Материал взят с: http://proxima.com.ua/dbn/articles.php?clause=203

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

Частина 1. Будинки і споруди на підроб­люваних територіях

ДБН В.1.1-5-2000 Частина І.

На заміну СНіП 2.01.09-91 (в частині вимог до проектування на підроблю­ваних територіях), РСН 227-88 / Госстрой УССР

Дані норми поширюються на проектування будинків і споруд, що зводяться на підроблюваних територіях.

Вимоги даних норм не поширюються на проектування будинків і споруд на під­роблюваних територіях калійних родовищ, на майданчиках, для яких деформування земної поверхні від підробки не можуть бути визначені, а також на проектування гід­ротехнічних споруд.

Норми є обов'язковими для органів державного управління, контролю та екс­пертизи, місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організа­цій незалежно від форм власності та відомчої належності, юридичних та фізичних осіб, які здійснюють проектування і будівництво будинків і споруд на підроблюваних територіях.

Основні терміни, визначення та позначення параметрів процесу зсуву земної поверхні та перелік нормативних документів, на які є посилання в цих нормах, наве­дені в додатку 1.

1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 При проектуванні будинків і споруд для будівництва на підроблюваних те­риторіях слід передбачати:

- планувальні заходи, що забезпечують зменшення шкідливого впливу деформа­цій земної поверхні на будинки і споруди;

- конструктивні заходи захисту будинків і споруд;

- заходи, що знижують нерівномірне осідання і усувають крени будинків і спо­руд із застосуванням різних методів їх вирівнювання;

- інженерну підготовку будівельних майданчиків, які забезпечують зменшення впливів деформацій земної поверхні на будинки і споруди, а також захист від підтоп­лення з урахуванням можливих змін гідрогеологічного режиму території;

- гірничі заходи захисту, що передбачають порядок і способи ведення гірничих робіт, які знижують деформації земної поверхні;

- заходи, що виключають можливість утворення провалів у зонах гірничих виро­бок, пройдених на малих глибинах;.

- заходи, що забезпечують нормальну експлуатацію зовнішніх і внутрішніх інже­нерних мереж, ліфтів та іншого інженерного і технологічного обладнання в період проявлення впливу деформацій земної поверхні.

Вжиття вказаних заходів захисту не виключає Можливості появи у несучих та огороджувальних конструкціях допустимих за умовами експлуатації деформацій і тріщин, які усуваються при проведенні ремонту.

1.2 Проекти будинків і споруд, розроблені для звичайних умов будівництва, не можуть застосовуватись для будівництва на підроблюваних територіях без їх пере­робки у відповідності з вимогами даних норм.

Проекти будинків і споруд для масового будівництва на підроблюваних тери­торіях можуть бути уніфіковані з метою забезпечення можливості їх застосування на підроблюваних територіях різних груп та при будівництві у звичайних умовах.

1.3 Будинки і споруди з новими або удосконаленими конструктивними вирішен­нями повинні до впровадження у масове будівництво пройти експериментальну пере­вірку в натурних умовах.

Вирівнювання будинків і споруд, окремих конструктивних елементів і техноло­гічного обладнання слід здійснювати методами, що пройшли експериментальну пере­вірку в натурних умовах.

В окремих випадках допускається зведення будинків і споруд І і II рівнів відпо­відальності (ГОСТ 27751) за індивідуальними проектами з новими конструктивними вирішеннями, розробленими територіальними проектними організаціями та узгодже­ними з головними інститутами.

1.4 Проектами будинків і споруд у випадках, зазначених у 4.7, 4.10 і 4.13, слід передбачати інструментальні спостереження за деформаціями земної поверхні, а та­кож за будинками і спорудами у період їх будівництва та експлуатації.

1.5 Технічна експлуатація будинків, споруд та інженерних комунікацій на під­роблюваних територіях має здійснюватись у відповідності з чинними нормативними документами.

1.6 До проекту будинку чи споруди слід додавати спеціальний паспорт, у якому необхідно навести:

- короткий опис конструктивної схеми, засобів захисту, що здійснюються в пері­од будівництва та експлуатації, а також способів вирівнювання;

- дані про величини деформацій земної поверхні та про фізико-механічні харак­теристики грунтів основи;

- вказівки щодо інструментальних спостережень за деформаціями будинку чи спо­руди і земної поверхні;

- дані про результати інструментальних спостережень при введенні будинку чи споруди в експлуатацію;

- план розташування нерухомих опорних реперів, які можна використовувати при спостереженнях за осіданнями земної поверхні, будинків і споруд. Паспорт має зберігатись у організації, що експлуатує будівлю.

2 ДІЇ ВІД ПІДРОБКИ, КЛАСИФІКАЦІЯ УМОВ БУДІВНИЦТВА

2.1 Діями від підробки, які враховуються при проектуванні будинків і споруд, є зсування та деформації земної поверхні, що поділяються на такі види (рисунок 1 ):

осідання n , мм;

нахил і, мм/м;

кривизна (опуклості, угнутості) р , 1/км;

радіус кривизни R = 1 / р ,км;

горизонтальне зсування ξ , мм;

відносна горизонтальна деформація розтягу чи стиску ε, мм/м;

уступ заввишки h , см.

