| ДОРОФЄЄВ Віталій ВолодимировичТема випускної роботи: Розробка системи менеджмента якості вищого навчального закладуEmail: starostane@mail.ru Коротка біографія:      Вересень – прекрасна пора золотої осені, коли вся природа покривається різнокольоровим багрянцем. 23 вересня 1983 року я, Дорофєєв Віталій Володимирович, народився в місті Донецьку Петровського району. Сімейній радості щодо мого народження не було меж.        Батько працював на шахті «Трудівська». Моя мама, Дорофієва Тетяна Григорівна працювала вчителем біології і весь свій педагогічний хист та вільний час віддавала учням школи. Тому моїм вихованням більше займалися дідусь та бабуся, які віддавали мені всю свою сердечну теплоту й особливу турботу .       Бабуся працювала бібліотекарем ПТУ № 93 м.Донецька,  рано ввела мене у світ любимих героїв  дитячої літератури. Підрісши, я весь вільний час проводив у бібліотеці за читанням. А зі своїм дідусем збагачував свій світогляд із питань астрономії, військової справи. Щосуботи ми з ним ходили на рибалку. Це були для мене чарівні години перебування серед розкішної природи, що й зараз ведуть мене стежками Святогір’я, де літніми ночами на човні на річці Сіверський Дінець проводжу відпочинок.       При дошкільному тестуванні за кмітливістю та розумовими здібностями шкільний психолог порадила зарахувати мене до 1-А експериментального класу зі швидкісною програмою навчання ЗОШ № 103 м.Донецька. Навчаючись у цьому класі, я швидко сприймав навчальний матеріал, навчився творчо мислити, робити самостійні висновки й узагальнення.       Мій шкільний інтерес був досить різноманітним. Я займався філателією, нумізматикою, вчився грати на гітарі. Та найбільшою мрією було мати доброго друга – собаку, якого я купив у восьмому класі.       Щоб позбутися зайвої скромності та сором’язливості,, брав участь у святкових ранках, позакласних заходах, розвиваючи свої артистичні дані, і це мені вдавалося.       Щоліта під час своєї відпустки мама обов’язково возила мене по найцікавіших  історичних місцях України, Росії, Закавказзя, враження від яких збереглися на все життя.       Цікавим було навчання в старших класах, коли класним керівником була учитель української мови та літератури, яка не тільки згуртувала класний колектив, а ще була кожному другом.       Шкільне життя було особливо цікавим. У нашій шкільній учнівській республіці я виконував обов’зки міністра культури. Брав активну участь у предметних олімпіадах з фізики, математики, біології. У шкільних спортивних змаганнях з бігу посідав перше місце.       У 2001 році закінчив ЗОШ № 103 м.Донецька з відмінними показниками – 11-12 балів. Постало питання про подальший життєвий шлях. Вивчаючи довідники для вступників до вузу, мене зацікавила спеціальність « Технологія машинобудування». І з 2001 року я студент механічного факультету Донецького національного технічного університету.       З однокурсниками зразу ж склалися доброзичливі, дружні стосунки. Мене обрали профоргом групи.       Після першого курсу перейшов у німецьку групу «МС -01н» і вступив на економічний факультет ДНТУ за спеціальністю «Економіка підприємства» та на воєнну кафедру.       Будучи студентом четвертого курсу, брав участь у студентській конференції. Разом з однокурсником Горбановим Олексієм працювали над роботою «Мінімізація затрат підприємства шляхом функціонально-стоімостного аналізу». Ця робота  ввійшла в десятку найкращих.       У 2005 році успішно закінчив воєнну кафедру із присвоєнням звання лейтенанта. У цьому ж році, закінчивши  четвертий курс із червоним дипломом та отримавши кваліфікацію бакалавра за фахом « Інженерна механіка», вступив навчатися в магістратуру на кафедру «ЯСС», де охоче навчаюсь і зараз. Маючи досвід організаційної роботи, виконую обов’язки старости групи.       У січні 2006 року закінчив економічний факультет ДНТУ за фахом «Економіка підприємства».       У даний час я працюю над магістерською роботою з теми «Розробка системи якості для вищого учбового закладу», метою якої є підвищення якості освіти, що дуже актуально в наш час. В останній час з явилось багато вищих навчальних закладів, з яких виходять спеціалісти, які не мають відповідних знань, необхідних на виробництві. Треба відзначити, що наш заклад не входить в їх число. Ще за радянських часів спеціалісти ДПІ дуже цінувалися, навіть за кордоном. І зараз ДНТУ є одним з провідних вузів в Україні.       Я задоволений, що моїм керівником магістерської роботи став завідувач кафедрою «ЯСС»,  доцент Момот Олександр Іванович, якого цінують співробітники кафедри та поважають студенти. Ця людина ввійде в історію ДНТУ як перший завідувач кафедри «ЯСС», поскільки він Ії засновник, що важливо і актуально зараз, коли Україна збирається вступати в СОТ і потребує фахівців з якості. Момот О.І. розбирається у всіх нюансах і тонкощах цієї професії, і я маю надію, що під його керівництвом стану хорошим фахівцем.       Після закінчення технічного університету я маю надію знайти високооплатну працю з можливостями кар’єрного росту і неодмінно за своїм фахом.       Маю намір використовувати набуті знання, одержані мною в університеті на протязі 5,5 років, подальшій професійній виробничій діяльності, втілюючи в технологію виробництва всі нові сучасні досягнення науки і техніки. |