Тема випускної роботи магістра: Структурно-параметричний синтез установки приводу подач для обрабки робочих стін коксових батарей
Керівник роботи: доцент кафедри "Металорізальні верстати та інструмент"
Полтавець Валерій Васильович

АВТОРЕФЕРАТ   ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА   ПОСИЛАННЯ ПО ТЕМІ  
ЗВІТ   ІНДІВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

    Я, Козійчук Артур Вікторович, у 2003 році закінчив Горлівський машинобудівний коледж із червоним дипломом за фахом «Обслуговування верстатів із програмним керуванням і робототехнічних комплексів», в 2005 - одержав диплом бакалавра в Донецьком національному технічному університеті за фахом «Металорізальні верстати та системи». У даний момент навчаюся в магістратурі даного вузу. У собі можу відзначити наступні риси характеру: цілеспрямованість, порядність, чесність, відповідальність. Маю досвід роботи з комп'ютером, зокрема освоюю різні пакети CAD/CAM систем. Захоплення - спорт (футбол, баскетбол, гандбол, настільний теніс), комп'ютер, спілкування із друзями.

    Я народився в славнім шахтарському місті Горлівка, Донецької області, 1-го лютого 1984 року. Мій батько, Козійчук Віктор Васильович, 1953 р.н., має вищу освіту - викладач фізичного виховання. Мати, Козійчук Ольга Петрівна, 1956 р.н., заступник головного бухгалтера, має середньо-спеціальну освіту. Старша сестра Козійчук Олена Вікторівна (а в цей час Андрєєва Олена Вікторівна), 1977 року народження, бухгалтер за освітою.

    Зі слів батьків я був тихою, спокійною дитиною, що не доставляв зайвих проблем. Перебував під доглядом бабусі й дідуся до чотирьох років, після чого мене визначили в дитячий сад №93. У цей період (як напевно характерно й всім дітям цього віку) мене залучало малювання. В основному це була техніка: автомобілі, літаки, і т.д. Увечері, після дитячого саду, ми із сестрою грали в гру, так називану «школу». Я був у ролі учня, вона ж, незважаючи на свій настільки ранній вік - учителем. Усе була начебто по-справжньому: невелика шкільна дошка, крейда, оцінки. Спочатку було досить важко освоїти ці «букви й цифри», але як говориться «важко в навчанні - легко в бою», і вже будучи учнем 1-В класу середньої школи №16, я вже вмів вільно читати й писати.

    На початку 90-х наша родина одержує квартиру в новому районі й ми переїжджаємо. Тепер ми із сестрою були змушені добиратися в школу майже в інший район міста, доводилося рано вставати, їхати, а іноді і йти. Неабияк помучавшись у такий спосіб декілька тижнів, мене вирішили віддати на піклування бабусі, що проживала біля школи. Тепер з родителями я бачився лише раз у тиждень - на вихідні.

    У початкових класах школи в мене не було ніяких проблем. Домашні завдання я виконував самостійно, бабуся не вникала в мої шкільні справи. Перший і третій класи я закінчив з відмінністю, лише в другому умудрився получити четвірку по українській мові.

    У п'ятий клас, з небажанням, я йду вже в нову для мене загальноосвітню школу №36, яка знаходилася за місцем проживання. Моїм класним керівником стала вчителька французької мови - Кліменчук Любов Володимирівна. Я швидко освоївся в новому колективі, зустрів нових друзів. Потяг до малювання мене не залишає, і кожен урок малювання для мене - це свято. На прохання класного керівника я виконую різні доручення по виконанню плакатів, вітальних листівок, беру активну участь у суспільному житті класу й школи (беру участь у багатьох культурно-масових заходах). У ці роки я вирішив (за порадою батька) зайнятися спортом, а саме - боксом, а заодно непогано навчився грати в настільний теніс, тому що гарна реакція в боксі - це запорука успіху. На заняттях по фізкультурі я захопився командними видами спорту - футболом і баскетболом, і поступово перемкнувся на них. Важко було в цьому віці сполучати шкільні й домашні заняття, а також і тренування. Після закінчення курсу малювання для мене виникає якась криза у творчості, але я із задоволенням перемикаюся на більше цікаву дисципліну - креслення. Паралельно я захоплююся математикою, фізикою, хімією, причому мої батьки завжди мені довіряли на слово виконання моїх домашніх завдань. Учителі в школі були досить вимогливими, і пускай я не був круглим відмінником, але я ніколи не змушував червоніти своїх батьків на зборах. Мої захоплення такими природними предметами напевно й вплинуло на вибір моєї майбутньої професії.

