Хромова Олена Миколаївна

Дитинство

Я народилася 26 липня 1984 року в місті Біла Церква Київської області, на Батьківщині моєї мами Ставцевої Ірини Інокентіївни. Одразу після мого народження мене привезли додому, в Донецьк, де на мене з нетерпінням чекали батько Хромов Микола Анатолійович і дворічна сестричка Аня. Мої батьки вже на той час добре влаштувалися в житті: мати одержала диплом спеціаліста по напрямку «Обчислювальна техніка» в ДПІ, та працювала в обчислювальному центі Донецької Залізниці (де працює і дотепер), батько ж, отримавши диплом спеціаліста хіміка-механіка нашого ВНЗ, починав свою трудову діяльність на Авдієвському коксохімічному заводі.

Незважаючи на те, що своєю Батьківщиною я вважаю Донецьк, Білу Церкву, це миле містечко, я полюбила з перших хвилин життя. Саме в ньому я зазвичай проводила свої шкільні канікули й тому найкращі спогади дитинства пов’язані саме з цим містом. Я й досі намагаюся приїжджати в Білу Церкву кожного року, щоби погуляти в видатному дендропарку Олександрія, скупатися в річці Рось.

Та все ж мої трудові будні були пов’язані з Донецьком. Тут працювали мої батьки та звідси й почалася моє трудове життя. Почалося все з дитсадка. Пасочки користувалися великою популярністю в моїй групі. Мати була дуже задоволена, коли вихователі розповідати, з якою щільністю я вимивала іграшки після вулиці на «прибиральному» часі. В пам’яті надовго залишиться добра виховательниця Нина Дмітрієвна, яка вчила нас точечному масажу, елементам йоги, закалювання. Далі я опановувала науки читання, писемності, основи арифметики. Але це було вже в начальній школі…

А до школи був ще кружок естетичного розвитку дітей в ДК ім.. Леніна, куди батько щоденно тягав мене на трамваї. Там ми займалися англійським, ритмікою, малюванням та музикою. Мудрі викладачі виявили в юного дарування здібності в музики та англійській мові, однак в глибині душі я тягнулася до танців.

Початкова школа

1-го вересня 1990 р. в гарному настрої з великим білим бантом я радісно крокувала з мамою в нульовий клас 2-гої школи (з англійським нахилом), не догадуючись про те, який непростий шлях довжиною в 11 років чекає на мене попереду. Пам'ятаю, як ми, маленькі діти, ховалися під кроватями від грозного, але всепрощающого вчителя англійської мови. Наступного року батьки віддали мене в музичну школу, таким чином мій 8-ми часовий робочий день був повністю складений.

В третьому класі я самостійно пішла в Дитячий будинок культури залізничників на танцювальний кружок і зрозуміла, чтого мені в житті навистачало. Танці захопили мою душу та досі я йду по життю танцюючи! Нашу танцювальну групу часто запрошували в школи та технікуми. Також ми виступали й на міських святах у парках та на площах. Тоді ж я вперше за стільки років невтомної праці отримала своє перше вознагороду. Це були командировочні в розмірі 2 грн., які нам видали для виступу в Макіївці, куди ми їздили на цілий день.

З самого дитинства мені в школі подобалися уроки англійської мови. Починаючи з п'ятого класа, наша любима вчителька англійської мови, класний керівник, Полякова Світлана Яківна, з усією теплотою душі прививала нам любов до цього предмета. У нас було багато спеціалізованих курсів, з якими я успішно справлялася. Уроки музики, малювання та фізвиховання приносили мені масу задоволення, проте в той час я усвідомлювала, що найбільш перпективний напрямок - іноземні мови, й тому я себе в майбутньому бачила перекладачем англійської мови.

Паралельно зі шкільною програмою, я продвигалася в познанні музичної грамоти. Моєю спеціалізацією було фортепіано, та довгий тереновий шлях вів мене до одержання в 1997 році свідоцтва про закінчення з відзнакою ДМШ № 1 (Дитяча музична школа № 1).