а - вертикальний розріз навхрест простягання при похилому заляганні вугільних пластів; б - те саме при крутому заляганні вугільних пластів; в - вертикальний розріз по простяганню пластів; 1 - криві осідання; 2 - епюри нахилів; 3 - епюри кривизни; 4 - епюри відносних горизонтальних дефор­мацій; 5 - епюри горизонтальних зсувань; 6 - пласт; 7 - очисна виробка; 8 - положення земної поверхні до розробки; η max - максимальне осідання зе­мної поверхні; β, γ, δ -граничні кути зсування; q 1 , q 2 , q 3 , - кути повних зсу­вань; q - кут максимального осідання ; a - кут падіння пласта

Рисунок 1 — Мульда зсування і епюри деформацій земної поверхні

При зведенні будинків і споруд у період проявлення процесу зсування земної по­верхні необхідно враховувати швидкість зростання і тривалість деформацій земної поверхні, які визначаються за висновками спеціалізованих організацій.

2.2 Як вихідні дані при проектуванні будинків і споруд на підроблюваних тери­торіях слід приймати максимальні очікувані (за наявності календарних планів розвит­ку гірничих робіт) або ймовірні (за відсутності календарних планів гірничих робіт) величини зсувань і деформацій земної поверхні на ділянці будівництва у напрямку на­вхрест та за простиранням пластів.

При погоризонтній та панельній підготовках шахтного поля (пологе залягання) всі намічені до розробки пласти поділяють на дві групи:

пласти, що розроблюються у перші 20 років після початку експлуатації об'єктів;

пласти, що розроблюються після 20 років з початку експлуатації об'єктів.

В кожній групі пластів розраховують очікувані (імовірні) деформації; за вихідні дані при проектуванні приймають максимальні очікувані (імовірні) деформації земної поверхні.

У випадках, коли під ділянкою будівництва гірничі роботи плануються у термі­ни більші ніж через 20 років після початку експлуатації об'єктів, то за вихідні дані при проектуванні приймають імовірні деформації земної поверхні, одержані від впли­ву всіх намічених до розробки пластів, які зменшені на одну групу територій до сере­днього значення у відповідній групі.

При поверховій підготовці шахтного поля (крутому заляганні пластів) за вихідні дані для проектування приймають максимальні деформації земної поверхні, що ви­значаються з урахуванням гірничих робіт по горизонтах від усіх пластів, які мають вплив протягом усього терміну експлуатації будинків і споруд.

У всіх випадках при прогнозуванні деформацій поверхні необхідно враховувати заплановані особливості підготовки і розвитку гірничих робіт у світі пластів, способи керування гірничим тиском, кількість пластів, які одночасно розроблюються, та наяв­ність ціликів у зоні великих порушень, а також біля технічних меж шахтних полів.

2.3 Деформації земної поверхні до гірничо-геологічних обгрунтувань для мало-вивчених родовищ повинні розраховуватися організаціями, що спеціалізуються у цій галузі.

2.4 Території, що підроблюються, з пологим та похилим заляганням пластів корисної копалини слід поділяти на групи залежно від значень деформацій земної поверхні у відповідності з таблицею 1.

Таблиця 1

Підроблювані території з крутим заляганням пластів корисної копалини, а та­кож ділянки з виходами тектонічних порушень і осьових поверхонь синклінальних і флексурних складок на земну поверхню під наноси і майданчики зі старими гірничи­ми виробками, які пройдені на малих глибинах, де при вийманні корисної копалини утворюються уступи на земній поверхні, слід поділяти на групи у відповідності з таб­лицею 2.

Таблиця 2

2.5 Розрахункові значення деформацій земної поверхні, які враховуються при роз­рахунку будинків і споруд як фактори навантаження, слід визначати множенням очі­куваних (імовірних) значень деформацій земної поверхні на відповідні коефіцієнти п, які приймаються за таблицею 3.

Таблиця З

2.6 При розрахунку будинків і споруд на дію деформацій земної поверхні необ­хідно вводити відповідні коефіцієнти умов роботи т, які приймаються при виконанні гірничих робіт на глибині до 500 м за таблицею 4, а на глибині 500 м і більше - рів­ними одиниці.

2.7 У випадку застосування гірничих засобів захисту будинків і споруд очікувані деформації земної поверхні слід визначати за методиками, розробленими інститутами, що спеціалізуються у даній галузі.

Таблиця 4

2.8 Проектування і розрахунки будинків і споруд на територіях, що підроблю­ються, слід виконувати виходячи із значень їх граничних сумісних деформацій з осно­вою та задоволення несучими конструкціями умов міцності.

Розрахунки виконуються як для будівництва в звичайних умовах і одночасно з урахуванням нерівномірних деформацій (викривлення) основи, що підроблюється, види яких вказані в 2.1 та таблицях 1-4 (2.4 - 2.6).

При цьому проектування повинно виконуватись з урахуванням задоволення роз­рахункових параметрів умов

S = S u ( S' u ) ,

де S = S о + S n - розрахункові величини сумарних сумісних деформацій будівлі з основою (максимальна або середня осадка, крен, різниця осадок суміжних фундаментів) в реальних інженерно-геологічних умовах та гірничо-геологічних умовах в залежності від: S o - величина сумісних деформацій для звичайних інженерно-геологічних умов; S n - те саме додаткових сумісних деформацій з урахуванням параметрів викривлення основи при підробці;

S u та S' u - значення граничних сумісних деформацій в залежності від кон­структивної схеми будинку або споруди для випадків, коли конструкції об'єкта не розраховані ( S u ) або розраховані ( S' u ) на зусилля, що виникають в них при взаємодії з основою (таблиця 2.1 додатка 2).

