Середній бал під час навчання в університеті склав 5,0. Після четвертого курсу на той же бал захистив бакалаврську роботу, після чого і був зарахований у магістратуру. Вільно володію російською, українською, німецькою мовами. В обсязі, достатньому для читання і переписки, володію англійською і французькою мовами. Маю досвід роботи з комп'ютером (операційні системи MS DOS, Windows 95/98/2000/XP; мови программування Delphi, Fortran; програмне забезпечення MS Office, MathCAD, AutoCAD, Matlab/Simulink, Visio, Photoshop та ін.).

Коротка біографія:

Народився 11 вересня 1984 року в місті Донецьку.
     Батько – Мендусь Валентин Іванович, 1955 року народження, за фахом технік-електрик.
     Мати – Мендусь Лідія Володимирівна, 1954 року народження, за фахом інженер електрозв'язку. Працює провідним інженером проектно-кошторисного відділу ВАТ "Укртелеком".
     Сестра – Мендусь Наталя Валентинівна, 1981 року народження, має дві вищі освіти: інженер-еколог і фахівець з фінансів. Працює інженером по охороні праці ТОВ "Донмаш".

Дитинство

У ранньому дитинстві, у дошкільному віці, я змінив багато дитячих садів, так що всі і не пригадаю, у всякому разі, назви, а цей час згадую як самий безтурботний: спиш, їш, граєш, гуляєш, на різні екскурсії ходиш. Батьки багато працювали, тому я часто, як згодом і в початкових класах школи, залишався там до семи годин вечора, іноді навіть один з моїх однолітків. Любив читати, малювати, намагався якнайшвидше навчитися красиво писати.

Школа

1 вересня 1991 року пішов у перший клас загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів N115 міста Донецька. Школа в мене була спеціалізована з поглибленим вивчанням іноземних мов, тому вже з другого або третього класу я почав вивчати французьку мову, а з п'ятого - англійську. Тому до кінця навчання я деякою мірою опанував цими мовами і міг практично вільно на них розмовляти (хоча знання французької мені так і не знадобилися). Вчився завжди добре, але круглим відмінником не був. У школі брав участь у всіляких олімпіадах з математики, французького і т.д., а з дев'ятого класу почав активно брати участь у суспільному житті школи: був ведучим на "шкільних лінійках", випускних, а також брав участь у КВК, усіляких виступах, спектаклях і святах. Чесно говорячи, не дивлячись на те, що я зараз вчуся на електротехнічному факультеті, я не дуже любив такі науки, як фізика і хімія, трохи подобалась математика, але особливий інтерес був до історії. До речі, це інтерес залишився і донині. Крім того, у шкільні роки в різний час займався різними видами спорту: карате, настільним тенісом, баскетболом, важкою атлетикою.
     Класу з дев'ятого я зайнявся грою на гітарі, від чого сам одержував задоволення, як кажуть, для душі. У цей же час у мене з'явилося моє головне захоплення, на яке в мене ішов практично весь мій вільний час, принаймні, на вихідних - мотоцикли. Як і багатьом хлопцям мого віку, мені хотілося швидкості, адреналіну і всього, що з цим пов'язане. І зненацька для себе в один прекрасний день я знайшов у бабусі в сараї серед усякого мотлоху всілякі деталі від декількох розібраних важких мотоциклів. Отут і почався новий виток у моєму житті - я зайнявся процесом перетворення цих запчастин і "уламків" у мотоцикл. Після цього в мене з'явилася думка його переробити за допомогою моїх знайомих з донецького клубу байкерів "Воїни вітру". За цим пішла покупка другого мотоцикла, який у мене і донині ... Таке в мене хоббі або захоплення...
     Перед закінченням школи довелося вибирати майбутню професію. Тоді я вважав, що, незважаючи на мою любов до історії, бути істориком, геологом справа безперспективна. А перспективної я вважав професію, зв'язану з новими технологіями в області провідного та беспровідного зв'язку й освоєнням комп'ютерних технологій, тобто, як мені здавалося, спеціальність ТКМ (телекомунікаційні системи і мережі). Тому я пішов поступити саме туди. Рік завзято займався математикою і на рейтингах набрав 52 бали з 60, але, як звичайно буває за законом підлості, мінімальними балами навіть для цільового контракту були 53. Потім пішли ще два не зовсім вдалих тури рейтингів і співбесіда на цю спеціальність... Тоді я все обміркував ще раз і вирішив піти на електротехнічний факультет на спеціальністю "Електричні системи і мережі". Причин було декілька: це дійсно чоловіча професія, яка мені цікава, електротехніка має гарні перспективи розвитку, та й факультет має гарну репутацію.

