Email: kravchenkolena@gmail.com, enedven@yandex.ru
|
Дитинство... Біографія кожної людини починається словами „я народився”. Свою історію я почну з інших слів, а саме зі слів свого старшого брата „я хочу сестричку” (згодом він багато разів жалкував про це своє бажання, але було запізно). Отже, 31 січня 1985 року бажання мого старшого брата було виконано, і у моїх батьків, Кравченко Наталі та Олександра на світ з’явилася я, Кравченко Олена. Наступного дня після мого народження у Донецьку почав падати сніг. І падав він довго-довго – завірюхи продовжувались до березня, а та зима запам’яталась жителям міста як надзвичайно сніжна. Можливо, саме через це я дуже люблю зиму и завжди щиро радію першому снігу. У моєму вихованні з самого раннього дитинства активну участь приймали бабуся та дідусь, і своє дитинство я згадую із усмішкою. Дитиною я була надзвичайно активною та цікавою, тому дім та сад біля дома були для мене чимось на кшталт амазонських джунглів для мандрівників. З найменшого віку я обожнювала танцювати, висіти догори дригом на гімнастичних кільцях ті вчити на пам’ять вірші. Дивлячись назад, я розумію, що мені дуже пощастило із дитячим садком, до якого мене віддали батьки. Там працювали чудові люди, і те, що психологи називають „соціалізацією дитини” пройшло для мене легко та без значного стресу, як це зазвичай буває. |
|---|
|
Школа... |
| Університет... Одним з найважливіших етапів мого життя для мене став момент вибору подальшого напрямку освіти. Мої батьки та старший брат (всі вихованці ДПІ) сприйняли моє бажанні продовжити освіту на біологічному факультеті з деякою прохолодою, тож шляхом довгих умовлянь та багато чисельних бесід батьки переконали мене вступити до ДонНТУ на спеціальність ПС. До вступу я готувалася майже рік, посилено вивчаючи математику та інформатику, і навесні 2002 року всі затрачені зусилля себе виправдали: за результатами рейтингових змагань я стала студенткою бюджетної форми навчання спеціальності ПС у ДонНТУ. Після „домашньої” атмосфери школи життя університету спочатку здалося мені дещо складним та метушливим, але це перше уявлення було не зовсім точним. Навчання в університеті відкрило широкі можливості для самореалізації у різних напрямках. Мабуть, саме у цьому полягає головна перевага студентського життя: в університеті ти можеш обрати будь-яку сферу діяльності, від вузької професійної спеціалізації до художньої самодіяльності, і розвиватися у цьому напрямку. До того ж ти завжди можеш знайти однодумців і підтримку у своїх ініціативах. Для мене „особливою” сферою університетського життя став спорт. З першого по четвертий курси і тренувалася та виступала за збірну команду ДонНТУ з фітнесу та спортивної аеробіки під керівництвом Ієрусалімової І.В. В результаті успішних виступів на національному рівні у 2004 році я виконала 1ий дорослий розряд з цих дисциплін. Якщо говорити про навчальній процес, то найскладнішим для мене був перший курс – я довго не могла розібратися, як організувати свій час та сформувати власний учбовий ритм. Але вже с другого курсу вчитися стало набагато легше та цікавіше (кількість дисциплін за спеціальністю і викладачів нашої кафедри у розкладі збільшувалась). По закінченню 4го курсу мій середній бал складав 4.83, що дало мені можливість продовжити навчання у магістратурі (на бюджетній формі). В сфері професійних інтересів мої уподобання стали викреслюватися вже з перших курсів. Особливо цікавими для мене були такі дисципліни, як Теорія Ймовірності, Бази Даних, Статистика, Дослідження операцій. Сфера рішень задач прогнозування, виявлення закономірностей та статистичного аналізу даних являє для мене величезний інтерес. Саме це стало вирішальним фактором у виборі тематики випускної роботи магістра. Вибір наукового керівника також не викликав жодних вагань: Сітнікова Ольга Дмитрівна є чудовим викладачем та спеціалістом високого рівня у зазначеній сфері. Із впевненістю можу сказати, що у мене є все для створення магістерської роботи високого рівня: цікава та актуальна задача, чудовий науковий керівник та велика зацікавленість у вибраній тематиці. Взагалі навчання у магістратурі сильно відрізняється від навчання на перших чотирьох курсах. Хоча зовнішньо форма навчання залишається незмінною, відрізняється ставлення до навчального процесу як студентів так і викладачів: воно стало більш осмисленим з боку студентів та більш „дорослим” з боку викладачів. Навчання у магістратурі більше схоже на співпрацю колег, ніж на обов’язково-примусове навчання перших років. На мою думку, це правильний та дуже важливий перхід, що є логічним завершення навчання у вищому навчальному закладі. |
|