Стисла біографія

Дитинство

Моя поява на світло відбулося 24 вересня 1986 року в пологовому будинку міста електриків - Курахово. Цей факт, швидше всього, і визначив мою подальшу долю, тому що живу я в невеликому містечку вогнетривників - Красногорівці, і тільки в силу деяких обставин народився в іншому місці.

Батько: Ватолін Василь Миколайович - токар ВАТ "Красногорівський вогнетривкий завод"

Мати: Ватоліна Зінаїда Федорівна - домогосподарка.

Найбільш безтурботні дні свого життя я провів у дитячому садку "Золота рибка". Можу сказати, що ще в садку в мене проявився талант актора, що переслідував мене і в шкільні роки. Склерозом або амнезією я не страждаю, однак, чого-небудь надцікавого про моє дитинство в період від народження і до шести років нічого розповісти не можу.

Школа

Завдяки вихователям з дитячого саду, що чомусь побачили в мені вундеркінда, я змушений був піти в школу в неповні шість років, що коштувало мені одного року нічому не зобов’язуючого, безтурботного дитинства. Таким чином, першого вересня 1992 року поріг Красногорівської ЗОШ №2 переступив ще один першокласник.

ВУ перших трьох класах з навчанням у мене не склалося, напевно ще не дозрів. Але позитивні моменти все-таки спостерігалися, моя успішність поступово почала підвищуватися, і вже до шостого класу я завоював деякий авторитет серед вчителів і однокласників. Саме в цей час я зацікавився географією й історією, що і стали моїми улюбленими предметами в школі. Крім цього потрібно відзначити, що я досить сильно захопився читанням художньої літератури, що впливала на мене тільки з позитивної сторони. Тоді мені найбільше запам'яталося прочитання книги Дж.Р. Толкієна "Хоббіт"(правда, зрозумів я, як потрібно її читати, тільки з третього разу), після цього я став фанатом книг подібного жанру.

На дев'ятому році навчання, я з деяких причин вирішив перейти в паралельний клас, про що ні крапельки не пошкодував. Класним керівником цього колективу була вчителька російської мови і літератури Плескачьова Ольга Григорівна - прекрасний педагог, організатор і людина. Саме в цей період я почав брати участь у культурно-дозвільних заходах в масштабах школи, району та області. Зіграв кілька ролей у шкільному театрі, а також був учасником команди КВК ДЮП "Полум'я", що зайняла друге місце на щорічному обласному огляді дружин юних пожежників(щось наближене до КВК на пожежну тематику).

Але от прийшло тяжке і смутне розставання зі школою, що на все життя залишиться в моєму серці. Але життя продовжувалося і переді мною виникли нові задачі та горизонти.

Університет

Що я можу написати про свій вибір ВНЗ? Напевно, як людина з явним тяжінням до гуманітарних наук, я був зобов'язаний поступати у ВНЗ відповідного профілю. Однак, трохи помізкувавши, я вирішив, що обов'язково поступлю до Донецького національного технічного університету і стану інженером, тому що вже зараз ця професія стає дефіцитної на ринку праці, а це означає ще більшу розруху нашої промисловості. Отже, з ВНЗ визначився, а як же бути з професією? Будучи ще школярем, та захоплюючись географією, мене дуже зацікавила енергетика як традиційного напрямку, так і нові нетрадиційні методи її вироблення. От і вийшло, що вибрав я спеціальність "Електричні станції".

Відразу скажу, що перший курс давався мені дуже складно, якесь дежавю, у школі було теж саме. Однак, період адаптації пройшов хоч і болісно, але все-таки успішно, і завдяки своїй завзятості й сумлінності, я поступово вирівняв ситуацію, з кожним курсом додаючи в навчанні все більше. Найбільш істотним своїм досягненням в університеті є те, що я зміг переглянути свою життєву філософію і знайшов своє життєве кредо "не бійся локальних невдач - вони усього лише незначна перешкода на шляху до глобального успіху, що роблять тебе сильнішим". Друге досягнення - вступ до магістратури. Університет, крім нових знань, прищепив мені таку корисну властивість як самоосвіта, що обов'язково мені знадобиться у майбутньому.

У якості теми випускної магістерської роботи, я вибрав "САПР електричної частини електричних станцій", тому що у світі сучасних технологій проектування будь-якого об'єкта повинне бути виконане в максимально стиснутий термін, при цьому бути високоякісним і відповідати всім нормам і стандартам. А виходячи з того, що електростанції відносяться до важливих стратегічних об'єктів, важливою задачею стає їхнє правильне проектування, для чого і необхідно використовувати системи автоматизованого проектування. Моїм науковим керівником при виконанні магістерської роботи є к.т.н., доцент кафедри "Електричні станції", заступник декана ЕТФ Павлюков Валерій Олександрович, тому що ця людина вже кілька років займається саме цією проблемою, а також разом з колишніми магістрами кафедри "Електричні станції" провів деяку роботу в даній області.

У найближчому майбутньому я збираюся закінчити магістратуру і піти працювати за спеціальністю на благо нашої держави і звичайно ж себе самого.