2.9 В залежності від співвідношення розрахункових та граничних значень суміс­них деформацій будинків і споруд з основами при їх підробці умови будівництва на території забудови підрозділяються на групи складності у відповідності з таблицею 5.

Таблиця 5

2.10 Території з групою складності умов будівництва А характеризуються спо­лученням параметрів викривлення основи у зоні підробки, за яких величини деформа­цій будинку чи споруди сумісно з основою перевищують граничні значення.

Будівництво на територіях цієї групи складності допускається за наявності ви­сновку спеціалізованої організації, який містить рекомендації щодо вибору інженер­них рішень для забезпечення надійної експлуатації будинків і споруд або відновлення їх експлуатаційної придатності у випадку виникнення недопустимих деформацій.

2.11 Території з групою складності умов будівництва Б характеризуються спо­лученням параметрів викривлення основи у зоні підробки, за яких величини деформа­цій будинку чи споруди сумісно з основою перевищують граничні значення для об'єктів, що не пристосовані до сприймання нерівномірних деформацій основи.

Проектування будинків та споруд повинно здійснюватися з урахуванням мож­ливості прояву та усунення наднормативних кренів, які перевищують граничні зна­чення для конструкцій будинку чи споруди та наявного у ньому інженерного обладнання (ліфтів, підйомників, високоточного технологічного обладнання тощо).

2.12 Території з групою складності В характеризуються величинами викрив­лення земної поверхні у зоні підробки, за яких величини деформацій будівлі сумісно з основою не перевищують граничних значень для конструкцій цивільних та промис­лових будинків та споруд, що не пристосовані до сприймання нерівномірних деформацій основи.

3 ПЛАНУВАННЯ ТА ЗАБУДОВА ТЕРИТОРІЙ

3.1 Генеральні плани населених пунктів повинні розроблятися на основі гірни­чо-геологічних обгрунтувань, узгоджених з територіальними геологічними організа­ціями, підприємствами, зацікавленими у видобутку корисних копалин, та органами державного гірничого нагляду. У гірничо-геологічні обгрунтування необхідно включати схеми гірничо-геологічних обмежень, виконаних у масштабі основних креслень. На схемах мають бути вказані категорії територій забудови за гірничо-геологічними умовами у відповідності з таблицею 3.1 додатка 3.

Забороняється проектування і будівництво населених пунктів, промислових ком­плексів та інших об'єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, які підлягають забудові.

3.2 Вибір майданчиків під забудову територій залягання корисних копалин (крім загальнопоширених) має вестися у відповідності з генеральними планами і підлягає узгодженню з територіальними геологічними підприємствами та органами державно­го гірничого нагляду і охорони навколишнього середовища.

При цьому повинні передбачатись будівельні та інші заходи, що забезпечують можливість видобування з надр корисних копалин.

Під забудову перш за все слід використовувати території, під якими:

- залягають непромислові корисні копалини;

- корисні копалини вироблені і процес деформації земної поверхні закінчився;

- підробка очікується після закінчення терміну експлуатації об'єктів, що проек­туються.

Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, які не зв'язані з видобутком ко­рисних копалин, допускається в виключних випадках лише за узгодженням з відпові­дними територіальними геологічними підприємствами і органами державного гірничого нагляду. При цьому повинні вживатись заходи, які забезпечують можливість ви­добутку із надр корисних копалин.

Порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного зна­чення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значення, а також розмі­щення на ділянках їх залягання підземних споруд, які не зв'язані з видобутком корис­них копалин, допускається за узгодженням з відповідними місцевими радами народ­них депутатів.

При забудові площ залягання корисних копалин необхідно проводити розрахунки економічної ефективності можливих варіантів розташування будинків і споруд з ура­хуванням затрат:

- на заходи щодо захисту будинків і споруд від впливу розробки та на розширен­ня будівельної виробничої бази;

- на ремонт будинків і споруд;

- на забезпечення безперебійної роботи технологічного обладнання;

- за необхідності на коригування плану розвитку гірничих робіт і на виконання гірничих засобів захисту.

3.4 Картографічний матеріал, необхідний для розробки проектів планування і забудови міст та інших населених пунктів на підроблюваних територіях, повинен міс­тити:

- викопіювання з топографічного плану району забудови;

- геологічну карту району забудови із зазначенням виходів під наноси пластів корисної копалини, тектонічних порушень та прилеглих до них небезпечних зон;

викопіювання з геологічних розрізів і гіпсометричних планів пластів із зазна­ченням вийнятих та запланованих до виймання корисних копалин.

На картографічних матеріалах повинні бути вказані:

- ділянки, які захищаються запобіжними ціликами;

- гирла старих вертикальних і похилих гірничих виробок;

- зони утворених та можливих провалів;

- розташування раніше утворених уступів у межах майданчика забудови та при­леглих до нього ділянок;

- механічні захисні та санітарні зони від проектних меж породних відвалів шахт, що не підлягають забудові;

- контури територій різних груп за величинами деформацій земної поверхні або план майданчика забудови з ізолініями деформацій;

- контури площ залягання балансових і забалансових запасів корисних копалин.

Картографічні матеріали, як правило, слід представляти в одному масштабі, але не менше 1:25000, а для об'єктів великої протяжності - не менше 1:50000.

