|
Народився в індустріальному місті
Макіївка 28 вересня 1984 року. У батьків, я був другим сином. Мама на той
час працювала у відділі кадрів макіївського управління торгівлі, батько, як і
зараз, працював на Макіївському металургійному заводі - слюсарем. Я дуже вдячний своїм батькам за безмежну
любов та піклування, як в малому віці так і зараз, а
своєму брату за постійний захист від будь яких перешкод. Так я
потихеньку підростав і страшно любив усіляку техніку, розбирав її, але
чомусь завжди в мене залишалися зайві деталі.
Потім, з 3-х років, почався дитячий садочок, щоранку мене туди
водив мій брат. Я жахливо не любив вставати дуже рано, але це, як
виявилося, було потрібно мені й моїм батькам.
Молодша школа, чимось особливим не запам'яталася. Я завжди з
однокласниками «мотався» по коридорах школи, утилізуючи при цьому «купу»
енергії. Таланти з'явилися майже відразу - я дуже хотів знати англійську
мову, і відмінно завжди виходила математика.
У старшій школі всі стали більш відповідальними й стриманими, я теж
не був виключенням із цих правил. Намагався добре вчитися, але як
виявилося, виконуючи повністю шкільну програму не можна просто вступити до
університету. Особливі досягнення у випускному класі - це були грамоти зі
змагань по футболу і зборів по допризовній підготовці.
Університет вибрав, майже відразу, мене давно, як я вже говорив,
залучала техніка, якісь механізми й машини, отже - Донецький національний
технічний університет. А от зі спеціальністю потрібно вже було довго
думати. Крім техніки я дуже любив електрику, як говорять - «Це моє!». Так
і вибрав спеціальність - Електромеханічне обладнання енергоємних
виробництв (ЕМО).
Перші враження про університет - це повна воля у всьому, навчання
зовсім не складне, головне старання, і, звичайно ж - ніяких щоденників,
класних керівників, батьків і просто наглядачів.
Навчання з кожним роком ставало усе цікавіше й цікавіше - нові
предмети, нові викладачі (цікаві, веселі, смішні, хмурі й злі). Практика
завжди підкріплювала теоретичні знання й давала практичні навички, вчила
знаходженню в колективі й професійній роботі. Проблем у період навчання
практично не виникало, хіба що - як вчасно доїхати до місця навчання.
До досягнень можу віднести: - Курсова робота із програмування на
другому курсі була відправлена на всеукраїнський конкурс.
- Також на другому курсі була
написана наукова праця по філософії на тему «Гуманізм в історії
Київської Русі», з роботою виступав на університетській конференції.
- На третьому курсі
вступив до факультету перепідготовки кадрів і підвищення
кваліфікації, на спеціальність: «Інформаційні управляючі системи й технології (ІУС),
з цілю отримання другої вищої освіти.
- Виступав на
конференції «День науки» на кафедрі ГЗТіЛ, доповідав свою наукову роботу.
- У
2005 р. одержав диплом бакалавра з
основної спеціальності з відзнакою.
- У
2005р. вступив до магістратури з
основної спеціальності.
На четвертому курсі почався новий етап університетського життя - це
вибір теми по НДРС. Моя тема прийшла відразу, на практиці я постійно бачив
на території шахти гори конвеєрної стрічки, виникло запитання, як і куди
можна використати цю відпрацьовану стрічку. Була зроблена рутинна робота,
тема була погоджена з керівником, виявилося, цією проблемою ніхто не
займався. Питання переробки відходів гірничого виробництва, так званих
«териконів», став перед мешканцями нашого регіону вже давно, а проблемою
нагромадження відпрацьованих гумовотканинних стрічок ніхто не займався,
однак довжина конвеєрних стрічок на шахтах України становить 1700 км, а
термін служби біля 3-х років, отже, щороку потрібно утилізувати близько
600 км відпрацьованих конвеєрних стрічок. Отут відразу розуміється
важливість даної проблеми. Я став вирішувати цю проблему, використовуючи
науковий підхід. Також паралельно розробці теорії утилізації, розробляю
автоматизовану систему керування технологічним процесом.
Перспектива на найближчі 5 років - це закінчити магістратуру,
закінчити навчання на другій спеціальності й знайти гарну роботу, що
зв'язувала б мою основну спеціальність і другу.
Найближчі 25 років - Майбутнє неможна
прогнозувати. Але маю наміри постійно вдосконалюватися. По-перше -
це створити гарні умови для подальшого життя. На даний
час, великими темпами розвиваються інформаційні технології - і в
цьому образі, я бачу і своє майбутнє. Хочу керувати розробкою та розробляти
програмні продукти, орієнтовані на бази даних. По-друге, як звичайно роблять усі чоловіки -
посадити дерево, виростити сина та побудувати гарний, затишний
будинок.
|
e-mail -
razuvaev06@yandex.ru