоїдної залежності. Найбільш вивченими та рекомендованими для ЗПТ фармакологічними речовинами є метадон та бупренорфін. Завдяки контрольованим дослідженням, лонгітюдним спостереженням та оціночним програмам доведено, що ЗПТ у хворих на опіоїдну залежність зменшує вживання нелегальних опіоідів, показники кримінальної поведінки, кількість смертей від передозування та ризиковану поведінку щодо передачі ВІЛ. ЗПТ у ВІЛ-інфікованих дозволяє досягти стабілізації їхнього медичного та психічно-соціального стану та зробити для них можливим застосування висоактивної антиретровірусної терапії (ВААРТ). ЗПТ є також ефективною з економічної точки зору. Суспільство, де вона поширена, набагато менше витрачає грошей на ЗПТ, ніж воно мало би витрачати у випадку незастосування цієї терапії на лікування медичних ускладнень та фінансування карно-судових заходів. Використання опіоїдних агоністів у межах медичних служб під відповідним наглядом та контролем повністю відповідає вимогам Міжнародних конвенцій щодо контролю за наркотичними речовинами та психотропними препаратами 1961 -го та 1971 років.

       Наведені висновки зроблено в спільному програмному документі ВООЗ, ЮНОДС та ЮНЕЙДС "Замісна підтримуюча терапія для лікування опіоїдної залежності та профілактика ВІЛ/СНІДу", виданому в 2004 році.

       «Національна програма з профілактики, догляду та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2004 — 2008 роки» та «Концепція стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року», що затверджена Постановою уряду № 264 від 4 березня 2004 року, передбачають запровадження ЗПТ для СІН. Наявні всі законодавчі передумови для застосування ЗПТ в Україні. Глобальний Фонд боротьби з малярією, туберкульозом та СНІДом (ГФМТС) також наполягає на впровадженні ЗПТ, оскільки вважає, що це є необхідною передумовою забезпечення ВІЛ-інфікованих наркозалежних ВААРТ та, відповідно, важливою умовою продовження фінансування з боку ГФМТС.

       Необхідно зазначити, що завдяки спільним зусиллям Міністерства охорони здоров'я, ПРООН, ВООЗ, Міжнародного фонду «Відродження», Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІДу тощо багато вже зроблено для того, щоб уможливити застосування ЗПТ в Україні. Наприклад, у травні 2004 р. розпочався та успішно триває пілотний проект із ЗПТ у Херсоні, найближчим часом стартує аналогічний проект у Києві. Такі лікувальні програми повністю відповідають міжнародним стандартам та рекомендаціям ВООЗ/ЮНЕЙДС. Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІДу планує найближчим часом розпочати ще кілька пілотних проектів із ЗПТ у регіонах, де існує найбільша потреба у лікуванні хворих на ВІЛ/СНІД, які є наркозалежними від опіоідів у рамках програми «Подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні», яка фінансується ГФМТС.

       Водночас фахівці що працюють у наркології та службі ВІЛ/СНІДу стурбовані нещодавньою появою в національних ЗМІ певної кількості матеріалів, які дезінформують громадскість та інтерпретують зусилля щодо впровадження ЗПТ як небезпечний і навіть шкідливий крок. В них автори також вдаються до недоброякісних інтерпретацій відомих фактів, або викривляють свідчення, повністю доведені та прийняті міжнародним професійним товариством. Деякі урядові організації медичного профілю стоять на упередженій позиції стосовно застосування ЗПТ, що значною мірою блокує подальший розвиток дій у відповідь на поширення епідемії ВІЛ/СНІДу та заважає її стримуванню. Ми вважаємо, що подальше зволікання із вирішенням цього питання означає, що тисячі хворих не можуть скористатися своїм законим правом на ефективне та науково обгрунтоване лікування та позбавлені можливості відмовитися від зловживання незаконними наркотиками, а також отримати ВААРТ.

       У контексті вищезгаданого представники наркологічної служби та служби ВІЛ/СНІДу вважають необхідним заявити таке:

1. Не зважаючи на численні зусилля по отриманню епідемії ВІЛ/СНІДу, що тривають кілька років, ВІЛ і надалі поширюється як у середовищі СІН, так і в звичайній популяції. СІН, як і раніше, лишаються головним двигуном епідемічного процесу. Верстви населення, які не вживають наркотиків, також втягуються в епідемію через небезпечні сексуальні стосунки. Здебільшого це жінки - сексуальні партнери СІН.
2. Наявний рівень покриття СІН профілактичними програмами не перевищує 10-15% що є абсолютно недостатнім, оскількі за рекомендаціями ЮНЕИДС рівень 60% є мінімальним, щоб значно вплинути на розвиток епідемії. ЗПТ повинна бути використана як важлива складова комплексу профілактичних заходів.
3. ЗПТ як один із важливих елементів профілактики ВІЛ/СНІДу серед СІН має бути включеною до профілактичних програм так швидко, як це можливо. Усі подальші зволікання призведуть до погіршення ситуації, яка вже зараз є критичною, особливо що стосується впровадження ВААРТ для ВІЛ-позитивних СІН, та унеможливлять зниження темпів розповсюдження ВІЛ серед СІН.
4. ЗПТ довела свою ефективність у багатьох країнах світу, включно із країнами колишнього СРСР (Литва, Латвія, Киргизія) та Центральної Європи (Польща, Чехія, Словенія тощо).
5. Публікація спільного документу ВООЗ, ЮНОДС та ЮНЕЙДС «Замісна підтримуюча терапія для лікування опіоїдної залежності та профілактика ВІЛ/СНІДу» є дуже своєчасною і фахівці з наркології та ВІЛ/СНІДу підтримують її положення, зокрема стосовно заяви, що ЗПТ набуває особливого значення в країнах, де ВІЛ розповсюджується переважно ін'єкційним шляхом.
6. Стосовно фармакологічних речовин для ЗПТ фахівці з наркології та ВІЛ/СНІДу вважають, що найбільш доречним було б використовувати розчин метадону гідрохлориду, таблетки метадону гідрохлориду та сублінгвальні таблетки бупренорфіну гідрохлориду. Кожен з цих препаратів має свої переваги та недоліки, але кожен з них може бути застосований як препарат-замінник. Вибір має залежати від відповідних умов пацієнта та можливостей отримати доступ до препарату (ціна, наявність тощо).

       Бажано підкреслити надзвичайну важливість цього питання, а також зауважити, що для подальшого позитивного вирішення проблеми було б вкрай корисно організувати та провести спільне засідання Тимчасової парламентської комісії з ВІЛ/СНІДу із провідними експертами у питаннях наркології та ВІЛ/СНІДу, на якому знайти науково обгрунтовані та ефективні рішення щодо отримання епідемії ВІЛ/СНІДу в нашій країні. Важливо негайно розпочати пілотні проекти з вивчення та впровадження ЗПТ в Україні.

                      Головний нарколог МОЗ                                             А.М.Вієвський

                      Начальник відділу профілактики
                      інфекційних соціально-небезпечних
                      хвороб                                                                         Т.А. Александріна