Старші класи

Ближче до дев'ятого класа я почала серьозно замислюватися над майбутньою спеціальністю. Мрії стати перекладачем почали поступово розвіюватися, що буцло пов'язано зі складністю вступу до ВНЗів за даним престижним напрямком, да і математика почала легко даватися. Шляхом довгих міркувань, я дійшла висновку, що хочу пійти по стопам батька та стати хіміком. Цей напрямок мене зацікавив тим, що спеціалісти-хіміки можуть бути влаштовані працювати на конджитерських, фармацевтичних підприємствах, в лабораторіях, де можна виводити нові молекулярні формули!

Із другого півріччя 9-го класу я почала готуватися до вступу на хімічний профіль у ліцей при ДонНУ на підготовчих курсах. Ці заняття зіграли важливу роль у моєму професійному житті. На щастя, так зложилося, що бажаючих вивчати хімію, крім мене, не виявилося, і ми з молодою вчителькою хімії Христиною Анатоліївною займалися вдвох. Заняття проходили інтенсивно, і з кожним вирішеним завданням я не тільки просувалася в розумінні цього предмета, але й поступово структурувала свої знання по математиці. Результатом того є мої успіхи й перемоги в олімпіадах по цих предметах. Але, до невдачі ліцею, мене туди не прийняли. Вступні іспити складалися із трьох етапів: двох тестувань (по розумовому розвитку й по шкільній програмі), які я пройшла з більшим відривом від конкурентів, а також нещасливого екзамену з хімії. Тоді я вибрала альтернативний напрямок - математику й перейшла у фіз-мат школу №17. Однак зайнятими пізніше 2-ми місцями в районних олімпіадах по хімії я неодноразово доводила, що ліцей втратив у моїй особі гарного фахівця-хіміка.

Життя йшло своєю чергою, і я волею долі виявилася в одній з найкращих по підготовці фізики й математики установ міста Донецька - загальноосвітній школі № 17. Нелегко прийшлося мені пережити цей «перехідний» період. Звичайно, я догадувалася, що перехід зі школи з англійським ухилом у физ-мат позначиться на успішності по профілюючих предметах нової школи, однак, про те, що я буду мріяти про четвірку в табелі, при відмінному атестаті за 9-й клас, мені зовсім не думалося. Слід зазначити, що викладачі по інших дисциплінах, особливо, по хімії, інформатиці, українській мові, вимагали не меншої уваги до їхніх предметів. Зі своїми труднощами я змогла впорається, і як результат - закінчення школи з відмінним атестатом. Однак, наш наставник, математик зі світовим ім'ям, заслужений вчитель України Володимир Іванович Лисов не раз призивав нас не «гнатися» за оцінками, а вчитися думати.

З 17-ю школою зв'язано багато важливих подій, що відбулися в моєму житті. І саме головне серед них - це перше справжнє знайомство з комп'ютером й інформатикою, основними напрямними мого наступного вибору спеціальності. Перший урок інформатики мені запам'ятався відразу письмовою самостійною роботою, на якій я навряд чи змогла зробити половину завдання. Мої однокласники вивчали інформатику з 8-го класу, і для них такі завдання були знайомі. Часом було кривдно за свою безпорадність й опускалися руки, але підтримка батьків і друзів завжди виручала й не дозволяла здаватися, адже попереду було стільки незвіданого! Щоб заповнити пробіл знань, я пішла на курси інформатики при нашому університеті, і на два роки мій навчальний режим був спланований без вихідних. Заняття на курсах дали свої плоди: поступово освоювалися базові алгоритми й принципи кодування, що відображалося в підвищенні оцінок по інформатиці в школі. Освоєння навичок роботи за комп'ютером ішла паралельно з вивченням інформатики й програмування. У школі № 17 уже на той час був сучасний комп'ютерний клас із доступом в Internet, подарований дружиною президента Людмилою Кучмою. Саме в цьому класі я вперше відчула можливості комп'ютера по полегшенню рутинної роботи, а також міць всесвітнього ресурсу - Internet. І отут доля підвела мене до вибору спеціальності програміста.

