Самойлова Тетяна Олександрівна магістр ДонНТУ 2006

Резюме

Професійні навички:

Web-технології (Macromedia Flash, HTML, CSS, Perl, PHP, Java Script);
Програмування(С, С++, Java, Pascal, Assembler, Prolog, Lisp);
Бази даних (MS Access , MySQL);
Програмне забезпечення (Windows 98/XP, Linux, MS Office, Macromedia Dreamweaver, AutoCad, 3Dmax).

Захоплення: читання, французька музика, анімаційні фільми, прогулянки на природі.

БІОГРАФІЯ

Я народилася в місті Горлівка 27 серпня 1984 року. Оскільки ця подія відбулася напередодні 1-го вересня, мого брата проводжав до першого класу тільки тато (я і мама не змогли бути присутніми по стану здоров'я). Але Михайло не образився...

Напевно, зараз буде доречно докладніше розповісти про мою родину:

мама, Віра Володимирівна: добра людина, відмінний кулінар і просто чудова мама;
тато, Олександр Васильович: на всі руки майстер, радіоаматор, також дуже чудова людина;
брат, Михайло Олександрович: у нас з ним ніколи не було справжніх сварок, і я сподіваюся, що і не буде.

Ще в мене є дідусь, бабуся, дядьки, тітки, двоюрідні та троюрідні брати і сестри... Мабуть я не буду перелічувати всіх, щоб Вас не втомлювати.

      Отже, продовжу розповідь про себе. Після народження, протягом 7 років, я займалася звичайними для свого віку справами: ходила до дитячого садку, грала зі своєю кращою подругою Батарон Ілоною. І весь цей час батьки і вихователі намагалися зробити з мене Людину (вийшло в них це чи ні, вирішувати доведеться всім оточуючим мене людям. Дуже сподіваюся на позитивну оцінку:)

      На сьомий рік у моєму житті сталася знаменна подія - мене відвели до школи № 23 м. Горлівки. Початок видався не дуже вдалим, тому що пішов дощ і намочив мене та мої бантики. Перші 3 роки були дуже веселими - смикання за кіски, біганина з довгими лінійками за хлопчаками, катання на поручнях. В наслідок цього у мене з’явилося декілька двійок з поведінки та відповідні записи у щоденнику. При усьому цьому, я примудрялася добре вчитися і засмучуватися через погані оцінки.

      З цього часу почався період пошуку. Чим я тільки не займалася! Починаючи з танців, в'язання і закінчуючи кружком радіоаматорів. Не можу сказати, що мені подобалися всі ці заняття, але, як говориться, спроба - не катування. У підсумку в мене залишилися уміння з багатьох областей.

      Забула додати - я навчалася в українському класі. Таких було 15 дітей за всю історію школи. Хотілося б також згадати першу вчительку - Гольбу Галину Олександрівну. Відмінний педагог, про якого залишилися тільки гарні спогади.

      З 5-го по 9-ий клас життя було не менш цікавим - маленький, досить дружний колектив, кілька улюблених вчителів - що ще треба для щастя!!! (Непереконливо звучить, але так воно і було насправді). Приблизно в цей час з'ясувалося, що мені більше до душі не гуманітарні науки. Хотілося більше довідатися про фізику, математику... Чому і посприяли мої батьки, направивши мене до репетиторів. Як наслідок, іноді з цих дисциплін доводилося брати участь на олімпіадах. Але однією з самих знаменних подій кінця даного періоду, що значно вплинули на вибір професії, стало придбання комп'ютера. Страх ненавмисно зіпсувати це чудо техніки своїми невмілими діями поступово пройшов, і почалося більш детальне освоєння нових просторів. На жаль, інформатика в школі викладалася на рівні креслення блок-схем у зошиті. Тому знайомство з комп'ютером довелося проводити за допомогою книг, тата і свого друга Лещенко Сергія. На щастя останній був на два роки старшим за мене і, крім того, що захоплювався комп'ютерами, вже вчився на програміста в ДонДІШІ (Донецький державний інститут штучного інтелекту).

      Настала черга розповісти і про 10-11 класи. Що можна сказати? Змінився викладацький склад, нас з'єднали з іншим класом. і стало ще веселіше! Вечірки, дискотеки ... (Вони звичайно і зараз не закінчилися, але тоді здавалися яскравішими).

      Однак, як порядна учениця, я не забувала про навчання і паралельно зі школою їздила на курси математики й інформатики в ДонДІШІ.

      Закінчила школу... На щастя на той час я вже знала, що хочу свою майбутню професію зв'язати з технікою, а зокрема з комп'ютерами. Але все ж таки у виборі спеціальності твердої впевненості не було: програмне забезпечення(ПО), системне програмування (СП) чи інтелектуальні системи прийняття рішень (ІСПР)?

      На той час я розчарувалася в ДОНДІШІ. На жаль, Донецький національний технічний університет склав на мене не дуже гарне враження: похмурі коридори 1-го і 2-го навчальних корпусів... На щастя, вчасно зрозуміла, що зовнішній вигляд не головне і вступила в ДонНТУ на спеціальність "Програмне забезпечення автоматизованих систем" про що дотепер не пошкодувала.

      Я була іногородньої, тому оселилася в гуртожиток № 9. Це були незабутні 3 роки! Нові друзі, свята на поверсі...

      Декому це може здатися дивним, але вчитися мені подобалося не менше ніж жити в гуртожитку. Хоча, звичайно, спочатку було складно "втягнуться" у систему вищої освіти.

      На першому курсі хтось з викладачів сказав: "Ми будемо вчити вас вчитися". І дійсно, навчити всьому за п'ять років неможливо. Нам дали основні моменти по кожній з дисциплін, а далі... Далі сам обираєш, чим саме хочеш займатися надалі і сам починаєш "шліфувати" свої знання й уміння. От таке воно, навчання в ДонНТУ...

      За таким же сценарієм, навчалася і я. І також обирала найбільш прийнятне для себе заняття - моделювання за допомогою Web-технологій. Сподіваюся, що за роки навчання мені вдалося внести свій невеликий внесок у розвиток даного напряму...

      Розповісти все про роки навчання в університеті неможливо. Це треба пережити. У кожної людини цей процес проходить по-різному. Мені пощастило: після закінчення зі мною залишаться мої друзі, мої знання і мої спогади.

      За знання хотілося б подякувати всім викладачам, а особливо викладачам кафедри ПМІ та моєму науковому керівнику Аноприєнко Олександру Яковлевичу. За друзів - студентів потоку ПО-01 і мешканців гуртожитку № 9. А за спогади - весь ДонНТУ.

      Що стосується майбутнього, то я маю намір продовжувати працювати в області Web-технологій. Однак вважаю, що магістр комп'ютерних наук не повинен зупинятися і боятися змінювати свої пріоритети :)