Див. Wikipedia

      Катерина Арагонська прибула до Англії в 1501 році. Їй було 16 років і и вона повинна була стати дружиною спадкоємця трону Артура - сина короля ГенріхаVII. Таким чином, король хотів убезпечити себе від Франції й підняти авторитет Англії серед європейських держав.
      Катерина була молодшою донькою іспанських короля Фердинанда і королеви Ізабелли, і у випадку війни з Францією, тієї б довелося воювати на два фронти.
      Артуру на момент вступу у шлюб виповнилося тільки 14 років. Він був хворобливим, хворим на сухоту юнаком. І через рік після весілля вмер, не залишивши спадкоємця, тому що в інтимні відносини з дружиною так і не вступив.
      Катерина залишилася в Англії молодою вдовою, а фактично як заручниця, тому що до цього моменту її батько ще не встиг виплатити повністю її посягу, а до того ж платити, здається, й не збирався. У такій невизначеності вона прожила наступні вісім років.
      У неї не було нічого окрім титулу принцеси-удови, невеликого, майже злидарського утримання (але тільки по королівських мірках, звичайно) і супроводу, який винятково складався із дворян-іспанців, які приїхали разом з нею. Вона була тягарем і для короля Англії ГенріхаVII і для свого батька короля Фердинанда. Її матінка – відважна королева Ізабелла вмерла, а сестра Іоанна, з якою Катерину зв’язувала близька дружба, спочатку писала листи, а потім і зовсім перестала.
      Порятунок вона бачила в зреченні від мирської суєти й звертанню до Бога. У двадцять років вона поринула у суворий аскетизм – постійні пости і меси. Хтось із придворних, побоюючись за її життя, написав Папі Римському. І від нього негайно прийщов наказ: припинити самокатування, оскільки воно могло бути небезпечним для життя й, крім усьго іншого, могло в наслідок перешкоджати здатності до материнства.
      По суті, ті ж державні міркування, що й при шлюбі Катерини й Артура, посприяли одруженню Генріха – молодшого сина короля Англії, з Катериною, що була старше нареченого на шість років. Переговори щодо їхнього щлюбу почалися ще при житті Генріха VII і продовжилися після його смерті. Катерина стала королевою Англії через два місяці після сходження на престол Генріха VIII. Однак перед вінчанням Генріху довелося одержати дозвіл Папи – Юлія. Церковний закон забороняв шлюби (згодом саме на підставі незаконності шлюбу й буде побудований шлюборазлучний процес), але Папа Римський дав англійському королю спеціальний дозвіл, тому що Катерина й Артур фактично чоловіком і дружиною так і не стали.
      Про першу вагітність королеви було оголошено в червні, незабаром після вінчання. Однак пологи були передчасні, і Катерина народила мертву дівчинку. Але про це не поспішали повідомляти. Генріх продовжував підтримував слух про роди королеви, що наближаються, а Катерина, потираючи бажанню короля, також приховувала, хоча на сповіді зізналася, що була вігітна двійнею й лише одну дитину втратила передчасно. Вона боялася викликати на себе гнів свого батька Фердинанда і, тому сповістила про це тільки після того як знову була вагітна.
      Радісну подію затьмарила новина про те, що чоловік ій невірний. Перша подружня зрада відбулася із сестрою герцога Бекінгема, що із чоловіком жила при дворі. Про це незабаром стало відомо. Потім між герцогом і королем пішла сварка, і смертельно ображений герцог покинув двір, а коханка була відправлена до монастирю. Для королеви це також не стало таємницею, і між нею й невірним чоловіком намітилася тріщина.
      Проте це не завадило короліві народити дитину. Принц з’явився на світ у перший день нового року і за це був названий “новорічним хлопчиком”.
      Радості було без межі. Із приводу народження спдкоємця Генріх улаштував багаті свята, але дитина була слабка і через кілька тижнів померла.
      Через два роки після смерті “новорічного хлопчика”, Генріх вирішив воювати з французами, він прагнув слави видатного воєначальника. Регентшою він залишив Катерину. У той час, користуючись відсутністю короля, шотландські лорди під керуванням Якова IV перейшли границю Англії. 9 вересня 1513 року шотландці були розгромлені на пагорбах під Флодденом. Яків був вбитий. Катерина пишалася цією перемогою, і незабаром король одержав від неї подарунок – закривавлену сорочку шотландського короля.