В окремих випадках (за наявності старих гірничих виробок на невеликій глибині і тектонічних порушень) необхідно картографічні матеріали представляти у відповід­ності з діючими у гірничовидобувних областях масштабами (1:1000; 1:2000; 1:5000).

3.5 При плануванні і забудові міст і населених пунктів, до складу яких входять підроблювані території з величинами деформацій, які перевищують значення для груп ІІІ і І V к, слід передбачати найбільш ефективне використання територій, придат­них для забудови.

На майданчиках з різним сполученням груп територій, як правило, слід врахову­вати розміщення функціональних зон та окремих будинків чи споруд, будівництво яких може бути забезпечене із застосуванням будівельних заходів захисту.

Житлові та громадські будинки змінної поверховості, складної конфігурації в плані слід розташовувати, в основному, на територіях 1 і 2 категорій за умовами бу­дівництва (додаток 3).

При плануванні та забудові територій 1 та 2 категорій допускається зменшувати сумарну площу зелених насаджень, але не більше ніж на 30%, відповідно підвищую­чи щільність населення за умови компенсації браку озеленення на прилеглих терито­ріях з великими значеннями деформацій земної поверхні.

Щільність населення на території мікрорайону слід приймати у відповідності з ДБН 360-92*, розглядаючи непідроблювані ділянки територій 1 категорії як зони ви­сокої містобудівної цінності; підроблювані ділянки територій 2 категорії, придатні для забудови, - середньої містобудівної цінності; підроблювані ділянки територій З категорії, обмежено придатні для забудови, - низької містобудівної цінності.

При забудові підроблюваних ділянок територій 2 і 3 категорій, придатних чи об­межено придатних для будівництва, розташованих у центральній зоні міста або уздовж основних архітектурно-планувальних осей, ступінь містобудівної цінності те­риторії може бути прийнятий високим при відповідному, техніко-економічному об­грунтуванні.

3.6 При проектуванні безкаркасних будинків для будівництва на майданчиках, де на земній поверхні не утворюються уступи, будинки слід орієнтувати, як правило, так, щоб їх поздовжні осі співпадали з напрямком простягання пластів.

На майданчиках, де очікується утворення уступів, будинки доцільно розташову­вати між уступами, якщо відоме розташування лінії уступу. При цьому майданчики повинні обмежуватися захисними смугами завширшки не менше 5 м від зазначених ліній.

Якщо неможливе розташування між уступами, будинки з поперечними несучими стінами доцільно розташувати довгою стороною за простяганням, а будинки з по­здовжніми несучими стінами - навхрест простяганню пластів.

На ділянках виходів геологічних порушень поздовжні осі будинків слід орієнту­вати у напрямку падіння змішувача.

4 ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПРОЕКТУВАННЯ БУДИНКІВ І СПОРУД

Загальні вказівки

4.1 Проекти будинків і споруд, що зводяться на підроблюваних територіях, слід розробляти на основі гірничо-геологічного обгрунтування, яке повинно містити:

- топографічну карту з нанесенням ділянки будівництва і 500-метрової прилеглої території;

- викопіювання з геологічної карти таких самих розмірів;

- викопіювання з геологічних розрізів і гіпсометричних планів пластів або планів гірничих робіт;

- данні про величини деформацій земної поверхні;

- перелік будівельних та гірничих заходів захисту, що намічені;

- висновок підприємства, зацікавленого у видобутку корисної копалини;

- узгодження територіального геологічного підприємства, якщо майданчик роз­ташований поза контуром затвердженого генерального плану населеного пункту.

4.2 Матеріали інженерних вишукувань повинні додатково містити:

- оцінку змін геоморфологічних, гідрогеологічних і гідрологічних умов ділянки забудови внаслідок осідання земної поверхні (можливість утворення провалів, зсувів, зміни рівня підземних вод з урахуванням сезонних та багаторічних коливань, можли­вість підтоплення територій);

- відомості про місця розташування гирл старих вертикальних і похилих виро­бок;

- відомості про старі гірничі виробки, пройдені на малих глибинах, та межі виро­бок при недостовірному контурі гірничих робіт;

- у випадку прийняття при розрахунку будинку або споруди моделі основи у виді нелінійно-непружної системи—дані випробувань грунтів при збільшенні тиску та роз­вантаженні, що характеризують нелінійність деформування основи, а у випадку моде­лі у виді реологічної системи - дані випробувань грунтів із фіксацією деформацій у часі на кожному ступені навантаження.

4.3 Будівництво будинків і споруд на підроблюваних територіях, де за прогнозом можливе утворення провалів, а також на ділянках, де можливе утворення зсувів, не допускається.

4.4 При величинах деформацій земної поверхні підроблюваних територій

ε £ 1 мм/м, R ³ 20 км, і £ 3 мм/м, h £ 1 см засоби захисту будинків і споруд за винят­ком залізобетонних ємкостей для рідин і деяких типів технологічного обладнання, як правило, не потрібні.

4.5 При будівництві у районах, де за даними територіальних геологічних організацій відмічені виходи пластів або тектонічних порушень гірських порід під наноси або знаходяться відпрацьовані гірничі виробки на малих глибинах, які вказані в пунк­тах 6-11 додатка 4, необхідно виконувати комплекс вишу кувальних робіт із визначен­ням розташування виходів пластів і порушень під наноси, а також пустот у відпрацьо­ваному просторі.

