ХАРАКТЕРИСТИКА ІНВЕСТИЦІЙНОГО КЛІМАТУ В УКРАЇНІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО ПОКРАЩЕННЯ

Автор: Сергей Москвин

Источник: Журнал "Пріоритети" №2, 2002 год


Знання щодо інвестицій стають більш насиченими. Якщо кілька років тому більшість українських чиновників розуміли інвестиції майже виключно як капітальні вкладення, що забезпечують ріст та оновлення основних фондів, а директори підприємств – як фінансову підтримку або безвідсоткові кредити, що не повертаються, то тепер їхні уявлення вже стали ближчими до класичного розуміння інвестицій як процесу створення нового капіталу, що вимагає витрат фінансових ресурсів і призводить до змін у запасах капіталу (економічна теорія), та як витрат, зроблених сьогодні, щоб одержати зиск у майбутньому (фінансова теорія). Та й сам термін "капітал" уже не викликає негативних асоціацій, поступово охоплюючи не тільки основні засоби та товарно-матеріальні запаси, а й усі види активів, включаючи інтелектуальний капітал, частково обрахований як нематеріальні активи, та фінансові інструменти, що підтверджують боргові зобов'язання або корпоративні права включно з правом купити чи продати свою частку власності.
Інвестор дедалі частіше сприймається не як закордонний спонсор, а як особа, що приймає рішення щодо довгострокового вкладення грошей та інших активів, які йому належать, для отримання доходу, матеріальних і нематеріальних зисків (tangable and intangable benefits) не раніше ніж принаймні через рік. Виходячи з економічної теорії, такими особами можуть бути представники домашніх господарств, фірм та держави. Інвестор може бути як національний, так і іноземний. Інвестиції завжди є ризикованими, але мають своє вмотивування.
Інвестиції домашніх господарств здійснюються за умов досягнення певного рівня споживання громадян (фізичних осіб), хоча "гравці" та "дурні", що віддають останнє за надію на майбутнє, є в кожній країні. Зазвичай домогосподарства заощаджують кошти на банківських депозитах, вкладають їх у житло, освіту дітей, забезпечення старості, страхові запаси. Більш підготовлені освоюють науку персональних фінансів та інвестують кошти у цінні папери і нерухомість. Врешті-решт, задля зростання загального добробуту всіх домашніх господарств, серед яких є багаті та бідні, і здійснюється інвестиційний процес.
Інвестиції фірм, або корпоративні інвестиції, мають на меті одержання та збільшення прибутків, які можна було б знову перетворити на інвестиції. Іншими джерелами інвестицій можуть бути довгострокові кредити банків, корпоративні облігації, державні субсидії. Для компаній (акціонерних товариств) інвестиційною альтернативою є емісія акцій, титулів власності та управління, якими компанія А має поділитися з фірмами В, С і т. ін. Акціонерна форма капіталу набула такої популярності в світі, що інвестиції почали ототожнюватися з купівлею акцій, а численні фінансові посередники на ринку акцій назвали свій бізнес інвестиційним. Крім того, існують інші форми корпоративних інвестицій: спільні підприємства, угоди про розподіл продукції, концесії тощо.
Державні інвестиції здійснюються за рахунок доходів державного бюджету для розвитку галузей, що не можуть дати швидкої віддачі та є, як тепер модно казати, інноваційними. Велика проблема існує в державних та напівдержавних підприємств. Приріст їхніх капіталів залишається "нічийним": за формою – державним, за змістом – приватним.
