|
|
Михальська
Євгенія Володимирівна
|
Про себе (головне):
Середній бал за період навчання в університеті складає 4,96. Вільно володію російською та українською мовами. В обсязі достатньому для читання та лиcтування володію англійською мовою.
Автобіографія
23 квітня 1984 року в невеликому затишному будинку на окраїні міста Макіївки Донецької області роздався плач дитини - на світ з'явилася я - Михальська Євгенія Володимирівна. Народилася я в будинку своєї бабусі, з яким пов'язані найтепліші спогади мого дитинства. Відразу ж після мого народження наша родина, що складається з чотирьох чоловік - мами, папи, старшої сестри і, звичайно ж, мене переїхала в квартиру неподалік від центра міста.
У дитинстві я була неспокійною, химерною дитиною, полюбляла грати у футбол, полазити по деревах, загалом , мої батьки постійно були на чеку. Тиха година в дитячому садку була найбільшою трагедією. Однак усі риси непосиди начебто улетучились, тільки но я прийшла до школи. Це відбулося напевно тому, що навчання було для мене чимось незвіданим і цікавим. У школі вчилася на "відмінно" з першого класу, але ніколи для мене це не було в тягар. Це виходило саме собою, тому що завжди прагнула усе зрозуміти і вивчити. Хоча гуманітарні дисципліни не любила ніколи, за точні науки, а особливо математику і хімію бралася з задоволенням. Деякі вчителі, як мені тоді здавалося, дуже багато вимагали. І тільки після закінчення школи, а іноді і зараз, усвідомлюю, що від них одержала максимальні знання.
Лідером у класі не була, та я до цього й не прагнула. Зате завжди вміла знайти загальну мову з усіма. У класі в нас була своя маленька компанія, що трималася друг за дружку. Завжди разом брали участь у шкільних КВК і "Що? Де? Коли?". Разом мріяли про майбутні досягнення і майже усі вступили до нашого університету. Минулоло майже п'ять років із дня закінчення школи, а ми все рівно зустрічаємося нехай не часто. Але завжди бурхливо і весело згадуємо шкільні роки і з задоволенням обговорюємо те, що відбувається зараз у житті кожного з нас.
Закінчила школу з золотою медаллю і пишаюся цим досягненням, вважаю, що одержала її абсолютно заслужено. Про вибір спеціальності задумалася першого вересня 2000 року - останній "перший" дзвоник, останній рік у школі з магічним номером 13. Вибір професії прийшов якось сам собою. Здача вступного екзамену з хімії нітрохи не лякала. Хімію полюбляла завжди, їздила на шкільні олімпіади, а лабораторні роботи з цього предмету викликали бурхливий захват. Пішла на підготовчі курси при нашому університеті. Вступала по рейтинговим іспитам, але на бюджет так і не прорвалася. Але все рівно завзято йшла до своєї мети, як мене учила ненька. Вона завжди говорила і говорить мені, що усього в житті потрібно домагатися самой... У результаті пройшла на бюджет по співбесіді. Зараз згадую, як здавала іспити викладачам (як виявилося потім) своєї кафедри, яке відчувала при цьому хвилювання. Жодного разу з моменту вступу не пошкодувала про свій вибір. Тоді п'ять років тому я прийшла на курси в третій корпус і подумала: "Я хочу тут учитися. Я буду тут учитися!". Так і вийшло.
Зараз, будучи вже бакалавром своєї спеціальності, не втрачаю бажання якнайбільше довідатися про свою спеціальність. У майбутньому хочу бути професіоналом з великої букви.
На початку четвертого курсу почала розглядати питання про формування складу шахтних вод і під керівництвом доцента нашої кафедри Чудаєвої Галини Володимирівни визначилася з конкретними напрямками своєї роботи магістра й остаточно сформувала її назву: "Вивчення впливу важких металів у шахтних водах на стан навколишнього середовища м. Донецька". Розглядаючи різні літературні матеріали і проводячи самостійно аналіз шахтних вод, дійсно усвідомила серйозність і актуальність обраної для розгляду теми. Забруднення шахтних вод носять невипадковий характер, а значить необхідно бити тривогу, приділити цьому питанню окрему особливу увагу.
Про свої плани на майбутнє багато чого сказати не можу, тому що реально не замислювалася настільки далеко. До закінчення магістратури ще досить багато часу, і життя може піднести несподівані сюрпризи. Не вважаю себе імпульсивною людиною, але якщо виникне необхідність різко змінити своє життя, і я буду переконана, що так для мене буде краще, зроблю це обов'язково. Звичайно, хочу знайти роботу зі спеціальності і пробитися в житті. Але з не меншою силою я також хочу мати свій будинок і родину. Головне для мене самореалізуватися цілком як особистість. Ось те, чим я збираюся зайнятися найближчі років двадцять. А вдасться мені це чи ні, покаже час...
