Організаційні структури дистанційного навчання

Щодо організаційних структур дистанційного навчання в сфері вищої освіти можна виділити 4 основні її моделі.

1. Доповнення традиційної університетської освіти. Переважна більшість ВНЗ, що надають ДО, це традиційні університети та коледжі зі студентами, що навчаються, так би мовити, "на місці" (оn-саmрus). Такі заклади пропонують у рамках ДО деякі дисципліни або навіть цілі програми. Студенти такої форми навчання зараховуються в університет за традиційною схемою, працюють з тими самими викладачами, що й студенти денного відділення. Різниця полягає лише в спілкуванні: викладачі створюють сайти в мережі Інтернет, які доповнюють їхні курси та забезпечують доступ до знань студентам, які перебувають за межами навчального закладу (оff-campus).
2. Консорціуми. Існують різні угоди, за якими кілька коледжів (університетів) об'єднуються через державну або регіональну мережу з метою надання бажаючим програми ДО. Право надання ступеня або кредитних годин зберігається за ВНЗ, а не за консорціумом. Прикладом такої моделі організації дистанційного навчання є так звана Освітня мережа штату Мен (Тhе Еduсаtіоn Nеtwоrk оf Маіnе), створена на базі Університету штату Мен у 1988 р. для обслуговування вищих навчальних закладів цього штату.
3. Угоди. Йдеться про різноманітні угоди між вищими і навчальними закладами, викладачами й провайдерами щодо надання ДО. На відміну від консорціумів, право надання академічного ступеня за такими угодами належить структурі, яка виникає внаслідок підписання й реалізації угоди, а не університетам (коледжам), що підписали угоду. Як приклад такої структури можна назвати "Університет губернаторів штатів" (Governors State University), яка сьогодні співпрацює з 25 місцевими коледжами по всій країні, надаючи "дорослим" студентам можливість здобути вищу освіту на рівні бакалавра, не залишаючи місце проживання.
4. Віртуальні університети. До цього типу належать вищі навчальні заклади, які надають більшу частину своїх програм за допомогою засобів сучасної технології. Прикладом таких організаційних структур є Британський відкритий університет та Західний губернаторський університет.

Такий вид дистанційного навчання, як відкриті університети, вельми поширений у деяких країнах (США, Велика Британія, Нідерланди). Доступ до відкритих університетів не залежить від попереднього рівня освіти, приймаються всі заявки. Угода між Відкритими університетами Великої Британії і Нідерландів передбачена можливість вільного переходу з одного закладу до іншого з урахуванням набраних балів (кредитів). Одержані дипломи мають таку саму силу, як і дипломи традиційних університетів. Навчання у Відкритому університеті Великої Британії, наприклад, багатоканальне і здійснюється переважно через спеціальні телевізійні передачі, кореспонденцію, організацію робочих груп (work-shops, курсів і семінарів у центрах Відкритого університету, розкиданих по всій країні, через персональні консультації.

Курси дистанційного навчання дають змогу економити час і здобути вищу освіту без відриву від основної роботи. Наприклад, університет Роберта Гордона пропонує дистанційний курс підготовки дипломованих медсестер. Студенти одержують персональні пакети програм. Робота з цими програмами дає змогу зменшити час перебування в університеті з 27 до 6 тижнів. Практикується цільовий підхід до створення навчальних матеріалів для дистанційного навчання - їх підготовка й тиражування здійснюється при фінансуванні зацікавленої компанії. Вражає й широкий діапазон охоплення дистанційним навчанням (від Європи до Південно-Східної Азії). Деякі курси дистанційного навчання університету Роберта Гордона (наприклад, курс "Видавнича справа") дають освіту на рівні магістра! Курс дистанційного навчання "Видавнича справа" розрахований на три роки. Персональний керівник (tutor) студента підтримує з ним контакт телефоном, а методист (administrator) одержує контрольні завдання студента і підтримує з ним зворотній зв'язок.

Деякі вищі навчальні заклади здійснюють навчання віддалених користувачів в онлайновому (інтерактивному) режимі. Інтерактивний зв'язок та мультимедійні засоби дедалі ширше використовуються при навчанні на різноманітних курсах підвищення кваліфікації без відриву від виробництва, які проводять університети.

Не останнє місце в системі вищої освіти на Заході посідають літні школи при університетах, які виконують не тільки роль підготовчих курсів, а й функцію семінарів, дискусійних і пропагандистських форумів, оперативно реагуючи на актуальні проблеми суспільства.

(За матеріалами статті
"Дистанционные методы обучения.
Состояние, проблемы, перспективы."
// Дайджест педагогічних ідей та технологій
"Школа - парк". - 2001. - № 3-4. - С. 81 - 103)