Біографія:

         Мене звуть Коломоєць Марина Ігорівна. Народилася 9 квітня 1983 року у шахтарському місті Горлівка Донецької області.

         Мої батьки чудові люди, про них писати можна скільки завгодно. Батько, Коломоєць Ігор Анатолійович, – не тільки шахтар з великим стажем роботи, а й просто люблячий батько. Працював начальником ділянки в шахтопрохідницькому управлінні. Зараз займається підприємницькою діяльністю. Мама, Ломонос Олена Іванівна, - начальник відділу кадрів на шахті, тому можна сказати, що теж трохи шахтар, оскільки все знає про шахту, але тільки в теорії. А ще у мене є менша сестричка – Коломоєць Алла Ігорівна. Вона майбутній еколог. Зараз навчається на третьому курсі на факультеті «Геотехнології та управління виробництвом».

         Про себе, як про людину, особистість писати самій важко – це легше зробити людям, з якими я живу, вчуся, спілкуюся. Але, судячи з кількості моїх друзів, можу точно сказати, що я товариська і цікава людина. Мені подобається все нове і незвичайне, люблю природу і все живе, а також цікаві книги і музику.

         А зараз небагато про етапи мого життя, включаючи теперішній час...

         У дошкільному віці я була дуже цікавою і товариською дитиною. Рано почала ходити і розмовляти, і мене швиденько батьки віддали в дитячий садок, де розкрилися мої таланти в області поезії і акторської майстерності, що в майбутньому зіграло не останню роль у моєму житті.

         У 1990 році я, як і всі звичайні діти, пішла в загальноосвітню школу в перший клас. Закінчила 9 класів з грамотою за відмінні успіхи в навчанні і активну участь в суспільному і культурному житті школи і міста. Під час навчання в школі приймала активну участь в шкільних і міських олімпіадах і змаганнях. Особливу увагу надавала вивченню математики. Надалі це допомогло мені вступити у 1998 році в Горлівський технікум Донецького Національного університету на денне відділення на спеціальність "Економіка підприємства". Хотіла стати великим економістом.

         У технікумі вчилася три роки, за які розкрила себе як творчу людину. Я була організатором культурно-масових заходів, за що і одержала подячну грамоту від адміністрації технікуму і викладацького складу. Крім того брала участь у відкритих уроках і семінарах. Мої роботи з української і світової літератури виставлялися на конкурсі "Духовність в Україні" в місті Горловці і зайняли призові місця. Також я не забувала про спорт, була членом збірної команди технікуму з баскетболу. Наша команда зайняла друге місце в змаганнях в місті Артемовськ між баскетбольними командами технікумів Донецької області.

         У 2001 році я з червоним дипломом закінчила Горлівський технікум і в цьому ж році вступила до Донецького Національного технічного університету на денне відділення факультету "Енергомеханіки і автоматизації" за фахом "Збагачення корисних копалин". Вирішила спробувати себе в ролі інженера (я вище згадувала, що мені подобається все нове і цікаве)! Вибір факультету був не випадковим, оскільки його закінчили мій тато, дядько і два старших двоюрідних брата. А ось спеціальність вибрала, тому що в сім'ї шахтарів хотілося бути схожою на своїх батьків, бабусь і дідусів, а збагачення корисних копалин не така вже і важка спеціальність для дівчинки, а головне – пов'язана з вугільною промисловістю. Вчуся в групі ОПИ-01 б в магістратурі. Живу в гуртожитку № 9.

         З першого курсу я – староста групи. Моя група – супергрупа, без якої моє студентське життя просто не відбулося б.

         В університеті я також в центрі всіх подій, оскільки є головою студентського самоврядування факультету "Енергомеханіки і автоматизації". Не забуваю і про наукову діяльність. Беру активну участь у наукових конференціях, семінарах з політології, психології, філософії. Зараз більшу увагу надаю магістерській роботі.

         Після закінчення університету мені б хотілося поступити в ще один університет і здобути другу вищу освіту. Моя мрія стати юристом. Це поки тільки в проекті. Добре, коли у людини є мрія, і вона прагне її здійснити. Я дуже цілеспрямована, тому думаю, що у мене все вийде!!! І Вам бажаю того ж! :)