Інвестиційна політика трактується як заходи з усунення перешкод та запровадження стимулів для інвестування, захисту прав інвесторів, створення привабливого інвестиційного клімату для розвитку національної економіки та підвищення життєвого рівня населення. У такому розумінні інвестиційна політика дещо виходить за рамки економічної політики як такої, оскільки поєднує політичні, правові, макроекономічні, податкові, регуляторні та соціальні чинники. Якщо при викладенні положень структурно-інноваційної політики робиться наголос на ролі державних інвестицій, то інвестиційна політика націлена на зростання приватних капіталів. Зрозуміло, чому саме в Україні виникла необхідність відокремити інвестиційну політику як складову політики держави: поки що результатом внутрішньої державної політики є цілковито недостатня конвертація заощаджень домогосподарств та фірм в інвестиції, споживацька націленість державного бюджету, а зовнішньої – ігнорування ринків України іноземними інвесторами. Таке не часто можна зустріти в світі.
Інвестиційний клімат: помилкові підходи до характеристики
Характеристика інвестиційного клімату як сукупності умов, що впливають на інвестиційний процес, постійно декларується урядовими структурами, департаментами стратегічного розвитку корпорацій, незалежними дослідницькими інституціями. За цього припускаються такі типові помилки.
Перебільшення ролі іноземного інвестування. Згадка про поганий інвестиційний клімат виникає, як правило, тоді, коли Україна намагається залучити прямі та портфельні іноземні інвестиції. Загальновизнано, що іноземні інвестиції можуть розглядатися тільки як додаток до національних, а інвестиційний клімат має бути однаковий як для перших, так і для других. Оскільки інвестиції тісно пов'язані з перерозподілом власності, що, в свою чергу, впливає на розподіл влади, надмірне іноземне інвестування стає питанням національної безпеки. Однак галасливі заяви на зразок "Нам потрібні іноземні інвестиції!" з одночасним прихованим саботажем спроб західних іноземних інвесторів вийти на український ринок капіталів створюють атмосферу нещирості та недовіри, що в інвестиційному процесі є одним із найважливіших факторів.
Ототожнення підприємницької і інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність для домашніх господарств та держави не є підприємницькою, а для фірм інвестиційна діяльність є тільки складовою підприємницької. У своїх поточних та інвестиційних витратах фірми завжди стикаються з проблемою вибору, зокрема й інвестиційних стратегій, налаштованих у тому числі і на вирішення цієї проблеми. І навіть при бумі розвитку підприємництва інвестиції можуть бути пригніченими (наприклад, в Україні таке відбувалось у 1992–1995 роках).
Спроба охопити всі складові інвестиційного клімату. Така спроба ірраціональна, бо не всі умови інвестиційного процесу піддаються впливу. Наприклад, природні фактори розміщення нового виробництва можуть суттєво вплинути на мотивацію інвестора, але змінити їх неможливо. Культурне середовище може виявитися консервативним і непридатним для впровадження інновацій чи міжнародного досвіду інвестування. Суспільна психологія та традиції теж можуть стати нездоланним бар'єром для інвестиційного процесу.
Інвестиційний клімат: методологія оцінки