Проектування будівництво будинків і споруд на ділянках з виходами на земну поверхню робочих і відпрацьованих пластів, тектонічних порушень і осьових повер­хонь синклинальних і флексурних складок (включаючи виходи під наноси), а також у районах із старими гірничими виробками, пройденими на малих глибинах, повинно здійснюватись з урахуванням їх впливу на величину деформацій земної поверхні.

Будівництво в умовах, що вказані вище, допускається за можливості прогнозу­вання деформацій земної поверхні згідно з чинними нормативними документами, розробленими спеціалізованими організаціями у цій галузі, і при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні необхідності будівництва.

Якщо за наведених умов розрахунок очікуваних деформацій земної поверхні не може бути здійснений, будівництво допускається тільки за висновком спеціалізованої організації.

4.6 Будівництво будинків і споруд допускається на підроблюваних територіях з деформаціями земної поверхні, що, як правило, не перевищують максимальні дефор­мації для груп I і Ік (таблиці 1 і 2).

4.7 На підроблюваних територіях, де за прогнозом очікуються деформації земної поверхні, що перевищують максимальні за групами І і Ік, будівництво будинків і спо­руд може бути допущене у виняткових випадках за наявності відповідного техніко-економічного обгрунтування, висновків спеціалізованих організацій та за узгоджен­ням з Держнаглядохоронпраці України та Держбудом України.

У проектах будинків і споруд для будівництва на підроблюваних територіях Ік л ІІк груп, а також на майданчиках з виходами тектонічних порушень та зі старими гір­ничими виробками, пройденими на малих глибинах, має бути передбачено закладання марок нівелювання і реперів для інструментальних спостережень за деформаціями об'єктів та навколишньої земної поверхні в період підробки та наступної їх експлуа­тації.

4.8 3 метою зменшення деформацій земної поверхні від впливу підробки на бу­динки і споруди допускається використовувати гірничі засоби захисту згідно з пунк­тами 4.35 та 4.36.

4.9 Ділянки виходів пластів, що відпрацьовуються на глибині до 400 м, які вклю­чають захисні смуги по 30 м по обидва боки від виходу, забудовувати дозволяється за висновками спеціалізованих організацій.

4.10 Дозволяється у період проявлення процесу зсування і деформацій земної поверхні від підробки будівництво житлових і громадських будинків жорсткої кон­структивної схеми (великопанельних заввишки не більше 16 поверхів, великоблоко­вих заввишки не більше 10 поверхів), а також будівництво супутніх будинків і споруд комунального призначення (котельні, очисні споруди тощо) при величинах очікува­них (імовірних) деформацій земної поверхні:

R = 16 км, h = 1,5 см, і = 3 мм/м, є = 2,5 мм/м.

При величинах очікуваних (імовірних) деформацій земної поверхні

R < 16 км, h > 1,5 см, і > 3 мм/м, є > 2,5 мм/м

будівництво будинків і споруд у період проявлення процесу зсування і дефор­мацій земної поверхні від підробки допускається за дотримання умов:

- відомий термін спорудження будинку або споруди, а також зміни величин де­формацій земної поверхні у період будівництва;

- конструкції будинку чи споруди перевірені розрахунком за двома групами гра­ничних станів, а також за допустимими відхиленнями від проектних розмірів у період будівництва з урахуванням деформацій земної поверхні;

- у проекті будинку або споруди передбачені, за необхідності, заходи, що забез­печують міцність, стійкість та тріщиностійкість конструкцій, а також додержання проектних рівнів та положень будинку чи споруди в цілому, окремих його елементів, обладнання, включаючи монтажні механізми, підкранові колії, що знаходяться на бу­дівельному майданчику;

- у період будівництва забезпечуються систематичні інструментальні спостере­ження за деформаціями конструкцій будинку чи споруди і земної поверхні ділянки будівництва;

- відсутність на ділянці будівництва виходів зміщувачів диз'юнктивних пору­шень і осьових поверхонь синклинальних складок;

- наявність висновків спеціалізованих організацій стосовно розрахунку деформа­цій земної поверхні, узгодження спеціалізованих інститутів у галузі будівництва бу­динків і споруд на підроблюваних територіях, а також узгодження з Держбудом України та з Держнаглядохоронпраці України.

4.11 Проектування будинків і споруд для будівництва на ділянках, небезпечних виділенням метану на поверхню землі, слід виконувати з урахуванням заходів захисту від проникнення в них метану у відповідності з додатком 5.

4.12 При будівництві на територіях, де можливе техногенне затоплення або під­топлення, що спричиняються розробкою родовищ корисних копалин у відповідності з вимогами СНіП 2.06.15, має бути передбачений інженерний захист територій.

Прогнозування затоплення або підтоплення територій і проектування захисту те­риторій від затоплення і підтоплення слід здійснювати на базі висновків спеціалізова­них організацій.

4.13 При проектуванні будинків і споруд з урахуванням заходів, що компенсують нерівномірне осідання і ліквідують крени, їх вирівнювання в цілому або окремих кон­структивних елементів допускається здійснювати: з допомогою спеціальних вирівнювальних пристроїв (домкратів) - згідно з додатком 6; шляхом локальної зміни дефор­маційної здатності основи вибурюванням грунту в основі - відповідно до додатка 7 або іншими методами, що пройшли експериментальну перевірку. Вибір методу вирівнювання виконується у залежності від конструктивного рішення об'єкта і грунтових умов майданчика будівництва.

