Я, Шевельський Олександр Юрійович, народився 11 липня 1985г. в м. Торез.

  Так вийшло, що довелося мені з'явитися на світ в цьому місті, хоча мої батьки Шевельський Юрій Станіславович і Шевельська Лариса Борисівна жили в м. Шахтарськ у моїй бабусі. Того дня пологове відділення було закрито, а найближче знаходилося саме в Торезі, на тій батьківщині на якій я не прожив і дня. Перший рік свого життя я провів в оточенні матері і бабусі, батько на той час вчився в Донецькому Державному Медичному Інституті, при закінченні якого, по розподілу, ми переїхали в м. Селидове.

  З раннього дитинства розказати можу тільки дві речі: я був непосідою, який почав пнутися до листа з олівцем. Багато часу проводив у бабусі з дідусем, особливо влітку. Дідусь розвинув у мене відчуття передавати свої дитячі враження на папір, паралельно з цим ми часто з ним грали у футбол.

  С В 1992 р. я пішов до загальноосвітньої школи. Від своїх однолітків, по початку, я особливо нічим не виділявся, але пристрасть до малювання поклала на мене відповідальність по підготовці стінгазет від нашого класу. Навчання мені давалося легко: фізика, хімія, історія стали моїм надбанням, що сприяло моїй участі в шкільних і міських олімпіадах. Серед друзів я користувався авторитетом, оскільки прагнув допомогти їм в будь-якій ситуації.

  В дев'ятому класі я став захоплюватися музикою. Для більшості важкий метал це не музика, але вона чому то мене зацікавила по повній програмі. Я не обмежився просто прослуховуванням записів, у мене з'явилося бажання самому щось творити в цьому напрямі. Так я навчився грати на гітарі. В старших класах зі всього списку предметів я віддав перевагу математиці. Ця та наука, яка зіграла не малу роль під час вступу в університет.

  Уже в десятому класі я знав куди поступатиму і на кого вчитимуся. На мій вибір вплинула батьківська порада, у зв'язку з тим, що в даний час така людина, як інженер запитаний в будь-якій галузі промисловості. Весь одинадцятий клас я навчався на підготовчих курсах в місті Українськ, де в 2002 р. успішно здав вступний іспит і поступив на спеціальність "Автоматизоване управління технологічними процесами" (АУП) факультету енергомеханіки і автоматизації. Це був початок нового, абсолютно незнайомого життя яке одночасно і радувало, і лякало.

  Перші враження про університет були приємними. Як іногороднього студента, мене поселили в гуртожиток № 9. З'явилося багато знайомств в самому університеті і на новому місці проживання. По першому було важкувато втягнутися в абсолютно інший ритм побуту і навчання, але все приходить з досвідом.Головне було не відбиватися від принципів дисципліни, які завжди ведуть людину в потрібному напрямі.

  Чесно можу сказати, що 1-ий і 2-ий курс вчився я не дуже. З третього трохи підтягся, а на 4-ому, коли вирішив закінчити магістрат моє положення покращало. Я став брати участь в конференціях, на 5-ом курсі пробував щастя в конкурсі кращих наукових робіт. Був старостою поверху в гуртожитку. Також не відставав я від свого улюбленого заняття – музики, що дало можливість виступати на різних заходах.

  Аварії в такій галузі промисловості, як вугільна, часті і дуже небезпечні для працюючого персоналу. Тому я вважаю, що безпека праці над усе і ніякі виплати грошей не замінять сім'ям їх мужів, батьків і синів. Спалах стрічки шахтного стрічкового конвейєра при пробуксовках викликає, деколи, сумні наслідки. Моєю задачею і метою магістрської роботи є підвищення безпеки експлуатації шахтного стрічкового конвейєра, що у свою чергу наштовхнуло мене на тему: «Розробка системи автоматизованого управлііння та захисту шахтного конвеєрного транспорту». У всіх моїх починах мені допомагає науковий керівник доцент Борис Володимирович Гавріленко, який добре розбирається в сфері мною вибраної теми.

  В даний момент часу чітких планів не маю. На це впливає і наша нестабільна держава і те, що зараз важко знайти дійсно перспективну роботу. Але я думаю, що кожний з нас знайде свою нишу, буде мати гідні доходи, які дадуть можливість жити, а не існувати.