Магістр ДонНТУ Козир Сергій В’ячеславович

RUS | ENG | ДонНТУ> Портал магістрів ДонНТУ

Козир Сергій В’ячеславович

Факультет: "Гєотехнологий та керування виробництвом"

Спеціальність: "Розробка корисних копалин"

Тема випускної роботи: "Використання анкерного кріплення в умовах шахти "Трудівська"

Руководитель: Касьян М.М.

kozirSV.ua

Матеріали по темі випускної роботи: Реферат | Бібліотека | Посилання | Звіт про пошук | Індівідуальне завдання

Про себе (головне):

Середній бал на протязі навчання становить 4.9. Вільно володію російською, українською, в обсязі, достатньому для читання і листування, володію англійською мовою – зі словником. Маю досвід роботи на вугільному підприємстві (працюю на шахті протягом 3 років). На цю мить працюю заступником начальника участка «Вентиляції та техніки безпеки» на ш. "Трудівська". Займаюсь спортом: футбол, бокс.

Коротка біографія:

Я Козир Сергій В’ячеславович народився 20 червня 1984 року в місті Донецьку. 1-го вересня 1991 року я пішов до школи №103 м. Донецька. Після закінчення школи у 2001 році я серйозно задумався про подальше життя, в результаті чого в 2002 році я вступив до ДонНТУ, де зараз і закінчую своє навчання.

Народився я в один із «найстрашніших» місяців у історії нашої країни – в цей місяць почалася Друга Світова війна, яка залишила кровавий слід в житті кожного з нас. Народився я великою дитиною, і з самого дитинства захоплювався спортом. В 3 роки я пішов до дитячого садку, де і пройшли наступні 4 роки мого життя. Мені дуже не подобалося ходити до дитячого садку і тому я майже завжди вередував і мріяв по скоріш піти до школи. Ріс в сім’ї шахтаря і тому з самого дитинства, після розповідей батька, я теж мріяв опуститися до шахти і побачити всі технологічні процеси, які робляться у шахті, особливо проходження виробіток і звичайно ж це видобуток вугілля.

Батьки: Батько - Козир В’ячеслав Сергійович народився 16 вересня 1956 року на Україні і все життя працював на ш. «Трудівська» за професією – проходчика гірних виробок, але якщо не трагедія, яка сталася в 1983 році – мого батька травмувало і тепер він інвалід 2-ї групи. Мати - Козир Катерина Трохимівна народилася 13 лютого 1963 року Молдові. Зараз мати теж не працює за станом здоров’я, т.я. мати теж інвалід 2-ї групи - бронхіальна астма. Брат- Козир Олександр В’ячеславович народився 10 червня 1990 року на Україні. Зараз навчається в школі №103 м. Донецька.

Шкільні роки:

1-го вересня 1991 року я пішов до школи. У школі мені дуже подобалося вчитися. Особливий інтерес проявляв до точних наук: математики, фізики, алгебрі і т.д. В шкільні роки у мене появився інтерес до футболу. Тому з 7- го класу і до початку навчання в університеті я постійно ходив до секції футболу. За весь час, займання в секції я досяг багатьох результатів, від переможців міських і обласних змагань, до міжнародних перемог на турнірі в Польще. 20 червня 2001 року, в день мого народження я закінчив школу і відправився до дорослого життя.

Університет

Після закінчення школи я вступив до Донецького Інженерно економічного коледжу на професію – фінансиста. Але провчившись цілий рік, я збагнув, що це не моє і тому втративши цілий рік я вступив на мою теперішню професію гірничого інженера. Студентські роки відрізнялись від шкільних. Я покинув заняття футболом, тому що потрібно було вибирати між спортом і навчанням, до того ж моя футбольна команда розпалась і була необхідність у пошуках нової. Але все ж таки любов до спорту дала про себе знати і в студентські роки. При виборі підготовки на фізичному вихованні я вибрав для себе зовсім новий напрямок – це бокс. Мій вибір був не аби як, тому що мій батько займався боксом і має розряд кандидата в майстри спорту по боксу. Тепер мені довелось і навчатися і працювати і це мені легко вдавалося. Однак я не збирався зупинятись на досягнутому і тому після закінчення другого курсу я вступив до Інституту Післядипломної освіти на другу спеціальність – фінанси. Після цього вільного часу стало ще менше, до того ж в новому для мене спорті – боксі я показував гарні показники і мене запросили на тренування до збірної Донецького Національного Технічного Університету. Внаслідок цього я зовсім забув що таке вільний час. Навчання в університеті мені давалось легко. Після своєї першої практики на шахті нарешті я досяг своєї дитячої мрії, я опустився до шахти і побачив все своїми очами і закохався в це. Тому на відміну від своїх друзів я лишився і далі працювати на шахті. Таким чином я у нічну зміну працював, а вранці навчався. Це було ще одним свідченням мого стійкого характеру. У 2006 році за успіхи в навчанні я отримав диплом з відзнакою, що дало мені можливість, працюючи на шахті, піти вгору по кар’єрній сходинці. На роботі мене назначили помічником начальника дільниці і я був дуже задоволений тим, що мені довіряють і покладаються на мене. Таким чином впродовж 5 місяців я продовжував навчатись і працювати. У кінці 9 семестру нам запропонували піти до магістратури, я звісно ж погодився, бо успішне закінчення магістратури відкриє додаткові можливості на роботі. В 2006 року моя ініціатива піти домагістратури співпала з новим підвищенням на роботі – мене назначили заступником начальника дільниці.

Супутник життя

В 2006 році в моєму житті сталася ще одна дуже важлива подія – зустрічаючись зі своєю майбутньою жінкою 4 роки ми вирішили одружитися, т.ч. 16 грудня 2006 року закінчилося життя Козиря Сергія В’ячеславовича, як вільного парубка і почалось сімейне життя. Більш того 31 травня 2007 року у мене народився маленький синок -Нікита, якого я дуже кохаю і хочу прикласти всі сили для того щоб його життя не було важких часів.

Плани і мрії на майбутнє: на даному відрізку життя я планую закінчити магістратуру і получити диплом з відзнакою, а також получити диплом бакалавра на другій спеціальності.

Довгострокові плани: с цим я ще не визначився, до того ж на майбутнє загадувати не можна...!!!