При проектуванні будинків і споруд на основах, складених практично нестисли­вими грунтами, доцільно передбачати підготовку основи улаштуванням під фунда­ментами грунтової подушки.

Вирівнювання будинків і споруд як захід захисту від дії нерівномірних дефор­мацій основи не виключає в необхідних випадках застосування і інших додаткових заходів захисту: конструктивних, підготовки основи тощо.

4.14 Не допускається будівництво на підроблюваних територіях об'єктів з ядер­ними технологічними процесами і підприємств з виробництва та зберігання токсич­них, вибухо- та пожежонебезпечних речовин, а також прокладання відповідних тех­нологічних трубопроводів.

Основні вимоги щодо розрахунку

4.15 Конструкції будинків і споруд, що проектуються для будівництва на під­роблюваних територіях, слід розраховувати за методом граничних станів.

Види розрахунків по першій і другій групах граничних станів для особливого сполучення навантажень, яке включає взаємодію від підробки, потрібно приймати у відповідності з нормами проектування будівельних конструкцій.

При цьому повинні враховуватися деформації основи:

- від навантажень, що передаються спорудою;

- від підробки, що проявляється у виді вертикальних і горизонтальних пе­реміщень основи.

4.16 Розрахунок конструкцій на особливі сполучення навантажень, які складаються з постійних, тривалих, можливих короткочасних навантажень і дії від підробки, слід виконувати з урахуванням найбільш несприятливих сполучень дії від підробки.

4.17 Можливими сполученнями дії від підробки є:

а) відносна горизонтальна деформація розтягу (+ e ), кривизна опуклості (+ р), нахил і;

б) горизонтальна деформація стиску (- e ), кривизна угнутості (- р ), нахил і;

в) уступ на земній поверхні (висота уступу h ) і відповіднайому горизонтальна деформація e і нахил і.

При плавних вертикальних деформаціях земної поверхні (кривизні) слід врахо­вувати сполучення деформацій, зазначених у підпунктах "а", "б", при ступінчастих деформаціях (уступі) - сполучення деформацій підпункту "в".

4.18 Окремі види деформацій земної поверхні при розрахунку конструкцій допу­скається не враховувати, якщо зусилля від них разом із зусиллями від інших видів на­вантажень і дій не перевищують граничних значень міцності.

4.19 Розрахункові схеми деформування основи, які використовуються для визна­чення зусиль, переміщень конструкцій будинків і споруд, ширини розкриття тріщин в них, що виникають внаслідок нерівномірних деформацій основ, допускається прийма­ти згідно з рекомендованим додатком 8.

4.20 При визначенні зусиль або напружень у конструкціях N р від дії підробки, сполучення яких наведені у 4.17, необхідно:

- за наявності даних, згідно з якими окремі види деформацій земної поверхні при підробці досягають своїх максимальних значень одночасно, викликаючи у конструкції зусилля одного знака, розрахункові зусилля складати за формулою

, (1)

де N і - значення зусиль чи напружень у перерізі, що розглядається, викликаних різними видами деформацій земної поверхні;

п - число видів деформацій земної поверхні, що враховуються у розрахунку;

- як розрахункове зусилля приймати найбільш несприятливе для роботи кон­струкцій сполучення зусиль, що виникають від кожного окремого виду де­формацій, якщо окремі види деформацій земної поверхні при підробці досягають своїх максимальних значень у різний час;

- на підроблюваних територіях з основами, складеними просідаючими грунтами, зусилля визначати від дії підробки та від неусунутої частини просадки, приймаючи при цьому як розрахункові сумарні зусилля від обох видів діяння;

- у тому самому випадку для будинків і споруд нижчого рівня відповідальності допускається як розрахункові приймати найбільші зусилля, одержані у розрахунках на дії підробки та неусунутої частини просідання окремо.

4.21 Розрахункові схеми будинків і споруд, що використовуються для визначення зусиль і деформацій у їх конструкціях, повинні відображати дійсні умови роботи об'єктів і особливості їх взаємодії з основою, а також враховувати просторову роботу, геометричну та фізичну нелінійність та повзучість матеріалів конструкції.

4.22 Конструкції будинків і споруд слід розраховувати на дії від підробки, вихо­дячи з умови спільної роботи основи і споруди. При цьому вибір оптимальних архіте­ктурно - планувальних і конструктивних вирішень будинків і споруд необхідно здійс­нювати з врахуванням груп складності умов будівництва (таблиця 5), що забезпечу­ють їх нормальну експлуатацію у відповідності з вимогами 2.8 та вказівок 2.10 - 2.12.

4.23 У залежності від значень контактних напружень (нормальних і дотичних на контакті основи з фундаментом) модель основи слід приймати у виді:

- лінійно-пружної системи;

- нелінійно-непружної системи, що відображає нелінійний зв'язок між деформа­ціями і навантаженнями на основу у стабілізованому стані грунту, різницю у дефор­маційних властивостях основи при навантаженні та розвантаженні, порушення конта­кту між фундаментом і основою;

- реологічної системи, що відображає деформаційні властивості основи для різ­них моментів часу протягом будівельного та експлуатаційного періодів (у нестабілізованому стані грунту).

Моделі основи для розрахунку слід обирати з урахуванням конструктивних особ­ливостей, призначення будинку або споруди та вказівок, наведених у 4.24.