Під поняттям "інвестиційний клімат" розуміють ступінь сприятливості ситуації, що складається в тій чи іншій країні (регіоні, галузі), для ймовірного надходження інвестицій у цю країну (регіон, галузь). Як синоніми терміна "інвестиційний клімат" вживаються словосполучення "діловий клімат", "підприємницький клімат", "ділове середовище". Вживання означених словосполучень у ролі синонімів є некоректним, бо, як було вже зазначено, підприємницька (бізнесова) діяльність ширша за інвестиційну.
Щоб дати оцінку інвестиційного клімату, треба охарактеризувати п'ять найбільш важливих складових: політичну обстановку, правове середовище, макроекономічні фактори, податкове оточення, регуляторний вплив.
1. Політична обстановка характеризується такими показниками, як стабільність політичної системи, наявність/відсутність конфліктів між політичними опонентами, частотність зміни урядів, кількість політичних скандалів, ступінь довіри до влади тощо.
3. Економічні фактори характеризуються динамікою грошово-кредитної сфери, банківської системи та інших складових інфраструктури економіки, експортно-імпортних операцій, рівнем інфляції, стабільністю національної валюти, станом внутрішнього ринку та його довгостроковим потенціалом, рівнем ресурсної забезпеченості та інвестування, показниками фінансової стабільності, наявністю вільних трудових ресурсів, рівнем їхньої професійної кваліфікації та вартості та іншим.
4. Податкове оточення характеризується розподілом податкового тиску, рівнем податкового навантаження, наявністю податкових стимулів до інвестування.
5. Регуляторний вплив характеризується прозорістю та послідовністю державної політики, здатністю досягати поставлених стратегічних цілей і дотримуватися поточних зобов'язань, рівнем впливу на інвесторів з боку органів державної влади різного рівня у вигляді вимог стосовно реєстрації, ліцензування, сертифікації підприємницької діяльності тощо.
Інвестиційний клімат: цифрові індикатори
Макроекономічні та фінансові показники інвестицій є індикаторами інвестиційного клімату. Статистичні дані по Україні дають можливість підрахувати валові інвестиції та інвестиції в основний капітал, а також окремо ведеться облік іноземних інвестицій наростаючим підсумком з 1994 року. На жаль, немає розрахунків інвестицій в інтелектуальний капітал, а такого показника, як фінансові інвестиції, й узагалі не існує.
Починаючи з 1997 року Національний банк України робить та публікує розрахунки платіжного балансу, в яких наводяться показники прямих та портфельних інвестицій як індикаторів міждержавного руху капіталів. За методологією НБУ, "прямі інвестиції – це категорія міжнародної інвестиційної діяльності, що передбачає встановлення довгострокових відносин між прямим інвестором однієї країни та господарською одиницею – резидентом іншої країни та має стійкий вплив на діяльність господарської одиниці шляхом участі в її капіталі"1. Для відокремлення прямих інвестицій від портфельних прийнятий 10% критерій володіння акціями. До числа портфельних інвестицій входять операції з цінними паперами та борговими зобов'язаннями у формі цінних паперів. Інші інвестиції охоплюють такі категорії активів та зобов'язань: усі види кредитів – довгострокові (гарантовані і негарантовані), короткострокові, торговельні, приріст (зменшення) залишків валюти на кореспондентських рахунках та депозитах, інші активи й зобов'язання.
Статистика малює таку динаміку інвестицій (табл. 1).

