| Автореферат | Електронна бібліотека | Інші ресурси | Звіт по пошуку | Індивідуальне завдання |
Клименко Іван Володимирович
Кафедра: Прикладної математики і інформатики
Спеціальність: Програмне забезпечення автоматзированных систем
Тема магістерської роботи: "Логічне і параметричне моделювання МОН НВІС"
Керівник: д.т.н, с.н.с Андрюхін Олександр Іванович
Факультет: Обчислювальної техніки та інформатики
|
Біографія
Головне Я, звичайний рядовий громадянин Украіни. Спокійний, врівноважений, трохи ледачий і достатньо упорний. Дуже люблю програмувати. Мені подобається вси, що з цим зв'язано. Люблю спорт, різний, але більше за все різні види гоночних змаганнь. Коротка історія життя Народився я 7 червня 1985 року, у місті Донецьку. Як і більшість дітей, ходив у дитячий садок. Тому що це було моє напівусвідомлене життя, із цього періоду згадати майже нічого не можу. Хіба, тільки, що говорити я почав раніше, ніж ходити. І, що в садку, як, знову ж, більшість дітей, мені не подобалося. У віці 6-ти років батьки (Клименко Поліна Іванівна й Клименко Володимир Костянтинович) вирішили віддати мене в школу. Оскільки, мама моя працює в обласній клінічній лікарні, для того, щоб зручніше було відвозити й забирати мене, я пішов в 1-й клас загальноосвітньої школи №12, що знаходиться неподалік. Ця школа була однією з перших у Донецьку, що перейшла на українську мову навчання. І я потрапив в один із двох, на той момент експериментальних класів. Так вийшло, що вчитися мені довелося із семилітками, у результаті чого я не ходив в 4-й клас і закінчив школу в 16 років. Коли я закінчив 3-й клас, ЗШ №12 привласнили звання ліцейної і мені потрібно було зробити перший у своєму житті серйозний вибір - у класі з яким ухилом навчатися далі. Вибір був невеликий: фізико-математичний, російский клас із ухилом в історію й український гуманітарний. Хоча, з математикою в мене було не дуже добре, ця наука мені подобалася. Тому, не дуже роздумуючи, я пішов у математичний 5-А(Л) клас. У середніх класах школи був спокійним і відносно дисциплінованим. До навчання ставився філософськи, з розділовим підходом. Уже в 6-му класі чітко диференціював, які предмети мені подобаються, які не подобаються й, відповідно, вчив їх або не вчив. Особливого старання навіть у тих предметах, які мені подобалися, не проявляв. Тому, у навчанні зірок з неба не хватав і був твердим хорошистом. У період мого перебування в 8-му класі, моя рідна школа №12 остаточно стала "Ліцеєм Калінінського району з фізико-технічним, юридичним і економічним профілем". Була врочиста посвячення в ліцеїсти, багато гордості й радості. Однак, у програмах навчання тоді ще нічого особливого не змінилося, крім пари додаткових предметів та посиленого вивчення профілюючих. У моєму відношенні до навчання, як і до навколишнього світу, теж нічого не змінилось. Хіба, тільки, що однокласники перестали зважувати на ту невелику різницю у віці, що заподіювала мені невеликі незручності в спілкуванні раніше.
На початку 11-го класу потрібно було робити другий серйозний вибір для подальшого життя - відповістити на запитання "Ким ти хочеш стати?". Тільки, якщо раніше можна було відмазатись, сказавши "Космонавтом!", то тепер потрібно було трохи подумати. Покопавшись у собі, я з жахом виявив, що якоїсь особливої тяги до чогось конкретного в мене немає. А вибір був величезний, тому що батько сказав, що забезпечить мені будь-яке навчання в будь-якому ВНЗ, яке я захочу. Довелося копатися в собі глибше.... Після чого я зрозумів, що хочу бути або лікарем (це - з дитинства) або програмістом (це - від нездорової тяги до комп'ютерів). Оскільки моя мама - лікар, після короткої розмови з нею, я твердо вирішив учитися будь якій технічній спеціальності. У результаті, з вибором інституту стало набагато простіше: тому що, який найкращий технічний університет у Донецьку й не тільки!? Правильно! ДонНТУ! :) Перший і другий курси були досить складними, тому що доводилося звикати до процесу навчання й контролю знань, які кардинально відрізнялися від шкільних. Трохи дивувала кількість загальноосвітніх предметів (не за фахом). Насправді, це дивувало мене увесь час навчання. Я гадаю, це "хвороба" нашого ВНЗ. На молодших курсах з'явилося багато нових друзів і знайомих, тому життя стало більш веселим. ;) Третій і четвертий курси були цікавішими. Я на здобув якийсь багаж знань з програмування. З ним з'явилося непереборне бажання терміново знайти роботу й сполучати її з навчанням. Після декількох спроб, які були вдалими тільки частково, я зробив два дуже важливих висновки: 1 - завжди складати трудовий договір; 2 - потрібно шукати підробіток і не більше того, інакше доводитися жертвувати навчанням, а коли в інституті починаються проблеми - жертвувати роботою й т.д. Уж не говорячи про те, що ніхто не хотів платити нормальну зарплатню ще не зовсім фахівцеві, зате всі експлуатували нещадно, змушуючи працювати за двох. Підробітком, а також джерелом чималого досвіду, для мене стала ЗАТ "Редакція газети "Донбас". Мене туди влаштував брат, на місце Web-дизайнера. Саме там були написані мої перші затребувані програми, створені два перших сайти. А вільний графік ніяк не впливав на навчання... Після складання держ. іспиту і одержання звання бакалавра знову потрібно було вибирати: продовжувати навчання по програмі спеціаліста або магістра. Я подав заяву до вступу в магістратуру, не дуже сподіваючись на успіх. Проте, пройшов конкурс. Від магістратури ДонНТУ, я, чомусь, очікував чогось особливого. Але, крім додаткового семестру, науково-дослідної роботи й обов'язкової участі в конференціях, нічого нового не було... Що стосується планів на майбутнє, то тут можна написати дуже багато. Тому, я скажу дуже коротко: хочу закінчити магістратуру і знайти хорошу роботу. Наприкінці хотів би подякувати, у першу чергу, батькам, за те, що дали мені можливість одержати хорошу спеціальність; викладачам, за ті знання, якими вони щедро із мною ділилися; свого двоюрідного брата Клименко Костянтина Миколайовича, за те, що навчив мене всьому що знає сам; друзів й одногрупників за допомогу й підтримку у всьому.
|
| Автореферат | Електронна бібліотека | Інші ресурси | Звіт по пошуку | Індивідуальне завдання |