    В 1999 році здавши всі шкільні випускні іспити на «відмінно», я вирішив продовжити навчання у Горлівському Машинобудівному Коледжі. Здавши без проблем співбесіди по двох предметах (математиці й українському), мене зарахували на спеціальність «Обслуговування верстатів із програмним керуванням і робототехнічних комплексів». Хочу відзначити, що саме в цьому навчальному закладі я став розуміти, що придбані мною знання тут, допоможуть мені у подальшому життєвому шляху. Беру участь у внутрішніх олімпіадах по фізиці, хімії, математиці, посідаю призові місця - 1-і, 2-і, і 3-і місця відповідно. У групі виконував обов'язки заступника старости. За свій коледж (протягом чотирьох років), я брав участь на змаганнях з баскетболу й футболу. На 4-ому курсі, будучи вже випускником, ми з футбольною командою коледжу беремо першість міста. Закінчуючи в 2003 році коледж із «червоним дипломом», виникає можливість на бюджетній основі продовжити навчання на третьому курсі Донецького Національного Технічного Університету. Без зайвих зусиль здавши співбесіду, я зараховуюся на спеціальність «Металорізальні верстати та системи», кафедри «Металорізальні верстати й інструмент».

    У вересні 2003 року зі своїми друзями (ще з коледжу), нам вдається поселитися у гуртожитку. Повне «спокус» самостійне життя в гуртожитку, удалині від будинку, не зламала нас, і ми успішно продовжуємо вчитися. Не пройшло й півроку мого навчання, як мене обирають старостою групи, і я не відмовився, розуміючи яка відповідальність на мене лягає. Прийшовши на кафедру фізичного виховання, ми із друзями вирішили спробувати свої сили в такій командній грі - як гандбол. Як виявилося, небезуспішно - в 2004 році з командою Механічного факультету ми займаємо III-е місце, в 2005 - II-е, а на весну 2006 року самі оптимістичні прогнози. Науково-технічна база, отримана мною ще в коледжі, а також нові знання, допомогли мені на проведених олімпіадах. В 2004 році - обласна олімпіада по дисципліні «Взаємозамінність, Стандартизація й Технічні виміри» піднесла мені «бронзу» у рідних стінах; в 2005 - Всеукраїнська студентська олімпіада за фахом «Металорізальні верстати й системи» нагородила «сріблом» у провідному машинобудівному місті - Краматорську.

    На сьогоднішній день я навчаюся в магістратурі «Донецького Національного Технічного Університету», і пройшовши настільки довгий шлях до заповітної мрії, своїм обов'язком вважаю - стать фахівцем високого рівня у своїй галузі тому що розумію, як необхідний якнайшвидший темп розвитку машинобудування України. Адже завдяки ефективному використанню саме цієї галузі промисловості можна збільшити добробут націй. Я намагаюся бути різнобічною людиною, використати отримані знання цілеспрямовано, при цьому використовуючи сучасні комп'ютерні технології - адже за ними майбутнє.

    Що стосується моїх планів на майбутнє - найближчим часом сподіваюся успішно захистити магістерську роботу, причому неважливо продовжу я подальше навчання, або стану працювати за спеціальністю, а надалі я кину всі свої сили на те, щоб моя діяльність приносила користь і йшла на благо моєї батьківщини.

АВТОРЕФЕРАТ   ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА   ПОСИЛАННЯ ПО ТЕМІ  
ЗВІТ   ІНДІВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