Таблиця 1. Основні показники інвестиційної діяльності в
Україні2

Показники

1997 рік

1998 рік

1999 рік

2000 рік

2001 рік

ВВП, млрд. грн.

93,4

102,6

130,4

170,1

201,9

Валові інвестиції, % до ВВП

21,5

20,7

17,4

19,7

20,2

Інвестиції в основний капітал (у фактичних цінах), млрд. грн.

12,4

14,0

17,5

23,6

32,6

Інвестиції в основний капітал, % до ВВП

13,3

13,6

13,4

13,9

16,1

Приріст прямих іноземних інвестицій в Україну, млн. дол.

625,4

747,1

471,1

593,2

531,2 (?)

Приріст (зменшення) прямих іноземних інвестицій з України, млн. дол.

30,1

-30,0

1,0

71,8

-12,8

Прямі інвестиції в Україну, за даними платіжного балансу, млн. дол.

623

743

496

595

792

Портфельні інвестиції у вітчизняні цінні папери за даними платіжного балансу, млн. дол.

1605

49

-75

-197

-867

Інші інвестиції, за даними платіжного балансу, млн. дол.

319

-9

-814

-1318

529

Аналіз наведених даних дозволяє зробити такі висновки.
1. 1997 рік був роком підйому інвестиційної активності, однак навіть цьогорічний рівень валових інвестицій у відсотках до ВВП не наблизився до оптимальної величини 25%, яка дозволяє забезпечити відтворення основного капіталу та стабільне економічне зростання.
2. Фінансова криза 1998 року негативно вплинула на інвестиційний процес як у реальному, так і в фінансовому секторі. У 1999 році всі показники інвестицій суттєво знизилися.
3. Протягом двох останніх років спостерігалася відчутна активізація інвестиційного процесу. Приріст інвестицій в основний капітал істотно перевищував темпи зростання ВВП. У 2000 року він сягнув 6,5%, у 2001-му – 17,2%. Як і в попередні роки, основним джерелом інвестицій в основний капітал залишалися власні кошти підприємств (66,3%). За рахунок коштів Державного бюджету освоєно 1,7 млрд. грн., або 6,4% від загального обсягу інвестицій, місцевих бюджетів – 1,1 млрд. грн. (4,2% освоєних обсягів). Незначна частка інвестицій в основний капітал освоєна за рахунок кредитів банків та інших позик – 2,7% від усіх капіталовкладень3.
4. З 1999 року спостерігається значне зростання прямих іноземних інвестицій в Україну4 за наявності у світі загальної тенденції до зменшення експорту капіталів. Однак усім зрозуміло, що інвестиції з Кіпру, Віргінських островів, Ліхтенштейну, а також із певних регіонів США та Великобританії є реінвестуванням вивезеного з України капіталу.
5. 2001 рік характеризується втечею з України портфельних інвесторів, які тільки в 1997 році вклали в українські цінні папери 1,6 млрд. дол., що дорівнювало майже третині ВВП.
Інвестиційний клімат: оцінки експертів
23 травня 2001 року Український незалежний центр політичних досліджень разом із Інститутом конкурентного суспільства за сприяння Центру міжнародного приватного підприємництва (СІРЕ) здійснив у рамках проекту "Інформація для реформ" фокус-групове дослідження на тему "Інвестиційний клімат в Україні: проблеми та перспективи розвитку"5. І хоча це дослідження базувалося на аналізі припливу в Україну прямих іноземних інвестицій протягом 1994–2000 років, його узагальнені висновки зводяться до того, що:
• протягом 1994–2000 років в Україні спостерігалося перманентне погіршення інвестиційного клімату як комплексу умов для підприємницької діяльності за одночасного зростання потреби в залученні капіталів для компенсації дефіциту національного капіталу;
• було відсутнє належне ринкове середовище, яке заохочувало б добросовісну підприємницьку діяльність та унеможливлювало б застосування спекулятивних схем;
• недостатній інституціональний розвиток держави не дозволяв чітко стежити за дотриманням чинного законодавства.
У статті С. Кулицького та Н. Омельянчик було зроблено висновок, що "десятиріччя адаптації українського суспільства до умов функціонування вітчизняної економіки на ринкових засадах сприяло наростанню інвестиційної активності національного капіталу", з огляду на що "можна говорити про поліпшення інвестиційного клімату для вітчизняних інвесторів загалом починаючи з 1999 року"6.
Відтак прем'єр-міністр України А. Кінах стверджує: "Безумовно, є над чим працювати і щодо поліпшення інвестиційного клімату, оскільки рівень інвестицій за десять років незалежності становить лише 80–82 дол. США на душу населення, що є одним із найнижчих показників у країнах Центральної і Східної Європи. На посилення правового захисту прав власників, що є головною перешкодою на шляху інвестицій, потрібно попрацювати всім і передусім, звичайно, уряду. Йдеться не тільки про залучення закордонного, а й національного приватного капіталу"7.
