Севрюков Олександр Олегович

Мене звуть Севрюков Олександр Олегович. Я народився 13 вересня 1985 р. у м.Шахтарськ, в сім’ї шахтаря та вихователя. Мати - Севрюкова Тетяна Васильївна – народилася 2.01. 1957р. в Україні. Закінчила Слов’янський Педагогічний Інститут по напрямку вихователь: дошкільне відділення. Працює завідуючою я/с "Берізка". Батько - Севрюков Олег Павлович - народився 20.02.1955р. у Росії. Закінчив геологорозвідувальний технікум в м. Старий Оскол, Росія, Белгородська область. Працює на ш. "Шахтарська Глибока" гірничим майстром на дільниці прохідницьких робіт. Брат - Севрюков Артем Олегович - народився 22.10.1979р. В 2002 року закінчив Донецький Національний Технічний Університет за напрямком "Якість, стандартизація та сертифікація." Работає на фірмі. Жонатий. Має сина - 3 роки.

До школи я ходив у дитячий садок, у якому вже працювала мати. Любив кататися на санчатах, про це може посвідчити рубець на лобі. Хотів показати хлопцеві як треба кататися. Взяв у нього санчата, оцінив умови, в котрих знаходився, промовив: "Дивись!", та й , розігнавшись, поїхав … , але із-за помилки виконаного розрахунку влучив у ворота дитячого двора. Це, мабуть, найяскравіша подія мого життя того часу. Можливо, ще й те, що мене вкусив один хлопець за руку (не пам’ятаю чому?) але, к щастю, залишились тільки спогади. Або те, що знайшов іграшковий кулемет - коли батьки будували дім в якому зараз і живемо – та й дуже зрадів. Але ці спогади більш слабкі.

Після садка пішов до ЗШ №14 м.Шахтарська. У молодшій школі життя йшло також сіро та похмуро. У перших класах вчився на 3 і 4. Вже з 4-го до 9 класу отримував добрі, та й інколи відмінні оцінки. Уроки робив не завжди охоче. Трохи захоплювався спортом, таким як футбол, баскетбол. Літом ходили с друзями на ставок купатися. Ловили рибу на річці. Сім’єю їздили відпочивати на море у Феодосію(чорне море), у Седове(азовське море), к бабусі у Крим. У старших класах почав подумувати про подальшу навчання у Вузі, додатково став вивчати математику (брав приватні уроки)тому що не процвітав у цій галузі знань. Серйозніше відносився к іншим предметам. Вчився на добрі оцінки, але вже з більшою кількістю відмінних. В 11-ому класі, по пораді батьків і відповідно з моїми інтересами (батько - шахтар, Батьківщина - м.Шахтарськ - мій вибір був приречений) я вирішив розібратися у гірничій справі і піти у Донецький Національний Технічний Університет на факультет гірничих технологій і управління виробництвом. Записався на підготовчі курси для вступу у цей ВУЗ.

С 1 вересня 2002 року ім’я Севрюков О.О. звучало на перекликах групи РКК-02в, де я і навчався. Перші пів року навчання відносився до всього з обережністю. Оселився в гуртожитку №6 зі своїми ровесниками, котрі теж навчалися на РКК, тільки в інших групах. Відносини були, так мовити, "сімейні" - і лаялись, і веселились. Хотілось дуже к батькам, але вже після першої сесії відчував себе впевненіше. Вивчали с друзями Донецьк: ходили на дискотеки, в кіно, театр, на виставки, відвідувати однокласників зі школи, знайомих, які живуть або вчаться у цьому місті. Старанно освоював навчання. Всі сесії здавав без боргів. Відразу викликали враження відносини викладачів до студентів, котрі не вмовляли вчитися, не з’ясовували причин відсутності знань і потрібних завдань - відчувалося доросле життя. У другій половині першого курсу дізнався про додаткове вивчення німецької мови. Довго не думав, тому що вже хотілось вивчити іноземну мову, прийшов на співбесіду, записався у списки бажаючих, в наслідок чого на другому курсі вже вчився в групі РКК-02н(з вивченням німецької). Якось у вечорі, коли приїхав із Донецька до батьків, почув по телевізору рекламу, у якій грала дуже гарна фортепіанна музика. З цього часу я проникнувся бажанням навчитися грати цю мелодію. Незабаром, по вихідним, начав займатися музикою. Прозаймався 3 роки. Великих результатів не досяг. Вчитель в цьому мене не запевняв. Каже, що пізненько взявся, хоча є передумови. Але прагнення не вбавилось. Ще займався один рік у спортзалі тяжкою атлетикою, на любительському рівні, у чому поміг мій одногрупник Мащенко Ніколай, котрий це мені і запропонував. Після чого, захотів зайнятися капоейро. Невдовзі знайшов заклад, у якому вчать цьому виду бойового мистецтва. Проходивши 2 місяця я припинив заняття по причині того, щоб не ставити під загрозу навчання в ДонНТУ. Зараз займаюсь і капоэйро і музикою на підтримуючому рівні. Під час пар в університеті, я гадав, головним завданням є не тільки якнайбільше отримання інформації та знань, а й надати студентам зацікавленість у отриманні знань, показати приклад, яким є викладачі, до якого студент повинен прямувати. Це все я знаходжу у магістратурі ще в більшій мірі. Тему магістерської роботы поміг вибрати мій керівник – Стрельніков В.І.

У майбутньому хотілося б спробувати застосувати свої теоретичні знання на виробництві в м. Шахтарськ - «Шахтарська – Глибока» або в м. Кіровське - «Комсомолець Донбасу». Після чого зайнятися науковою діяльністю. Хочу вивчити додатково до німецької і англійську мову, щоб поширити коло своїх можливостей. При цьому надіятися не залишати осторонь музику та й капоейро.