| | | >

Порохня Артем Володимирович

Факультет: електротехнічний

Спеціальність: електричні станції

Тема випускної роботи:

Моделювання коротких замикань у схемах електричних з'єднань електростанцій

Керівник: Павлюков Валерій Олександрович

Art_84@ukr.net

Про себе:

Коротка біографія:

Дитинство

Народився 15 жовтня 1984 р. у місті Лисичанську Луганської області. Регіон, у якому я народився, є одним з центрів хімічної промисловості України. Тут розташовані такі підприємства-гіганти як Лисичанський нафтопереробний завод, Лисичанський содовий завод, Лисичанський скляний завод «Пролетар», Рубіжанський казенний хімічний комбінат, Сєвєродонецьке хімічне підприємство «Азот» та ін. У зв'язку з розвитком промисловості в регіоні виникла потреба в кваліфікованих кадрах, куди і були спрямовані мої батьки після закінчення вузу. Батько, Порохня Володимир Степанович, 1955 року народження, працює начальником зміни ТЕЦ ЗАТ «Лінік». Мати, Порохня Лариса Анатоліївна, 1958 року народження, працює інженером 1-ої категорії відділу головного механіка ЗАТ «Лінік». Брат, Абраменко Олександр Володимирович, 1979 року народження, працює в проектному інституті інженером-проектувальником у м. Донецьку.

У віці 1,5 року пішов у ясла «Чижик». Чисто і добре розмовляти початків із двох років. Мав повну статуру, тому не любив ходити і волів їздити в дитячому візку. Усе дитинство був «дорослою» і «самостійною» дитиною. Вже в три роки проводив роз'яснювальні бесіди серед підлітків 12-15 років про шкоду паління. Сам не палю, і в родині ніхто не палить. Потім з чотирьох років батьки віддали мене до дитячого садка «Дюймовочка». Зі спогадів про дитячий садок чітко пам'ятаю манну кашу та кисіль, що, як мені здається, не люблять усі діти. Тут у мене з'явилися перші друзі, з якими по іронії долі я вчився й у школі. У дитячому садку викладалася англійська мова, до якої я був схильний.

Школа

У 1991 році пішов у перший клас середньої школи №1 м. Лисичанська, що згодом була перетворена в ліцей. Моєю першою вчителькою була Колеснікова Людмила Іванівна – чудовий педагог-вихователь. Вже в початкових класах виявляв цікавість до точних наук, але відмінником не був до шостого класу. Під час навчання в ліцеї брав участь у міських і обласних олімпіадах з фізики та математики. Займав призові місця. З восьмого класу займався додатково англійською мовою. Щорічно нагороджувався грамотами за відмінне навчання й активну участь у культурно-суспільному житті ліцею. Особливо вдячний моєму учителеві фізики Германчуку Миколі Івановичу. «Дурних дітей не буває. Бувають тільки не зацікавлені діти», - сказав якось він мені. І дійсно він прищепив мені інтерес до навчання (зокрема до фізики). Знання з фізики та математики послужили гарним фундаментом надалі у навчанні. Дуже сподобалася поїздка до Одеси на турнір юних фізиків у 2000 році, де я одержав перший досвід відстоювання своїх робіт у дискусії. Тут погуляв вулицями і подивився визначні історичні пам'ятки чудового міста. У ліцеї я брав активну участь у культурних і трудових заходах. На свята мені подобалося виступати на сцені з різними гумористичними номерами. Це було можливо завдяки організаторським і творчим здібностям мого класного керівника Братус Наталі Миколаївни. Одночасно з навчанням займався спортом: важкою атлетикою, легкою атлетикою, ходив на боротьбу (усього потроху для загального розвитку). На весняно-осінніх легкоатлетичних кросах захищав честь рідного навчального закладу. Підготовка в ліцеї була на гарному рівні. Свідченням цього може послужити той факт, що по закінченні 11-ого класу з золотою медаллю мені вдалося вступити одночасно до трьох університетів на бюджетну форму навчання.

Університет

У результаті мій вибір пав на Донецький національний технічний університет, де до цього вчився мій брат. Вибір спеціальності в більшій ступені залежав від симпатії до електротехніки. Це в нас сімейне (батько теж енергетик). Ще в шкільному віці бував у батька на роботі (на ТЕЦ), що вправило на мене велике враження. На першому курсі пізнав усі гідності самостійного життя в гуртожитку. Дуже полюбив місто Донецьк. Був рядовим студентом, але навчання не закидав. Переді мною була поставлена мета – Німецький технічний факультет. У ході навчання брав участь в університетській олімпіаді з інженерної графіки й зайняв друге місце. Після зарахування до «німців» розслаблюватися теж не доводилося. Адже вчити іноземну мову з нуля складно. На жаль, брати участь у культурному житті університету не було ні можливості, ні часу. Крім обов'язкової навчальної програми додатково займаюся німецькою мовою. Восени 2004 року був обраний у число кращих студентів університету і нагороджений ректором грамотою і грошовим заохоченням. Навчання в університеті знаходжу цікавим. З викладацького складу найбільше запам'ятався Нікіфоров Петро Родіонович – людина, про яку ходять легенди. Особливо сподобалася практика на третьому курсі в Новоазовську на вітроелектростанції. Ніколи не забуду лекції на пляжі в 30-градусну спеку! У 2005 році одержав диплом бакалавра з відзнакою. Середній бал за період навчання склав 5,0.

Вибору теми магістерської роботи «Моделювання коротких замикань у схемах електричних з'єднань електростанцій» послужили свідчення фахівців (у тому числі і батька) про актуальність проблеми і необхідності її розв’язання. Керівник моєї роботи – Павлюков Валерій Олександрович, з яким у процесі навчання склалися гарні відносини, що є відмінним фахівцем в галузі енергетики й електротехніки.

У найближчому майбутньому планую поїхати до Німеччини на практику, де хочу придбати корисний досвід з роботи із сучасними технологіями, також попрактикуватися в спілкуванні німецькою мовою і просто подивитися Європу.

Хотів би працювати на іноземній фірмі, як за кордоном, так і в Україні, щоб у майбутньому накопичений досвід допоміг мені в розвитку не тільки енергетичного комплексу, а і всієї України в цілому до кращих світових стандартів.

| | | >