Манін Сергій Анатолійович
Факультет: Електротехнічний
Спеціальність: Елктричні системи та мережі
Тема выпускної роботи: Діагностування трансформаторів
РОЗРОБКА МЕТОДУ ДІАГНОСТУВАННЯ МАГНІТНИХ СИСТЕМ СИЛОВИХ ТРАНСФОРМАТОРІВ
Керівник: Рогозін Георгій Григорович
Email: manin06@rambler.ru
Про себе (головне):
Середній бал у період навчання в університеті до 5 курсу зкладав 4,7. Вільно володію російською, українською мовами. Англійською мовою володію в об'ємі достатньому для читання і листування. Маю невеликий досвід роботи за спеціальністю. Під час мрактики та канікул працював електромонтером на підприємстві "Сєвєродонецьке об'єднання "АЗОТ"" у цеху електропостачання. Захоплююсь комп'ютерами ы читанням. Вивчив комп'ютер на рівні достатньому для навчання в університеті. Сподіваюсь у майбутньому буде змога вивчити декілька мов програмування. З літератури віддаю перевагу фантастиці й фентезі вітчизняних авторів і закордонним класикам жанру.
Коротка біографія:
Народився 11.05.1984 р. у м.Сєвєродонецьк Луганської області.
Батько, Манін Анатолій Борисович, народився у 1959 р. у с.Нижня Дуванка Сватівського району Луганської області. Закінчив Рубіжанській хіміко-технологічний інститут. Влаштувався на роботу в НДІ"ХімМаш" на посаду інженера конструктора. Після служби в армії повернувся на роботу і посів посаду провідного інженера. В період розпаду СРСР звільнився з роботи і зайнявся приватним бізнесом. Зараз є приватним підприємцем в місті Сєвєродонецьку.
Мати, Маніна Ольга Миколаївна, народилася в 1959 р. в м. Сєвєродонецьк Луганської області. Разом з батьком закінчила інститут. Одержала спеціальність хіміка-технолога. Також працювала в НДІ"ХімМаш" конструктором. Після стала начальником відділу по проектуванню місткостей для хімічної подукції. Разом з батьком звільнилася з роботи і допомагала йому в бізнесі. Зараз працює його бухгалтером.
Брат, Манін Борис Анатолійович, народився в 1981 р. в м. Рубіжне. Закінчив Сєвєродонецький хіміко-технологічний інститут. В даний час працює апаратником на виробництві добрива на підприємстві " Сєвєродонецьке об'єднання "АЗОТ"".
У 2 роки мене віддали в ясли-сад №41 "Алые паруса". У саду був дуже товариський, легко зі всіма зближувався, було дуже багато друзів. Втім, був звичайною дитиною. Єдине, що відрізняло мене від інших – моя гіперактивність ( недивно, адже я пішов в 7 місяців зроду). Це часто служило приводом для скарг вихователів моїм батькам ( “Його неможливо нагодувати. Він не хоче спати” і т.д.). Ближче до шкільного віку навчився і полюбив читати, що примусило мене довше сидіти на одному місці ( на радість вихователям).
