Как это все начиналось

Як повiдомляють , безпосереднi учасники цiєї чудової подiї, до 10 годин дня я вже у всю порушував спокiй пологового будинку в компанiї дюжини таких саме щасливчикiв як i я.

За подальшi роки 3-4 я спромiгся зiпсувати незлiченну кiлькiсть пелюшок i нервiв своїм батькам i бабусям з дiдусем.

Среднее образование

Далi був дитячий садочок, середня школа, мордобої на кожнiй змiнi, палаючий вiд червоної пасти щоденник i моя п'ята точка.

От так i наступив 1997 рiк який серйозно змiнив спокiйний безтурботний перебiг мого життя. Сергiя вирiшили вiдправити до лiцею. Точнiше до Донецького технiчного лiцею. Особливого ентузiазму iз цього приводу, на скiльки пам'ятаю, я не мав. До закiнчення школи залишалося ще п'ять довгих рокiв. Але раз треба, то треба. Пiв року курсiв, не "складнi" вступнi iспити i ось вона нова каторга. Взагалi я нiколи не вирiзнявся особливим завзяттям до навчання.

Як виявилося лiцей це далеко не школа, довелося напружитися. Напруга привела мене на деяку кiлькiсть мiських олiмпiад, що стосуються iнформатики i математики.

Дуже часто спiлкувався з Олексiєм Д. Кузнецовим, пристрасть до комп'ютера зростає до неймовiрних висот. У домi з'являється все бiльше спецiалiзованої лiтератури. Всiма правдами i не правдами дiстаю доступ до комп'ютерного класу разом з Lexa'й i Stup'ом на правах позаштатних сiсадмiнiв. З успiхом знищуємо пару звукових карт, мишей (quake quake2) i вiнчестер (iмовiрно Win.Chih95).

Загалом 4 роки проведенi в лiцеї роблять з мене абсолютно iншу людину (велике спасибi, Вiкторiя Iванiвна, Олена Вiталiївна, Лариса Iванiвна, Борис Федорович)...

Высшее образование

Наступає рiк 2000. Всi навколо зайнятi вибором подальшого мiсця навчання, я не виключення. Хоча особливо iз цього приводу i не морочився. Вирiшив йти по стопах старшого брата, тим бiльше часто бував у нього в гостях в 8.804 аудиторiї. Iнет quake2 i знову iнет. Там познайомився iз Приваловим М.В., що зiграв в моєму студентському життi далеко не останню роль i моїй подяцi йому немає межi. Загалом про вибiр вузу i спецiальностi питання не стояло. Пiсля не дуже вдалої здачi рейтингових випробувань я все ж таки вступив до ДонДТУ пiсля вiдмiнної здачi спiвбесiди.

Отже, кiнець серпня 2000. Збори першокурсникiв. Олександр Володимирович оповiстив якийсь список студентiв в числi котрих був i я. Пiдводжусь. "Будь ласка, знайомтесь - староста групи АСУ-00Б". "О це потрапив", нiчого розумнiшого в голову на той час не приходило. Ну треба, то треба. Заступив на пост без особливого ентузiазму. Але вже до першої сесiї зрозумiв всю красу цiєї посади. Набагато простiше було порозумiтися з викладачами. Допомагав своїм студентам вирiшувати проблеми певного роду. I так подальшi три роки. У того залiк, у того iспит. З "успiхом" забував про власнi проблеми, що оберталося не в мою користь. Години пiд деканатом, кафедрами фiзики, фiлософiї. Нерви батькiв. Так продовжуватися довго не могло. Влiтку 2003 роки я був вичислений з составу студентiв "за не виконання учбового плану".

Так, рiк вийшов дiйсно важкий. Єдине що мене розважало, це те що народилася в серпнi моя племiнниця.

Взимку 2004 я вiдновився на 3-й курс в групу АСУ-01В.

Особливих пригод в навчаннi з тих пiр не було. Пiсля здачi госiв в щiльну пiдiйшов до питання про подальше навчання. Зупинивши свiй вибiр на магiстратурi я втратив свого викладача. Потрiбен був новий. Так мене знайомлять з Телятнiковим А.О., а вiн мене, у свою чергу, з роботами-футболiстами.

Немного о достижениях

Ще з третього курсу лiцею я захопився Iнтернетом i безпосередньо створенням всiх цих незлiченних сайтiв. Тому бiльш нiчим окрiм як створенням сайтiв займатися я не бажав.

Планы на будущее

Все, що пригадав:

• Продовжити заняття айкiдо.
• Зайнятися вивченням японської мови.
• Припинити займатися створенням сайтiв.
• Виїхати жити до Криму.
• Збудувати хату, посадити дерево...