 |
Бєлялов Олександр Анатолійович Донецький національний технічний університет Факультет: Фізико-металургійний
|
| Магістерська робота | Публікації | Література |
Все має свій початок. Моя історія розпочалася 1 лютого 1985 року у пологовому будинку №1 селища Новий Світ Старобешівського району Донецької області. Рівно о 20.00 у родині Бєлялових з'явилася друга дитина, яку назвали Олександром (на прохання мого брата Миколи). Ім'я це не рідкісне, але мені подобається. З пологового будинку мене швидко виписали, почалося знайомство з навколишнім світом. Я зростав. І ось одним чарівним ранком мама, Бєлялова Віра Миколаївна (на той час працювала секретарем на Старобешівській ТЕС), запропонувала "познайомитися з іншими дітками", для чого ми пішли до дитячого садочка №2 "Берізка". Кількох годин знайомства з садочком мені цілковито вистачило. "Залишаюся" - відповів я, кмітливий малюк зрозумів манливу перспективу перебування в оточенні однодумців.
Незабаром безтурботне дитинство скінчилося, і у 1992 році я пішов "перший раз у перший клас". Навчання давалося легко, тому подальше перебування у школі запам'яталося чисельними поїздками до заповідників, музеїв, театрів, планетаріїв, тобто нормальним проводженням часу з перервами на виконання домашніх завдань, складання іспитів та участі у районних та обласних олімпіадах. Після закінчення 9 класу я змінив школу і продовжив здобуття базової середньої освіти.
Два роки минули швидко, не чутно звуків випускного балу, вже майже дорослому Олександру необхідно здавати документи до приймальної комісії ДонНТУ. Особисто я не заморочувався, бо після другого етапу рейтингових випробувань вже був рекомендований до зарахування на Фізико-металургійний факультет до академічної групи ПТТ 02. Величезна черга до лікаря у другому навчальному корпусі здавалася нездоланною (той, хто спробував, той знає), але я це зробив і був зарахований. Далі було поселення до гуртожитку та вивчення схеми розташування навчальних корпусів ДонНТУ.
2 вересня 2002 року під час першої лекції з "начерталки" відбулося знайомство з одногрупниками. А через кілька днів я мав нагоду познайомитися із співробітниками кафедри "Технічна теплофізика". Таких професорів, доцентів та асистентів я не зустрічав протягом п'яти років на жодній з кафедр. Зі всіма була знайдена спільна мова (прошу співробітників інших кафедр на написане не ображатися, свої завжди найкращі). Першокурсників "під своє крило" взяла асистент Палкіна Світлана Володимирівна, за це їй велике СПАСИБІ. Минув перший семестр, другий, промайнув і "екватор", влітку успішно склав іспит із спеціальності та отримав диплом бакалавра. Ніщо не віщувало біди, але раптом, весь четвертий курс був відрахований (буває і таке). Ось так мені довелося знову вступати до ДонНТУ (було забавно). Тему магістерської роботи довго обирати не довелось, на Старобешівській ТЕС саме завершувалось будівництво блока з АЦКШ котлом. Екологічно чиста технологія, природньо, привернула мою увагу.
Планувати на майбутнє не звик. Однак від перспективи знайти цікаву роботу я не відмовляюсь. Було б непогано через п'ять років мати власну фірму, хоча мене цілковито влаштує і місце у раді директорів великої корпорації (думаю, я впорався б). Попрацювати до 40 років, а потім, спокійно відпочивати, насолоджуючись економічною незалежністю (не забуваючи знімати відсотки з банківського рахунку). Однак цього не буде, тільки не в нашій країні.
Наприкінці наведу свою стислу характеристику:
| Магістерська робота | Публікації | Література |
