Я народився 27 травня 1985 року в місті Константіновка, Донецькій області. Це промислове місто недалеко від Донецька. Вчився в школі № 13. Школа з поглибленим вивченням іноземних мов. В основному випускники моєї школи стають гуманітаріями, але я пішов по іншому шляху. Разом з навчанням, захоплювався спортом (боксом), закінчив музичну школу на відділенні народних інструментів. У дев'ятому класі переді мною встав вибір: продовжити навчання в школі або поступити в Константіновський Індустріальний технікум. Перед вступом в технікум виникло питання щодо подальшої професії, але думати довго не довелося т.я. чотири покоління моєї сім'ї інженери механіки, хотілося продовжити цю гарну традицію. Я вибрав спеціальність «Обслуговування і ремонт устаткування підприємств промисловості будівельних матеріалів».

У технікумі я став старостою в своїй групі. Під час навчання разом із загальноосвітніми предметами, такими як фізика, хімія, математика, інформатика, були вивчені основні види механізмів, спеціальне устаткування, вживане на підприємствах будматеріалів, допоміжне устаткування, що бере участь в технологічних процесах. Відмінне навчання в технікумі і участь в суспільному житті учбового закладу виховало в мені наполегливість і завзятість що завжди допомагало мені в досягненнях намічених цілей.

По закінченню технікуму я поступив в Донецький Національний технічний університет на спеціальність «Машини і апарати підприємств хімічної промисловості і підприємств будівельних матеріалів», фактично це продовження моїй тоді вже отриманій професії і тому поступив відразу на третій курс. У університеті я дізнався детальніше про процеси тих, що відбуваються з цим устаткуванням, вивчив методи проектування устаткування вживаного на підприємствах хімічної промисловості і промисловості будматеріалів.

Вчившись в університеті на 4 курсі я почав займатися науково-дослідною роботою. Мій керівник Топоров Андрій Анатольевіч запропонував мені займатися проблемами ремонту технологічного устаткування, а саме того аспекту цієї проблеми, коли ремонт стає прогнозований і виконується перед зупинкою обладнання або аварією. Мене зацікавила ця тема, і я вважаю, що за цим методом обслуговування майбутнє.

Я завжди міг ставити перед собою цілі, як ближні, так і дальні, вибирати стратегії для їх досягнення, усвоювати уроки з будь-яких ситуацій, можна сказати що досвід отриманий мною за роки навчання, став лише сходинкою яка наближала мене до мрії. Як вже розповідалося вище спочатку при виборі професії вирішальною роль грали сімейні традиції, але потім, після декількох років і впливу певних чинників, я вирішив, що те, чим я займаюся не просто наслідування кому то, а засіб досягнення мети. Моя професія це моє хобі, покликання та робота.