Духовий оркестр Студентського клубу Донецького Національного Технічного Університету був заснован у 1953 році і з перших же місяців своєї творчої біографії під керівництвом Н. Кочуєва почав радувати донетчан чарівними звуками духових інструментів на площах і парках міста. Учасниками оркестру були як студенти, так і викладачі Донецького Політехнічного Інституту. Незважаючи на невеликий термін, відведений на знайомство, вже на перших репетиціях вони змогли не тільки «притертися» один до одного, але й домогтися того «фірмового» звучання духового оркестру, що заворожує сердце людини; звучання, знайомого усім тим людям, що зовсім недавно пережили Велику Вітчизняну; звучання, відзначеного професійним журі вже навесні 1954 року на щорічному, що став потім традиційним, міському огляді-конкурсі духових оркестрів.

На той час (втім, як і сьогодні) у місті було не так багато духових оркестрів, заснованих на базі ВУЗів. Тому, єдиним «конкурентом» духового оркестру ДПІ був тільки оркестр медичного інституту. Але, насправді, конкуренцією або навіть «соцзмаганням» взаємовідносини цих двох колективів назвати не можна. Скоріше це було продуктивне співробітництво: обмін досвідом, виконавцями, репертуаром; пошук заходів для виступу та концертних майданчиків; «пробивання» через Культторг дефіцитних на той час музичних інструментів.

Що стосується концертних заходів, проведених духовим оркестром ДПІ, то сміливо можна сказати: цей оркестр чули, напевно, усі мешканці міста. Колектив не обмежувався внутріінститутськими вечорами відпочинку й «халтурами» на урочистих і траурних заходах. На різноманітних святах його можна було побачити й почути на вулицях та парках Донецька; на демонстраціях 1 травня й 7 листопада оркестр провадив по центральній вулиці колону Донецького політехнічного інституту.

Усі традиції оркестру були збережені, коли у його керма у 1961 році встав відомий у той час, дуже талановитий музикант В.Острін. Його професійні якості дозволили з декількох поколінь майбутніх інженерів виховати досить віртуозних виконавців-духовиків, які й донині не розстаються зі своїми інструментами, а деякі з них навіть одержали другу, музичну, освіту.

Саме така людина (вихованець ДПІ та Донецького музичного училища) стала у 1974 році наступним керівником оркестру - П.Колода. Він не тільки продовжив двадцятирічні традиції колективу, але й вніс свої «свіжі», молоді ідеї та думки. Буквально через рік оркестр зазвучав ще професійніше: крім репертуару, що помітно розширився (нови п'єси, марші, вальси та інші творі вітчизняних і закордонних композиторів) слухачі стали помічати блискучу техніку виконання й звукоздобування солістів оркестру, з якими новий керівник не заощаджував сил й особистого часу займатися індивідуально. Також він приділяв велику увагу фізичному вихованню колективу (хоча б раз у тиждень оркестр бігав крос у легкоатлетичному манежі інституту). Навіщо? Так все дуже просто: спорт - це здоров'я, а здоров'я органів подиху - це успіх музиканта-духовика. Не в усіх спочатку виходило пройти пішки без задишки в колоні на першотравневій демонстрації від Студмістечка до площі Леніна. І не просто прогулятися із трубою у зубах, а чудово пройти стройовим кроком виконуючи ритмічно, струнко, без помилок, один за одним досить складні марші! Таким чином усі учасники оркестру й покидали палити! А час, заощаджений на перекурах, керівник використав на заняття теорією й історією музики, що виявилося не тільки цікаво, але й корисно для загального та професійного розвитку майбутніх інженерів і музикантів.

Як і було раніше, оркестр багато виступав. Його чули не тільки на вищезгаданих демонстраціях. Стали традиційними урочистий мітинг та святковий концерт, присвячений Дню Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Щорічно (й донині) ветерани війни із задоволенням слухають і навіть танцюють (кому ще дозволяє здоров'я) під мелодії військових років, що виконувалися духовим оркестром ДПІ. Також хочеться згадати, як щороку, перед днем народження вождя світового пролетаріату В.И.Леніна, коли влаштовувалися комунистичні суботники, оркестр з ранку допомогав прокидатися мешканцям Студмістечка своєю музикою. І з нею якось усім бадьоріше працювалося: граблі легшали, лопати ставали гостріше, кисті - м'якше, фарби - яскравіше... Тривала участь у щорічних оглядах-конкурсах духових оркестрів міста, що проводились на стадіоні «Шахтар». И в 1981 році музиканти ДПІ святкували вже досить велику перемогу - третє місце! Також не можна не відзначити участь оркестру в концертах та незабутніх карнавальних ходах, присвячених ювілейним датам від дня народження рідного ВУЗа.

На жаль, в останні років десять-дванадцять «авторитет» духової музики на Україні помітно зменшився, що навіть підтверджується недобіром музыкантів-духовиків у музичні навчальні заклади країни. Але керівник оркестру П.Колода, як і В.Доронкин, що змінив його у 1999 році, змогли зберегти колектив, в основному завдяки відданості його учасників своїй справі - мистецтву колективної гри, тяжінню до прекрасного, прагненню просто не дати піти в небуття неповторному, «фірмовому» звучанню духового оркестру, що заворожує сердце людини ...