Авдєєнкова Ніна Сергіївна

Спеціальність : «Електричні системи електроспоживання»

Тема випускної роботи :

«Розробка рекомендацій для запобігання подвійних замикань на заземлюючий контур у системі електропостачання 0,66кв з ізольованою нейтраллю»

Науковий керівник : док. техн. наук Ковальов Олександр Петрович

Про себе:

Середній бал у період навчання в університеті 4,87. Відмінне знання російської та української мов. А ось знання англійської мови вичерпуються тільки читанням і розмовою, при цьому іноді потрібна і допомога навчальної літератури. Уміння і навички: маю досвід роботи на комп'ютері - програми MS Word, MS Excel, MS Power Point, MathCad, Internet Explorer.

Моя автобiографiя

Дитинство

          Народилася я 16 березня 1986 року в місті Макіївка. Мої батьки: батько – Авдєєнков Сергій Васильович (машиніст тепловозу Вантажтранс управління Радянського району м. Макіївки); мама - Авдєєнкова Людмила Микитівна (контролер ВТК ВАТ «Харцизcького трубного заводу»).
          У 2 роки і вісім місяців мене віддали в дитячий садочок «Барвінок». А до цього моїм вихованням займалася моя ненька, ну і поможливості батько і дідусь, у яких досить багато часу віднімала робота. Що стосується дитячого саду, то з першого дня він став для мене чужим будинком і радості ніякої не приносив. Життя за розкладом з чужими дітьми була для мене моторошним кошмаром, я часто плакала. Але час йшов і я помалу звикала до садка, адже були тут і приємні хвилини – свята й одержання подарунків на них. І при цьому мене ще змушували виступати на всіх святах від групи, і це все тому, що я із самого початку показала свої театральні здібності. Незважаючи на всі обурення на дитячий садочок, залишилися і приємні спогади про нього - це мої дві виховательки Кукса Ганна Леонідівна і Захарова Ольга Олександрівна, що мене дуже любили і всіляко намагалися зробити моє перебування в саду приємним.
          Також мої дитячі роки проходили і на рідній вулиці - ось де було цікаво і весело! Отут звичайно вже я почувала себе «своєю людиною» і вільна була робити разом із друзями все що хочу, правда дуже часто наше «хочу» негативно позначалося на приватній власності наших сусідів. Але зате скільки радості і посмішок!?
          У 1992 році в мене з'явилася молодша сестричка Олена і головна роль няньки досталася мені і дідусеві. Ох! Нелегко було спочатку. Але зараз я дуже рада, що вона в мене є.

Школьнi роки

          1 вересня 1993 року я пішла в загальноосвітню експериментальну школу I - III-й ступенів №49 міста Макіївки в 1-Б клас. Усе тут було для мене ново і цікаво. Але з першого тижня вже почутилися і труднощі - я потрапила в експериментальний клас, де програма навчання була прискорена, а мені погано давалася російська мова, і дуже слабкою була техніка читання. Через це мені довелося дуже багато займатися цими предметами, у чому мені дуже допомагала моя ненька, за що їй велике спасибі! А що стосується математики? - так отут без проблем!
          1 лютого 1994 року я перейшла (усім класом) у 2-Ж, а 1 листопаду 1994 року була вже в 3-Б. Цього вимагала навчальна програма експериментального класу. Через це за два роки я закінчила три класи.
          «Шкільна пора» була для мене самою цікавою i насиченою подіями, адже школа - це не тільки підручники, уроки, домашні завдання і контрольні роботи, але і походи в ліс, поїздки в ТЮГ, музеї, пам'ятні місця і міста, також різні заходи на території школи, зокрема «Справа честі».
          У п'ятому класі я ходила на бальні танці.
          У старших класах моїм керівником була Мариненко Надія Миколаївна, вчитель англійської мови, за знання якого я вдячна їй. Багато свого часу вона приділяла і нашому вихованню, за що їй велике спасибі!
          А що стосується здібностей, то я була старанною ученицею і вчилася на відмінно майже по всіх предметах. Але все-таки більше переваги віддавала прикладним наукам, особливо алгебрі та геометрії. За знання отримані в школі по цим предметам я дуже вдячна своєму вчителеві математики Жикуліной Зої Тимофіївні.
          Шкільні роки тяглися так довго, чого не можу сказати про останній, одинадцятий клас. Він «пролетів» як одна мить, за яку потрібно було так багато зробити, а головне визначитися з вибором університету. Мій вибір «пав» на Харківський аерокосмічний університет ім. Н.Е.Жуковського (ХАУ), я записалася на курси по математиці і фізиці, що проходили на базі нашої школи (у той час вже Навчально–виховальний комплекс №49 «Надія»). В одинадцятому класі брала участь в олімпіадах по біології та географії, а по закінченню крім заслуженого атестата одержала свідчення №02-21 про те, що я пройшла курс користувача ПК.
          У квітні 2002 року була змушена пропустити вступні іспити в ХАУ і була звільнена від випускних іспитів через свій стан здоров'я. Але ці події не зупинили мене, і після випускного вечора я відразу, не роздумуючи, здала документи в Донецький національний технічний університет - кращий технічний ВНЗ Донбасу. Чесно кажучи, я завжди мріяла учитися в цьому університеті. І ось!!! Моя мрія виповнилася, у липні за результатами іспитів я була зарахована на електротехнічний факультет, чому була дуже рада не тільки я, але і моя родина, особливо дідусь. А що стосується мотиву вибору даного факультету - це просто рада знайомих людей, що закінчили його!... Вже пройшло п'ять років, і в мене немає ні краплі жалю про зроблений вибір!

Унiверситетські роки

          Перший рік, а точніше перший курс навчання в ДонНТУ був для мене досить нелегким, напевно як і для більшості студентів. Але головне - це бажання вчитися, а воно в мене завжди було. На старших курсах я зрозуміла, що моя спеціальність «Електричні системи електропостачання (ЕСЕ)» є досить перспективною в наш час і при цьому можна працювати як на всіх промислових підприємствах, так і в проектних інститутах. Це додавало мені ще більшої впевненості в правильності вибору спеціальності.
         Протягом чотирьох років навчання виступала на конференціях з електричних машинах, української мови, філософії, а також на щорічній конференції, що проходить на нашій кафедрі «Електропостачання підприємств та міст (ЕПМ)» зі статтею по надійності електропостачання.
          Улітку 2006 року я одержала «червоний» диплом бакалавра за фахом ЕСЕ, і після цього вирішила продовжити своє навчання в магістратурі, щоб підвищити свій рівень знань у даній області.
         Ковальов Олександр Петрович - мій науковий керівник, доктор технічних наук і завідувач кафедрою ЕПМ. Він запропонував мені зайнятися розглядом аварій у шахтних мережах, а саме подвійними замиканнями. Тема моєї магістерської роботи: «Розробка рекомендацій для запобігання подвійних замикань на заземлюючий контур у системі електропостачання 0,66кв з ізольованою нейтраллю». На мій погляд тема досить актуальна, адже Донбас - вугільний регіон, і тому дана промисловість має потребу в нових розробках і проектах не тільки у здобутку вугілля, але й у системах електропостачання і її захисту.

Плани на майбутнє

Після закінчення магістратури хотілося б влаштуватися на роботу за фахом, тому що необхідно закріпити свої отримані навички на практиці. Одним словом хочеться «стати на ноги», і тільки вже потім можна й о заведенні сім'ї подумати...

Руська

Посилання

Індивідуальне завдання

Головна сторінка ДонНТУ

Портал магістрів ДонНТУ

Система пошуку ДонНТУ