Люблю: спорт, особливо футбол і баскетбол(скоріше дивитися), читати різноманітну літературу (тільки не класику, іноді читаю англійською й французькою),музику різних напрямів (бажано оригінальну, або українську - підтримую національного виробника) і європейське кіно. Захоплююся фотографією (правда, поки навіть до рівня аматера не дотягую). У людях ціную щирість і вірність. p>Не люблю: звичайність, політекономію, розмови про політику, лестощі і похвали.

У 1994 році я перейшла в 122 школу. У новій школі я активно влилася у суспільне життя. Брала участь у числених олімпіадах і конкурсах, від яких в шафі залишилось багато макулатури, брала участь в театральних постановках і шевченківських днях, що щорічно проводилися, в КВК і вікторинах. Тут же до моєї любові до англійської мови додалося захоплення грецькою, яка викладалось у школі як факультатив. Мені дуже повезло з вчителькою, яка могла зацікавити будь-кого. Пробувала брати участь у всеукраїнській олімпіаді з грецької мови, правда, зайняла шосте місце. Коли ми перейшли в старшу школу, захоплення грецькою мовою помітно послабішало і до десятого класу зійшло нанівець. Крім того, навчання в школі для мене пов'язано з безліччю різних кружків, починаючи з вишивання і закінчуючи танцями. Правда, всі захоплення закінчувалися так швидко, як і спалахували. У восьмому класі при виборі спеціалізації, пішла у фізико-математичний клас, де незважаючи на назву, більше всього уроків було саме російської мови і літератури (спасибі нашій вчительці). Тому наш клас знав на достатньо хорошому рівні математику і фізику, а також творчість Достоєвського, Булгакова, Цветаєвої й ін.

Я дуже вдячна моїм вчителям, які не тільки дали величезний багаж знань, але також навчили логічно мислити і творчо вирішувати будь-які задачі, за рахунок чого я виїжджала весь перший курс, практично нічого не вивчаючи. Навчання в школі було плавним і розміреним до тих пір, поки в 2002 році я не закінчила Донецьку профільну гімназію (так у 2001р. перейменували школу) з медаллю і всілякими грамотами. Повстало питання: куди йти далі?

Пробувала брати участь в конференціях і днях науки, але після першого ж конкурсу мені це перестало бути цікавим. Зате роки на три великим захопленням, або, як би сказала одна моя подруга, passion став КВК. На першому курсі у нас навіть була своя команда, що складалась з одних першокурсників. Виступили ми тоді в чемпіонаті на Кубок ректора голосно і шумно... Правда, зайняли перше місце з кінця. З цієї миті прийняли важке рішення не брати участі в чемпіонатах. Зате залишилися дні факультету і кафедр. Брала активну участь в їх підготовці, та перед виступом підводило здоров'я: то ногу підверну, то простуджуся...