У березні 2004 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою затвердив 5-ту Національну програму забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД на 2004-2008 роки, у якій передбачено реалізацію програм замісної терапії (пункт 12). У 2003 році Міністерство охорони здоров'я України затвердило план заходів із впровадження компонента з лікування за програмою Глобального Фонду, де одним із пунктів було проведення замісної терапії в Україні.

       Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Програми реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003-2010 роки" № 877 від 4.06.2003 р. пунктом 26 передбачено: „Забезпечити вивчення вітчизняного досвіду роботи із застосуванням методик „замісної терапії" для лікування та соціальної реабілітації осіб, хворих на наркоманію".

       1 грудня 2003 року відбулися парламентські слухання, у результаті яких було прийнято постанову „Про рекомендації парламентських слухань на тему „Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІДу, наркоманії та алкоголізму в Україні та шляхи їх розв'язання" від 3.02.2004 р., у пункті 12-му якої планується прискорити запровадження в широку практику замісної терапії, ефективність якої підтверджено світовим досвідом. У квітні 2003 р. Державний фармакологічний комітет зареєстрував метадон в Україні як засіб лікування опіоїдної наркозалежності.

       У 2004 р. Всеукраїнська наркологічна асоціація розробила методичні рекомендації „Використання замісної терапії метадоном у лікуванні та реабілітації хворих з синдромом залежності від опіоїдів". Вони затверджені Українським центром наукової медичної інформації та погоджені з Департаментом організації медичної допомоги Міністерства охорони здоров'я 17.02.2004 р.

       Таким чином, на сьогодні існує ціла низка нормативно-правових актів законодавчої та виконавчої влади, що прямо вказують на необхідність застосування у практику замісної терапії.