      Через тиждень після битви Катерина народила мертвого хлопчика, а через рік з невеликим вона знову народила хлопчика, який через кілька днів помер. Її вік наближався до тридцяти.
      У смерті дітей Генріх обвинувачував дружину. Проте деяка провина лежала й на його роду. Із семи дітей короля Генріха VII троє вмерли в дитинстві, а принц Артур ледь дожив до юності.
      Наступна вагітність королеви протікала нормально. І 18 лютого вона народила дівчинку. Її нарекли Марією. На відміну від попередніх дітей Катерини, вона пережила небезпечні перші тижні й виглядала цілком здоровою.
      Марія Тюдор народилася під час трауру. Батько Катерини – Іспанський король Фердинанд помер. Ця звістка досягла берегів Англії перед самими родами, тому королеві цю новину не повідомили. Дізнавшись про смерть батька, Еатерина дуже горювала, однак, не того, що любила батька, а тому, що з його смертю розірвалися останні зв’язки з Іспанією, яка залишилася світлим спогадом з дитинства.
      Після народження Марії Катерина ше раз була вагітною. Проте і ця вагітність закінчилася народженням мертвої дитини.
      Генріх був розчарований. Він хотів спадкоємця. До того ж між ним і королем Франції був укладений договір, що по досягненні дофіном Франції віку 14 років, Марія вийде за нього заміж. Серед домовленостей було і таке, що у випадку, якщо у короля не буде спадкоємців чоловічьої статі, королевою після нього стає донька. Неможливим здавалося як і те, що жінка буде керувати країною, так і те, що Англія може перейти під владу Франції.
      У той час у короля почався роман з фрейліною королеви – Єлизаветою Браун. Вона - не єдина його інтрижка за останні роки, але саме вона народила йому сина – Генрі, що тепер може стати серйозною перешкодою на шляху дочки Катерини до престолу.
      В 1527 році Генріх вирішує розлучитися з Катериною. Він все ще прихильний до неї, однак, не втрачає надії мати законних спадкоємців, яких королева йому подарувати вже не зможе. На цей момент їй виповнилося вже за сорок. Він наполягає на анулюванні шлюбу, пояснюючи його незаконністю. Але цьому противиться племінник Катерини Карл V – король Іспанії. І під його тиском папа дозволу не дає.
      Генріх наполягає, він закоханий у молоду фрейліну Анну Болейн і має намирі одружитися з нею одразу після розлучення. Він намагався тиснути на Катерину, вимагаючи її згоди, але королева лише плакала і згоди не давала. Так у взаємних сперичаннях пройшло два роки. Генріх втрачав терпіння і заявив, якщо шлюб не буде анульований, “влада папського престолу в Англії буде анульована”. Але бажаного результату так і не домігся.
      Ці роки були для Катерини найважчі. Король розлучив її з донькою, віддалив від неї самих відданих людей, наводнивши свиту шпигунами й зрадниками, відібрав її коштовності, і тепер у них хизувалася його коханка Анна Болейн, вона тепер жила в апартаментах королеви.
      В травні 1533 року Генріх одружився з Анною. Він так і не отримав згоди ні Папи Римського, ні Катерини. Було вирішено, що з того часу, влада Папи на Англію не розповсюджується. Генріх оголосив себе головою Церкви (з 1534 року), а шлюб з Катериною недійсним. Народ любив королеву Катерину, вулиці міста наводнили пасквілі й листівки, що паплюжили Анну. Суддям і поліцеським було наказано карати кожного, хто буде пагано озиватися про нову дружину короля.
      Катерина цього шлюбу не визнавала. Вона продовжила називати себе королевою і на всі погрози відповідала, що вона законна дружина короля Англії.
      Ще два роки Катерина провела в невідомості. Їй не давали бачитися з донькою. Проте, незважаючи на всі лиха, в її серці залишилося місце для любові до чоловіка. Вона писала Папі, благаючи не забувати його про Генріха та Марію.
      Мешкала вона в невеликій кімнаті, вікна якої виходили на кріпосний рів наповнений протухлою водою, і запущений мисливський парк Кимболтона. Свиту її складали три фрейліни, півдюжини покоївок і кілька відданих іспанців, що догладали за господарством.