Деформаційні властивості основи на контакті з фундаментами допускається ви­значати одночасно із застосуванням двох коефіцієнтів жорсткості основи: при стиску та при зсуві або одного з них.

Значення коефіцієнтів жорсткості основи допускається визначати у відповід­ності з додатком 9.

4.24 Для вибору моделі основи слід виконати розрахунок із використанням моде­лі основи у виді лінійно-пружної системи.

Якщо одержані у результаті цього розрахунку значення нормальних р та дотич­них t напружень на окремих ділянках контакту основи з фундаментом задовольняють умови

0,5р n £ р £ 1,5 R або р > 1,5 R на ділянці F £ 0,2 F р ; (2)

t £ 0,5 t max або t >0,5 t max на ділянці F £ 0,2 F t .

то розрахунок допускається виконувати з використанням лінійно-пружної системи.

У формулах ( 2 ):

р n - початковий нормальний тиск на основу від споруди, що діє до появи діяння від підробки;

R - розрахунковий опір грунту основи, який визначається відповідно до вимог СНіП 2.02.01;

t max - граничне значення дотичного напруження по підошві фундаменту, що визначається відповідно до вимог СНіП 2.02.01;

F - площа контакту основи з фундаментом, на якій перевищені напруги р та t ;

F р , F t - площі контакту основи з фундаментом, на яких проявляються відповідно нормальні та дотичні напруження.

Якщо умови (2) не задовольняються, то слід виконати розрахунок з використан­ням моделі основи у виді нелінійно-непружної системи.

4.25 Зусилля, що виникають у несучих конструкціях будинків і споруд від дії го­ризонтальних деформацій основи, слід визначати у залежності від конструктивних особливостей підземної частини будинку або споруди, глибини закладання його фун­даменту, площі контакту з грунтом, фізико-механічних властивостей грунтів основи, у тому числі і зміни їх у процесі підробки, діючих навантажень з урахуванням:

- нормального тиску грунту, що зсувається, на лобові поверхні фундаментів.

- зсуваючих сил по підошві фундаментів або сил тертя по шву ковзання;

- зсуваючих сил по бічних поверхнях фундаментів.

4.26 Коефіцієнти тертя по шву ковзання, якщо визначається сила тертя (4.25), допускається приймати згідно з таблицею 6.

4.27 При проектуванні будинків і споруд з урахуванням можливості їх вирівню­вання у процесі експлуатації з допомогою домкратів (додаток 6) слід виконувати роз­рахунок конструкцій на дію нерівномірних деформацій основи та у стадії вирівнюван­ня. Розрахунком на вирівнювання слід перевіряти несучу здатність та стійкість кон­струкцій, а також несучу здатність основи на дію зусиль, що передаються домкратами, з допустимим ступенем нерівномірності вертикальних переміщень вирівнювальних пристроїв.

Таблиця 6

При проектуванні будинків і споруд з урахуванням їх вирівнювання шляхом ви­бурювання грунту з-під підошви фундаментів (додаток 7) слід виконувати розрахунок будинку на дію деформацій від нерівномірної стисливості грунту основи в процесі ви­бурювання. Розрахунком повинна бути здійснена перевірка стійкості основи на ділян­ках будинку з оголеною бічною поверхнею фундаментів у зонах відкопування тран­шей.

Проекти на вирівнювання будинків мають бути узгоджені із спеціалізованими рганізаціями, які виконують роботи з вирівнювання.

Основні конструктивні вимоги

4.28 Будинки і споруди в залежності від їх призначення і умов роботи слід проек­тувати за жорсткою, піддатливою або комбінованою конструктивними схемами. Вид конструктивної схеми визначає характер і склад впроваджуваних конструктивних за­собів захисту.

4.29 При проектуванні будинків і споруд за жорсткою конструктивною схемою слід передбачати виключення можливості взаємного переміщення окремих елементів несучих конструкцій при деформаціях основи за рахунок:

- розділення будинків І споруд деформаційними швами на окремі відсіки;

- влаштування фундаментного та цокольного залізобетонних поясів або фунда­ментів будинків і споруд у виді суцільних плит, перехресних балок, балок-стінок то­що;

- підсилення окремих елементів несучих конструкцій та зв'язків між ними;

- влаштування у несучих стінах залізобетонних поверхових поясів;

- влаштування горизонтальних дисків із залізобетонних елементів перекриття і покриття.

При проектуванні будинків і споруд за піддатливою конструктивною схемою слід передбачати можливість пристосування конструкцій без появи в них додаткових зусиль до нерівномірних деформацій земної поверхні за рахунок:

- влаштування у підземній частині горизонтальних швів ковзання;

- введення шарнірних і піддатливих зв'язків між елементами несучих та огороджувальних конструкцій;

- зниження жорсткості несучих конструкцій;

- введення гнучких вставок і компенсаційних пристроїв;

- збільшення зазорів між сусідніми конструкціями.

Вказані заходи необхідно вживати з таким розрахунком, щоб забезпечувались:

- достатня площа спирання елементів конструкцій при деформаціях основи;

- повітрянепроникність і водонепроникність стиків між окремими елементами конструкцій, що взаємно переміщуються;

- стійкість елементів конструкцій при деформаціях основи.

При проектуванні за комбінованою конструктивною схемою слід передбачати сполучення жорсткої та піддатливої схеми із застосуванням різних конструктивних схем підземної і надземної частин будинків і споруд.