Крім інших захоплень, у старшій школі я активно займалася баскетболом. Наш тренер з фізкультурі Нікулин Микола Семенович організував факультативні заняття, де ми грали в гру «33» годинами. В 11-тім класі проходили змагання між школами Ворошиловського району, де наша жіноча збірня блискуче зайняла 1-е місце, обігравши 6 шкіл-учасниць.

Останній рік навчання в школі пролетів швидко, і наступив час вступних тестувань. До цього часу основні напрямки вибору вищого навчального закладу й факультету були сформовані: навчальний заклад - ДонНТУ, по-перше, оскільки в його стінах училися мої батьки, по-друге, по багатьом порадам і думкам, що цей заклад випускає кращих фахівців; вибір факультету «Обчислювальна техніка й інформатика» обумовлений тим, що сама назва в ньому відображає те, чим я б хотіла займатися надалі. А от з вибором спеціальності я довго коливалася: оскільки я знала, що ОТ і СП - це в основному так називані «чоловічі» спеціальності, то залишилися дві: ЕКІ й ПЗ. Обидві гідні вибору, однак все-таки вибір припав на останню, оскільки хотілося більш глибоко зрозуміти й вивчити програмування, що, при необхідності, можна застосовувати в різних областях знань, у тому числі й в економіці.

Університет

На обрану спеціальність в університет надійшла по співбесіді. Перші враження від університетських занять були незабутніми й неоднозначними. З одного боку, деяке розчарування: затишні класні кабінети змінилися величезними університетськими аудиторіями з довгими-довгими партами, а з іншого боку - сам навчальний процес, у якому «відсіялося» стільки неосновних шкільних предметів! Серед наступних вражень я б відзначила методи викладання англійської мови в університеті. Набагато цікавіше було виконувати вправи по підручниках Headway, у той час, як у школі ми вчили тексти з радянських книжок.

Всі семестри ретельно намагалася здавати на відмінно. На початку, стимулом була підвищена стіпендия й задоволена посмішка на обличчі батьків, потім, стали вдалині виднітися перспективи вступу до магістратури, і це дало новий поштовх моїм прагненням. На другому курсі мною була обрана дисципліна «Теоретична механіка» у якості додаткової. Також, викладачка англійського порадила пройти тест для навчання в експериментальній групі англійської мови для успішних студентів. Пройшовши тест, я в такий спосіб відвідувала два додаткових предмети.

До середини 4-го курса на канікулах я всерйоз замислилася про роботу. Думка про те, що варто набратися досвіду безпосередньо в моїй області професійного інтересу, постійно крутилась у голові. Після декількох телефонних дзвінків по оголошеннях, я вирішила запропонувати свої послуги фірмі «Maus Software», де мною зацікавились, і по проходженню непростого тестування, прийняли як програміст. І от тепер з березня 2005 року я проходжу стажування у фірмі «Maus Software», де беру участь у розробці пакета для розрахунку й проектування деталей машин «MDESIGN mechanical».

Обрана мною тема наступна: «Побудова сіткової моделі об'єктів складної форми за довільним набором точок для візуалізації та моделювання в тривимірному просторі» по напрямку «Комп'ютерна графіка». Мотиви вибору можна пояснити актуальністю. У цей час застосування комп'ютерів у науковій сфері постійно зростає, і, разом з тим, виникає необхідність у якісній і швидкій динамічній візуалізації наукових експериментів, моделювання поводження й властивостей тих або інших об'єктів. Я вважаю, що дана область застосування комп'ютерної графіки вивчена не до кінця, і в ній є білі плями, які необхідно заповнити. Можливо, також одним з вирішальних факторів було те, що в цій області застосовується математика, що мене завжди цікавила.

У найближчому майбутньому хотілося б успішно захистити выпускну роботу й відправитися за кордон з метою одержання досвіду програмування, і, можливо, продовження навчання. У подальші плани входить створення сім'ї, вивчення італійської та німецької мови, а також постійне підвищення рівня кваліфікації.