Кондратова А В Геолого-археологічна експедиція "Картамиш"

Геолого-археологічна експедиція "Картамиш"

На главную

Виконала: Кондратова А.В.

Крізь тисячоліття до істини
          У липні 2001 в Попаснянському районі Луганщини, на базі Картамиського мідного рудо проявлення, працювала міжнародна комплексна геолого-археологічна експедиція. Згідно з договором про наукове співробітництво між ДГМІ (ректор акад.В.М.Дорофєєв), інститутом археології НАН України (директор акад.П.П.Толочко) та Воронезьким державним університетом Росії (ректор акад.І.І.Борисов) проведені дослідження унікального комплексу древніх гірничих виробок, пов'язаних з виробничою діяльністю населення Східної Європи, доби пізньої бронзи. Великий інтерес до цих досліджень виявляють і колеги з Європи (Берлінський інститут археології, Кембріджський університет), провідні спеціалісти яких Е.Кайзер (Німечинна) та М.Левін (Великобританія), в кінці 90-х років, у складі українсько-російської експедиції працювали в Картамиському археологічному мікрорайоні.
          Про стародавні рудорозробки на мідних проявленнях Донбасу, розташовані в Бахмутській улоговині та віднесені до пісковиків Картамиської світи нижньої пермі, відомо з часів їх відкриття в 19 столітті. Нині (у 2001р) тут знайшли 23 стародавні пам'ятки з обширними виробничими зонами. Одним із зазначених явищ є комплекс пам'яток доби бронзи (15-18 віків до н.е.) Картамиського археологічного мікрорайону, де на площі 0,4кв.км виявлено чотири рудники, три поселення гірників-металургів, а також обширний виробничий майданчик (майстерня) з переробки міднорудної сировини.
          Стародавні гірницькі роботи проводились як відкритим, так і підземним способом. Привертає увагу масштабність відкритих гірничих виробок, привертає увагу факт, що вже в ті часи люди вміли не тільки видобувати, а й переробляти видобуте. Чи є в цьому сенсація? Так! Справжня сенсація полягає в тому, що на території Донбасу пощастило відкрити й вивчати такий гірничо-металургійний комплекс, подібно якому, за особливою виразністю пам'яток пізньобронзової доби, та, мабуть, і за досить шанованим віком, важко віднайти у всьому Стародавньому Світі.
         Спочатку йдуть знамениті родовища міді між Мертвим морем і Арабською затокою по кордону Ізраїля та Йорданії (вони ще широко знані як "копальні Соломона"). Потім зазвичай згадується колосальний гірничо-металургійний комплекс у Странджі, що як і Соломонові копальні, розділений кордоном Європейської Терції та Болгарії, а також Каргали-потужний і досить великий гірничо-металургійний комплекс на південному Уралі Росії... І це по суті все! Назвати більше нічого!
         Так, справжня сенсація в тому, що ми натрапили на сліди людей, від котрих вихідними лініями простягалось багато найважливіших шляхів нашого життя. Нас з ними розділяють спресовані часом пласти безлічі століть. Але без тих первісних майстрів, в цьому ми переконані, навряд чи стояли б тепер на наших розкопах телеоператори, кореспонденти радіо, газет й спрямовували на нас свої дивовижні відеокамери, мікрофони, диктофони. Аборигени бронзової доби, сліди виробничої діяльності яких ми тут розкопуємо, одним з перших у Західній Європі спізнали таємниці металургії. Вони відкрили метал не тільки для себе, а й для нас. Велика кількість грунту, вийнята на цих розкопках, свідчить про досить тривалий період експлуатації рудників. Величезні розноси, утворені внаслідок вибирання грунту, за словами академіка А.Д.Пряхіна, не поступаються рудникам Балкан та Іспанії. Характер же археологічного матеріалу підтверджує, що розробка мідних руд Картамиського рудоуправління, як власне і всієї Бахмутської улоговини, велась населенням зрубної культурно-історичної спільноти, гігантського культурно-історичного утворення доби пізньої бронзи, на території східноєвропейського степу та лісостепу.
         Однак є підстави вважати, що в освоєнні цієї міднорудної бази населення попереднього періоду брали участь і культури багатоваликової кераміки та катакомбної культури. Інакше чим пояснити концентрацію в районі рудо проявлень Бахмутської улоговини цілої серії поховань ливарників катакомбної культурно-історичної спільноти і культури багатоваликової кераміки, а також досить велику кількість поховань доби бронзи з металевим інвентарем.
Мої особисті враження
         Працювали на розкопках з 7.00 до 12.00, робили розчистки, проходили шурфи, відбирали зразки. Жили в наметах, їли, як кажуть геологи "з багаття". І от настав день, точніше вечір, посвячення в археологи. То було дуже цікаво, бо всі (уявляєте, всі!!) пройшли по жаринах. "Що відчуває людина в ту мить? Це-неповторне почуття єднання з природою, перемоги над собою...і радість." Тоді і пригадались рядки Є.Асадова:

Людина-як цар природи

Цар з великим своїм умом

Опинився уви безсильним

Перед маленьким комаром

............................

І які вже там красоти,

Якщо де-небудь, горблячи стан,

Людина-це "цар природи"-

Раптом шкребеться як павіан.

Пізніше усі збирались біля багаття, співали пісні під гітару, дивились на незвичайне зоряне небо, дихали чистим повітрям і усім було дуже добре від того, що усі ми такі різні і з різних городів, але нас з'єднує щось спільне, щось неймовірне-відоме і відчуте лише нами. А які пристрасті розпалювалися на волейбольному майданчику у часи відпочинку-це треба тільки бачити. Навіть проводили міжнародний матч команд "Україна-Росія", за збірну Росії грали студенти-археологи Воронезького держуніверситету, але виграли наші. І ще дивина: з того часу розпочалися змагання з фехтування на рапірах і у стінах рідної Альма-Матер.
Ось такі наші гірники із Алчевська! І археологам допомогли, і з геологією донної частини Бахмутської улоговини Донбасу ознайомилися...І рапіру в руках потримали. Хай заздрять їм ті, хто не поїхав на археолого-геологічну практику, яка у нас традиційна на найближчі 5-7років. "Vivere est cogitare" - "Жити-значить пізнавати"