У 6 років пішов в перший клас ( він був при садку). А другий і все подальші роки шкільного життя вчився в СШ №14 м.Сєвєродонецьку. У школі всі 11 років був відмінником і мене завжди ставили в приклад іншим учням. З 1-го класу пішов на секцію плавання і ходив туди 5 років. Зайняв декілька призових місць на міських змаганнях і виконав нормативи на 3-ій юнацький розряд. Це мені здалося безперспективним і я пішов на секцію туризму (де займаюся дотепер). Тут я досяг кращих результатів (напевно тому, що мені дуже подобається це заняття) – неодноразово перемагав в особистих і командних змаганнях по техніці пішохідного туризму і спортивному орієнтуванню, досяг рівня того, що дозволяє бути керівником групи (тренером) і займатися суддівством змагань. Неодноразово сплавлявся на байдарках по Сіверському Донцу і Пслу, брав участь в поході на Кавказ. З 7-го класу вчився в класі поглибленого вивчення фізики і математики. Якийсь час захоплювався радіоелектронікою і за допомогою класного керівника багато в чому розібрався. Це захоплення послужило першим поштовхом у виборі моєї нинішньої спеціальності. В період навчання брав участь в багатьох наочних олімпіадах: фізика, хімія, математика, історія, російська мова. Найвище досягнення на цьому терені – зайняте 5 місце на третьому етапі (обласна олімпіада) Всеукраїнської шкільної олімпіади з фізики. З 8-го класу почав зустрічатися зі своєю однокласницею, яка в даний момент є моєю дружиною. Вона ж зробила мені найдорожчий подарунок – народила мені дочку. Але побачення не пішли на шкоду моєму навчанню ( як багато хто передрікав), а зовсім навпаки. Може для того, щоб вирости в її очах, а може наперекір тим, хто говорив, що я з'їду на “ трійки ”, у 9-му класі поступив у заочну аерокосмічну школу “Всесвіт” (при Дніпропетровському національному університеті) на додаток до основного навчання. І я довів всім що я можу все встигнути. У 11-му класі я склав своєрідний випускний іспит в цій школі (наукова робота по темі:” Існування життя на планетах Сонячної системи окрім Землі”) для чого потрібно було їхати на очний тур і захищати свою роботу перед професорами (дотепер ні де не відчував більшого хвилювання) і одержав випускний атестат і запрошення вступити в Дніпропетровський національний університет без іспитів. Також на виїзній олімпіаді Московського фізико-технічного інституту набрав достатню кількість балів для вступлення без іспитів. А через якийсь час одержав достатній для зарахування на бюджет бал на рейтингових екзаменах з фізики в ДонДТУ. Свою школу закінчив з відмінністю і золотою медаллю на додачу. Після цього мені належало вибирати один з трьох вузів. Оскільки пов'язувати свою кар'єру з КБ “ПівденМаш” я не хотів і виїжджати до Росії теж не хотів( на той час я і моя дівчина твердо вирішили назавжди зв'язати свої життя узами браку), то вибору мені у принципі і не залишилося, тим більше, як я вже говорив, я полюбив електротехніку з 8-го класу. Таким чином я став студентом вже ДонНТУ.
На першому курсі я вчився, як і всі, у звичайній групі, але на другому перейшов в англійську, в якій і проучився подальші три роки. На фізкультурі пішов на секцію баскетболу, але фізичні дані не дозволили мені потрапити в збірну університету. Вчитися, як і в школі, мені дуже подобалося про що свідчив середній бал, який дорівнював 4,7. За період навчання брав участь в олімпіадах по ТОЕ, фізиці, інженерній графіці. Найвище досягнення – зайняте шосте місце на олімпіаді по інженерній графіці серед студентів нашого університету. Проте студентське життя вимагає більше вільного часу, а враховуючи одруження спочатку другого курсу і народження дочки, часу на поглиблене вивчення дисциплін не залишилося зовсім і я незабаром став обмежуватися базовою програмою. Після здачі державних іспитів і отримання рівня кваліфікації бакалавр по електротехніці, я, у світлі болонського процесу, твердо вирішив поступати в магістрат. Показані результати в навчанні впродовж попередніх чотирьох років дозволили мені зайняти бюджетне місце в магістраті. Після закінчення навчання планую знайти престижну і перспективну роботу за фахом. Народити ще одну дитину. У дальньому майбутньому сподіваюся стати начальником якої-небудь служби або організації і внести вагомий внесок у розвиток енергетики нашої країни, адже в даний момент вона знаходиться навіть не на середньому рівні. Мрію пізніше поступити в аспірантуру і захистити кандидатську дисертацію, а потім, якщо вийде, одержати ступінь доктора наук.