4.30 Будинки і споруди складної форми в плані розділяються деформаційними швами на відсіки. Висоту будинків і споруд у межах відсіку слід приймати однаковою, а довжину відсіків - за розрахунком залежно від розрахункових величин деформацій земної поверхні, фізико-механічних властивостей грунтів основи, прийнятої конструк­тивної схеми, технологічних вимог.

Деформаційні шви між відсіками повинні забезпечувати вільний нахил чи пово­рот відсіку при деформаціях основи.

4.31 Розмір деформаційного шва а між відсіками має відповідати умовам:

- на рівні підошви фундаменту:

а d ³ т e n e e Lo; , (3)

- на рівні карниза чи парапету:

a u ³ m e n e e L o + q Н, (4)

де L o - відстань між центрами суміжних відсіків безкаркасних будинків (спо­руд) і каркасних будинків з фундаментами, з'єднаними зв'язками-розпірками або ін­шими конструктивними рішеннями фундаментів у напрямку, перпендикулярному до деформаційного шва, або відстань між центром блоків жорсткості каркасних будинків із незв'язаними фундаментами (рисунок 2);

H - відстань від підошви фундаменту до карниза чи парапету будинку (в одному із суміжних відсіків з меншою висотою);

q - розрахунковий крен одного із суміжних відсіків від деформацій земної по­верхні, що визначається за формулами:

для майданчиків з плавними деформаціями земної поверхні

, (5)

де R - радіус кривизни угнутості земної поверхні;

для майданчиків, де проявляються зосереджені деформації (уступи)

, ( 6 )

де L - довжина меншого відсіку; значення L не повинно перевищувати відстань між уступами.

Розмір деформаційного шва між відсіками слід приймати:

- при розрахунковій величині до 100 мм - не менше 120 мм,

- при розрахунковій величині більше 100 мм - за розрахунком, але не менше 200 мм.

Деформаційні шви повинні розділяти суміжні відсіки будинків і споруд по всій висоті, включаючи дах і фундаменти.

Рисунок 2 - Схеми для визначення розмірів деформаційного шва між відсіками

4.32 Фундаменти під несучі стіни у зоні деформаційних швів влаштовуються, як правило, суцільними. З метою зменшення ширини деформаційного шва допускається застосування переривчастих фундаментів.

Фундаменти під парні колони у деформаційних швів в одноповерхових каркас­них будинках, виконаних за рамно-зв'язковою або зв'язковою схемами, допускається не розділяти, якщо фундаменти під решту колон конструктивно не зв'язані між собою у горизонтальному напрямку плитами, зв'язками-розпірками тощо. За наявності зв'язків допускається влаштування несиметричних парних фундаментів на спільній бетонній (залізобетонній) подушці з улаштуванням шва ковзання.

4.33 У випадках, коли будівельними заходами захисту та інженерною підготов­кою основи не виключаються деформації конструкцій і крени будинків і споруд, які перевищують допустимі норми, будинки і споруди слід проектувати з урахуванням заходів, що знижують нерівномірне осідання та усувають крени із застосуванням різ­них методів їх вирівнювання.

Варіанти захисту будинків і споруд та заходи щодо їх вирівнювання слід прийма­ти на основі техніко-економічного порівняння.

4.34 Фундаменти під технологічне обладнання слід проектувати, передбачаючи залежно від типу обладнання і технологічних вимог до його експлуатації застосуван­ня спеціальних заходів захисту, віддаючи перевагу вирівнюванню обладнання домк­ратами. Фундаменти в цьому випадку слід проектувати з урахування вказівок додат­ка 6.

Основні вимоги до гірничих засобів захисту

4.35 Гірничі засоби захисту будинків і споруд слід передбачати з метою зни­ження величин деформацій земної поверхні і призначати у тих випадках, коли засто­сування одних лише будівельних заходів захисту недостатнє для забезпечення надій­ної експлуатації підроблюваних будинків і споруд або недоцільне з економічного по­гляду.

4.36 Гірничі засоби захисту будинків і споруд допускається передбачати за узгодженням із заінтересованими гірничодобувними підприємствами. Як гірничі засоби слід передбачати:

а) повне чи часткове закладання відпрацьованого простору;

б) розробку пластів із розривом у часі, розосередження гірничих робіт у просто­рі; розробку пластів у певній послідовності; одночасне проведення гірничих робіт на окремих ділянках, яке забезпечує зменшення деформацій в основі об'єктів;

в) неповне виймання корисних копалин за площею та потужністю за узгоджен­ням з органами Держнаглядохоронпраці України.

5 КАРКАСНІ БУДИНКИ

5.1 Каркасні будинки, що зводяться на підроблюваних територіях, слід, як пра­вило, проектувати за піддатливими та комбінованими конструктивними схемами, пе­редбачаючи елементи каркасу залізобетонними.

При проектуванні будинків на підроблюваних територіях І, Ік та ІІк груп пере­вагу слід віддавати будинкам з металевим каркасом.

Проектування каркасных будинків повинно виконуватись в залежності від гру­пи складності умов будівництва на території забудови (таблиця 5).

5.2 Допускається при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні проек­тувати каркасні будинки за жорсткими конструктивними схемами.

5.3 Конструктивні рішення каркасних будинків слід вибирати у залежності від розрахункових величин деформації земної поверхні, інженерно-геологічних умов майданчика будівництва та експлуатаційних вимог до об'єкта.

5.4 Багатоповерхові каркасні будинки