За результатами проведеного Інститутом реформ опитування, понад 40% респондентів очікують у найближчому майбутньому певного поліпшення інвестиційного клімату в Україні, однак решта налаштована більш песимістично8.
У 2002 році експертні оцінки інвестиційного клімату стають оптимістичнішими. Набирає силу національний капітал, однак казати про сприятливий інвестиційний клімат як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів іще зарано.
Інвестиційний клімат: власна оцінка та прогноз
Політична обстановка. Політична система України після виборів 2002 року стала нестабільною. Це пов'язано з об'єктивним поділом політичних сил, представлених у парламенті, на "пропрезидентські" і "антипрезидентські" в пропорції 50 на 50. Такий хиткий баланс не дозволяє забезпечити формування стійкого уряду, саме від якого залежить ефекивна інвестиційна політика. А в таких умовах поняття "влада" і "опозиція" втрачають сенс. Політичні конфлікти та скандали створюють атмосферу невпевненості в завтрашньому дні, що вкрай негативно впливає на поведінку індивідуальних, корпоративних та інституціональних інвесторів. Низька довіра до влади загалом спонукає національних інвесторів до приховування та вивезення капіталу, а іноземних – схиляє до вибору країн із стабільною політичною обстановкою. Приклад Китаю свідчить, що для іноземних інвесторів стабільність важливіша за демократичність політичного режиму (чистий приплив іноземних інвестицій у Китаї складає $40 млрд. щорічно, а їх обсяг на душу населення дорівнює $230)9.
Прогноз. У разі розв'язання політичного конфлікту в парламенті на користь "пропрезидентських" партій інвестиційний клімат покращиться, в іншому випадку — погіршиться.
Правове середовище. Нестабільність законодавства пов'язана з частим внесенням змін до чинних законів під тиском лобістських груп у парламенті та уряді. Як не парадоксально, але в 2002 році законодавство було стабільним, бо парламент не займався законотворчою діяльністю. Стабільність же законодавства доконечно залежить від остаточного ухвалення Цивільного кодексу. Для покращення інвестиційного клімату насамперед потрібні закони, що випливають із Земельного кодексу; новий закон, який стимулював би розвиток акціонерної форми власності та зростання вартості акціонерного капіталу; вдосконалений закон про емісійні цінні папери та фондовий ринок, котрий забезпечив би створення надійної системи виконання угод та обліку прав власності на акції; ліквідація необгрунтованого поділу акцій на випущені в "документарній" і "бездокументарній" формах; функціонування одного центрального депозитарію корпоративних цінних паперів; закон про реєстрацію прав власності на нерухомість; закон про недержавне пенсійне забезпечення та інше. Ефективна судова система неможлива без забезпечення фінансової основи для її утримання та розвитку, бо інакше судді й надалі будуть приймати ухвали залежно від платоспроможності сторін.
Прогноз. Більш високий фаховий рівень депутатів Верховної України IV скликання та ідеологічна незаангажованість більшості з них дають надію на покращення інвестиційного клімат за рахунок стабілізації законодавства.
Економічні фактори. За І півріччя 2002 року ВВП зріс на 4,3% відносно аналогічного періоду минулого року, інвестиції в основний капітал – на 12,4%, експорт – на 2,2%, імпорт – на 3,1%, доходи населення – на 21,1%, витрати та заощадження населення – на 17,1%, оборот роздрібної торгівлі – на 16,8%. Індекс споживчих цін та цін виробників тримається на рівні 99,6–99,8%. Національна валюта залишається стабільною відносно валют країн Великої сімки. Підприємства та організації України (крім малих і сільськогосподарських підприємств та установ, що утримуються за рахунок бюджету) за січень-липень 2002 року одержали фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування в сумі 8,8 млрд. гривень. За першу половину 2002 року прямі іноземні інвестиції в Україну зросли ще на 339 млн. дол.10 Міжнародний центр перспективних досліджень прогнозує ріст ВВП у 2002 році на 4,5%, у 2003-му – на 5,0%, у 2004-му – на 5,5%, а валових інвестицій відносно ВВП у 2002 році – на 20,4%, у 2003-му – на 21,2%, у 2004-му – на 21,8%11.
Прогноз. Темпи зростання економічних показників, що впливають на інвестиції, в 2002 році та оптимістичні прогнози на 2003–2004 роки теж дають надію на покращення інвестиційного клімату.