      В 1535 році вона захворіла, як стало потім відомо, невиліковно.
      7 січня 1536 року Катерина відчула, що помирає. Вона встигла надиктувати заповіт, за яким усі грощі, які мала, вона залишала своїм наближеним. Дочці вона заповіла свої хутра й золоте намисто, що входило до її посягу, привезеного з Іспанії. Також вона написала останньго листа до Генріха. У ньому вона благала його не забувати доньку, нагадувала про своє законне становище й говорила, що все ще любить його. Помоливщись за нього й Марію, Катерина померла.
      Вона хотіла бути похованою в монастирі ордена францисканців, але, тому що кілька років тому орден був заборонений, цього не трапилося. Все її майно було описане. Генріх не виконав більшості заповіту. Він забрав собі шахи з слонової кості й конторку для листуванняє. Анна ж прихватила скриньку для зберігання грошей, лавочку із слонової кості і ріг для вина прикрашений античними фігурамиє
      Похорон відбувся через два тижні. Катерину Аргонську поховали в абатстві Солтрі.

См. Wikipedia

      Цій королеві не поставили жодного пам’ятника на батьківщині, її ім’я асоціюється із кривавими розправами, день її смерті (і одночасно день сходження на престол Єлизавети I) відзначали в країні як національне свято.
      Марія Тюдор була першою дитиною Генріха VIII і Катерини Арагонської, яка не померла негайно, і це була велика радість. Після декількох невдалих вагітностей і народження дитин, які вмирали за кілька днів, Марія була просто чудом.
      Дівчинку охрестили в монастирській церкві біля палацу Грінвіч через три дні, нарекли її на честь любої сестри Генріха – Марії, Рози Тюдоров.
      Перші два роки Марія переїзджала із одного палацу в інший. Пов’язано це було із епідемією пітниці (швидше за все, одного з видів грипу), яку побоювався король, перебираючись усе далі й далі від столиці.
      Свита принцеси в ці роки складалася з леді-наставниці, чотирьох няньок, пралі, капелана, постільничого і штату придворних. Усі вони одягалися в кольори Марії – блакитний та зелений.
      До осені 1518 року епідемія відступила, і двір повернувся в столицю й до свого звичайного життя.
      У цей час у Франції на престол вступив Франциск I. Йому не терпілося показати свою силу й могутність. А бачив він це у війні або у дружньому союзі з Генріхом, через шлюб Марії із французьким дофіном.
      Переговори завершилися до осені 1518 року. Марія повинна вийти заміж за дофіна, коли йому виповниться чотирнадцять років. Серед умов було й таке: якщо у Генріха не з’явиться спадкоємця чоловічої статі, корону успадковує Марія. Проте у таку можливість Генріх не вірив, тому що ще сподівався на народження сина (королева мала народити), до того ж, здавалось неможливим, що керувати країною буде жінка.
      Королева народила мертву дитину, і Марія продовжувала залишатися основною претенденткою на Англійський престол.
      Дитинство Марії проходило в оточенні великої свити, що відповідала її становищу. Однак, батьків вона бачила досить рідко. Її становище злегка похитнулося, коли коханка короля Єлизавета Браун народила хлопчика (1519).
      План виховання принцеси був складений іспанським гуманістом Вивесом. Принцеса мала навчитися правильно розмовляти, вивчити граматику і читати грецькою та латиною. Величезне значення приділялося вівченню творчості християнських поетів, а для розваги їй рекомендували читати розповіді про жінок, що пожертвували собою. У вільний час вона займалася верховою їздою й соколиним полюванням. Однак, у її освіті був один недогляд, Марію зовсім не готували до керування країною.
      У червні 1522 року до двору Генріха прибув імператор священної Римської імперії Карл V. На його честь були влаштовані багаті свята.
      До цієї зустрічі готувалися кілька місяців. На ній був підписаний доровір про заручини між Марією й Карлом (заручини із французьким дофіном були розірвані). Наречений був старше нареченої на шістнадцять років. Марії у той час було тільки шість. Однак, якщо він сприймав цей союз як дипломатичний крок, то Марія відчувала до свого нареченого якісь романтичні почуття.
      В 1525 році, коли стало зрозуміло, що Катерина не зможе народити спадкоємця, Генріх замислився про те - хто стане наступним королем чи королевою.
