| |
Середній бал у період навчання в університеті 4.81. Вільно володію російською й українською мовою. В обсязі, достатньому для читання і переписування, володію англійською мовою, рівень Upper - Іntermedіate. Маю водійське посвідчення категорії B. У вільний час люблю вишивати хрестом, читаю російську класику, а також спілкуюся з друзями.
Біографія
Я, Бутенко Наталя Вікторівна, народилася 10 грудня 1984 року в місті Макіївка. Мама - Бутенко Ірина Олександрівна, закінчила ДПІ і стала інженером-технологом, папа - Бутенко Віктор Миколайович, також закінчив ДПІ й одержав диплом гірного механіка. Дошкільне дитинство в основному пройшло в дитячому садку "Світлячок", де мені дуже подобалося, за винятком тихої години. Влітку й узимку їздила в гості до бабусі в м. Красноармійск. Від цих поїздок залишилися самі яскраві і теплі спогади. Я і моя двоюрідна сестра Ярослава цілими днями гуляли у дворі в бабусі, лазили по деревах, їздили на велосипедах, загалом, вели безтурботне, веселе життя. Дуже часто на вулиці перехожі називали нас близнюками, тому що ми обидві були блондинки й в однакових платтях, що зшила нам бабуся.
Творчі досягнення в даний період були невеликими: ходила на бальні танці, вступила в музичну школу, у якій провчилася кілька днів і зрозуміла, що це не для мене, а також відвідувала кружок рукоділля, завдяки чому навчилася добре в'язати і вишивати, а також робити цікаві вироби зі шкіри, тканини, папера.
Школа
У перший клас я пішла в 1991 році. Цей день не забуду ніколи! Мене одягли в синю шкільну форму з білим фартухом і зав'язали величезні білі банти. Стоячи біля дзеркала я не могла повірити, що я школярка. Для мене це було щастя. Перший місяць я ходила в школу як на свято. Дотепер пам'ятаю і люблю свою першу вчительку - Дьяченко Світлану Іванівну. Саме вона стала першою людиною, що відкрила і показала скільки цікавого є у світі. Вона була дуже вимоглива і строга, але в той же час дуже добра. Наш клас був кращим класом серед молодших класів школи. Дуже не хотілося переходити в п'ятий клас і розставатися з моєю першою вчителькою.
Наступні п'ять років для мене пройшли швидко і непомітно. Школа перестала бути святом, а стала повсякденним обов'язком. Але незважаючи на це я вчилася прилежно, завжди виконувала домашні завдання. Тільки невезло з класними керівниками - щороку новий. Після дев'ятого класу я вирішила, що настав час думати про більш серйозні речі, а не просто закінчувати школу з гарним атестатом, і перейшла в клас з поглибленим вивчанням математики і фізики. І тільки тут зрозуміла, що в житті дається не все просто. Заглиблений курс математеки давався нелегко, але незабаром без неї не могла уявити своє майбутнє. Саме завдяки навчанню в цьому класі, мені було нескладно вступити до технічного університету за рейтингом, а також учитися в ньому. Закінчила загальноосвітню школу № 32 м. Макіївки в 2002 році. Головним досягненням у школі вважаю срібну медаль і атестат з відзнакою, хоча підчас вступу в університет він мені не допоміг.
Університет
Мотивами для вступу в Донецький національний технічний університет були: по-перше, те, що цей вуз закінчили мої батьки, по-друге, схильність до більш точних наук, особливо до математики, а в третіх, я себе не бачила ніким іншим, крім інженера. Інші варіанти вищих навчальних закладів практично не розглядалися.
Інша справа - вибір спеціалізації. Колись, відпочиваючи з батьками на Азовському морі в Ялті, я побачила в одному місці прибережної зони дуже мутне, брудне море. Вода була настільки брудна, що шматки бруду виносило на берег. Це був шматочок нашого страшного майбутнього. Після цього я захотіла хоч чимось допомогти цьому морю, цьому повітрю, цьому берегу. Адже люди в повсякденному житті зовсім не задумуються над проблемами екології. І поки так буде продовжуватися, ми будемо усе глибше і глибше занурюватися в бруд. Ми губимо не тільки себе, ми не даємо шансів вижити наступним поколінням. Це було одним з вирішальних факторів вибору спеціальності. А тому що в нас багато металургійних підприємств, що вносять вагому частку забруднювачів в атмосферу, фізико-металургійний факультет виявився дуже навіть придатним.
Перше враження про університет саме позитивне, все виявилося зовсім не так, як у школі і спочатку мені здавалося, що учитися навіть простіше. Однак перша четвірка з першого іспиту в університеті, це була інженерна графіка, довела, що тут все по-іншому! Моя група залишила в мене самі теплі спогади і мені здається другої такої немає і не буде. Завдяки університету в моєму житті з'явилися справжні друзі, що залишаться на все життя, а також моя краща подруга - Оля Гусєва. Єдине, про що шкодую, це про те, що всією нашою групою ми рідко збиралися поза інститутом. Моя група - один із кращих спогадів про університет. Як шкода, що група ЕКМ-02 незабаром залишиться назавжди в минулому!
Магістратура
Основним досягненням в університеті вважаю відмінне навчання, червоний диплом бакалавра, і вивчення англійської мови. На четвертому курсі я довідалася, що мій прохідний бал дозволяє учитися в магістратурі. Магістратура дозволяє додатково розширити свої знання й одержувати більш обширні навички, то чому б і не вчитися? Керівником моєї дипломної роботи є доцент і завідувач кафедри "Рудно-термічних процесів і маловідходних технологій" Кочура Володимир Васильович. Тема моєї магисторської роботи - "Еколого-економічна оцінка використання пиловугільного палива в доменному виробництві". Для багатьох вона може показатися нудною і нецікавою, але насправді це актуальна проблема в сформованих економічних, екологічних і соціальних умовах. Навчання в магістратурі вважаю одним з досягнень і дуже хочу, щоб їх було як найбільше. Крім навчання в інституті в 2006 році закінчила автошколу й одержала права водія.
Плани на майбутнє
Вважаю, що магістратура - це крок до реалізації своїх думок і планів, ця важлива сполучна ланка, без якого не вийде того, що повинне буде вийти. Вважаю, що ніколи не треба зупинятися на досягнутому і продовжувати удосконалювати себе, свої знання. Тому в мої плани на майбутнє, крім роботи зі спеціальності, входить одержання ще однієї вищої освіти, що надалі зможе розширити моє поле діяльності.