Буряк Артем Дмитрович

Резюме

        Середній бал під час навчання в університеті 4,94. Вільно володію українською та російською мовами. В достатньому для читання обсязі володію англійською мовою. Захоплююся електротехнікой.

Автобіографія

        Я, Буряк Артем Дмитрович, народився 25 грудня 1983 року в маленькому шахтарському містечку Новогродівка (Україна, Донецька область).
        За своє щасливе дитинство я нескінченно вдячний моїм чудовим батькам. Мій батько - Буряк Дмитро Іванович, Почесний шахтар, багато років присвятив роботі й розвитку шахти «Росія», і мама - Буряк Валентина Іванівна, працівник сфери торгівлі. У першу чергу від них я отримав гарне виховання, цілеспрямованість, працьовитість і взагалі безліч важливих людських якостей, які дуже допомагають мені в житті.

        У дошкільному віці я був дуже товариською й активною дитиною, тому із задоволенням ходив у садок, де в мене було багато друзів. Всі дорослі повинні були відповідати на мої нескінченні питання “чому?” й “навіщо?”. Коли вони стомлювалися на них відповідати, то відправляли мене друг до друга за відповідями. Моїми улюбленими іграшками були всілякі конструктори, а ще машинки на дистанційному управлінні. Мені дуже подобалося створювати нове своїми руками, я з величезним задоволенням збирав різні саморобки.

        В 1990 році поступив у загальноосвітню школу №10 свого міста, що закінчив в 2001 році зі срібною медаллю.
        Про перший клас у мене залишилися самі райдужні враження. У цьому заслуга моєї першої вчительки, що виявилася чудовим викладачем і просто обожнювала дітей. Навчання мені давалася досить легко, на радість мені й моїм батькам. Вони ж створили всі умови, які дозволили мені розвиватися гармонійно й деякою мірою самостійно вибирати захоплення.
        Так у четвертому класі я вперше опинився в радіотехнічному кружку. Мені тоді здалося дійсним чудом створювати з “мертвих” радіодеталей справжні шедеври електротехнічних пристроїв. Згодом це стало моїм захопленням, і я став активним учасником кружка. Вже тоді межі моєї фантазії практично не було, під наглядом керівників я збирав різні пристрої: від новорічних гірлянд до логічних ігор з активним інтерфейсом.
        У школі відразу виявилося моє особливе прагнення вивчати точні науки. Моїми улюбленими предметами стали: фізика, геометрія, біологія, хімія, географія й література. Брав участь в олімпіадах по фізиці й хімії. А ще я просто обожнював лабораторні практикуми по фізиці.

        Логічним було бажання продовження моєї освіти в технічному ВУЗі. Вибір був зроблений практично відразу - Донецький національний технічний університет, як один із самих великій й авторитетних в Україні.
        Перші уроки від викладачів ДонНТУ я одержав вже в старших класах, навчаючись у школі Інженерного резерву при ДонНТУ. Там читалися курси лекцій по математиці й фізиці.
        ДонНТУ вразив мене своїм різноманіттям спеціальностей і напрямків підготовки. Після довгих роздумів вибір припав на спеціальність «Автоматизоване управління технологічними процесами й виробництвами». Немаловажну роль зіграли й позитивні рекомендації мого старшого брата Квітковського І.О., що вже навчався на другому курсі цієї спеціальності. Зараз, отримавши диплом бакалавра з відзнакою по напрямку підготовки «Автоматизація й компьютерно-інтегровані технології», я не розчарований у зробленому виборі.

        А ще це був перший крок у доросле життя, коли батьків уже поруч ні, але є гуртожиток №9 зі своєю моделлю побудови суспільства. За перший рік навчання в університеті я виріс із дитинства, а головне навчився вирішувати виникаючі проблеми самостійно й успішно.
        Перші курси порадували свободою реалізації творчих здатностей кожного студента, можливістю участі в різних конференціях. Цим скористався і я після написання наукової праці й участі в конференції по філософії.
        Також виявилися корисними мої практичні навички радіоаматора. На кафедрі ГЕА ім. Р.М. Лейбова мною і моїм другом Васильцем С. В. створено багато стендів для лабораторних робіт з напрямків: технічні виміри, автоматизація, електропривод. Сподіваємося, вони допоможуть наступним курсам пізнавати ази автоматизації технологічних процесів.

        На старших курсах почав активно цікавитися проблемами автоматизованого електропривода. Моїм науковим керівником став кандидат технічних наук, доцент Ставицький В.Н. Як тільки з'явилися перші предмети за фахом, мене вразило його вміння читати лекції цікаво й на доступній для студентів мові. Я вважаю, що ця людина - відмінний спеціаліст в області нових технологій й автоматизованого електропривода. Володимир Миколайович запропонував мені досліджувати цікавий і перспективний напрямок у сучасному електроприводі. Таким чином, була обрана тема моєї магістерської роботи - «Дослідження процесів й обґрунтування системи автоматизованого електропривода шахтного електровоза на основі використання вентильного двигуна». За попередніми результатами розгляду даної теми підготовлена науково-дослідна робота на внутрівузівський конкурс наукових праць, що була визнана гідною диплома.

        У магістратуру поступив, щоб одержати освіту, що відповідає європейському зразку. Найближчим часом планую успішно захистити магістерську роботу. Потім знайти гідну й цікаву роботу зі спеціальності, тому що зараз величезний дефіцит в інженерах моєї спеціальності.

        Згодом почуваю сили, а головне бажання, зайняти керівну посаду на одному з підприємств галузі.