      Якщо його незаконнонародженому синові були даровані титули раніше, то Марія одержала зараз титул принцеси Уельської. Цей титул завжди носив спадкоємець англійського престолу. Тепер їй необхідно було здійснювати керування своїми новими володіннями на місці.
       Уельс ще не був частиною Англії, а лише залежною територією. Вілійці вважали англійців завойовниками й ненавиділи їх. Принцеса виїхала у свої нові володіння наприкінці літа 1525 року з величезною свитою. На Марію були покладені обов’язки творити правосуддя й виконувати церімоніальні функції.
      В 1527 році Генріх ставився до Карла прохолодніше. Заручини між ним і Марією були розірвані незадовго до від’їзду Марії в Уельс. Тепер його цікавив союз із Францією. Марію можна було запропонувати в дружини самому Франциску I чи одному з його синів. Марія повернулася до Лондону. Вона стала достатньо дорослою, щоб відвідувати бали.
      Але цей рік обіцяв Марії не тільки свята. Улітку 1527 року Генріх вирішив анулювати шлюб з Катериною. Марія при цьому ставала незаконною донькою короля й втрачала свої права на корону.
      Наступні кілька років Марія була засобом Генріха давити на королеву. Катерина не визнавала недійсності шлюбу, а Генріх, загрожуючи їй, не дозволяв бачитися з донькою.
      Після самовільного розлучення Генріха життя Марії анітрошки не покращилося. Він знову одружився з Анною Болейн. А Марію відправив в услужіння до своєї нової дружини.
      Ера Анни була недовгою, на зміну їй прийшла тиха і спокійна Джейн Сеймур. Вона народила королю сина і спадкоємця, але незабаром умерла.
       Тепер король змінював дружин дуже швидко. Після Джейн була Анна Клевська, потім Катерина Хауард, а останньою – Катерина Парр. Життя Марії тепер залежало від того, які стосунки складалися у неї з новими дружинами короля.
      Після смерті Генріха Марія все ще не була одружена. Їй виповнилося 31 рік. Вона була другою претенденткою на престол після Едуарда – сина Генріха та Джейн Сеймур. Едуарду було дев’ять, коли він став королем. Він був слабким і хворобливим хлопчиком. Регентами при ньому стали герцог Сомерсет и Уільям Педжет. Вони побоювалися, що у випадку, якщо, Марія вийде заміж, то за допомогою чоловіка спробує захопити престол. Її намагалися тримати подалі від двору і усіляко налаштовувули проти старшої сестри молодого короля.
      В 1553 році Едуард помер. Після нього королевою на кілька тижнів стає Джейн Грей. Проте народ підняв бунт. Джейн зсунули, а королевою стала Марія. Їй було 37 років.
      Після правління Генріха VIII, що оголосив себе главою Церкви, у країні було зруйновано більше половини церков і монастирів, після Едуарда, коли його наближені розкрадали казну, на долю Марії припала тяжка задача. Вона отримала бідну країну.
      Вона знову наблизила до себе тих людей, які ще недавно були проти неї, вона знала, що з їх допомогою буде правити країною. Вона почала відновлення в країні католицької віри, реконструкцію монастирів. Проте на час її володіння країною прийшлася велика кількість страт протестантів.
      Улітку 1554 року Марія вийшла заміж за Пилипа - сина Карла V. Він був на 11 років молодший за свою дружину. За шлюбним договором, Пилип не мав права втручатися в керування державою, діти народжені в цьому шлюбі ставали спадкоємцями англійського трону. А у випадку передчасньої смерті королеви, Пилип повинен був повернутися назад в Іспанію.
      У вересні лікарі виявили у Марії ознаки вагітності. Народження дитини очікували в кінці квітня, але настало літо, а дитина так і не з’явилася. У королеви була помилкова вагітність.
      Через якийсь час Пилип вирішив покинути Англію. Він повертався до дружини лише раз, увесь інший час проводячи в Европі.
      Здоров’я Марії николи не було міцним, а зараз воно і зовсім погіршилося. Королева захворіла і 17 листопада 1558 року померла.
      Тіло королеви поховали у Вестмінстерському абатстві.
      Почалася ера Єлизавети...

ДонНТУ> Портал магістрів ДонНТУ> Персональна сторінка | Бібліотека| Реферат | Посилання | Звіт про пошук