Університет

Навчання в університеті почалися без якої-небудь напруги - на відміну від школи не було домашніх завдань на завтра, все можна було робити при наявності вільного часу - але в другій половині першого семестру, коли ситуація стала критичноюї, я все ж таки зібрався і несподіваний результат для мене - сесія на відмінно. Було дуже приємно, тому я вирішив постаратися тримати цей рівень і далі.
      Таким чином, мені запропонували перейти на другому курсі на німецький технічний факультет і спеціальність "Електричні станції" з гарними перспективами роботи. Єдиною незручністю я для себе бачив навчання німецькою мовою , особливо після десятилітнього вивчання французької та англійської. Але згодом , після літньої язикової практики і під час подальшого навчання все стало на свої місця, і додалося знання чергової іноземної мови.
      Згодом учитися ставало все цікавіше, особливо коли з'явилися предмети безпосередньо за фахом, і я зрозумів, що, незважаючи на невдачі при вступі і несподіваний розвиток подій, усе в житті відбувається на краще. На перших курсах взяв участь в олімпіадах по інженерній графіці і ТОЕ. Серед моментів, що запам'ятовуються, можна відзначити дні факультету як електротехнічного, так і німецького технічного, а також літню практику після третього курсу. Вона складалася з двох частин. Перша - на Новоазовської вітроелектростанції: жили в пансіонаті, лекції писали на пляжі й у поле, але при цьому встигли подивитися на передові технології в області вітроенергетики. Друга - На Зуєвскій ТЕС: ознайомилися на практиці з будовою одного з класичних типів електростанцій – тепловим. На п'ятому курсі взяв участь у науковій конференції, що проходила в місті Севастополі в СевНТУ. При цьому за чотири дні спробував відвідати максимальну кількість визначних пам'яток міста-героя. Їздили майже всією групою, враження залишилися найкращі - дійсно гарне місто, яке варто побачити власними очами.
      Четвертий курс закінчився написанням і захистом німецькою мовою бакалаврської кваліфікаційної роботи з теми "Projekt des Relaіsschutzes des Blocks Generator-Transformator" ("Проект релейного захисту блоку генератор-трансформатор") на "відмінно", після чого я був зарахований у магістратуру німецького технічного факультету за своєю спеціальністю. Керівником моєї магістерської роботи є доцент кафедри електричних станцій Гребченко Микола Васильович. Ми визначили тему моєї роботи як "Інтелектуальний релейний захист від замикань на землю". Вибір керівника і теми роботи був не випадковим. Спеціальне питання моєї практики на четвертому курсі стосувалось сучасного мікропроцесорного релейного захисту. З початку вивчення дисципліни "Релейний захист і автоматика" я виявив до неї особливий інтерес, тим більше що вона має великі перспективи розвитку: матеріальна база в нашій країні, в основному механічна, давно морально і фізично застаріла і вимагає заміни. Необхідна розробка і впровадження нових елементів на мікропроцесорній базі, нових, уніфікованих алгоритмів рішення поставлених задач полегшуючих експлуатацію устаткування і попереджуючих його знос.

Після закінчення магістратури планую влаштуватися на роботу за своєю спеціальністю з метою практичного застосування отриманих знань у стінах університету та їх подальшого удосконалювання. Тим більше фахівці мого профілю потрібні як у нашій країні, так і за її межами.