|
::Дитинство::
Я з’явився на світ 27 липня 1985 року в одному з родинних будинків міста Донецька. З цього приводу не написано в газетах и не оголошено по радіо, ця подія не увійшла в історію (можливо усе ще попереду) і не стало сенсацією. Але у світі стало, принаймні, однією людиною більше – і це вже подія.
Певна річ, що це відбулося завдяки моїм батькам: Кудіной Валентині Федорівні, що у цей момент обіймає посаду начальника відділу ЗАТ Донмашобладнення, і Кудіну Володимиру Дмитровичу, який роботає підземним електрослюсарем.
У 1988 році в нашій родині додаток - народилася моя молодша сестричка - Кудіна Юлія Володимирівна - левова частина у вихованні якої належала, звичайно ж, мені.
Моє навчання почалося, як і у більшості дітей, з дитячого садка. Дотепер зі здригуванням згадую манну кашу з грудочками й кип'ячене молоко з пінкою. Будь моя воля - у житті б туди не ходив. Ще в дитинстві виявляв цікавість до математики, намагаючись порахувати кількість зірок у небі. Думаю, це якимсь образом вплинуло на вибір майбутньої професії.
У дитинстві був допитливим хлопчиком: розбирав усе, що попадало в поле мого зору, починаючи іграшками, будильниками, і закінчуючи різними електронними приладами. Чомусь при наступному складанні працювати вони не хотіли. Дивно.
::Школа::
Коли мені виповнилось 7 років, прийшов час підніматися на наступну сходинку в освітньому процесі, з ранцем в одній руці й букетом квітів в іншій, я пішов на свій перший шкільний дзвінок. Першою школою стала ЗОШ №144 Пролетарського району м. Донецька.
Буквар і правопис освоїв швидко, але віддав перевагу таблиці множення, ще в початкових класах зрозумів, що математика - це моє.
Але мої інтереси не обмежувалися тільки навчанням, класі у 3-ому я почав займатися Карате для підтримки фізичного стану. У 5-ому класі зацікавився грою в шахи, але ненадовго. Шахи вимагають посидючості, а мені ближче по душі рух.
Коли мені було 13 років, ми переїхали в інший район. Другою для мене школою стала ЗОШ №120. Зміна обстановки, новий колектив, здавалося б, це повинне не дуже позитивно відбитися на успішності. Але не тут-то було! Мої результати помітно покращилися, практично, по всіх предметах. Та й друзі швидко знайшлися.
В 8-ому класі захопився радіотехнікою (мабуть, замучила совість за так і незібрані прилади в дитинстві).
Неодноразово брав участь у районних олімпіадах по математиці, фізиці, хімії, географії й історії. Завжди вдавалося розумом і кмітливістю завоювати призове місце.
Школу закінчив на відмінно, але, на жаль, без медалі.
У вересні 2001 рік почалася бурхлива підготовка до надходження в університет. Значну роль зіграли підготовчі курси по математиці при ДонНТУ. Для підстрахування вступні іспити здавав у два ВУЗа на ту саму спеціальність «Програмне забезпечення автоматизованих систем» - ДонНТУ й Інститут Штучного Інтелекту, пройшов в обидва, але без сумнівів вибрав ДонНТУ.
::Студентські роки::
В 2002 році я став студентом Донецького національного технічного університету. І пішло-поїхало: лекції, заліки, іспити, шпаргалки, обіди в буфеті, колективні прогули пар, і, нарешті, - довгоочікуваний диплом бакалавра. Це час я ніколи не забуду.
Будучи на 2-ому курсі, я влаштувався на роботу у відділ ТЗН при університеті. Брав участь у створенні відеофільмів для ДонНТУ. Під час роботи добре освоїв такі програмні продукти як Adobe Photoshop, Adobe Premier, Adobe Audition, Ulead COOL 3D, Particle Illusion, Morph.
Улітку 2005 року (3-й курс), коли стало питання про виробничу практику, я пішов у фірму Lime System, де придбав базові знання Visual C# і ASP.NET.
В 2006 році став слухачем Університету політичного мистецтва та PR-технологій.
В 2006 році одержав ступінь бакалавра й надійшов у магістратуру.
Навесні 2007 року пішов на курси по програмуванню на Java SE, які закінчив у червні того же року.
::Майбутнє::
По закінченню університету планую знайти роботу по спеціальності з можливістю кар'єрного росту. Трохи пізніше, непогано було б створити своє підприємство по створенню програмного забезпечення, інтернет-пректов, а може навіть створення комп'ютерних ігор.
|
|