Податкове оточення. Результатом податкової політики в Україні стала неспроможність банківсько-кредитної системи акумулювати достатньо високий інвестиційний потенціал домашніх господарств, а також низький рівень капіталізації прибутків фірм через відсутність податкових стимулів для його зростання. Пріоритетом податкової політики є забезпечення поточних податкових надходжень до бюджетів ("фіскальний" підхід), що негативно впливає на інвестиційний процес, мотиви і поведінку національних та іноземних інвесторів. На жаль, немає підстав вважати, що така податкова політика зміниться, хоча вона повинна одночасно забезпечувати нинішні та майбутні податкові грошові потоки як основу доходів державного бюджету ("стимулюючий" підхід). У проектах законів України повинні бути інвестиційні стимули, має проводитись оцінка їхнього впливу на покращення (погіршення) інвестиційного клімату. До числа найважливіших із цього погляду законопроектів відносяться зокрема Податковий кодекс, проекти законів про внесення змін до законів України про оподаткування прибутку підприємств, про податок на доходи фізичних осіб, про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, про єдиний соціальний податок тощо, а також законопроекти, що передбачають надання чи скасування галузевих та зональних податкових пільг.
Прогноз. У разі "перемоги" в расках податкової політики "фіскального" підходу інвестиційний клімат погіршиться, а в разі запровадження "стимулюючого" підходу — покращиться.
Регуляторний вплив в Україні характеризується бюрократизмом та корупцією, прийняттям актів, які вступають в силу негайно або мають зворотну дію. Для інвестора надзвичайно важливо започаткувати інвестиційний проект і не міняти бізнес-планів у зв'язку зі змінами регуляторного впливу, бо в перший рік здійснення проекту гроші вкладаються в надії одержати прибутки через кілька років. Корупція підвищує вартість інвестицій, а бюрократизм стає для них бар'єром. Економічна природа корупції полягає в зрощенні приватного капіталу та бюрократичного апарату, а також у свідомо занижених ставках заробітної плати рядових чиновників та мовчазній підтримці нелегального обігу коштів. Інвестор натикається на додаткові ризики, які потрібно страхувати зв'язками з державною та місцевою владою. Регуляторна політика держави має бути націлена на ліквідацію економічної природи корупції.
Прогноз. Якщо найближчими роками суттєвих змін у регуляторній політиці в напрямку сприяння інвестиціям не відбудеться, інвестиційний клімат за цим показником не покращиться.
Було б неправильно стверджувати, що уряд не робить кроків до поліпшення інвестиційного клімату. Затверджена Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002– 2010 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1801), схвалено план заходів щодо виконання Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002–2010 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2002 р. № 440–р.) та програму "Інвестиційний імідж України" (розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 № 477–р). Це теж породжує сподівання на появу ефективної інвестиційної політики держави.
Проте перспективи на покращення інвестиційного клімату в Україні залежать не тільки від дій влади, але й від наполегливості потенційних інвесторів у справлянні впливу на владу. Так чи інакше, але капітал має здатність накопичуватись і вимагає вкладення. Рано чи пізно баланс інтересів між владою і капіталом встановиться, і процес покращення інвестиційного клімату набуде незворотного характеру.
Примітки
1 Платіжний баланс України. Методичний коментар. Національний банк України.
2 Дані Держкомстату України та Національного банку України.
3 Дані Держкомстату України.
4 Дані Держкомстату по іноземних інвестиціях збігаються з даними Національного банку за винятком 2001 року. Автор більше довіряє платіжному балансу, на підставі якого можна зробити висновок, що в 2001 році прямі інвестиції значно зросли в порівнянні з 2000 роком.
5 http://www.ucipr.kiev.ua/ukrainian/focus/zvit-fg1.html
6 Інвестиційний клімат в Україні: міфи і реальність // www.ucipr.kiev.ua/ukrainian/ers/35/ers3501.html
7 "Урядовий кур'єр", 29 грудня 2002 р.
8 "Цінні папери України", 3 жовтня 2002 р., № 37.
9 Компаньон. 2002. № 38.
10 Дані Держкомстату України.
11 www.icps.kiev.ua/ukr/press_release/press_release1.html