Головна

Магістерська робота

Бібліотека

Вивчення перспектив і эфективності масового

промислового використовування пиловугільної технології

на підприємствах чорної металургії України

Одним з найбільш слабих ланок сучасної металургії є її надто висока енергоємність: в Україні на виробництво 1 тони виробів з чорних металів необхідно використати 1300-1500 кг умовного палива, більш того, як правило, у вигляді таких дефіцитних и дорогих енергоресурсів, как кокс, мазут, природний газ.

Домене виробництво з цих 1300-1500 кг використовує до 70 %, що  складає 30-40 % собівартості чавуну. З цього витікає, що собівартість, наприклад, конвертерної сталі, сировиної для виробництва якої, як правило, є чавун, напряму залежить від вартості чавуна. Тому відносний росход кокса на тону чавуна є універсальним показником ефективності и конкурентноспроможності металургійної галузі в цілому. В сучасній металургій відносний росход кокса коливається від 250 до 600 кг/т чавуну. Відносний росход кокса залежить від бахатьох параметрів: рівня якості залізорудної частини шихти і самого коксу, параметрів, за якими виміряється иї якість, параметрів дуттєвого режиму, технологічних параметрів.

Одним з сучасних засобів зниження відносного росхода кокса є вдування альтернативних видів палива через фурми. Традиційним для металургійних підприємств Росії, Україны и Казахстана є використання природного газу. Це пояснюється тим, що у нещодавному минулому ці держави входили до складу СРСР і російский природний газ поширювався між цими державами. Але зараз віртість природного газу для України відчутно зросла і надалі росте. Свої розвідані запаси природного газу або нафти в Украине невеликі и не спроможні задовільнити потреби розвиненого металургійного комплексу. Залежність від постачання російського, туркменського або азербайджанського природного газу значно знижують конкурентноспроможність українського металургійного комплексу. В той же час ресурси мирового вуглю значно більші за ресурси будь-якого іншого виду палива, для України це ще більш характерно. Вугілля є значно більш дешевим енергоресурсом. Для виробництва вугільного пилу підходять будь-які види вуглів, в той час як для коксовання – виключно коксуючиєся, незначно розбавлені з іншими видами. Зменшення відносного росходу кокса через вдування ПВТ приведе до більш раціонального використовування дефіцитних коксуючихся вуглів. Зниження потреби у коксі при використанні ПВТ буде мати і інший ефект – зниження шкідливих викидів в атмосферу коксохімічними батареями. Кількість зайнятого в коксодоменом виробництві персоналу дещо знизиться, що також буде мати позитивні наслідки для галузі.

Але агрегат для приготовлювання і вдування вугля набагато дорожчий, ніж для вдування газу. Він будується виключно закордоними компаніями, що звичайно збільшує цого вартість. не дивлючись на те, що опити з вдуванням ПВТ в СРСР починались у 1963, технологія в Україне маловивчена, на відміну від добре вивченої технології вдування природного газу. Вдувание ПВТ потребує значного вдосконалення технології и висуває більш суворі вимоги до якості шихти. Зниження відносного розходу кокса  призводить до збільшення рудного навантаження, що призводить до збільшення вимог до якості коксу. Вдування пилу потребує будування нових споруд, і підприємства не завжди мають майданчики під них. Таким чином, далеко не у всіх доменних цехах України можлива або раціональна побудова комплексів для пиловдування, звичайно, кожному підприємству доведеться шукати свій шлях при вирішення цього питання.